Як із хобі зробити бренд? Історія одного футбольного вболівальника

За футбол уболівають по-різному. Одні - у шарфах і з бойовим розфарбуванням на стадіонах, другі - з пивом у спортивних барах, треті - по-домашньому, біля телевізора. Результати футбольних матчів обговорюють на роботі, з друзями й у соцмережах. Та лише одиниці здатні перетворити захоплення на справу всього свого життя.

Один з них - Олександр Попов, той самий Шурик, засновник легендарного сайту "Динамо" Київ від Шурика", який майже 20 років тому підірвав український спортивний інформаційний простір. Адже в ті далекі часи в українських спортивних ЗМІ не було своїх сайтів, а у вболівальників - майданчика для обговорення й дискусій.

- Сашо, відомо, що свого часу ти досить довго працював програмістом у Нацбанку України. Згадаймо разом, як усе починалося…

-За освітою я математик, закінчив мехмат Київського університету. Але мене більше приваблювало програмування. Тому з п'ятого курсу влаштувався на роботу в Нацбанк, де пропрацював загалом 12 років. Футболом захоплювався з 10 років, і сайт спочатку був для мене просто хобі.

- Коли ти зрозумів, що поєднувати роботу в Нацбанку й на сайті більше не виходить?

-В 2008-му. Це не було спеціально приурочено до десятиріччя сайту, просто так усе зійшлося. Настав момент, коли я перестав справлятися з посадовими обов'язками, попри неймовірну лояльність мого керівництва. Вони мені прощали багато чого, зокрема численні поїздки з "Динамо". Але довелося вибирати: йти з Нацбанку або закривати сайт.

- Як з'явилася назва "Динамо" від Шурика"?

-Це не був проект, просто захоплення. Ніхто до цього серйозно не ставився. Назва цілком відповідала духу часу: тоді всі сайти так називалися, по-домашньому. Первісна назва сайту вболівальників московського "Спартака" була "Сайт Василия Васина".

- У ті часи Інтернет в Україні тільки починав розвиватися…

-Це був навіть не зародок, а сперматозоїд, який іще не зустрів свою яйцеклітину. Але з розвитком Інтернету нашим головним завданням стало не відставати від сьогодення. Зокрема і з цієї причини я пішов з Нацбанку. Можливо, якби пішов на два-три роки раніше, то зараз позиції ресурсу, і з погляду якості, і з погляду ніші в інформаційному просторі, були б іншими. Але головне я встиг, спасибі холдингу "Магнет", який став нашим провайдером. Ми випустили кардинально нову версію сайту. А головне, оновили наш найцінніший ресурс - майданчик для спілкування. Від самого початку це була "гостьова стіна", а на новій платформі з'явилися блоги.

- Ти сам працював з блогерами?

- У тому-то й річ, що ні. Мені так вдалося позиціонувати блоги, враховуючи всю значимість аудиторії, що вони відразу "вистрілили". Люди, які раніше писали на "стіну", моментально вхопилися за нову можливість.

- Як складалися стосунки з клубом? Ви взаємодіяли на офіційній основі?

-Ні. "Динамо" довго не мало офіційного сайту. Була перша версія, яка не прижилася. А в нас із клубом завжди були дружні, але неофіційні стосунки. Ми працюємо в корпоративній зв'язці, допомагаємо одне одному, і це природно, бо підтримуємо один бренд. Вони - як футбольний клуб, ми - як майданчик для уболівальників.

- Я знаю, що роздруківку "Динамо" від Шурика" регулярно читав Валерій Лобановський.

-Це правда. Але я би не ставив це собі в заслугу - тоді це було унікальне місце. На сайті спілкувалися різні люди, це було дивиною, і Лобановському стало цікаво.

- Але все-таки тебе це стимулювало?

-Звичайно! Коли я довідався, що роздруківку сайту щодня читає Лобановський, я був вражений! Або коли мені на пошту написав Каха Каладзе і залишив свій номер телефону з пропозицією написати. Сайт подарував багато емоційних моментів, ні з чим не порівнянних почуттів.

- Ти професійно спостерігаєш за вітчизняним футболом і футбольним бізнесом майже 20 років. Які зміни помічаєш?

-Зараз усе тільки починає змінюватися. Все, що відбувається, - це, звичайно, дуже сумно й важко. Багато хто називає це кризою, але я так не вважаю. Я б назвав це часом переродження, відродження і навіть появи українського футболу. Я вважаю, досі все було лише ілюзією футболу, точніше, футбольного бізнесу. Олігархічна модель футболу - вирок для всієї системи, і коли-небудь вона впаде.

Ми весь час жили в завищеному рівні - і з погляду курсу валют, і з погляду рівня життя, і футболу зокрема. Ми літали десь у небесах і раптом упали. Звичайно, падати боляче. Але якщо правильно до цього ставитися, то можна побачити світло в кінці тунелю.

- Тобто фінансові проблеми, наприклад, у ФК "Дніпро" - просто ланка загального ланцюга?

-Звичайно. Мені складно припустити, що буде далі з "Металістом", з "Динамо", з "Шахтарем"... Усе це вкрай неприємно, але катастрофи я не бачу.

У нас уже був такий період. Пацаном я фанатів від чемпіонату СРСР, від гри нашого "Динамо". Потім усе радикально змінилося. Після розвалу Союзу кілька років узагалі футбол не дивився! Якби мене запитали, хто став чемпіоном, я б не відповів.

Було стійке відчуття, що все вмерло остаточно. Те, що відбувалося, було чим завгодно, але не грою. І тільки в 1996 р., коли Йожеф Сабо зібрав команду перед приходом Лобановського, почалися зміни. От і зараз у нас, як на початку 1990-х років, не криза, а еволюція. Це складний процес, який потребує часу. Зате ми чесно подивимося собі в очі, і надалі в нас не буде таких розчарувань.

- Сашо, в тебе, на відміну від багатьох, не було ейфорії напередодні Євро-2012, та й перед нинішнім чемпіонатом Європи теж…

-Я не очікував від нашої збірної нічого особливого. Якщо подивитися на те, як ми пройшли відбірний цикл, то за всіма статтями (і грою, і результатом) ми програли нашим основним конкурентам - збірним Словаччини й Іспанії. Просто взяли очки там, де мали їх узяти й посіли третє місце в групі. Але всі чомусь вирішили, що ми не просто пройшли на Євро, а всіх там "рватимемо" і дійдемо мало не до півфіналу. Я, чесно кажучи, припускав, що після поразки від Німеччини ми заробимо очко з Ірландією. Нас, звичайно, можна порівняти зі збірною Польщі. Але у вирішальному двобої ясно було, що поляки "рубатимуться" до кінця.

Те, що ми стали єдиною збірною, яка не забила жодного м'яча у груповому турнірі, дуже засмутило. Але найбільше пригнічує те, що відбувається всередині команди. Якщо тренер публічно заявляє про психологічні проблеми в команді, то, скоріше за все, це не проблеми, а повна катастрофа.

- Які труднощі спіткають нового тренера збірної?

- Якщо він зробить правильні кроки, то відразу вирішить відсотків 70 проблем.

Треба повернути єдність команди, якої зараз немає. Важливо проаналізувати, чи всі гравці є патріотами збірної. Можливо, хтось грає лише заради того, щоб записати собі в історії кар'єри, що він гравець національної команди? А самому навіть неприємно грати під українським прапором?

Таких людей у принципі не має бути в національній команді. Адже футбол - це віддушина, і для будь-якої країни збірна - це надія. Тому перше завдання - відсікти всіх непатріотів, друге - згуртувати гравців, що залишилися. Зрозуміло, якщо відсів буде відчутним, то ігровий потенціал команди зменшиться. Це знову повертає нас до того, що, можливо, для початку ми маємо в чомусь втратити, щоб потім піднятися на новий рівень. Можливо, ми опинимося в тій точці, з якої стартувала Ісландія?

- 5 вересня в Києві відбудеться матч збірних України й Ісландії. І знову ти не піддався загальній ейфорії від вікінгів.

-Припускаю, із цим матчем у нас усе буде нормально. Ісландці так сьорбнули емоцій, що, думаю, тепер вони взагалі перебувають у прострації. У них залишається дуже мало часу для того, щоб отямитися й підготуватися. Не думаю, що в них вийде. Хоча багато що залежить від того, яка в нас буде команда, які футболісти, який настрій.

- Що ти думаєш про розмови з приводу продажу "Чорноморця"?

-Чесно кажучи, всі чутки й припущення про купівлю-продаж команд відмітаю. У нинішній ситуації незрозуміло, хто і що зараз може купити.

Інформаційна війна вже поширилася й на футбол. Телеканал "Україна" купив трансляцію матчів на три роки. Один сезон кубкових матчів уже показали, залишилося ще два. Але якщо УЄФА отримуватиме своєчасні сигнали від нашої Федерації футболу про те, що цей єдиний транслятор дозволяє собі, то жодних подальших відносин із цим каналом ніхто не матиме. Те, що відбувається там зараз, - просто розгнуздана вседозволеність.

- Мережа переповнена обуреними запитаннями на кшталт: "Як дискваліфікувати коментатора?"

-Вони постійно намагалися вкладати у вуха вболівальників те, що потрібно власникові цього каналу, який одночасно є хазяїном ФК "Шахтар". Але коли в прямому ефірі пролунала образа на адресу гравця національної збірної Андрія Ярмоленка, це перейшло всі межі!

- Коли "експерт" Сергій Морозов у прямому ефірі назвав Ярмоленка "бидлом"?

-Це пролунало напередодні чемпіонату Європи в студії каналу "Футбол 1"! Причому жодних вибачень! Пізніше цей же канал намагався щось говорити з приводу "атмосфери" у збірній. Причому таку редакційну політику поставлено на потік. Сподіваюся, що в "Динамо" дотримуватимуться тієї лінії, яку обрали після інциденту.

- А саме?

-Після матчу тренер має давати передбачений регламентом коментар. От Сергій Ребров після матчу з "Металістом" їм і відповів: "Ви самі все бачили. Гадаю, для вашого каналу цього буде достатньо". Розвернувся і пішов. Не присікаєшся. Тренер прийшов на флеш-інтерв'ю? Прийшов. Регламент виконав? Виконав. Дав інтерв'ю? Дав. І решта коментарів мають бути такими, як озвучив віце-президент "Динамо" Сергій Мохник, коли до нього звернувся канал "Футбол" після жеребкування майбутнього чемпіонату України. Він заявив: "По коментарі звертайтеся до Морозова й Леоненка".

- Простіше кажучи, все, що відбувається в країні, проектується на футбол?

-Тут, мабуть, єдиний раз варто процитувати Михайла Фоменка. Він увесь час повторює фразу: "Футбол є складовою частиною життя, а не винятком з нього". Країна змінюється, відбуваються процеси, які невідомо чим закінчаться. Ясно тільки одне - ми повністю міняємо наше футбольне господарство. Сподіваюся, це буде справжній футбол, а не модель, яку підтримує кілька осіб.

- Сашо, повернімося до твого дітища. Яка нині відвідуваність сайту, який тепер називається dynamo.kiev.ua?

-До кризи в нас було 100 тисяч унікальних відвідувачів за день і приблизно мільйон на місяць. Тепер у нас відповідно 60–70 тисяч і 700 тисяч. Цифри трохи впали. Але, по-перше, "просів" сам футбол. Відвідуваність сайту завжди була пропорційна наповнюваності стадіону. Порожній стадіон - нульова відвідуваність, стадіон повний - гарантія того, що назавтра, навіть при поганому результаті, на сайті буде аншлаг. Це корелюється дуже чітко. І падіння інтересу людей до футболу і спорту в нашій ситуації теж цілком природне.