Війна нервів у Кишиневі

Те, чого так довго чекали, сталося.

Розглянувши запит президентки Молдови Маї Санду, Конституційний суд постановив, що для розпуску парламенту є підстави, а саме — його неспроможність сформувати уряд. Рішення КС оскарженню не підлягає, а отже президентка може розпустити законодавчий орган і оголосити дострокові вибори.

Історія з розпуском парламенту триває кілька місяців.

Ніхто в Молдові не сподівався, що «перезавантаження» парламенту відбудеться швидко. Серед нинішніх володарів депутатських мандатів занадто багато тих, хто ризикує втратити їх у разі дострокових виборів. Та й інструментів для розпуску парламенту в президентки Маї Санду небагато, і вони мають певні часові обмеження. Згідно зі ст.85 Конституції Молдови, президент має право розпустити парламент у двох випадках. По-перше, «у разі неможливості формування уряду або блокування протягом трьох місяців прийняття законів». По-друге, якщо парламент не висловив вотум довіри уряду в 45-денний термін після внесення пропозиції, і тільки після відхилення пропозиції не менше двох разів.

Отже, в кожному разі доводилося чекати.

11 лютого парламент не підтримав уряд на чолі з Наталією Гавріліцею, кандидатуру якої запропонувала Санду. Після цього президентці залишалося діяти за процедурою — запропонувати цю кандидатуру ще раз, отримати аналогічний результат і ініціювати розпуск парламенту. Тим більше що експрезидент Ігор Додон, який очолив Партію соціалістів, неодноразово наголошував, що він не проти дострокових виборів.

Але, як з’ясувалося, Додон — не господар свого слова. Соціалісти зуміли сколотити нову більшість. До неї увійшли також фракція партії «Шор» (названа на честь лідера — бізнесмена Ілана Шора, який отримав вирок у справі «крадіжки мільярда» з молдовської банківської системи й наразі переховується за кордоном) та група Pentru Moldova. Вони запропонували на посаду прем'єра ексміністра фінансів Маріану Дурлештяну. А згодом Конституційний суд визнав рішення Санду про повторне висунення кандидатури Наталії Гавріліци неконституційним і запропонував знову провести консультації з фракціями для висунення кандидатури на посаду прем'єра.

Санду відмовилася й наголосила, що має намір чекати до 23 березня, коли виповниться три місяці з часу відставки уряду Йона Кіку.

Склалася патова ситуація. Президентка відмовляється виконувати рішення Конституційного суду, фактично порушує Конституцію, але її опоненти не беруть на себе сміливості порушити справу про імпічмент, оскільки ризикують остаточно програти (для імпічменту потрібні не лише дві третини голосів депутатів, а й референдум).

На консультації Санду врешті-решт пішла. Але саме того дня, коли президентка зустрічалася з представниками більшості, які продовжували наполягати на кандидатурі Маріани Дурлештяну, остання заявила, що вона «не чиясь лялька», й відмовилася від пропозиції бути прем'єром. Доки соціалісти з партнерами оговталися, Санду оголосила, що висуває на посаду прем'єри в.о. лідера пропрезидентської партії «Дія і солідарність» (PAS) Ігоря Гросу.

І дарма що депутати-соціалісти звернулися до Конституційного суду з вимогою призупинити дію цього указу, дарма що намагалися запропонувати на посаду прем'єра посла Молдови в Росії Владіміра Головатюка. Санду вочевидь перехопила ініціативу. На додачу, Конституційний суд відмовив соціалістам і визнав висування Гросу конституційним.

25 березня парламент мав заслухати кандидата у прем'єри. Однак депутати від Партії соціалістів та групи Pentru Moldova залишили парламент, і засідання закрили через відсутність кворуму.

Pentru Moldova/facebook

Отже, фактично парламентська більшість не підтримала уряд Гросу. І Санду з чистою совістю змогла звернутися до Конституційного суду щодо розпуску парламенту. Вона виграла цю війну нервів. У своєму зверненні до Конституційного суду президентка зазначила, що тримісячний термін, упродовж якого було необхідно призначити новий уряд, «відлічується від часу відставки уряду Кіку, а отже він закінчився 23 березня 2021 року. Тому з 24 березня набирають чинності умови для розпуску парламенту. Крім того, 25 березня 2021 року сплив 45-денний термін, впродовж якого парламент мав дві спроби висловити вотум довіри кабмінові».

Тим часом її опоненти не чекали, доки їх розпустять. Союзником більшості стала пандемія коронавірусу. Посилаючись на зростання кількості захворювань, депутати проголосували за впровадження надзвичайного стану до 30 травня. А під час дії НС розпустити парламент неможливо. Причому Ігор Додон і не приховував, заявивши, що якби в Молдові функціонував повноважний уряд, то й потреби в надзвичайному стані не було б.

Проти Санду триває масштабна інформаційна кампанія, для якої використовуються всі реальні чи вигадані приводи. В хід іде все, в тому числі тема вакцинації. Перші вакцини компанії AstraZeneca Молдова отримала з допомогою Румунії. Але їх було явно недостатньо. На звернення президентки до Владіміра Путіна з проханням надати російську вакцину «Спутнік V» Додон відреагував поїздкою до Москви. Після зустрічі з Дмітрієм Козаком стало відомо, що Росія надасть 180 тисяч доз «Спутніка V».

Ігор Додон/facebook

Наразі соціалісти намагаються витиснути все можливе зі скандалу з викраденням українського судді-втікача Миколи Чауса, до чого, як стверджують місцеві ЗМІ, причетні українські спецслужби. Маю Санду звинувачують у тому, що вона нібито домовилася про це з президентом України Володимиром Зеленським під час візиту до України і все відбулося з її відома.

Це цілком вкладається в антиукраїнську кампанію, яку проводять соціалісти через підконтрольні їм медіа та соціальні мережі. Прибічники Додона активно озвучують російські тези про «агресію» України, а ідеолог соціалістів Богдан Цирдя навіть розмістив на своєму телеграм-каналі матеріали із закликом визнати «ДНР» та «ЛНР». Сам Додон заявив, що адміністрація президента перейшла під «зовнішній контроль», президентка може втягнути Молдову в «регіональну війну» і лише відсутність контролю над парламентом і урядом «не дає Маї Санду йти на поводі в Зеленського».

І «справа Чауса», і «воєнна істерія» здатні стати серйозним випробуванням для Санду. Але виграти може зовсім не Додон. Щодо нього та його союзників є певний суспільний консенсус: вони мають піти. Питання не так у їхній прокремлівській позиції. Молдовани втомилися від корупції, а Додон і його союзники асоціюються саме з попереднім корумпованим режимом. Певний зиск від боротьби двох «тигрів» може отримати лідер «Нашої партії» Ренато Усатий, який поки що нібито поза бійкою.

Чи вдасться Маї Санду скористатися рішенням Конституційного суду й «перезавантажити» парламент, попри спротив більшості та надзвичайний стан? Додон уже назвав це рішення «узурпацією влади» і заявив, що парламент може не визнати рішення Конституційного суду. Втім, останній може визнати незаконним і впровадження надзвичайного стану, яке, за твердженням окремих експертів, впроваджувалося з порушенням процедури.

Більше статей Артема Филипенко читайте за посиланням.