Джонсон, який освітив Різдво

22 грудня 1882 року їхні обличчя осяювала небачена радість: "Тату, дивися: ялинка світиться й танцює!" В апартаментах на Іст 36 Стрит, 139, де жив віце-президент The Edison Lamp Company 36-річний інженер Едвард Джонсон, на очах дітей і дорослих, які зібралися разом, сталося справжнє диво, - уперше у світі різдвяна ялинка освітилася різнокольоровими лампочками. Спочатку світилися тільки білі, потім білі й червоні, а потім настала черга білих із синім вогників. А ще за годинниковою стрілкою лісова красуня оберталася навколо своєї осі.

Давній бізнес-партнер невтомного генія Томаса Алва Едісона, що брав участь у багатьох проектах американського винахідника, щиро усміхався. Його веселили похмурі обличчя запрошених на демонстрацію газетярів, які очікували підступу. Те, що відбувалося, здавалося фокусом дотепного ілюзіоніста: як може зроблена вручну гірлянда з електричних лампочок мерехтіти різними кольорами, а ялинка - обертатися? Незбагненно! Але різдвяне деревце Едварда Джонсона заввишки майже два метри, прикрашене 120 різнокольоровими кульками, а головне - 80 кольоровими лампочками, тішило дітвору й захоплювало ошатно вбраних дам, які зібралися на новорічний ранок.

Запитання ставив тільки один допитливий репортер, достатньо освічений містер Вільям Кроффут з детройтської газети The Post and Tribune:

- Скажіть, містере Джонсон, ці скельця розміром із волоський горіх дружно міняться світлом, тому що вони з'єднані послідовно в електроланцюг?

- Точно.

- А чому дерево обертається?

- Я приєднав діжку до динамо-машини "Мері-Анн", яку винайшов Едісон. Ви, містере Кроффут, присутні при історичній події: високі технології кінця XIX століття входять у кожну оселю.

Наступного дня, 23 грудня 1882 року, тільки журналіст газети The Post Аnd Tribune ексклюзивно повідомив своїм читачам: "Учора ввечері я опинився на П'ятій авеню, у нью-йоркських апартаментах віце-президента The Edison Lamp Company Едварда Г.Джонсона. Зізнаюся, я був вражений надзвичайним винаходом, який вселяє в серця справжню радість. Прошу запам'ятати, містер Джонсон став хрещеним батьком електрогірлянди для різдвяної ялинки".

* * *

Минуло якихось три роки відтоді, як
21 жовтня 1879 року 33-річний винахідник з Огайо Томас Едісон з'єднав лампочки в електричний ланцюг, і спалахнуло світло!

Наступних 48 годин винахідник Томас Едісон і його права рука Чарльз Бечлор не могли оговтатися, намагаючись осмислити отримані дані. Цивілізація здійснила новий еволюційний стрибок. Томас Едісон і Чарльз Бечлор створили електричну лампу розжарювання з вугільною ниткою. На один з найбільших винаходів XIX століття знадобилося 13 місяців активних експериментів і 40 тисяч доларів. Нерідко надії змінювалися розчаруванням. Робота кипіла вдень і вночі.

Загальновідомо, що за своє життя американський винахідник і підприємець Томас Алва Едісон тільки в США отримав 1093 патенти і майже три тисячі авторських свідоцтв у різних країнах світу. За кожним документом - справжній прорив Світла в темному царстві. І це при тому, що Томас Едісон навчався в публічній школі м. Порт-Гурон лише три місяці. Через дошкульні глузування однокласників через його неуважність хлопцеві-гальму довелося продовжити навчання вдома. Крім того, з 12 років він був майже глухим.

Винахідник дитячої радості і бізнес-партнер Томаса Едісона Едвард Г.Джонсон

Можна сказати, що розгледів Томаса Алва Едісона і дав йому шанс містер Едвард Гібберт Джонсон. 1871 року він прибув на Схід як асистент генерального директора компанії The Kansas Pacific, очолив місцеву The Automatic Telegraph Company і найняв за контрактом 24-річного Томаса Едісона, розгледівши величезний талант і дозволивши розкритися здібностям технічного генія.

Як згадували очевидці, до досліджень Едісон завжди був надзвичайно охочим. Він буквально днював і ночував на роботі. Щоб не гаяти часу, їв за робочим столом і спав біля нього в офісі, згорнувшись у кріслі калачиком.

Перебравшись до Філадельфії, майбутній винахідник електрогірлянди для різдвяної ялинки Едвард Джонсон у всьому підтримував Едісона, який стрімко еволюціонував у винахідника зі світовим ім'ям.

1876 року під ідеї дослідника в невеликому селі Менло-Парк (Нью-Джерсі) створили експериментальну "фабрику винаходів". Едвард Г.Джонсон у всьому був для Едісона надійним бізнес-партнером.

Навіть при величезних сумах, що виділялися експериментальній фабриці на епохальні дослідження, коштів хронічно не вистачало. Інтенсивність тільки зростала. З подачі Джонсона до лабораторних досліджень долучилася компанія "Вестерн Юніон", а за нею - і кілька справжніх фінансових донорів, пов'язаних із банкірським домом J.P.Morgan & C^o. всемогутнього Джона Моргана, державною комісією New York City Rapid Transit Commission та ін. Співзасновники утворили Edison General Electric Company з капіталом 300 тисяч доларів. На настійну вимогу зацікавлених осіб навіть створення компанії тримали в таємниці.

Едісон отримав доступ до перших 50 тисяч доларів авансу. Хоча гроші швидко закінчилися, експерименти тривали. Були потрібні нові й нові вливання. Скнаристі банкіри були невдоволені, - їм потрібні були практичні результати.

Незабаром у Менло-Парку біля власної лабораторії Томас Едісон відкрив невелику фабрику з виробництва електричних лампочок. Пізніше він зізнавався: "Перший рік масових продажів електричні лампи обходилися нам в 1 долар 10 центів штука. Ми ж продавали їх по 40 центів; усього було випущено 20 чи 30 тисяч. Наступного року собівартість лампочки знизилася до 70 центів, але ми вперто продавали за ті самі 40 центів. Того року було випущено багато ламп, і наша фабрика втратила чимало грошей. На третій рік вдалося створити машину, змінити технологічний процес - і собівартість знизилася до 50 центів. Я продовжував продавати їх по 40 центів і втратив іще більше грошей. Тільки на четвертий рік собівартість упала до 37 центів, і тоді ми з надлишком повернули все. Зрештою я знизив собівартість лампочки до 22 центів, а продавав їх по 40 центів. Виготовляли лампи мільйонами. І тоді біржа вирішила, що це дуже вигідна справа, і повністю викупила наше виробництво".

4 вересня 1882 року Нью-Йорк став першим містом світу, яке освітлювалося електричними лампочками розжарювання від центральної електричної станції Едісона. До речі, щоб живити освітлювальне навантаження "Великого яблука", першу центральну електростанцію на шість генераторів на замовлення кількох місцевих фінансистів за рік побудував на Пірль-стрит і запустив Т.Едісон.

1910 року тільки в Сполучених Штатах щодня горіло 45 мільйонів лампочок. 1929 року лампочка Едісона відсвяткувала 50-річний ювілей. Геній винахідника отримав широке визнання. 31-й президент США Герберт Гувер під час торжеств виголосив у м. Дірборн ювілейну промову в присутності видатних учених. До дати випустили спеціальну ювілейну медаль із зображенням... лампочки розжарювання. Перший екземпляр медалі придбав автомагнат Генрі Форд.

* * *

Розумієте, в який індустріальний цикл потрапила електрична гірлянда, винайдена Едвардом Г.Джонсоном? 22 грудня 1882 року ялинка містера Джонсона справила на нечисленну публіку надзвичайне враження. The Edison Lamp Company оперативно відреагувала і спробувала вивести власні електричні новорічні вогні на ринок.

Була одна проблема: вартість лампочок і послуги електрика зі встановлення новорічного дива були захмарними. Обидві позиції, лампочка і гірлянда, для середнього класу - непідйомними. Тільки заможні люди організовували власні різдвяні вечірки, щоб похизуватися особистою електричною ялинкою.

Мав вималюватися тренд. 1895 року президент США Гровер Клівленд замовив для Білого дому ялинку, прикрашену ілюмінацією Едісона. Це був експериментальний громіздкий зразок із понад сотнею різнокольорових лампочок. Новина потрапила в національні ЗМІ, отже, увагу громадськості описана подія явно привернула. І електричні гірлянди відтоді почали торувати шлях до популярності.

Утім, іще тривалий час обиватель не міг собі дозволити подібну розкіш. Для порівняння: 1908 року Ford Model T коштував 825-850 доларів. А прикрашена електричними вогнями ялинка на початку ХХ ст. обходилася в 300 доларів, що за нинішнім курсом дорівнює двом тисячам доларів. Спершу електричні гірлянди брали напрокат, і тільки по-справжньому заможні люди могли собі дозволити собі їх купувати.

Перша відома реклама новорічних електричних гірлянд від компанії «The Edison Lamp Company».

Уперше рекламу нового товару від The Edison General Electric Company з м. Гаррісон (Нью-Джерсі) - електрогірлянди з дев'яти паралельно під'єднаних ниток з єдиним штепселем - було опубліковано в дамському Ladies' Home Journal майже через 20 років після того, як її було винайдено, - у грудні 1901 року.

Перші електрогірлянди на вісім лампочок вартістю 12 доларів з'явилися в США 1902-го. Конструкція продавалася врозсип і являла собою набір видутих "вручну" скляних кульок, кожна - з вугільною ниткою всередині й голими мідними дротиками, що стирчали назовні. Покупець мав самостійно скрутити вусики, розвісити кульки на ялинці й через розетку під'єднати конструкцію до електромережі. Що ж до пожежної безпеки, то виріб був так само небезпечний, як і свічки.

1903 року Edison General Electric Company вдалося помітно знизити витрати на виробництво новорічних електричних вогнів, відтоді вони стали масовими. Купити або взяти напрокат гірлянди можна було в міських універмагах, але за умови, що в місті була електрика. Популярна модель гірлянди Feston - вісім фарбованих лампочок у порцелянових патронах - вмикалася у звичайну розетку на стіні.

Однак запатентувати свою розробку солідна фірма не встигла.

Святе місце порожнім не буває, і напередодні Різдва 1903 року The American Eveready C^o. викинула на ринок перший серійний зразок, складений у заводських умовах. Це була гірлянда Christmas Light Set, - усі кульки були з'єднані дротом зі зручною, безпечною для споживача вилкою.

1908 року якийсь Ральф Морріс розвісив фари від старого телефонного апарата на дереві, а потім приєднав нововведення до електробатареї. Так з'явилася вулична ілюмінація, світло полинуло до переляканих сусідів.

Попри існування електричних новорічних вогнів, люди і в ХХ столітті масово прикрашали ялинки свічками в спеціальних свічниках. Ялинкова ілюмінація Едісона і Джонсона була першою у своєму роді, але так і не стала масовою.

До всього електричні гірлянди виявилися не менш небезпечними, ніж свічки. Адже лампове скло розжарювалося настільки, що суха хвоя спалахувала. Тоді, до речі, були переконані, що електричні лампочки служитимуть довше, якщо їх установити чітко вертикально. Від виробників гірлянд споживач вимагав виготовляти електроланцюги з лампочками, що стирчали вертикально. Тільки згодом з'ясувалося, що це твердження помилкове.

Так виглядав допотопний ящик з різдвяної ілюмінацією для ялинки

Окремо слід згадати про 15-річного школяра Альберта Садакке. Його бідна родина приїхали до США з Іспанії. У країні безмежних можливостей емігранти намагалися розпочати бізнес із продажу плетених кліток з муляжами птахів усередині. Справи йшли дуже погано. Вихід підказала трагічна пожежа, яка сталася в Нью-Йорку 1917 року.

Дивлячись на палаючі дерева, підліток дійшов висновку, що безпечніше освітлювати різдвяні дерева не свічками, а електричними лампочками. Про ідею Альберт розповів батькам, і сім'я з плетених кліток для птахів перейшла на електричні лампочки для новорічних ялинок. Ідея була блискучою. Але першого року вони продали тільки 100 гірлянд.

Потім кмітливий Альберт Садакка запропонував розфарбовувати кульки червоними, зеленими й іншими кольорами. Це виявилося поворотним моментом, і сімейний бізнес різко пішов угору. Альберт Садакка і два його брати, Анрі й Леон, очолили NOMA Electric Company, обороти якої перевалили за мільярд.

У 1930-х електрична новорічна ілюмінація стала звичною ялинковою прикрасою. Утім, тільки після Другої світової війни, коли ціна виробу стала доступною, електрогірлянди прийшли в більшість американських родин.

Однак уперше Різдво освітив усе-таки інженер Едвард Джонсон. Згадайте про це, коли разом із дітьми або внуками рахуватимете, а потім хором вигукнете: "Ялинко, світись!"