Придністров’я: мовний пуризм чи спроба етнічної чистки?

У Молдові — черговий гучний скандал. Придністровські сепаратисти, які шукають будь-якого приводу, щоб зірвати переговорний процес, із 15 липня почали захоплення молдовських шкіл на підконтрольній території. Реакція молдовської сторони була миттєвою і рішучою: на розширеному засіданні Ради безпеки Республіки Молдова під головуванням президента Вороніна було заявлено, що режим Смирнова не просто намагається торпедувати переговорний процес, а переходить до прямого насильства і конфронтації.

Тому молдовська сторона пред’явила своїм візаві з Придністров’я ультиматум: або повернення в ситуації з молдовськими школами на позиції, що існували до 15 липня, або Молдова призупиняє видачу сертифікатів про походження товарів усім підприємствам придністровського регіону, включно з Молдовським металургійним заводом, а також митне забезпечення товарів економічних агентів цього регіону. Якщо Тираспіль не виконає зазначених умов, то опиниться в економічній блокаді. Міністр реінтеграції Василь Шова заявив, що коли вимоги молдовської сторони не будуть виконані у визначені терміни, Молдова залишає за собою право ставити питання про зміну «нинішнього п’ятистороннього формату переговорів». Що це означає, можна лише здогадуватися, але цілком зрозуміло: позиція Кишинева стосовно сепаратистського режиму стає значно жорсткішою. Економічна блокада Придністров’я почалася з 1 серпня. Тираспіль же відповів блокадою транспортних артерій.

Провокаційний характер захоплення й закриття властями Придністров’я молдовських шкіл, які начебто не хотіли переходити з-під юрисдикції Молдови у підпорядкування Міністерства освіти Придністров’я, оцінили як негативний і шкідливий для переговорного процесу країни-посередники Росія й Україна та ОБСЄ. Зокрема, в офіційній заяві прес-служби українського МЗС зазначається, що Україна висловлює стурбованість загостренням ситуації навколо придністровського врегулювання, каталізатором якого стали дії тираспольської адміністрації з припинення роботи в Придністровському регіоні Молдови шкіл із викладанням молдовською мовою з використанням латиниці. «Україна, як і раніше, переконана, що подібні дії суперечать європейським стандартам забезпечення прав і свобод людини і завдають шкоду перспективам досягнення остаточного врегулювання придністровської проблеми», — йдеться в документі. Україна як посередник у переговорах закликає тираспольську адміністрацію вжити заходів із поновлення роботи шкіл із викладанням молдавською мовою.

«Водночас вважаємо контрпродуктивним проведення заходів тиску за умов призупинення переговорного процесу», — йдеться в заяві. «Україна закликає сторони відмовитися від практики односторонніх дій, які не сприяють зближенню позицій з придністровського врегулювання і дестабілізують ситуацію в регіоні, негативно позначаються на стані звичайних жителів обох берегів Дністра», — зазначається в документі. Україна закликає сторони застосовувати конструктивний підхід у рамках п’ятистороннього формату переговорів, спрямованого на пошук шляхів досягнення врегулювання, а також виражає готовність максимально сприяти вирішенню придністровської проблеми при дотриманні суверенітету й територіальної цілісності Молдови та наданні Придністров’ю особливого статусу, який забезпечував би високий рівень самоврядування і захист прав людини в регіоні.

Постійна місія ОБСЄ в Молдові вважає, що закриття в Придністров’ї молдовських шкіл із викладанням на основі латинської графіки є спробою тираспольської влади домогтися визнання самопроголошеної Придністровської республіки. Про це заявив глава місії ОБСЄ в Молдові Вільям Хілл. Дипломат не виключає, що міністр закордонних справ Придністров’я Валерій Ліцкай і міністр юстиції Віктор Балала провели в Москві ряд зустрічей, які вони сприйняли як підтримку. Він підкреслив, що ОБСЄ підтримує лише ідею референдуму з питання про майбутню молдовську федерацію. В.Хілл також повідомив, що владі Придністров’я передали протокол, мета якого — вирішення проблем, пов’язаних із «кризою шкіл» і з процесом переговорів. «Кишинів уже підписав цей протокол, ми чекаємо того самого від Тирасполя. Ми розуміємо, що цей документ не вирішить остаточно наявні проблеми, проте він спроможний знизити напруженість ситуації», — сказав В.Хілл.

Свою стурбованість ситуацією висловив також Генеральний секретар Ради Європи Вальтер Швіммер. Він відзначив, що дії, вжиті владою ПМР до восьми молдовських шкіл регіону, «суперечать основним європейським стандартам у сфері прав людини і національних меншин».

Рішучу заяву В.Швіммера підтримали також посольства Німеччини, Франції, Угорщини, Польщі, Великобританії, Північної Ірландії та США.

Зрозуміло, що за таких обставин придністровський режим навряд чи зуміє до початку нового навчального року виконати програму ліквідації молдовських шкіл на лівому березі Дністра. Зате йому вдалося (за безпосередньої участі місцевої міліції і Служби безпеки) заарештувати й вивезти майно школи №20 у Тирасполі та захопити штурмом ліцей «Еврика» в місті Рибніца.. Інші школи створили комітет із захисту прав дітей та батьків на вільний вибір мови навчання. Зрозуміло, що до нього входять також учителі та директори згаданих шкіл. Вони вважають геноцидом рішення місцевих властей закрити всі молдовські школи Придністров’я, де молдовське населення становить 42%.

Минулого тижня вчителі, учні та батьки школи-інтернату у Бендерах — усього 130 чоловік — забарикадувавшись, не допустили туди придністровську міліцію і Службу безпеки, які, зрозуміло, планували вчинити з нею те, що вчинили із школою №20 у Тирасполі.

Яку мету ставить перед собою сепаратистський режим у Придністров’ї, і як слід розуміти всі його дії стосовно шкіл, у яких викладання ведеться молдовською мовою на базі латинської графіки? Усе прочитується доволі чітко й зрозуміло: сепаратисти хочуть мати тотальний контроль над усіма сферами життя та діяльності на своїй території. Такого контролю над школами із молдовською мовою викладання вони не мали, бо ці школи керувалися навчальними програмами Міністерства освіти Молдови. Тому треба було або перереєструвати їх у Придністров’ї, тобто перепідпорядкувати Міністерству освіти ПМР, або ліквідувати як чужі освітні установи. Вимога звучала так: хто не встиг зареєструватися у Придністров’ї — ліквідовується. Що могло бути далі? Батьки, діти яких навчалися у молдовських школах, змушені були б віддати їх на навчання у російські школи Придністров’я, де викладання предметів ведеться на основі навчальних програм радянського часу, або перевести в молдовські школи на правому березі Дністра. Зрозуміло, що це вже політика, яка не просто диктується мовним пуризмом, а й веде до етнічних чисток. Чиниться очевидна несправедливість: молдовани Придністров’я, які тут є етнічною більшістю, позбавляються фундаментального права на освіту рідною мовою. І позбавляє їх цього права влада, яка у своїх кишенях носить російські паспорти.

До речі, посол США в ОБСЄ Стівен Майнікес закликав керівництво РФ «скористатися своїм впливом на лідерів лівобережного регіону, більшість із яких — громадяни Росії, із метою припинення нинішніх провокацій, забезпечення дотримання прав молдован, які живуть у Придністров’ї, і повернення до процесу політичного врегулювання проблеми в конструктивному порядку». «Ми твердо переконані, що це в силах Російської Федерації, якщо такою буде і її вибір», — заявив С.Майнікес. На його думку, «хорошим знаком із боку Росії було б поновлення виведення своїх військ, відповідно до взятих 1999 року в Стамбулі зобов’язань перед ОБСЄ».

Що може бути далі? З абсолютною точністю ситуацію спрогнозувати, очевидно, не вдасться. Але цілком зрозуміло, що дії сепаратистів Тирасполя стосовно молдовських шкіл відкинули переговорний процес назад. Президент Молдови Воронін заявив уже, що не вважає чинну владу Придністров’я законною стороною в переговорному процесі. Сепаратистам залишається одне: або відмовитися від санкцій проти молдовських шкіл і сісти за стіл переговорів, або і далі залишати населення Лівобережжя в жорстких умовах економічної та політичної блокади. Кажуть, що вони готуються до іншого — планують оголосити восени проведення референдуму про приєднання Придністров’я до Росії. Румунія, напевно, вимагатиме заміни російських військ у Придністров’ї «голубими касками» ООН. Україна, як завжди, чекатиме, що скаже Росія. А все, як і раніше, залежатиме від неї — від Росії.