Помаранчева Польща

Жителі польської столиці не пригадують, щоб за останні більш як десять років чогось не вистачало у магазинах. І ось через кілька днів після другого туру виборів президента в Україні у галантерейних крамницях та магазинах тканин Варшави почало бракувати товарів оранжевого кольору. Натомість різних відтінків «оранджу» стає дедалі більше на вулицях польських міст — стрічки, прапори і повітряні кульки, а також шарфики, шапочки, рукавички тощо. Помітно зріс продаж апельсинів та мандаринів. Відтоді не було дня, щоб хоч раз на очі небайдужого українського громадянина не набігали сльози розчулення.

А розпочалося все з Варшави, де напередодні другого туру українських виборів у суботу група польських студентів організувала мітинг під посольством України — «за вільні і чесні вибори в Україні». Мітинг, як неважко здогадатися, був виразно жовтогарячим, а учасникам роздавали мандаринки та гарячий чай. Тоді у ньому взяло участь понад сто осіб.

Вдруге під українське посольство варшавські студенти прийшли вже в понеділок — тепер щоб виявити солідарність з українцями, котрі стали на захист свого виборчого права. Тепер маніфестантів на тому самому місці було вже понад 300. Акції стали щоденними, до студентів почали долучатися пересічні громадяни, а кількість учасників зростала в міру зростання напруження на Майдані Незалежності в Києві. Маніфестанти скандували переважно: «Ющенко — президент», «Київ—Варшава: спільна справа» та «Україна — без Путіна».

На другий день «помаранчевої революції» в Україні публічну активність із цього питання почали виявляти також політичні партії, органи місцевого самоврядування і провідні ВНЗ Польщі. Керівники ректоратів та окремих факультетів Краківського, Познанського, Вроцлавського і Люблінського університетів ухвалили спеціальні звернення, в яких висловили стурбованість фальсифікаціями під час українських виборів і задекларували свою солідарність із громадянами України, які вдалися до акцій масової непокори, щоб захистити свободу й демократію. «Помаранчеві» акції, а саме декорування класів у жовтогарячу атрибутику, роздавання апельсинів та мандаринів тощо, відбулися і в старших класах кількох середніх шкіл Варшави.

З-поміж органів місцевого самоврядування найрішучими діями відзначилася мерія Варшави, на чолі якої стоїть один із лідерів правоцентристської партії «Право і справедливість» Лех Качинський. Міськрада польської столиці на спеціальному засіданні без зайвих евфемізмів визнала перемогу на виборах президента України Віктора Ющенка і надіслала йому офіційне привітання з цієї нагоди. На вежі варшавського палацу культури (все ще найвищій будівлі польської столиці) з чотирьох її боків було вивішено великі оранжеві банери на знак солідарності варшав’ян із київським Майданом Незалежності.

Згодом аналогічні ухвали прийняли органи місцевого самоврядування десятків міст і містечок Польщі. Влада міста Ольштин, наприклад, надіслала листа зі словами солідарності громадянам та керівництву міста-побратима Луцька, які майже всі підтримали Віктора Ющенка.

З політичних сил найбільшу підтримку українській «помаранчевій революції» виявили ліберальна Громадянська платформа (РО), «Право і справедливість»(PiS) та ліволіберальна Соціал-демократія Польська (SDPL). Партійне керівництво РО закупило 1000 оранжевих шарфів, які були роздані однопартійцям, депутатам сейму, а також депутатам Європарламенту у Страсбурзі. Майже всі депутати цих фракцій на зустріч із Борисом Тарасюком у сеймі з’явилися з жовтогарячими стрічками на лацканах піджаків. Такого ентузіазму не виявили ліві посткомуністи та крайньо-праві, а депутати від Польської народної партії (PSL — яку ще називають селянською) та партії «Самооборона» (Samoobrona — її часто називають популістською) висловлювали навіть своєрідне обурення таким «втручанням у внутрішні українські справи». Однак їхнє незадоволене бурчання швидко втопилося у морі ентузіазму значно чисельніших центристських партій. Цікавим був і епізод з апельсинами, які лежали на робочих столах у багатьох депутатів, втім — і у спікера сейму Юзефа Олєкси. Один худенький і маленький депутат від Народно-католицького руху зробив зауваження, що верховному законодавчому органові не личить рекламувати виробників апельсинів. Юзеф Олєкси на це з ледь приховуваною усмішкою відповів: «Раджу вам теж споживати апельсини — будете здоровішим виглядати».

Окрема «пісня» — це польські журналісти. Слід насамперед сказати, що впродовж усього першого тижня «помаранчевої революції» в Україні теле- та радіопрограми центральних ЗМІ, а також передовиці всепольських газет розпочиналися з повідомлень про ситуацію в Україні. Більшість журналістів, котрі цим цікавляться, а також ведучі деяких телепрограм не знімають із себе жовтогарячої символіки. Коли з’явилася інформація про те, що у Варшаві з магазинів зникли оранжеві стрічки, одне з найбільших щоденних польських видань — «Газета виборча» — долучило такі стрічки до кожного примірника свого кількасоттисячного накладу.

Усі приклади годі тут перелічити. Узагальнюючи, можна сказати: поляки виявили справді безпрецедентний поки що рівень своєї підтримки демократичної і вільної України. В окремих випадках ця підтримка викликала критику — наприклад, із боку Росії чи навіть в одній із лівих італійських газет. Президент Александр Квасьнєвський теж апелював до польських політиків, щоб ті утрималися від надмірного вияву своєї підтримки Ющенкові, аби не давати підстав для звинувачень Польщі у втручанні у справи України. Однак найчастіше польські акції на підтримку української «помаранчевої революції» — це стихійна реакція різних верств польського суспільства, яка не регулюється державними органами чи політичними розрахунками. Багато старших поляків кажуть: завдяки вашій революції ми змогли повернутися у свою молодість — у період початку «Солідарності», боротьби з комуністичним режимом. Молоді поляки кажуть аналогічно: завдяки вам ми відчули те, про що нам розповідали батьки, але чого ми вже не застали. А саме — що у світі ще існує велика солідарність між людьми, які готові до великих жертв у справі захисту своєї людської гідності та громадянських прав.