Як в Україні реформують "прописку": візія реформи

"Прописка" стала буквально "радянською гідрою", яку складно приборкати та приручити. Але чи можливо це? Яку модель у реформі системи реєстрації місця проживання пропонує експертна спільнота, і як віднайти у ній баланс?

Система "прописки" негативно впливає на 14 сфер державного управління. Це, зокрема, оподаткування, соціальний захист населення, медична сфера, доступ до правосуддя, виборче право, військовий облік, житло і право на проживання, захист майнових прав дітей та освіта. Не за місцем реєстрації українці такожне можуть отримати адміністративні послуги, різні соціальні виплати, ліки, віддати дітей у садок та школу чи отримати вузькопрофільну медичну допомогу в комунальних лікарнях.

Часто українцям доводиться витрачати гроші та час, аби в громаді за місцем реєстрації отримати потрібну державну послугу. У цілому щорічно їхні витрати сягають 900 мільйонів гривень.

Службовці використовують "прописку" як ідентифікатор людини, щоб надати їй послуги чи забезпечити права. Однак це неефективно, наполягають експерти. Для цього можна використовувати паспорт громадянина України.

Разом з тим чинна система неадекватно відображає реальний стан міграції. Це призводить до неправильного бюджетного планування та розвитку інфраструктури. Так, до прикладу, у містах неможливо збільшити кількість громадського транспорту, адже він розраховується на відповідну чисельність населення.

Архітектура реформи

Ініціатори реформи, проаналізувавши понад 300 нормативних актів, написали зелену та білу книги для уряду України. Ці два документи мають лягти в основу нової редакції законопроєкту "Про свободу пересування".

Експертна спільнота пропонує запровадити в Україні повідомну модель реєстрації, яка успішно працює, зокрема, в Естонії, Литві, Латвії, Швеції, Норвегії, Нідерландах, США та Канаді. Там громадяни декларують державі адресу свого фактичного проживання без доведення факту.

Керівниця проєкту "Свобода пересування для кожного: Реформа системи реєстрації місця проживання в Україні" Людмила Янкіна пояснює, що реформа має ґрунтуватися на трьох "стовпах": "Перше - ідемо від проблеми до рішення. Зараз реєстри територіальних громад не є уніфікованими, зведеними в єдину систему. Громади не бачать одна одну. І саме через таку автономність громадянам часто недоступні державні сервіси не "за пропискою". Рішення - уніфікація, синхронізація даних, зведення в єдину систему та належне функціонування реєстрів. Друге - процедура та її легкість як для реєстратора, так і для клієнта. Для цього необхідно створити адресний реєстр, який повинен унеможливити чи звести до мінімуму помилки під час реєстраційної дії. Третє - дані з реєстру тергромад мають напряму потрапляти до Єдиного державного демографічного реєстру".

В основу реформи її автори закладають пріоритет прав власника та довіру до громадян. Наразі інститут реєстрації місця проживання працює за "дозвільним" принципом: органу реєстрації потрібно надати документ, що підтверджує право на проживання, або згоду власника. А це ускладнює реєстрацію, до прикладу, в орендованій квартирі, бо багато власників вірять, що в орендарів таким чином з'явиться право на їхню нерухомість.

За даними соціологів, громадян з подібними стереотипами - 95%. Експерти наголошують, що ці уявлення не відповідають дійсності, адже зараз юридичною підставою для проживання є документ про право власності із держреєстру або договір оренди, а не "прописка".

Ці страхи пов'язані з радянським законодавством, яке сьогодні в Україні не діє. Ініціатори повідомної моделі наголошують, що після змін законодавства для власників нерухомості не буде жодних ризиків, і їм не треба боятись, коли хтось зареєструється за адресою їхнього житла.

Так вже відбувається із внутрішньо переміщеними людьми, каже менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова. Майнові права власників житла, де проживають переселенці, не обмежені жодним чином - навіть, якщо там проживає сім'я з дітьми.

"Це не реєстрація місця проживання в класичному вигляді, утім за повідомленою адресою переміщена особа може реалізувати майже всі свої права, окрім виборчого, і отримати всі необхідні адміністративні послуги", - каже правозахисниця.

Реєстрація буде обов'язком громадянина. Знімаючись з обліку за попереднім місцем проживання, він або вона має протягом 30 днів стати на облік громади за новою адресою.

Українцям пропонують, щоб вони на вибір зверталися до органу реєстрації, Центру надання адмінпослуг (особисто чи онлайн) та повідомляли про бажання стати на облік за певною адресою без зазначення у заяві підстав. Для цифрової ідентифікації заявника можна використовувати Smart-ID, Mobile-ID, Bank-ID чи електронно-цифровий підпис (ЕЦП).

При реєстрації не потрібна присутність власників житла. Після сплати адміністративного збору службовець одразу реєструє заявника за заявленою адресою та вносить дані до реєстру територіальної громади. За бажанням заявник може отримати витяг із реєстру про свою реєстрацію або штамп у паспорті. Фахівці обмірковують також можливість наліпки в ID-картці, як це роблять, до прикладу, в Німеччині.

Якщо заявник не володіє житлом, в якому хоче зареєструватися, реєстратор зобов'язаний листом повідомити власника про такий облік. Той отримає дані про заявника та інформацію про свої права.

Реформу пропонують розбудувати так, щоб під час обліку не було суперечок чи з'ясовувань обставин, інакше система, на переконання експертів, не запрацює.

Для власників спростять механізм скасування реєстрації. Якщо зараз для цього потрібно звертатися до суду, то після реформи власник зможе швидко та у будь-який час скасувати таку дію.

Якщо ж власник знімає громадянина із реєстрації, адресою обліку заявника автоматично стає юридична адреса органу місцевого самоврядування.

Сам по собі факт реєстрації за певною адресою не означатиме, що проживання в такому житлі законне - в основі лежить домовленість із власником. Без неї поселитись неможливо. Також повідомлення про проживання в квартирі не може бути автоматичним підтвердженням, оренди цієї квартири. Фінансові відносини між власником та орендарем мають документуватися лише за їхнім бажанням.

У разі неправдивого зазначення адреси, для заявників пропонують передбачити адміністративну відповідальність - попередження. У випадку, коли така реєстрація спричинила збитки власнику чи державі, для відшкодування шкоди втручатимуться правоохоронці.

Заступник голови правління Центру політико-правових реформи Віктор Тимощук наголошує, якщо громадянин вказав фальшиву адресу, за негативні наслідки відповідатиме саме він: "Комунікація людини з державою має бути за адресою обліку. Якщо у розвинутих країнах людина сказала, що я живу от за цією адресою, то держава надсилає їй туди повідомлення, повістку тощо. У такому разі через певний час інформація вважається доставленою. Так само має відбуватися і у нас".

Для громадян, які часто відвідують дві громади, експерти пропонують передбачити право зареєструватись у двох адресах. Але головною буде одна з них.

Такий підхід особливо важливий для переселенців, які через загрозу "націоналізації" бояться виписуватись із своєї нерухомості на окупованих територіях. Окрім цього, штамп у паспорті - це аргумент, чому людина перетинає лінію розмежування, а також підтвердження мети поїздки на тимчасово неконтрольованій урядом України території. Бо навряд чи хтось наважиться провозити через блокпости з озброєними людьми оригінали документів, що засвідчують право власності на нерухомість.

Реєстрація також не має бути підставою для нарахування додаткових комунальних платежів. Власники помешкань мають остаточно встановити лічильники до 2025 року.

Кількість проживаючих у помешканні впливатиме на послугу утримання прибудинкової території та вивезення твердих відходів. Але експерти наголошують, що це справедливо, немає іншого способу комунальникам об'єктивно розрахувати ресурси, до прикладу, на вивезення сміття.

4 вересня президент України Володимир Зеленський підписав указ №647, який зобов'язує опрацювати питання запровадження реєстрації місця проживання за декларативним принципом - шляхом подання заяви в електронній формі і забезпеченням непорушності прав власника, а також забезпечення взаємодії відповідних реєстрів територіальних громад з національними електронними інформаційними ресурсами.

Автори реформи планують написати законопроект на початку року, а в разі його ухвалення Верховною Радою він має почати працювати впродовж року.