«Хлопці, ви найкращі!»

17 лютого, 2021, 12:52 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Такі були останні слова капітана Юрія Бутусова, що загинув 16 лютого 2015 року

«Хлопці, ви найкращі!»
© Фото, надане автором

Шість років тому в Дебальцевому було так само холодно, як і тепер. Тільки снігу менше.

Цей важливий залізничний вузол і прилеглі села українська армія визволила під час наступальних боїв улітку 2014 року. Весь січень бойовики намагалися повернути собі контроль над територією, — від Дебальцевого всього 80 кілометрів до Донецька. Напередодні саміту в Мінську, де домовилися відвести важке озброєння і припинити вогонь, до них активно підключилася російська армія. Наш Генштаб, як і в ситуації з Донецьким аеропортом, в останні дні оборони діяв конвульсивно й неузгоджено. Як і у випадку з кіборгами — Україна втратила в Дебальцевському котлі сміливих і відданих захисників.

14 лютого туди перекинули чотири групи 3-го полку спецпризначення для «супроводження колон постачання» з селища Луганське в Дебальцеве. Дві групи зразу відмовилися виконувати неможливе — проїхати по дорозі, що прострілюється танками. А Юра Бутусов погодився. Він був дуже впевнений у собі, казала його мама. І в нього справді кілька разів вийшло. Його група під обстрілами виконала кілька рейсів.

16 лютого Юра повів колону з пораненими й полеглими назад із Дебальцевого. БТР із Юрою ішов першим і потрапив у засідку поблизу села Новогригор’ївка, отримавши два снаряди з гранатомета. Старший солдат Віталій Федитник загинув зразу, Юра ще зміг вибратися з БТР. Тяжко поранений Вадим Довгорук три дні пролежав на морозі, доки його не знайшли бойовики. Три спецпризначенці потрапили в полон. Машини з пораненими й полеглими прорвалися.

Під високим дубом

Батьки Юри Бутусова живуть на вулиці Юрія Лермонтова в маленькому будинку під високим дубом. У їхній вітальні на трюмо, як і в багатьох українських родинах, — куточок посмертної пам'яті: світлини полеглого сина та берет спецпризначенця.

«Це я наполягла, щоб він ішов у військові, — каже його мама. — Я й зараз, чесно кажучи, не вважаю чоловіка справжнім, якщо він не військовий».

«А я хотів його на танці віддати, — сміється батько, не військовий. — Він був високий, гнучкий».

Юра був здібним учнем, виявляв хист до англійської мови й не любив фізкультури. А в ранньому дитинстві буквально не відлучався від маминої спідниці. «Він завжди за мене тримався. На кожному заході очей з мене не зводив, втратити боявся. Наче передчував щось… — згадує його мама. — Я, може, тому й віддала його у військовий ліцей, що дуже вже він був домашнім».

«Домашній» Юра досить швидко поїхав із дому. Спочатку у Львівську сухопутну академію, потім — у спецпризначення, тоді ще кіровоградське, потім — по всьому світу.

Талановитий випускник, взірцевий курсант, медаліст, відмінник їздив на навчання в Європу. Вечорами й у вихідні вибирався в європейські міста неподалік. «Париж, Юро! Париж!» — показувала йому маршрут по телефону мама. Поїхати в Париж Юрі тоді забракнуло грошей і часу. А 16 січня 2015 року він загинув у боях за Дебальцеве...

...Юра — пізня дитина. Коли він народився, братові було вже 16 років. Коли зробив перші кроки, брат вступив у військове училище. «Мабуть, це зіграло роль у тому, що він теж хотів стати військовим», — скупо ділиться брат. Попри різницю у віці, характерах і життєвих шляхах, брати були близькі. За прикладом брата, Юра вибрав військову кар'єру — закінчив Чернігівський ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою та вибрав складний розвідувальний факультет академії Сагайдачного у Львові. Після випуску потрапив у 3-й полк спецпризначення. 2013-го як перспективного офіцера його на півроку послали навчатися в Америку. Коли повернувся, почалася війна.

Для Бутусова вона почалася з Криму. Він брав участь у виході наших військових із півострова. Звідти збереглося одне з його не багатьох воєнних фото, — спецпризначенці знімків у зоні бойових дій не робили.

Донецький аеропорт, Іловайськ, Савур-Могила... Вдома про це було відомо мало. Більше знав брат. Поки Юра воював у спецпризначенні, Сергія, що на той час уже залишив службу, призвали у 72-гу механізовану бригаду. Молодший брат відраджував: «Я за всіх відвоюю!» Але Сергій, звісно, поїхав і пройшов свій бойовий шлях на Донбасі. Там брати зустрічалися кілька разів. Востаннє навіть обнялися. «А ми, взагалі, ніколи не обнімалися», — згадує Сергій. Наче щось відчули.

Востаннє брати виходили на зв’язок 14 лютого. Юра сказав, що їде в Дебальцеве. Після 16-го зв'язку з ним не було. Братові і батькові снилися важкі сни. Сім’ю попередили, що є надія на полон. Хоча сам Юра віддавав перевагу смерті. Кажуть, у руці в нього була граната, для себе. Але підірвати її забракнуло сил.

На упізнання Сергій із матір'ю поїхали в Дніпро в березні. Юру вивезли на каталці, в мішку. «В нього весь бік був розвернутий», — мама показує на собі рани, не сумісні з життям.

Сергій не хотів вірити до останку. Поки йому не показали речі: зелену арафатку й куртку. У братів вони були однакові.

Фото, надане автором

«Герой у моїй сім’ї»

26-літнього Юрія Бутусова посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня і громадською нагородою «Народний герой». Його матері вручив їх у Києві військовий журналіст і головний редактор сайту Цензор.net Юрій Бутусов. Головред був знайомим із тезком, був на похороні і присвятив йому кілька текстів.

«Якби не Дебальцеве, Юра став би генералом, — кажуть друзі сім'ї. — Він усі звання отримував достроково, був дуже розумним, добрим, його всі любили. Еліта армії!» Капітан Бутусов став 37-м полеглим у своєму полку. З початку війни й по сьогодні 3-й полк спецпризначення втратив 45 людей особового складу.

Юру Бутусова поховали не в Чернігові, де він народився і виріс, а в Бахмачі, звідки родом сім’я його матері. Батько Юри — етнічний росіянин, родичі живуть у Пітері й Білорусі. Вдома сім'я говорить російською мовою. Але Батьківщина — Україна. Захищати її — «робота» їхніх синів. І не тільки.

Загибель дядька вплинула на рішення Сергієвої доньки Єлизавети теж піти в армію. Вона тоді саме закінчувала школу. Нині Лізі — 22 роки. Вона закінчила Львівську сухопутну академію і вийшла заміж за військового. «Працює заступником командира мінометної батареї з виховної роботи в батальйоні 10-ї гірсько-штурмової бригади», — каже Сергій. На комп'ютері в нього зберігається шкільний реферат доньки — «Герой у моїй сім'ї».

«Юрко любив сніг», — каже Юрій Бутусов-старший, ступаючи в замет на цвинтарі біля могили сина. Плиту на пам'ятник замовляли з Києва, — у Бахмачі такого великого розміру не було. Оформлення — ідея брата. На лицьовому боці — портрет Юри в береті, на зворотному — знімок на повний зріст: високий, стрункий Юра у військовій формі крокує назустріч.

Щороку 16 лютого біля могили капітана Бутусова збираються друзі з 3-го полку: Вадим Довгорук, справжній «що вижив», «переможець», «сила нації», командир клубу полку, а віднедавна — ще й психолог, чоловік і батько; Сергій Глондар і Олександр Коріньков, які повернулися незломлені після майже п'ятирічного полону; інші товариші, що вціліли на війні. І командир Юрійович, як вони його називали, наче знову кричить їм свої останні слова: «Хлопці, ви найкращі! Я люблю вас!»

* * *

У ніч із 17 на 18 лютого українська армія залишила Дебальцеве, а загалом — дев'ять населених пунктів. У боях із 24 січня по 18 лютого 2015 року там загинуло 245 людей. ОБСЄ визнала захоплення Дебальцевого «прямим порушенням Мінських угод», а британський військовий експерт Глен Грант назвав те, що сталося, «прямим зіткненням української армії з російською». Генштаб оголосив вихід наших військ із Дебальцевого «однією з найуспішніших операцій», а військова прокуратура все ще проводить засекречене розслідування тих подій щодо втрат військової техніки.

Related video

Більше статей Анастасії Берези читайте за посиланням.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК