Моя війна

Ті, хто бореться на війні, - найчудовіші люди, і що ближче до передової, то більше чудових людей там зустрінеш.

Ернест Хемінгуей

У кожного своя війна… Той, хто за покликом серця і вимогою совісті пішов на війну за волю і цілісність України, сприймає її і як свою особисту війну з ворогом.

Книжка сучасної письменниці-початківця Анни Шили "Жінка війни" - перше в історії України видання, де збройне протистояння на теренах нашої Вітчизни показано через історії жінок. Це 25 блискучих і глибоко емоційних оповідань, написаних на основі спостереження, дослідження та інтерв'ю авторки з героїнями, тими, хто перебуває на перших позиціях на передовій і в зоні АТО, - як боєць, волонтер, парамедик, госпітальєр, психолог. Слова Тараса Шевченка "борітеся - поборете", прочитані Сергієм Нігояном на Майдані Незалежності, вони понесли на фронт. Йтимуть з ними до перемоги. І переможуть. Бо це - їхня війна. Всі персонажі у книжці - реальні. Їхні прототипи - наші сучасниці. Але, списані з десятків тисяч героїнь, вони стали символічними образами жінок.

Український письменник і літературний оглядач Ігор Бондар-Терещенко назвав п'ять книжок про війну, які допоможуть суспільству зрозуміти те, що відбувається на Сході країни. Він пише: "Автори цих книжок не претендують на роль пророків, але можуть підказати шлях до перемоги у багатьох галузях життя. При цьому не лише суспільна вага чи громадська позиція розділяє їх на тих, у кого в книжках передбачається близький апокаліпсис, і на тих, чия робота - врятувати від нього людство". Ось ці книжки: роман Кім Тхюі "RU", роман Джейсона Метьюса "Червоний горобець", "Люди міленіуму" Дж.Г.Балларда, "Розбрат України з Росією: стратегія виходу з піке. Погляд з Європи" Антуана Аржаковського. І на третє місце в цьому списку він поставив книжку "Жінка війни" українки Анни Шили. Це твір про долі героїнь, які допомагають вижити і перемогти. На сайті ТСН (books) відразу після виходу книжки з'явилися уривки з неї.

Російська агресія в Україні визначила шлях цих жінок - піти на війну і здійснити подвиг. Героїня України й Ічкерії Аміна сказала: "Війна - це випробування, яке рухає людей на подвиги, а ще - надихає на оспівування цих подвигів".

І, з усього видно, метою авторки якраз і було - оспівати не просто подвиги, а подвиги жінок. Анна Шила писала книжку понад два роки. Записані історії переосмислювала в авторському художньому ключі. Було багато інтерв'ю і зустрічей з героїнями. Їхній біль ставав власним. Так постала яскрава й оригінальна сторінка до історії української жінки на війні

У книжці описано 25 особистостей, імен-образів, які стали символами. Авторка вже склала словник імен, який увійде до другого видання. Кожне ім'я - це подвиг в ім'я України.

Тендітна Яна з обмеженими фізичними можливостями, але з нездоланною силою духу. "Хочеш рятувати наших воїнів - ставай госпітальєром" - каже одна з прагероїнь. Вона своїми тендітними ногами вже не може відчувати траву, але відчуває небезпеку для України - шкірою, внутрішнім єством. Її госпітальєри - по всій зоні АТО. Віра в себе зробила її героїнею. А маленький янгол - доня - спонукає боротися далі. Яна з тих, про кого казали "з таким діагнозом не живуть" - а вона вижила, "безплідна на все життя" - а вона народила, бо "не здається, вірить у чудеса і перемагає - молода мама маленького янголятка". "Життя - це виклик. Життя в інвалідному візку - це поєдинок із самим собою. Це безкінечна боротьба, яка не має винагороди".

Аміна - це символ жінки-борця. Вона надихає на подвиги в ім'я незалежності України й Ічкерії. Аміна вважала, що "у глобальному сенсі свобода - це мета для будь-якого народу, що себе поважає". На думку Аміни, "життя - це випробування, іспит, за результатами якого кожен отримує свій розрахунок. Ніщо не буде втрачено. І за все - за добро і за зло - доведеться відповідати. Тому завдання кожного в цьому житті зробити якомога більше хорошого, корисного і Богоугодного".

Анна Шила брала інтерв'ю і з бойових позицій. З оповідання "Вікторія" постає незабутній образ рудоволосої красуні з шевроном Victoria. Вона організовує каравани волонтерської допомоги, які під її керівництвом прямують у самісіньке пекло війни. Вона - той безстрашний перевізник, який доставляє все необхідне бійцям туди, куди, здається, не прошмигне навіть миша, бо такий щільний вогонь ворога. Вікторія на власних плечах витягла 36 солдатів під час подій у Дебальцевському "котлі". Тільки двоє з них не вижили. Вона без вагань вирішила залишитися в зоні бойових дій. А ще Вікторія опікується там школами-інтернатами, сиротинцями, інтернатами для інвалідів. Із твору постають реальні образи діток із синдромом Дауна - вони добрі, відкриті. Важко стримати сльози, коли читаєш про маленького хлопчика Даню, якому купили спеціальне взуття і він біжить… Авторка дуже вдало добирає порівняння - то крила янголів несуть його над землею, що здригається від вибухів. Її узагальнення стають крилатими висловами: "Кожен, хто пройшов через війну, ніколи вже не буде тим, ким був до неї. Війна змінює життя, людей… війна робить усіх і кожного таким, яким він чи вона є насправді".

На фронті народжується кохання. Анна Шила описала неймовірно сильне, загартоване війною почуття Віти і Євгена ("Віта"). Колишні аспірантки, успішно захистивши кандидатську дисертацію, стають журналістками і більшу частину свого часу проводять на фронті. Їхні воєнні репортажі й прямі включення лунають з різних куточків Сходу країни. Не можна не захоплюватися героїнею оповідання "Ірина" - ще однією безстрашною журналісткою. Її девіз: "Не існує нездійсненних задач". Ірина - істинна патріотка і великий професіонал.

Ще один шлях жінки-військовослужбовця показано в оповіданні "Катерина". Як психолог вона знає, як важко адаптуватися до мирного життя тим, хто побував у пеклі на фронті. Катерина вміє допомогти.

Марина, якою просто неможливо не захоплюватися. Вона зрозуміла, що "життя "там" було іншим - правдивим, щирим, без масок та образів, тоді як у столиці існувала паралельна реальність. Життя "там". Життя "тут". І волонтери. Як місток між двох світів".

Надзвичайно сильна Оксана, загартована роботою у прес-центрі Міністерства оборони України. Вона знає, як це - бути на бойових позиціях у зоні АТО. Вона вміє вести боротьбу і за український інформаційний простір. Перша жінка, яка стала заступником керівника АТО. "На війні все було чесно й відкрито. Не існувало підводного каміння. Була єдина мета - перемога. І до неї йшов кожен військовий". Оксана бореться за рівні права жінок і чоловіків в армії.

Художні образи героїнь книжки намалювала українська художниця Відана Блонська. Видавництво "Фоліо" запустило у світ проект, який виконує насамперед важливу суспільно-політичну місію, сприяє перемозі України у тривалій і виснажливій війні. Героїня на ім'я Яна, оповідання про яку завершує книжку, каже: "Дорогу здолає той, хто йде!" І жінки, українські амазонки невтомно йдуть, долаючи дорогу війни. А ще - надихають чоловіків, дають їм свою енергію, підтримують. І тому в нас є наші "кіборги", тому нас не здолати, тому Україна переможе.