Польща напередодні виборів: ОДИНОКИЙ ЛІДЕР І ДВІ ЛІГИ КАНДИДАТІВ

Президентська кампанія цього тижня вийшла на фінішну пряму, і весь її сенс зводиться до одного питання: чи збереже А.Квасьневський величезний відрив від двох найближчих переслідувачів і чи уникнути Польщі другого туру виборів. За законами виборчих технологій, саме в останній тиждень найбільш поляризується електоральне середовище, а кандидати у президенти відчайдушно штурмують непорушні бастіони суспільної думки, кидаючи в бій останні аргументи. Для М.Кшаклевського та його виборчого штабу таким аргументом став відеокліп про те, як три роки тому, заохочуваний президентом Квасьневським, шеф бюро безпеки М.Сівец спародіював главу католицької церкви папу Іоанна Павла II, що викликало обурення серед представників костьолу, і тому Сівец змушений був подати у відставку. А для А.Квасьневського такий аргумент полягав в організації надзвичайного з’їзду Загальнопольського Порозуміння Профспілок, на якому нищівно критикувалася соціальна політика уряду Ежи Бузека, а також було заявлено, що єдиним представником цієї організації у недільних виборах є чинний президент. Важко сказати, якою мірою скандальний кліп виборчого штабу М.Кшаклевського позначиться на електоральних настроях побожних поляків, які спочатку ідуть до костьолу, а потім на вибори. Наразі очевидне лише те, що він посилив критику А.Квасьневського як з боку інших кандидатів, так і з боку відомих представників костьолу та деяких громадських організацій.

Правибори в містечку Ниса, що відбулися 23 і 24 вересня, не змінили радикально становища претендентів у боротьбі за мандат глави держави. Вони лише підтвердили незаперечну перевагу А.Квасьневського над М.Кшаклевським і А.Олеховським та значне відставання від цієї трійки решти 10 кандидатів. Ниса-2000, як і всі попередні соціологічні опитування, розділила кандидатів, умовно кажучи, на першу і другу лігу. До першої входять уже згадувані вище А.Квасьневський, М.Кшаклевський та А.Олеховський. До другої — всі решта кандидатів.

Чим відрізняються «першо-» від «друголіговиків»? Ставленням до двох принципових питань. Передвиборні програми А.Квасьневського, М.Кшаклевського і А.Олеховського не передбачають змін до Конституції з метою зміцнення президентських повноважень, а найближчою перспективою Польщі вважають її вступ до Європейського Союзу. Половина кандидатів із другої ліги рішуче висловлюється за перетворення Польщі у президентську республіку і майже всі проти її негайного вступу до ЄС. Зрозуміло, що жоден із них, у тому числі екс-президент Л.Валенса, не має шансів вийти до другого туру. Але якщо два найближчих переслідувачі Квасьневського 8 жовтня додадуть до своїх результатів, здобутих у Нисі-2000, бодай по кілька відсотків виборчих симпатій, а всі решта кандидатів — лише по одному відсотку, то другий тур виборів відбудеться. Звичайно, за умови, що рейтинг чинного президента залишиться таким, як в уже згаданій Нисі, або впаде ще на 2—3%.

Оскільки А.Квасьневський рішуче не пристає на пропозицію інших кандидатів провести теледебати, розуміючи, що то була б несправедлива гра за формулою «один проти дванадцяти», варто бодай коротко зупинитися на тому, що пропонують польським виборцям його опоненти, принаймні ті, котрі входять до так званої другої ліги кандидатів.

Найдосвідченіший з-поміж них, безперечно, голова партії Рух відбудови Польщі Ян Ольшевський. Колишній прем’єр, юрист, який у часи соціалізму захищав у суді багатьох дисидентів, він вважає, що один із найважливіших чинників впливу президента на суспільні процеси — його законодавча ініціатива, а суд, прокуратура й поліція у Польщі повинні працювати за досконалими західними взірцями.

Даріуш Грабовський, ще один правоцентрист, відомий тим, що вчений ступінь доктора економіки успішно поєднує з практикою підприємництва і грошей за роботу в сеймі, як інші посли, не бере. Зниження податків та всіляке сприяння розвитку підприємництва — ось головні пункти його передвиборної програми.

Правий фланг представляє і Ян Лопушанський. Він та партія «Польське порозуміння» — головні противники вступу Польщі до ЄС і головні прихильники зміцнення Інституту президентства. Лопушанський не без іронії зазначає: раніше столицею поляків була Москва, тепер деякі політики квапляться перенести її до Брюсселя, не спитавши на це згоди у народу.

Колоритною постаттю є ще один кандидат — голова праворадикальної партії Унія реальної політики Януш Корвін-Мікке. Вивчав колись математику, диплом отримав з філософії, зараз редагує журнал «Найвищий час». Гарячий американофіл, прихильник низьких податків, професійної армії і смертної кари. Правлячу еліту закликає в усьому орієнтуватися на США, а не ЄС.

Власник потужної будівельної фірми і 26 га землі, Богдан Павловський менше відомий як політик чи автор оригінальних соціально-економічних проектів, зате прославився як запеклий антисеміт і ксенофоб. А втім, сам він себе таким не вважає. Просто його обурює, що «президент Квасьневський і екс-прем’єр Сухоцька поміняли єврейські прізвища на польські», що в «історичному» «круглому столі» взяли участь лише 10 поляків». Павловський за те, щоб влада у Польщі на 95% була польською і лише на 5% представляла етнічні меншини.

Замикає галерею представників «правиці» відставний генерал Тадеуш Вілецький. Його передвиборне гасло «Сильний чоловік у важкі часи» передає суть пріоритетів кандидата: зміни в Конституції і виборчому законодавстві, за якими мають настати президентська республіка, скорочення наполовину парламенту і вибори лише за одномандатними округами.

Голова Польської соціалістичної партії Петро Іконович вважає себе на цих виборах єдиним лівим кандидатом. За гасло він обрав слова «Хліба і праці!». І має намір оскаржити польський капіталізм у конституційному суді країни. Важливим елементом його економічної програми є зупинення приватизації і запровадження прогресивного податку.

Два останніх кандидати із другої ліги претендентів — Ярослав Калиновський та Анджей Леппер — прагнутимуть поділити між собою сільський електорат, адже перший є головою Польської селянської партії, а другий — головою профспілки селян «Самооборона». Перший пропагує так звану активну предентуру, що передбачає ефективніше використання таких інструментів впливу, як законодавча ініціатива та вето президента, і є противником поділу Польщі на сільську та міську, а другий шукає для неї шлях між соціалізмом і капіталізмом, а основою відродження економіки вважає розвиток сільського господарства та житлового будівництва. А.Леппер — найбільш скандальний польський політик. Він майже 70 разів ставав перед судом за організацію незаконних селянських протестів і образливі висловлювання на адресу найвищих представників польської влади.

P.S. Два факти із хроніки передвиборної кампанії цього тижня свідчать, що другий тур президентських виборів у Польщі цілком імовірний. Соціологічна лабораторія суспільних досліджень у Сопоті зареєструвала рекордне (на 9%) падіння рейтингу А.Квасьневського, викликане, очевидно, казусом «Марек Сівец», а Я.Ольшевський заявив про зняття своєї кандидатури на користь М.Кшаклевського.