Бронепоїздом по олігархах?

Не відбулися намічені на 13 квітня збори учасників Української асоціації підприємств чорної металургії, на яких планували обговорити проблеми, що виникли в зв’язку з підвищенням тарифів на залізничні вантажні перевезення, і які журналісти, з подачі прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, уже встигли охрестити «з’їздом олігархів».

Підприємства — учасники асоціації прийняли рішення про перенесення зборів на пізніший термін. Офіційна версія — оскільки уряд задекларував готовність до конструктивного діалогу, вони вирішили піти назустріч, зосередившись на «тісній взаємодії з державними органами влади в робочому режимі».

Неофіційна — народ сильно перелякався. Крім того, організатори по простоті душевній записали в список учасників ледь не всі підприємства разом, причому дехто довідувався про свою участь із прес-релізу.

У результаті розпочався потік «відмовників». За день до з’їзду від участі в ньому відмовилися Центральний і Північний ГЗК, контрольовані «Систем Кепітал Менеджмент». Формулювання їхнього гендиректора Олександра Вілкула — «це з’їзд металургів, а не гірників» (хоча тарифи на перевезення руди і концентратів у межах України підвищилися на ті самі 50%, що й чавуну з прокатом).

Потім так само дружно пішли майже всі підприємства — учасники Української асоціації виробників феросплавів...

Вся ця сукупна симптоматика може свідчити лише про те, що власники підприємств металургійної галузі вирішили не світитися, вважаючи за краще пересидіти лихий час і домовлятися з владою поодинці.

Саме протистояння металургів і уряду, викликане планами Мінтрансзв’язку підвищити тарифи на залізничні перевезення, розвивалося в кілька етапів. Про досягнення згоди між учасниками конфлікту рапортували в його процесі вже неодноразово.

Тому можливі й нові загострення, і загрози страйків, і «пригону біомаси» — наприклад, якщо досягнуті домовленості уряд не виконуватиме або переглядатиме в односторонньому порядку.

Ще на початку року залізничники казали про 15—20% зростання цін, що викликало в металургів гнівний протест. Як виявилося, то були квіточки...

Дев’ятого березня на посаду гендиректора «Укрзалізниці» призначили екс-заступника Євгена Червоненка по «Орлану» і Держрезерву Зенко Афтаназіва. І буквально наступного дня він заявив про необхідність підвищення тарифів на вантажні перевезення в 2,2 разу, щоб зробити роботу залізниці рентабельною.

Було наведено розрахунки, відповідно до яких доходи Мінтрансзв’язку подвояться, а в бюджет додатково надійдуть понад 2 млрд. грн. За даними транспортників, із 11 млрд. дол. доходів, отриманих від експорту металу, 1,5 млрд. осідає в офшорних зонах. А в результаті перерозподілу прибутку «залізничними» заходами в український бюджет удасться повернути 300—320 млн. дол. із цих коштів.

У відповідь 15 березня з’явилося «Відкрите звернення провідних промислових виробників до Президента України, РНБОУ, Кабміну», підписане представниками майже трьох десятків великих підприємств гірничо-металургійної галузі. Саме ця галузь, як випливало з документа, є замовником близько 53% усіх вантажних перевезень «Укрзалізниці». У ньому також наводилися розрахунки, відповідно до яких у результаті підвищення тарифів і зростання собівартості продукції бюджет недоодержить від ГМК ті самі 2 млрд. грн. Пізніше до металургів приєдналися й інші асоціації, наприклад, Українська зернова, а також політики з «нової опозиції».

Прес-служба Мінтрансзв’язку того ж дня оголосила «Звернення» «лобіюванням інтересів окремих олігархічних груп». А також повідомила, що ціла низка бізнес-структур має необгрунтовані знижки на транспортні тарифи, «що сягають 70%».

Втім, ефект антиолігархічної боротьби трохи зіпсував тут же задекларований намір підвищити ціни на проїзд у купейних вагонах, і мотивувалося це тим, що в них їздять забезпечені люди. Заради справедливості зазначимо, що загнати всіх у теплушки залізничники все-таки посоромилися. Купейних пасажирів їм зачепити не дали, дозволивши погратися лише з підвищенням цін на проїзд у вагонах СВ.

Ще через два дні «Укрзалізниця» оголосила про плановані з 1 квітня цифри підвищень: перевезення зерна — на 18,8%, металопрокату — на 100%. Ймовірне зростання надходжень у бюджет — уже 5 млрд. грн. Цікаво, що тарифи на експортні перевезення збиралися підвищити ненабагато (+2,9%). На думку «металістів», це призведе до «вимивання» залізорудної сировини і брухту з України.

Оскільки розрахунки залізничників в основному зводилися до тези «у Росії тарифи вищі», то в самому уряді теж спостерігався широкий плюралізм думок з цього питання.

Наприклад, віце-прем’єр Анатолій Кінах авторитетно заявив, що поки не буде проведено перевірку «Укрзалізниці» як монополії, яка істотно впливає на формування всього ланцюжка цін, і не буде дано обгрунтування всіх тарифів, жодних змін у тарифній політиці не очікується. Цей прогноз не справдився.

Проти підвищення тарифів виступило й Мінпромполітики, а голова профільного комітету ВР Валерій Пустовойтенко запропонував делегувати тарифне регулювання на транспорті черговій спеціально створеній незалежній Національній комісії (щоправда, її створення мало передбачатися спеціальним законом, проект якого поки що лише готується).

Міжвідомчу комісію з моніторингу впливу на економіку тарифної політики на залізничному транспорті було створено тільки 30 березня, за день до підвищення. За станом на кінець березня Мінтранс і представники індустрії (в особі Євгена Червоненка й Володимира Бойка) заявили, що ними досягнута компромісна домовленість про підвищення тарифів на перевезення металопродукції на 30% на квартал — із 1 квітня по 1 липня.

Після цього міністр транспорту Євген Червоненко пообіцяв провести макроекономічний аналіз впливу тарифів на собівартість різноманітної продукції і прийняти рішення про подальше підвищення.

Проте не всі металурги залишилися задоволені домовленостями. Українська асоціація підприємств чорної металургії у своєму зверненні до РНБОУ навіть спрогнозувала зупинку чотирьох меткомбінатів у разі подорожчання перевезень.

За даними, наведеними в зверненні, тарифи на транспортування феросплавів збільшуються на 200%, коксу — на 163,2, залізної руди — на 80,8%. Щоправда, такі цифри можуть бути зумовлені тим, що деякі компанії пролобіювали величезні «персональні» знижки для своєї продукції. При їхній ліквідації і виникло зростання на сотні відсотків.

Експерти прогнозували також збільшення питомої ваги вантажоперевезень іншими видами транспорту: річковим, автомобільним. Що, утім, теж нічим жахливим не загрожувало — просто розширювався радіус доставки, при якому використання автомобільного транспорту дешевше за залізничний.

Розпорядження Кабміну №91-р «Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом» датували 1 квітня. Та оскільки воно не надто смішне, опублікували майже через тиждень. Тарифи підвищилися в середньому на 50%, щоправда, передбачено пом’якшувальні коефіцієнти для товарів, які із запровадженням нових розцінок можуть стати нерентабельними. Ще 5 квітня прес-служба Мінтрансзв’язку відповідала журналістам, що наразі діють старі тарифи...

Підвищення ставки на перевезення руди, вугілля, коксу, металобрухту всередині України становило 50%, тоді як вартість транспортування руди, призначеної для експорту, збільшилася тільки на 13%, коксу — на 7,4%, а для коксівного вугілля і брухту чорних металів її взагалі було знижено на 17 і 27% відповідно. Причина — Європа не зрозуміє, та й росіяни можуть піти з наших рейок.

Водночас тарифи на перевезення чавуну та інших видів прокату (продукції більш високих переділів) зросли на 50%. На думку експертів, такі ставки стимулюють експорт сировини, а не спрямування його на внутрішній ринок.

Отже, ініціатори скликання вищезгаданих надзвичайних зборів виявили завидну оперативність: інформація про майбутній захід з’явилася відразу після опублікування нових тарифів, 8 квітня. У зверненні, підписаному 59 підприємствами, знову йшлося про зупинку підприємств, мультиплікаційне зростання цін, інфляційний обвал...

Асоціація запросила на збори міністра економіки Сергія Терьохіна, гендиректора «Укрзалiзницi» Зенко Афтаназіва й голову Антимонопольного комітету України Олексія Костусєва. Останній відразу ж заявив, що збирається подати у відставку...

Дев’ятого квітня (через місяць після початку епопеї) Юлія Тимошенко заявила про загрози, що надходять до неї з боку деяких олігархів. Пресу обійшла цитата про «біомасу», яку збирався «нагнати в Київ» один неназваний олігарх, щоб «поставити уряд на місце» і змусити його повернутися до старих тарифів.

У відповідь Тимошенко ініціювала перевірки силовими структурами фінансових схем металургійних підприємств, які працюють через офшорні зони. Перевірки мали розпочатися з понеділка, 11 квітня. Прем’єр також пообіцяла уважно подивитися, керівники яких підприємств на зборах закликатимуть до саботажу.

Проте, за заявою асоціації, про саботаж не йдеться. Асоціація «виступає проти нагнітання ситуації в ГМК» і використання її «для досягнення чиїхось політичних цілей», а також «проводить напружену роботу з вирішення проблемних питань, що стоять перед галуззю».

Після цього бажаючих взяти участь у з’їзді «контри» залишилося зовсім мало. На чому з’їзд і завершився, не розпочавшись. Того ж дня УкрАПчермет узагалі відмінила збори...

Між іншим, проблема залишилася. Стрімкий кавалерійський наскок продемонстрував як наявність у наших металургів «прихованих резервів», так і відсутність у залізничників зрозумілих розрахунків. Рахували явно на колінці, у результаті цифри впродовж місяця змінювалися, як у калейдоскопі.

Заодно було продемонстровано наявність сили волі в уряду й відсутність такої в Антимонопольного комітету. Металурги по суті праві: питання перегляду тарифів монополістами мають обов’язково проходити через АМК. Надто вже легко розігнати інфляційну війну. У результаті на одному ринку, нафтовому, уряд шукає змову потенційних монополістів, а на залізничному, суворо монопольному, сам роздмухує ціни до небес.

Для рейдової економіки періоду «бурі й тиску» це може зійти. Для її розвитку такі жарти мало підходять. Економіка не дуже любить різкі рухи. А ще менше — не прораховані.

Шанс влучити в яблучко, звичайно, є, але набагато частіше такі стрілки влучають у «молоко»...