БЛУКАННЯ В ТРЬОХ ТЕРМІНАХ

«Дай Бог доработать этот срок, мне хватит по горло»

Л.Кучма, 28.11.2000 р.

Штірліц йшов вулицями Берліна і ловив на собі підозрілі погляди перехожих. Щось видавало в ньому радянського розвідника: чи то особливий блиск в очах, чи то парашут, який волочився за ним. Богдан Губський ніколи не був і, як він сам стверджує, не має наміру ставати членом СДПУ(о). Більше того, йому вдалося створити в нинішньому парламенті депутатську групу, яка вважається надією й опорою безпартійного спікера. Котрий, у свою чергу, вважається надією й опорою тих, хто опирається експансії глави президентської адміністрації в парламенті. Щоправда, задля справедливості слід зауважити, що підтримка, яка надається «Народовладдям» Володимиру Литвину, здебільшого виявляється на словах, ніж у реальних діях. У той час як декларована лідером групи незалежність від своїх недавніх бізнес-партнерів із СДПУ(о) днями була поставлена під сумнів ініціативою Богдана Губського, досі у настільки масштабному ньюсмейкерстві непоміченого.

У минулому парламенті Богдан Володимирович, не будучи членом партії, входив у фракцію СДПУ(о). Крім того, у його біографії значаться такі сторінки, як головування в раді директорів Українського промислово-фінансового концерну «Славутич», робота заступником голови ради Українського кредитного банку, а також першим віце-президентом АТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ». Простіше кажучи, Губський входив до складу так званої київської сімки, котра стояла біля витоків бізнес-імперії, що стала фінансовою й організаційною базою об’єднаних соціал-демократів.

Наскільки далеко в минулому цей колись міцний зв’язок? Судячи з висловлювань Губського, есдеки йому більше не товариші. Судячи ж із того, що саме він завів розташований досі на запасних рейках бронепоїзд третього терміну, лідера «Народовладдя» можна вважати засобом Банкової в поповненні набору відкритих опцій при підготовці до виборів-2004: перенесення їхнього терміну, зрив, конституційна реформа, котра передбачає іншу форму обрання глави держави. Тепер ось ще — можливість для Леоніда Даниловича обиратися третій раз. Хоча коли проаналізувати аргументи, які наводяться авторами конституційного подання, то виникає запитання: чи такі вже вони сповнені бажання переконати КС у невідворотності третього терміну, як це здається на перший погляд.

Дві з половиною з п’яти сторінок тексту подання присвячені історії виникнення і розвитку інституції президентства в Україні з докладним перерахуванням змінюваних протягом восьми років (із 1991 по 1999 роки) функцій глави держави. «Таким чином, — робиться перший із висновків, — 1991, 1994 і 1999 років Президент України обирався з суттєво відмінним статусом і обсягом повноважень». І якщо цей постулат у ряду доказів правоти прибічників третього терміну викликає лише легке здивування, то наведення за аргумент того факту, що 1994-го і 1999-го років при вступі на посаду Президент приносив присягу абсолютно різного змісту, виглядає просто смішно.

Без уваги укладачів подання не залишилися навіть рішення Центральної виборчої комісії, що приймалися нею в ході проведення президентських виборів 1999 року: постанова ЦВК про реєстрацію Леоніда Кучми претендентом у кандидати в Президенти, постанова про реєстрацію його вже в кандидати, протокол про результати виборів з історичним «вважати обраним Президентом України кандидата в президенти України Кучму Леоніда Даниловича», а також офіційне повідомлення ЦВК, де сповіщається про обрання Кучми, і, нарешті, свідоцтво, яке підтверджує цей факт. «У жодному з цих документів, — говориться в конституційному поданні, — не зазначається, що претендент, чи кандидат у президенти, чи вже обраний Президент України обирається на цю посаду повторно, що має особливе правове значення. Оскільки за наявності підстав для цього факт повторного балотування й обрання Президентом України обов’язково має бути зазначеним у відповідних рішеннях Центральної виборчої комісії».

Так і парламентарії ж іноді балотуються неодноразово, і мери міст. Бачили ви колись, щоб ЦВК при цьому вів лік їхнім походам у владу? Таке враження, ніби не володіючи достатньою кількістю переконливих аргументів, автори послання в КС використовують докази, які мало стосуються справи, беручи не кількістю, а якістю. Суть же документа, коли з нього прибрати аргументи, якими, через їхню явну притягнутість за вуха, навряд чи зможе скористатися КС, мабуть, можна звести до однієї пропозиції: з огляду на те, що рівень і обсяг повноважень Президента після прийняття Конституції суттєво змінювався, перебування Леоніда Даниловича на посту глави держави до 1996 року, з юридичної точки зору, можна не брати до уваги, а тому першим повноцінним терміном його президентства можна вважати нинішній. Але в цій думці немає нічого нового. Приблизно так обгрунтовував свою першу заяву про можливість третього терміну ще 1999 року автор ідеї Олександр Волков. Нічого нового, вочевидь, вітчизняна юридична думка відтоді не спродукувала.

Тож у героя «нашого роману» явно безпрограшна позиція. Якщо Конституційний суд, що вельми ймовірно, не знайде підстав для винесення позитивного рішення, Богдан Губський стане могильником третього терміну. Якщо ж відповідь КС на поставлене перед ним запитання буде ствердною, то у пана Губського є шанс ввійти в історію країни людиною, котра відкрила нинішній владі третє дихання.

— Богдане Володимировичу, чим продиктована ваша стурбованість проблемою третього терміну Президента?

— Мета подання до Конституційного суду — зовсім не з’ясовування можливості Леоніда Кучми бути обраним на третій термін. Його поява зумовлена необхідністю мати однозначну, юридично обгрунтовану відповідь: чи поширюється третя частина 103-ї статті Конституції на перший термін обрання Президента? Вважати нинішній термін президентських повноважень глави держави першим чи другим? І в цьому документі не йдеться про те, що Леонід Кучма повинен іти на третій термін. Якщо відповідь Конституційного суду буде позитивною, то Кучма муситиме визначитися сам, як йому діяти в такій ситуації. Якщо ж відповідь КС буде негативною, то нинішній Президент уже не матиме права балотуватися на майбутніх виборах.

Для чого робилося подання? Сьогодні йде політична реформа підготовка до президентських виборів. Відповідно до різних проектів політичної реформи, існує кілька варіантів того, яким чином обиратиметься Президент. І у зв’язку з цим представники одних політичних сил кажуть, що все це робиться під Кучму, аби його знову обрати Президентом. Інші запевняють, що Кучма не збирається ще раз ставати Президентом. Ось для того, щоб чітко знати межі правового поля, у якому ми діємо, і необхідна така ініціатива. Щоб єдиний орган, який має право тлумачити Основний Закон, уніс вичерпну ясність у розв’язання дилеми, котра вже не перший рік із наростаючою гостротою обговорюється в суспільстві. Суспільству потрібно знати чіткі правила гри. Невизначеність у цих питаннях даватиме можливість тим чи іншим політичним силам використовувати це як аргумент або засіб тиску.

— Але Леонід Данилович неодноразово заявляв, що не має наміру робити третю спробу стати главою держави. Чи не підставляють його народні депутати з парламентської більшості, яка продекларувала підтримку президентського політичного курсу, порушуючи питання про третій термін перед Конституційним судом?

— Це подання, на наш погляд, не є поштовхом для того, щоб Леонід Кучма балотувався на третій термін. Я не маю права і не хочу впливати на вчинки Президента.

— Чи радилися ви з Леонідом Даниловичем, перш ніж подати звернення в КС?

— До підписання подання з Президентом і главою його адміністрації я на цю тему не говорив. Я сказав про це Президенту на зустрічі з ним лідерів депутатських груп та фракцій, тобто вже після того, як подання було підписане членами депутатської групи «Народовладдя», але перед відправленням його у КС. Ми обговорювали цю тему з представником Президента в парламенті Олександром Задорожнім, оскільки він член нашої депутатської групи. Але звернення в КС не було ініціативою жодної із владних структур. І на згаданій зустрічі я сказав Президенту: «Леоніде Даниловичу, ми не хочемо на вас тиснути, але вважаємо за необхідне знати, яка реальна картина в цьому питанні». Президент нагадав нам про свою заяву: він не планує більше балотуватися. Природно, я підкреслив, що ми не маємо наміру його пресингувати в ухваленні рішення — балотуватися чи не балотуватися, але маємо право — звернутися в Конституційний суд.

З приводу того, що подання в КС підписали члени більшості, хотів би зауважити: багато членів так званої меншості дуже плідно співпрацюють із Президентом. На мій погляд, це штучний розподіл: ті, хто в більшості, — за Президента, а ті, хто в меншості, — проти. Дуже часто представники меншості в парламенті голосують за ініціативи Президента, у тому числі в економічній сфері, і навпаки. Тому не варто механічно підходити до оцінки процесів, які відбуваються в політичному житті Верховної Ради України, тим більше — спрощувати їх сприйняття.

— Вперше тема третього президентського терміну виникла відразу ж після виборів 1999 року. І заявив про таку можливість тодішній найближчий соратник Леоніда Даниловича Олександр Волков. Відтоді, попри періодичне «спливання» цієї теми, ніхто, крім Олександра Михайловича, не артикулював її настільки ж чітко й голосно. Тепер же, хоч би скільки підписів стояло під зверненням у Конституційний суд, порушення цього питання вважатиметься ініціативою Губського. Ви не замислювалися над тим, як це може вплинути на ваш політичний імідж?

— Ніхто не може обмежити мене у праві звернутися в Конституційний суд з того чи іншого питання. Я, наприклад, був ініціатором звернення в КС із приводу того, що законодавством заборонено обіймати посаду ректора вузу після досягнення 65 років. До мене звернулася Спілка ректорів...

— Отже, певний спонукальний мотив був. А що ж вас штовхнуло на ініціативу стосовно третього терміну, адже в цьому разі, як ви стверджуєте, до вас ніхто не звертався?

— Ні, звернень не було. Депутатська група «Народовладдя» не лобіює чиїхось економічних чи політичних інтересів. Наші дії прозорі і диктуються виключно інтересами виборців. Для нас дуже важливо й актуально досягти в нашому політикумі виключення впливу на політичну реформу тих політичних кіл, які прагнуть отримати політичні дивіденди, спекулюючи на чутках і недомовленостях. Як виникла ідея подання? Коли ми обговорювали ситуацію, постало питання, чи конституційно це? Ви ж самі кажете, що це питання дискутується ще з 1999 року. Зробили б подання в КС ще тоді — уже сьогодні мали б на нього відповідь. А з Олександром Волковим ми з цього приводу не спілкувалися.

— Якою була реакція на вашу ініціативу з боку провідних політичних гравців із різних політичних таборів?

— Я міг спостерігати за цією реакцією, як і ви, із засобів масової інформації, в особистому спілкуванні. Звісно, було обговорення цієї події в робочому порядку з лідерами партій та парламентських фракцій.

— І які думки переважали в їхніх висловлюваннях при цьому?

— У них думка така ж сама: потрібна чітка відповідь на це запитання.

— Чи має депутатська група «Народовладдя» власний погляд на те, чи доцільно висуватися Леоніду Кучмі на цих президентських виборах, якщо Конституційний суд залишить за ним це право?

— У депутатської групи не викликає ані найменшого сумніву те, що президентські вибори відбудуться в обумовлені Конституцією терміни. Варіанти механізму виборів зараз обговорюються — або всенародним голосуванням, або парламентом. Можливо, з’явиться ще якийсь варіант. Час ще є. Ми в депутатській групі окреслили для себе коло осіб (дуже вузьке), котрі, на наш погляд, у разі обрання Президентом зможуть вивести країну на новий етап економічного зростання і демократичного розвитку України. Ми беремо активну участь у цьому процесі й боротимемося за те, щоб від більшості був висунутий кандидат, якого «Народовладдя» підтримає.

Я особисто вважаю, що той, кого оберуть Президентом, повинен буде вирішити одне головне питання — підвищити рівень життя людей. У разі ж позитивної відповіді КС, рішення про доцільність висування Кучма муситиме для себе визначити самостійно.

— На вашу думку, Леонід Кучма здатний забезпечити на третьому терміні свого президентства вирішення цього питання?

— На цю тему можна буде говорити після рішення Конституційного суду. Ми вважаємо, що на сьогодні питання не в особистості. Питання в тому, які повноваження має Президент. І завдання тієї ж таки конституційної реформи — збалансувати повноваження різних гілок влади. Щоб люди, обрані чи призначені на ті або інші посади, не мали можливості приймати рішення виключно одноосібно, без якихось нарад і консультацій, без блокування і вето. Ось у чому суть конституційної реформи, і для мене важливіше її здійснення. Я категорично проти того, щоб якась політична чи економічна група узурпувала владу в країні. Чи дві групи, котрі домовляться між собою. Я не хотів би, щоб до влади прийшла сила, яка вважає, що право керувати народом належить виключно їй. Це неправильно. Не повинно бути такого, щоб економіка прямо пов’язувалася з політикою, а люди, котрі перебувають у політичних владних структурах, займалися великим бізнесом. Це називається корупцією.

— Але така система склалася за нині чинного Президента і не без його особистої участі.

— На щастя, ще не склалася. За різних президентів і різних прем’єр-міністрів. Якщо аналізувати рівень життя 1991, 1993—1994 і 2003 років, то очевидним є його істотне підвищення. Можна сперечатися: а чи не можна було досягти більшого? Але в історії немає умовного способу. І я не говорив би, хто винен, а хто — ні. Річ не в особистостях. І коли ви мені скажете, що якби на місці Кучми була інша людина, було б значно краще, — даруйте, я вам не повірю. Є суб’єктивний чинник і об’єктивний. Суб’єктивний — це особистість, а об’єктивний — система влади. І я хотів би, щоб у нас система влади була побудована за європейською моделлю — британською, німецькою, австрійською. Система влади має визначати дії глави держави й уряду, а не навпаки.

— Ваша депутатська група з першого дня її створення вважалася, скажімо так, опорною для спікера. І у своїй діяльності завжди намагалася підтримати Володимира Литвина, якого часто називають одним із чинників, що охороняє парламент від впливу президентської адміністрації. Ініціатива ж із конституційним поданням щодо третього терміну вписується в загальний контекст політичної стратегії СДПУ(о). Стара любов не іржавіє, Богдане Володимировичу? Що у вас сталося з Володимиром Михайловичем?

— По-перше, депутатська група «Народовладдя» підтримувала, підтримує і підтримуватиме Володимира Литвина. Ми вважаємо, що це та людина, котра консолідувала Верховну Раду, і завдяки її зусиллям парламент є реально діючим законодавчим органом. Що стосується СДПУ(о), то це політична партія, членом якої я ніколи не був і бути не планую. У цієї партії, як і в будь-якої іншої, своє життя, у нас — своє. У парламентській більшості дев’ять депутатських груп та фракцій, тому бажано, щоб вони координували свої зусилля. Можу сказати, що «Народовладдя» проводить свою політику виключно в інтересах народу й України. Ні з якою політико-економічною групою ми не пов’язані і зв’язуватися не збираємося. А той факт, що подання в КС опинилося в руслі інтересів різних партій та особистостей, якраз і свідчить про актуальність і затребуваність зробленого нами кроку.

— А ви радилися з Литвином, перш ніж виступити зі своєю «третьостроковою» ініціативою?

— Повторюю, ні з ким із посадовців до того, як члени депутатської групи поставили свої підписи під поданням, я не спілкувався. Потім уже, після звернення в КС, ця подія обговорювалася.

— І що з цього приводу вам сказав Володимир Михайлович?

— Гадаю, це питання вам краще адресувати прямо йому.

— Якщо, як ви стверджуєте, метою вашої ініціативи було всього лише з’ясувати рамки правового поля, то чому всі п’ять сторінок вашого «подання» складаються з аргументів, спрямованих на те, аби схилити КС до думки про необхідність третього терміну?

— Важко назвати схилянням КС до такого висновку викладені в поданні різні погляди на переплетення норм і практики застосування положень Конституції, що діяла 1999 року і після внесених доповнень та змін під час відомої «конституційної ночі». У документі викладено наші й висловлені в різний час іншими політиками сумніви та передумови, загострено увагу на положеннях Конституції та конституційного процесу в Україні за останні п’ять років, які найважче сприймаються й неоднозначно трактуються в суспільстві. Комусь ці сумніви й передумови можуть здатися спробами схилити КС до думки про можливість третього терміну. Скільки людей — стільки й думок. Знаєте, як жартують у народі: «Два юристи — три думки». Але рішення КС має бути однозначним. Ми очікуємо від нього лише цього.