Податок на багатство: відповідальність і справедливість

Податок на багатство - це не обмеження прав одних громадян і не перемога інших, це ще один крок до соціальної справедливості. І якщо Україна в цьому сенсі тільки робить перші кроки, то для багатьох розвинених демократичних держав оподаткування розкоші - звична річ.

Із першою хвилею кризи 2008 року уряди більшості країн боролися шляхом масштабних вливань держфінансів в економіку. Єдиним дієвим способом боротьби з кризовими явищами після того, як кількісні заходи стимулювання вичерпали себе, залишається скорочення видатків. Із цим погоджуються і єврочиновники, і американські конгресмени. Зокрема, днями в Італії уряд оприлюднив трирічний план економії бюджетних коштів, який серед іншого включає пенсійну реформу та податок на багатство. Переконаний, що для України теж немає іншого шляху.

Разом з тим скорочення бюджетних видатків має поєднуватися з відновленням соціальної справедливості, звуженням прірви між дуже багатими і дуже бідними. Саме тому Міністерство соціальної політики ініціювало розробку законопроекту щодо податку на багатство.

Все розраховано

Думаєте, мільярдери зі США, Італії та Франції, які просили свої уряди підвищити податки на роз­кіш, прагнуть розкидатися грішми? Звісна річ, у багатьох із них говорить громадянська позиція та патріотизм, але все-таки в основі їхніх заяв - тверезий розрахунок. Дорогі машини, шикарні вілли та яхти багатих людей викликають роздратування у тих, чиї доходи стрімко падають, хто через кризу втрачає роботу. Це перший момент.

Другий момент полягає в тому, що багато предметів розкоші в бідній країні прос­то знецінюються. На­прик­лад, вартість землі, квартир і будинків, навіть виробничих активів напряму залежить від стану економіки країни, в якій вони розташо­вані. Тому додаткові податки на розкіш і допомога економіці своєї країни в складні часи - це також внесок у збереження вартості свого майна багатими людьми. Сплата податку на багатство фізичними особами - це як політика корпоративної соціальної відповідальності для великих компаній, які зацікавлені в сталому розвитку на тривалу перспективу. В обох випадках діє схожий принцип: «успішний бізнес в успішній країні» - «успішні люди в заможному суспільстві». Саме прагнення до цих паритетів лежить в основі оподаткування предметів розкоші. Можливо, вітчизняні бізнесмени та просто багаті люди ще не готові самостійно висувати ініціативи про додаткове оподаткування. Але я впевнений, що заможні українці сприймуть мою пропозицію.

Нещодавно я був на засіданні громадської організації «Реформа­торський клуб», яка об’єднує ініціативних бізнесменів. Серед них є справді багаті люди. Коли я розповів їм про мої прагнення, зокрема про законопроект, який передбачає запровадження податку на багатство, знаєте, що я почув у відповідь? «Ми готові платити цей податок, але ми будемо вимагати від влади якнайшвидшого проведення реформ, поліпшення інвестиційного клімату та спрощення умов ведення бізнесу». На думку цих бізнесменів, реформи йдуть повільно і не завжди успішно, і багато в чому я з ними погоджуюсь.

Багато чи мало?

Дехто вважає, що багаті люди навіть не відчують цього податку. Але для бюджету Пенсійного фонду, куди ми спрямуємо надходження від податку на багатство, додаткові 800 млн. грн. щороку будуть відчутними.

Податок на багатство не відіб’є охоти в багатих людей робити дорогі та престижні покупки. Ми не маємо на меті позбавити людей можливості демонструвати свій статус і багатство. Платіж не повинен бути для них надто обтяжливим, адже в іншому разі ми не отримаємо додаткових надходжень до бюджету через ухиляння від оподаткування. Крім того, податок на багатство має бути простим для сплати, його адміністрування - зрозумілим і невитратним.

В оцінці критеріїв багатства необхідно зберегти принцип пропор­ційності. Якщо в США багатою вважається людина, яка заробляє понад мільйон доларів на рік, то в Україні ця планка нижча. Поступово ми повинні вийти на те, щоб вирівняти оподаткування пасивних доходів та інвестицій (основне джерело заробітку багатих людей) та оподаткування заробіт­ної плати, яка є джерелом доходів середнього класу і бідних. Саме такий принцип було покладено в основу законопроекту, ініційованого президентом США Ба­ра­ком Обамою. І цей принцип цілком справедливий, особливо з урахуванням кризової ситуації в світовій і суверенних економіках.

Податок на багатство - не панацея, а один із комплексу заходів, які зможуть втримати економіку України на плаву, коли накотиться друга хвиля кризи. Окрім запровадження податку на багатство, Мін­соцполітики пропонує ще податок на операції з офшорами. Адже так зване офшорне планування - це, по суті, легальний спосіб ухиляння від податків та виведення частини прибутку в країни з меншим податковим тягарем. А втрачає бюджет, можливості держави підтримувати незахищених зменшуються.

Залишаючи за бізнесменами право планувати свій бізнес так, як вони вважають за потрібне, та з урахуванням чинного законодавства, держава має подбати про те, щоб компенсувати свої втрати. І податок на роботу з офшорами є одним із таких компенсаторів. Кошти, які надходитимуть від цього 12-відсоткового збору (а це близько мільярда гривень), також спрямовуватимуться на ліквідацію дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Ми пропонуємо також розширити перелік офшорних юрисдикцій з 33 до 68, що дасть змогу збільшити надходження від цього податку. За попередніми підрахунками, у цьому разі йдеться ще про 2 млрд. грн. на рік додатково.

Сьогодні серед багатих українців не лише бізнесмени, а й величезна кількість чиновників різного рівня. За нашими підрахунками, нині тільки 23% коштів, які виділяються з бюджету на соціальні пільги, отримують бідні люди.

Найближчим часом Мінсоц­по­літики внесе законопроект, який передбачає, що пільги народним депутатам, депутатам місцевих рад, прокурорам, суддям, представникам силових структур та іншим категоріям пільговиків надаватимуться тільки в тому випадку, якщо дохід на члена родини цієї людини не перевищуватиме прожиткового мінімуму. І це теж великий резерв для економії.

Такі ініціативи неминуче наразяться на жорсткий опір і критику бюрократичного апарату. Але цей опір потрібно долати. Якщо ми говоримо про скорочення видатків і підвищення податкового навантаження на багатих, то насамперед потрібно починати із себе.

Більше податків - більше відповідальності для держави

Я добре розумію і ту відповідальність, яку покладає на уряд збільшення фіскального навантаження на бізнес і багатих людей. «Ми платимо більше податків, а що робите ви?» - завжди можуть запитати у мене підприємці. І це буде цілком справедливе запитання. Ми повинні робити більше і пояснювати свої кроки частіше. Попит на реформи, дієві в довгостроковій перспективі, та на заходи, спроможні згладити другу хвилю фінансово-економічної кризи, зростає. Тісний діалог і взаємодія влади та бізнесу допоможуть подолати серйоз­ні виклики, які постали перед економікою країни.

Ми продовжуємо обговорювати законопроекти про податок на багатство та оподаткування операцій з офшорами. До першого законопроекту ми вже двічі вносили зміни з урахуванням пропозицій громадськості.

Через канали Міністерства соціальної політики та мою офіційну сторінку у Facebook ми й далі збираємо пропозиції, щоб удосконалити наші ініціативи. Кожен може взяти участь в їх обговоренні. Важливо, щоб на виході ми мали робочий, ефективний і справедливий закон.

Хтось може вважати норми цих законопроектів надто жорсткими, а хтось, навпаки, - м’якими. Наприк­лад підходи до оподаткування предметів розкоші в різних країнах дуже різняться. Ця практика напрацьовувалася роками. Нам же потрібно із чогось починати. І вважаю, починати варто з очевидного. Будинки площею понад 400 м², квартири більше 200 м², літаки, вертольоти, великі земельні ділянки, які не використовуються в сільському господарстві, - все це предмети так званого демонстративного споживання, покликаного підкреслити статус і заможність їхнього покупця чи власника. А такий статус передбачає і соціальну відповідальність.

У деяких країнах податок на багатство запроваджується як тимчасовий у період кризових явищ в економіці. В інших, заможніших державах, він діє постійно. У багатьох країнах такий податок поширюється на майже всі види пасивного доходу. Але там зовсім інший бізнес-клімат і соціальні стандарти.

Ми передбачаємо, що в Україні податок на багатство запроваджуватиметься тимчасово, на п’ять років. Цей податок - один із заходів, які допоможуть вчасно виплачувати пенсії, збалансувати бюджет. Мине п’ять років, і ми зробимо висновки: чи ефективні антикризові заходи, яку користь принесли нинішні реформи, як змінився бізнес-клімат. Якщо ми зможемо дати бізнесу те, чого він хоче, - дерегуляцію, прос­ту та зрозумілу систему сплати податків, відсутність поборів і корупції, то бізнес сам захоче ділитися з державою та брати участь у встановленні соціальної рівності в Україні.