Під сонцем України і Африки

Ім'я археолога, етнографа, антрополога, палеонтолога, педагога і священика Юрія Шумовського добре відоме в західному світі, але тривалий час було мало знане в його вітчизні. Чим же увійшла в історію ця людина, багатогранний талант якої ще не повністю досліджений в Україні?

Народився Юрій Шумовський 23 березня 1908 р. в селі Мирогоща поблизу міста Дубно у багатодітній сім'ї священика Федора Шумовського. Виховання змалку в глибоко релігійному дусі вплинуло на життєвий вибір юнака. Після навчання у Дубенській державній гімназії імені С.Конарського він закінчує Крем'янецьку духовну семінарію і вступає на богословський факультет Варшавського університету. Юрієві неабияк пощастило: церковно-слов'янську мову і палеонтологію, яка була на той час новою наукою, у нього на курсі викладав професор Іван Огієнко (в майбутньому митрополит УАПЦ Іларіон). Допитливий студент мав можливість годинами просиджувати в кабінеті вченого, гортати сторінки рукописів і стародруків, вивчати написи на старовинних речах.

У 1932 р. Юрій Шумовський закінчує богословський факультет Варшавського університету й отримує диплом магістра богослов'я. На священика його висвячує сам митрополит Варшавський і Холмський, глава Православної церкви в Польщі Діонісій (Валединський), який був добре знайомий студентам-богословам, бо викладав у них християнську археологію. Зовсім недовго Юрій Шумовський служить у Свято-Іллінському соборі міста Дубно, згодом викладає Закон Божий у Дубенській державній гімназії імені С.Конарського, де сам колись навчався. Та понад усе його вабила археологія. Тому й не дивно, що паралельно з теологією він опановував фах археолога у Варшавському університеті.

Шлях в археологію - з рідної Волині

Юрій Шумовський проводить археологічні дослідження околиць рідного села Мирогоща, виявляє там поховання ранньозалізної доби, розкопує курган слов'яно-руських часів. Пізніше він напише у спогадах, що віднайшов у цьому кургані поховання місіонера, який прибув на ці землі поширювати ідеї християнства. Крім того, молодий археолог згадує про давніх германців - готів і гепідів, котрі проживали в II-IV ст. на території Волині, зокрема в басейні річки Ікви, і принесли сюди вельбарську культуру.

У 1934 р. Юрій Шумовський захищає докторську дисертацію на тему "Доісторичні похоронні культи на Волині". Його призначають делегатом Варшавського археологічного музею, що відкрило можливість проводити розкопки на території
всієї Волині.

Юрій Шумовський

Та насамперед Юрій Шумовський починає досліджувати городища, виявлені в околицях рідної Мирогощі. Він зробив пробні розкопки одного з них і виявив підмурівок поганського капища. На думку археолога, воно було присвячене богу війни. Пізніше на місці капища збудували церкву Архистратига Михаїла. Біля села Мирогоща Юрій Шумовський відкрив іще кілька пам'яток Трипільської культури з мальованою керамікою і поховання бронзової доби.

Завідувач відділу історії Дубенського державного історико-культурного заповідника Юрій Пшеничний чи не найкраще підсумовує значимість тогочасних археологічних досліджень на Дубенщині: "На основі цих знахідок Юрій Шумовський разом із Мечиславом Шульмінським створили в Дубно археолого-антропологічний музей. Він став базою для формування археологічних зацікавлень і формування наукового світогляду відомого краєзнавця і етнографа Ігоря Лозов'юка та археолога зі світовим іменем Ігоря Свєшнікова. Вони навчалися у Дубенській гімназії, були учнями Юрія Шумовського і приходили в цей музей. Юрій Шумовський як археолог відкрив цю територію, після нього сюди потяглися польські археологи і продовжили дослідження…"

Юрій Шумовський проводив археологічні дослідження і в інших місцевостях Волині. Наприклад, у 1937-1941 рр. розкопував кургани старої слов'янської доби біля села Острожець (нині - Млинівський район Рівненщини). Їхня будова і знайдені предмети доводять, що це були зрубні гробниці. Серед знахідок - браслети з міді й бронзи, бронзові кільця, що їх уплітали у волосся, коралі з синього скла й агату. Заслуговує на увагу й викопана біля одного з курганів візантійська першохристиянська монета. А неподалік було знайдено рештки давнього слов'янського городища з керамікою, глиняними пряслами, прикрасами з металу, переважно з заліза…

У часи лихоліть рятувала археологія

Упродовж трьох років Юрій Шумовський викладав українську мову, латину і релігію в гімназії міста Ковеля. Після вересня 1939-го в Західній Україні встановилася більшовицька влада. Колишній викладач Закону Божого і священик, Шумовський був змушений рятуватися від переслідувань тим, що викладав російську й українську мову в Здолбунівській середній школі. Відтак навчав учнів української мови і літератури в Рівненській середній школі №3. Більшовицьку владу змінила німецька окупаційна адміністрація. Щоб не потрапити до лап гестапо і не стати жертвою перших арештів серед української інтелігенції, кілька діб мусив пересидіти в "скрині" - підвалі Свято-Воскресенського собору в Рівному. І тут Шумовського виручив фах археолога - він зміг улаштуватися на роботу до міського краєзнавчого музею.

Музей проводив дослідження неподалік Рівного - у невеличкому селі Новий Двір, де було знайдено унікальні пам'ятки доби раннього палеоліту, а саме так звані шегельські крем'яні знаряддя - ручні рубила, які слугували для захисту і полювання первісних людей на велетенських звірів, та шкребки для здирання шкури з упольованих звірів і луски з риби. В інших місцях села знайшли тілопальний могильник і чимало кам'яних знарядь епох палеоліту, неоліту, мікроліту - сокири, клинки, ножі, списи, стріли, шкребки, але вже краще оброблені. Поблизу Рівного археологи музею дослідили городище. Цінним було відкриття ранньоісторичної гончарської майстерні з піччю для випалювання горщиків і багато кераміки з місцевим орнаментом.

Саме в Рівному, де була німецька окупаційна столиця України, Шумовському неабияк стали у пригоді контакти з відомими діячами української культури і політики. Його добрі знайомі письменник Улас Самчук, який редагував газету "Волинь" і друкував його статті про археологічні розвідки, та Степан Скрипник (у майбутньому - патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав), котрий тоді очолював структуру українського самоврядування (Українську раду довір'я на Волині), таки переконали німецьку владу, що Юрій Шумовський має значний досвід археолога й авторитет, щоб очолити міський музей. І він став його директором. У 1942 р. археологічна експедиція музею зробила вражаюче відкриття: у селі Велігори поблизу Рівного було знайдено скелет прапредка слонів і попередника мамонтів палеомастодонта, якому 650 тисяч років. Це на той час єдиний екземпляр, який був виявлений в Україні.

Знаменитим став завдяки… Африці

Рятуючись від більшовиків, Юрій Шумовський на початку 1944-го емігрував на Захід. Якийсь час він поневіряється в таборах для переміщених осіб у Німеччині. Відтак знаходить роботу в Музеї доісторичної археології в місті Фрайбург, згодом працює в Інституті людини в Парижі. Складно прогнозувати, як склалася б його наукова кар'єра, якби на нього не звернув уваги відомий археолог Теодор Моно. Саме він запросив Юрія Шумовського на роботу у французькому Інституті досліджень Чорної Африки в Мавританії, Судані, Сенегалі та Верхній Вольті (на той час це були колонії Франції). І впродовж 1951-1956 рр. він провів чимало археологічних досліджень у саванах, джунглях і пустелях Судану.

Юрій Шумовський став першим українським археологом, який вивчав африканський континент. На берегах річки Нігер його експедиція виявила залишки багатьох осель залізної доби з культом тілоспалення і кльошових гробниць. Було знайдено багато зброї, жіночих прикрас, посуду. Особливо цінними виявилися глиняні статуетки жінок, чоловіків, тварин - предметів культового призначення. Його знахідки дали підстави стверджувати, що ще в неолітичну епоху - 7000 років тому - територія Сахари була плодючою землею, але орієнтовно на межі V тисячоліття до нашої ери тамтешній клімат змінився на посушливий. І це змусило людей мігрувати у пошуках води та їжі. Археологічна збірка Юрія Шумовського (а це понад 3000 цінних артефактів) стала основою першого археологічного музею в столиці Малі Бамако, який діє й донині.

Юрій Шумовський на околицях Сахари з друзями-пелями

Досліджуючи Західну Африку, Юрій Шумовський дійшов висновку, що місцеве плем'я пель є частиною єврейського народу. Втікаючи від влади фараонів, пелі свого часу залишили Єгипет і дісталися Судану. Люди цього племені відрізняються від чорношкірих жителів: колір обличчя і шкіри в них жовто-брунатний з легким червонястим відтінком; мова - змішана з мовою муринів (місцевого населення), але зберегла чимало слів та коренів з арамейської. Вони досі дотримуються старозавітних законів, зокрема про жертвоприношення первістків. Недарма серед знахідок Шумовського в цих місцях є жертовник і чимало глиняних статуеток та декоративних речей. Представники племені пель - здебільшого пастухи-кочівники, хоча деякі вже осіли і стали землеробами.

Будучи науковцем із широким спектром зацікавлень, Юрій Шумовський залишив нащадкам цікаву науково-популярну книжку "Під гарячим сонцем Африки" (Вінніпег, 1956 р.), у якій детально змалював розмаїтий рослинний і тваринний світ Західної Африки, вірування, звичаї, заняття і побут місцевих жителів, їхні хвороби, стан освіти, охорони здоров'я тощо. Підготував до друку ще одну книжку - "Слідами минулого Африки", але, на жаль, не знайшов спонсорів для її видання.

Юрій Шумовський досліджував і українське народне мистецтво, зокрема вишивку, килимарство, писанкарство. І, змальовуючи традиційну культуру Африки, він не знехтував нагодою провести паралелі з мистецтвом своєї батьківщини. Як-от у книжці "Під гарячим сонцем Африки", коли описує базар у місті Мопті (Судан): "Тут продаються чудові вовняні та бавовняні килими, що кольорами нагадують наші косівські чи заліщицькі. Килими з Гундама нагадують наші волинські, пасясті".

Учений мав незаперечний авторитет у західному науковому світі. Його обрали членом міжнародної Вільної академії наук у Парижі, міжнародного Африканського інституту в Лондоні, дійсним членом українського Наукового товариства ім. Т.Шевченка в діаспорі. Та, переїхавши жити до США, Юрій Шумовський згадав про свою богословську освіту, досвід викладання Закону Божого в Дубенській гімназії. Він отримав парафію в місті Саванна (штат Джорджія) і взявся до душпастирської діяльності. Водночас у багатьох університетах США викладав археологію, антропологію, етнологію та інші дисципліни.

Ніби на знак вдячності за невтомну наукову і релігійну діяльність доля відміряла Юрієві Шумовському довгий вік. Він помер у віці 95 років у місті Саванна (США), де й похований.