Куди піде Єгипет із новим президентом?

Єгипет перебуває на початку шляху радикальних змін. Але серед єгипетського суспільства і в політичних колах зростають побоювання, що новий президент Єгипту Абдул Фаттах аль-Сісі після парламентських виборів прагнутиме створити альянс, що перетворить парламент на інструмент штампування законів, як це вже було в епоху Хосні Мубарака та його партії НДП.

Так, колишній міністр внутрішніх справ Ахмед Гамаледдін і колишній глава єгипетської розвідки Мурад Мовафі стали рушійною силою Національного альянсу, групи, яка висуватиме своїх кандидатів на парламентських виборах, сподіваючись, що їм вдасться сформувати парламентський блок на підтримку нового президента.

Колишній же генеральний секретар Ліги арабських держав Амр Муса (з 15 травня 2001 р. по 1 липня 2011 р.), а перед тим тривалий час міністр закордонних справ Єгипту, вважає, що пропонований альянс не планується як "резервний" для президента аль-Сісі в майбутньому парламенті.

На його думку, "він буде резервним для Єгипту, допомагаючи новообраному президенту рухатися вперед і здійснювати реформи, необхідні для реалізації можливостей, закладених у новій конституції. Він також забезпечить справедливе представлення цивільних сил у новому парламенті".

Пропозиція колишнього генсека ЛАД Амра Муси була схвалена політичними силами, котрі перебували при владі за президента Мубарака, а деякі навіть залишилися там після січня 2011 р.

Амр Муса очолював комітет із 50-ти членів, які підготували проект нової конституції. І очевидно, що єгипетські еліти готові делегувати йому ще одну дуже важливу роль - формування складу нового парламенту країни.

І він, врешті-решт, має шанс стати його спікером або прем'єр-міністром Єгипту.

То що ж, чи не повертається в Єгипті усе на круги своя? Чи варто було, в такому разі, усувати від влади Хосні Мубарака, якщо на горизонті знову замаячіла нова військова диктатура?

Втім, колишній міністр оборони Єгипту Абдул Фаттах аль-Сісі - постать далеко не така однозначна, як може видатися на перший погляд. Не виключено, що він справді має амбітні наміри відновити колишню регіональну роль Єгипту і спробує реалізувати "перебудову" єгипетського суспільства, на яку так і не наважився президент Мубарак за 30 років свого правління.

Для становлення сильного і стабільного Єгипту фельдмаршалу аль-Сісі необхідно буде відновити роль його країни в арабському світі та на міжнародній арені. Власне, цьому й була присвячена зустріч єгипетського президента з королем Саудівської Аравії Абдаллою ібн Абдель Азізом, яка відбулася в Каїрі.

Хоча ця зустріч пройшла в каїрському аеропорту й тривала всього близько години, вона багато про що свідчить. Адже король Абдалла ібн Абдель Азіз завітав до Єгипту на зворотному шляху із Марокко до Саудівської Аравії. Для саудівського монарха, який у віці 90 років мало подорожує й нечасто полишає свою країну, ця бліц-зустріч у Каїрі означає оголошення рішучої підтримки єгипетському президентові Абделю Фаттаху аль-Сісі.

Переговори заклали хороший фундамент під подальшу координацію та спільні дії двох держав для вирішення назрілих проблем у близькосхідному регіоні.

Єгипетський президент подякував королю Саудівської Аравії за підтримку його країни і саудівську ініціативу щодо проведення конференції на підтримку Єгипту в економічному плані.

Можна прогнозувати, що основою візиту саудівського монарха до Каїра є регіональна політика Саудівської Аравії, яка націлена на стримування впливів Ірану на Близькому Сході. Крім того, беручи до уваги той факт, що Ер-Ріяд є союзником Вашингтона, планується витіснення впливів Росії на єгипетському напрямі, які почали зростати під час нетривалого президентства ісламіста Мухаммеда Мурсі, з котрим активно загравала Москва.

Слід також мати на увазі, що Єгипту, який десятиліттями був флагманом арабського світу, довелося заплатити за своє лідерство високу ціну. Як наслідок, велика соціальна нерівність і та сумна реальність, що й досі понад 500 тис. сімей змушенні шукати собі притулок у так званому Місті Мертвих, величезному каїрському цвинтарі протяжністю 6 кілометрів, якому вже понад 2 тис. років.

Це - ганьба для ісламського світу, і хочеться сподіватися, що новий президент Єгипту знайде можливість (звернувшись по допомогу до мусульман усього світу), розселити жителів цього цвинтарного міста в новостворене місто-супутник Каїра. Адже каїрські фавели нівелюють враження гостей столиці Єгипту про життя у цій країні.

Крім того, для президента аль-Сісі важливе питання зовнішньої заборгованості. Не виключено, що єгипетський президент під час свого майбутнього візиту до Саудівської Аравії обговорюватиме питання викупу Ер-Ріядом та державами Перської затоки іноземних боргів Єгипту. Що дало б йому можливість позбутися великого фінансового тиску та обтяжливого боргу, який перешкоджає економічному розвитку країни.

Якщо саудівський король погодиться вирішити зазначене питання таким чином, то це допоможе йому вбити одним ударом кілька зайців. По-перше, з єгиптян буде знято важкий тягар боргу, що дасть їм можливість зосередити свою увагу на проведенні реформ у країні. По-друге, Саудівська Аравія таким чином розмістить частину своїх активів за кордоном, у країні-союзниці. По-третє, буде можливо відтермінувати час виплати боргу. І тоді єгиптяни виплачуватимуть свій борг тим, хто їх не підганятиме. По-четверте, таке вирішення питання єгипетського боргу надзвичайно зміцнить відносини Єгипту з Саудівською Аравією.

Можна говорити про інтеграційний проект арабської стратегічної співпраці Єгипту і Саудівської Аравії. Ер-Ріяд робить ставку на Єгипет як на центр регіональної політики, спрямованої на стримування суперника Саудівської Аравії - Ірану.

Саудівська Аравія намагається побудувати стіну з сунітських арабських держав, щоб блокувати посилення впливу Ірану в арабському світі. Ер-Ріяд відчуває, що арабська система держав розпадається, Ірак і Сирія перебувають у лещатах тотальної війни, а дві неарабські держави, Іран і Туреччина, розширюють свої впливи.

Таким чином, Єгипет, за задумом саудівського керівництва, міг би відігравати важливу роль у створенні стримуючої арабської сили. Водночас саудівський монарх вважає, що Єгипет потребує допомоги Саудівської Аравії більше, ніж будь-коли.

І це перший візит саудівського короля в Каїр із часу революції 2011 р., яка повалила президента Єгипту Хосні Мубарака, що був ключовим союзником Саудівської Аравії та США.

Усунення ісламіста Мурсі від влади фактично зупинило те складне політичне "танго", яке намагався станцювати з Єгиптом Іран. Тепер же Каїр, за підтримки Ер-Ріяду, зможе замахнутися на тектонічні зрушення в політичному ландшафті Близького Сходу, в результаті чого в Єгипту з'явиться шанс знову стати державою номер один за своїм впливом у регіоні.

Президент Аль-Сісі отримав не тільки великий вотум довіри народу, а й великий шанс змінити на краще ситуацію в Єгипті. Але при цьому він мусить використовувати новий політичний момент таким чином, щоб врахувати всі помилки і прорахунки своїх попередників, котрі поступово руйнували власні легітимність та законність або ж були зметені з політичної сцени революцією, як Хосні Мубарак.

Єгиптяни сподіваються, що новий Єгипет буде більш відкритим та терпимим і рухатиметься вперед шляхом демократичного розвитку. Звісно, нині досить важко робити прогнози, яким шляхом планує піти президент Єгипту. Це може бути шлях духовної свободи і терпимості - або ж нетерпимості й тиранії. Особливо це стосується закону про демонстрації, якій перекреслює всі попередні здобутки єгипетської революції.

Якщо ж президент аль-Сісі вирішить піти шляхом політичної гегемонії своїх прихильників та створення нерівних можливостей політичної конкуренції для опонентів, то це свідчитиме про слабкість його режиму і повернення до старих, як піраміди, "стандартів" розкладання влади та корупції.

Куди піде Єгипет із новим президентом? По-суті, фельдмаршал аль-Сісі має розпочати роботу над грандіозним проектом оновлення Єгипту. Голосуючи за аль-Сісі, десятки мільйонів громадян проголосували за оновлене майбутнє своєї країни, закладання чітких пріоритетів і програми дій в основу національного примирення.

Єгиптяни зіштовхнулися зі складними кризами свого сьогодення - безпеки і економіки. Безпеки неможливо досягти лише завдяки зусиллям міністерства внутрішніх справ чи армії. Однак її можна досягти за рахунок єдності нації та її згуртованості.

Нове єгипетське керівництво має брати до уваги той факт, що в міжнародних відносинах безпека і впливи регіональних держав більше не базуються лише на балансі сил. Тепер необхідно враховувати і необхідність досягнення вищого ступеня балансів інтересів Єгипту з іншими гравцями на міжнародній арені. Враховувати те, що США більше не є державою, яка одноосібно управляє світовим порядком. І що існують й інші сили, які намагаються конкурувати з Америкою на цій ниві.

Своєю чергою, єгипетський народ має й сам бути готовим стати партнером нової влади і взяти на себе національну відповідальність за долю Єгипту, а не обмежувати свою роль лише участю у виборах президента. Цей урок є тим більш важливий, що єгиптяни мають винести його з гіркого досвіду президентства Хосні Мубарака - трьох десятиліть корумпованого правління і тиранії.