Останній шанс судової реформи

У червні Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) розпочала проведення співбесід із суддями.

Ці співбесіди відбуваються в рамках кваліфікаційного оцінювання, де суддів перевіряють на відповідність займаним посадам. Комісія з'ясовує професійний рівень, а також перевіряє, чи відповідала поведінка суддів у минулому етичним вимогам. На тих суддів, котрі порушили критерії, чекає звільнення. Загалом, наразі йдеться про співбесіди із понад двома тисячами суддів, і, за попередньою інформацією, цю порцію ВККС оцінить уже до кінця літа.

Такі терміни могли б здатися нереалістичними, однак ВККС має досвід весни нинішнього року, коли за три місяці з невеликими перервами оцінювання пройшли майже тисяча суддів.

Другого червня виповнилося два роки відтоді, як парламент запустив судову реформу, підтримавши внесені президентом Порошенком зміни до Конституції в частині правосуддя та новий закон про судоустрій. Кваліфікаційне оцінювання суддів - один із найголовніших етапів реформи, завдання якого - очистити систему від непрофесійних та недоброчесних суддів. Своєю важливістю воно не поступається ні конкурсу до Верховного Суду, ні створенню Вищого антикорсуду.

Фактично, законодавчі зміни, ініційовані президентом, стали третьою спробою влади очистити судову систему від негідних суддів. Суддівська люстрація з тріском провалилася: ми всі пам'ятаємо, як судді масово забороняли мирні зібрання і запроторювали за ґрати активістів, однак за люстраційним законом в Україні було звільнено всього одного (!) суддю. Потім Верховна Рада намагалася реанімувати ситуацію косметичними змінами до Закону "Про забезпечення права на справедливий суд". Проте рівень довіри громадян до судової влади залишався критично низьким, судді продовжували брати хабарі, ухвалювати замовні рішення та нехтувати справедливістю.

Новий закон передбачив, що всі судді, яких сьогодні в Україні близько п'яти з половиною тисяч, мають пройти перевірку на відповідність критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики. Ті з них, котрі не відповідатимуть установленим вимогам, мають бути звільнені. Про це чітко зазначено у статті 109 закону.

Цифри, які говорять самі за себе

Оцінити ефективність кваліфікаційного оцінювання можна вже сьогодні, адже відомі результати оцінювання першої тисячі суддів. Цифри говорять самі за себе: із 735 суддів, на думку ВККС, лише 26 не відповідають вимогам доброчесності, тоді як 709 суддів пройшли оцінювання успішно. Долю ще 169 суддів буде вирішено згодом (дані від ВККС на 5 червня 2018 року). Таким чином, ВККС не мала претензій до доброчесності 96% суддів, яких проспівбесідувала.

Аби ця цифра не була такою страшною, ВККС вдалася до маніпуляцій. У середині травня українські медіа облетів реліз, що 10% суддів провалили оцінювання. Для отримання такої цифри ВККС взяла до розрахунку навіть тих суддів, які не проходили співбесіди та чиєї доброчесності ВККС не перевіряла. Водночас, говорячи про результати оцінювання суддів, ВККС просто при розрахунках відкинула півтори сотні суддів, яких поставила на паузу, але більшість яких, поза всяким сумнівом, потім успішно переатестує.

Якщо ж 96% українських суддів гідні посад, які займають, то чому Україна лідирує за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини? Результати останнього соціологічного опитування, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" 19-25 травня, засвідчили, що тільки 0,5% опитаних українців вважають роботу судів задовільною, а 3,3% - швидше, задовільною.

Тож або в нас неправильні громадяни, які відмовляються довіряти чесним судам, або з процедурою перевірки щось не так.

Що не так із кваліфікаційним оцінюванням

У кваліфікаційному оцінюванні відмовилася брати участь Громадська рада доброчесності (ГРД). Причиною для такого рішення стала низка проблем, які перетворюють цей процес на фейковий.

Перша причина - терміни. Навряд чи можливо оцінити доброчесність судді за 6 хвилин, а саме стільки тривали співбесіди з окремими суддями у перший день, 23 березня. ВККС показово подовжила час співбесід після того, як громадські активісти звернули на це увагу. А потім з'явилася офіційна цифра -ВККС витрачає на оцінку одного судді 24 години 55 хвилин. Розшифровка ж показала, що переважна більшість часу йде на складання тестів, співбесіду з психологом і навіть на технічне опрацювання матеріалів досьє судді апаратом Комісії.

Скільки часу працюють із профайлами суддів самі члени ВККС, ми ніколи не дізнаємося. Тим часом, зважаючи на зміст співбесід, чимало важливої інформації про суддю залишається поза увагою членів комісії. Останній приклад - співбесіда із суддею Київського районного суду м. Одеси Юлією Федулеєвою. Через свою діяльність суддя неодноразово ставала антигероїнею журналістських матеріалів. А одного разу на її непрофесіоналізм вказав навіть Апеляційний суд Одеської області, який у своєму рішенні чітко визначив, що Федулеєва порушила права людини. Однак ці факти залишилися поза увагою ВККС.

І це не дивно, зважаючи на графік: за один день ВККС, яка працює у складі чотирьох колегій, співбесідує від 40 до 60 суддів. Завдяки таким шаленим темпам у період із березня по травень ВККС встигла оцінити майже тисячу суддів.

Мабуть, саме темпи оцінювання завадили членам ВККС докладніше дослідити досьє судді Апеляційного господарського суду з Дніпра Тетяни Верхогляд. У 2011 році ця суддя ухвалила свавільне рішення, не визнавши майнових вимог кредитора у справі про банкрутство. Це рішення було оскаржене до Європейського суду з прав людини. І ось наприкінці 2017 року ЄСПЛ рішенням у справі "Бурміч проти України" зобов'язав державу компенсувати зневаженому кредиторові за рахунок бюджетних коштів майже три мільйони доларів, які він втратив через дії судді Верхогляд. Крім цих коштів, утримання успішно переатестованої судді щомісяця обходитиметься платникам податків у 120 тисяч гривень.

Чимало питань у громадськості й до рішення ВККС щодо судді Наталі Марфіної. У лютому 2014 року ця суддя розглядала справу за позовом несправедливо засудженого учасника подій Революції Гідності. Перед фінальним засіданням у справі суддя вийшла на нараду до голови суду, а після повернення різко змінила свою думку, ймовірно, отримавши відповідні вказівки. ВККС зігнорувала факти ухвалення суддею рішень під тиском. Але й це ще не все.

У 2011 році суддя розлучилася з чоловіком усього за кілька днів після того, як його було впіймано на хабарі. Попри це, спільні подорожі Марфіної з уже колишнім чоловіком тривали й після розлучення, що дає істотні підстави припускати його фіктивність. Однак на співбесіді суддя заявила, що заяву на розлучення подала задовго до того, як чоловіка затримали правоохоронці. Маючи всі повноваження для перевірки цього факту, члени ВККС вирішили не марнувати час і повірили судді на слово. Натомість, як з'ясував член Громадської ради доброчесності Роман Маселко, суддя на співбесіді збрехала. Але, завдяки небажанню ВККС досліджувати суддівське досьє, Марфіна успішно пройшла оцінювання та отримала рекомендацію на безстрокове призначення.

Прозорість, якої немає

Безпрецедентно прозорою називає ВККС процедуру кваліфікаційного оцінювання. Тим часом 26 суддів, які не пройшли співбесіди у квітні-травні, досі не знають, чому мають бути звільнені. На загал, у всій процедурі оцінювання прозорими є лише співбесіди, - їх транслюють онлайн. І то не всі, - ВККС провела співбесіди в закритому режимі зі 127 суддями, не надавши публічних пояснень. Зокрема, у закритому режимі відбувалася співбесіда з Вірою Смокович, суддею Волинського окружного адміністративного суду. Чому співбесіду з суддею Смокович закрили, ВККС не пояснила і відмовилася надати письмове рішення.

Як і за якою методологією члени ВККС оцінюють практичні завдання суддів, скільки балів ставлять за кожен із елементів оцінювання, і ключове - мотиви, чому один суддя отримав за доброчесність 250 балів, а інший - 0, нам невідомі. Більше того, критерії, за якими ВККС виводить свою оцінку, теж невідомі. Чи це є та безпрецедентна прозорість, про яку постійно говорять члени ВККС?

Очевидно, аби довіряти результату оцінювання, потрібно бачити, як це оцінювання відбувалося. Натомість ВККС на своєму офіційному веб-сайті публікує лише фінальний бал, отриманий суддею. Жодних рішень за результатами оцінювання суддів ВККС не публікує.

Рішення ВККС за результатами свого оцінювання оприлюднив суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Богдан Санін. Нагадаю, співбесіда з цим суддею відбулася 25 квітня, як наслідок, ВККС вирішила, що Санін займаній посаді не відповідає. Але це рішення не містить жодного аргументу, тільки бали, які суддя набрав за критеріями компетентності, доброчесності та професійної етики. Балів, у підсумку, виявилося недостатньо, щоб Санін зміг продовжити свою кар'єру. Тепер, на підставі виключно цих балів, ВККС ініціюватиме питання про звільнення судді перед Вищою радою правосуддя.

Це дуже зручно для ВККС - і час економлять, і зачіпок не дають суддям, які захочуть оскаржити такі рішення.

Тим часом ще до початку оцінювання ВККС вирішила докладно врегулювати правила роботи Громадської ради доброчесності, яка б мала стати додатковим потужним ситом для недоброчесних суддів. Щоби мінімізувати ризики впливу ГРД на процес, ВККС самовільно, всупереч Конституції та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначила вимоги до роботи та рішень ГРД у своєму власному Регламенті.

Одна з вимог ВККС звучить так: висновки ГРД мають містити обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують.

Натомість у рішеннях ВККС самі бали, без обґрунтованих доказів та посилань на надійні джерела. Пригадується, одним із мотивів запровадження вимог до громадського органу ВККС називала ризики оскарження до Європейського суду з прав людини. Мовляв, ВККС прийме рішення на підставі немотивованого висновку ГРД, а суддя потім піде в ЄСПЛ і виграє там.

Що ж, із таким мотивуванням рішень ВККС, гадаю, в судді Саніна та інших суддів є великі шанси повторити успіх Олександра Волкова у ЄСПЛ.

Як оцінюють суддів Майдану

ВККС мала всі шанси реанімувати репутацію органів суддівського врядування, зробивши те, з чим не впоралася Вища рада правосуддя, - звільнити суддів Майдану.

Але те, що кваліфікаційне оцінювання не стане фільтром для суддів Майдану, стало відомо задовго до перших співбесід. У лютому ВККС внесла зміни до методології оцінювання, встановивши для себе обмеження: оцінювати дії лише тих суддів, яких за такі дії притягували до відповідальності. Логіка абсурдна, адже ті судді Майдану, яких спромоглася звільнити ВРП, не беруть участі в оцінюванні. 85% суддів Майдану залишилися непокараними. І ВККС дала їм чіткий сигнал: на оцінюванні їм боятися нічого.

Богдан Санін, який заборонив Майдан у ніч із 30 листопада на 1 грудня 2013 року, став символічною жертвою і ширмою, за якою ВККС успішно переатестовувала інших суддів. Наприклад, оцінювання пройшов Юрій Осіпов, суддя Одеського апеляційного адміністративного суду, який підтримав заборону зібрань на центральних вулицях Одеси під час Революції Гідності. Успішно пройшов оцінювання і київський суддя Анзор Саадулаєв, який позбавляв водійських прав учасників поїздки до Межигір'я. Загалом, на 5 червня 15 суддів Майдану успішно пройшли оцінювання, і лише четверо суддів провалили співбесіди. Рішення щодо понад 20 суддів ВККС відклала.

Зокрема, невирішеною залишається доля іншого судді Окружного адміністративного суду м. Києва, Володимира Данилишина. Він ухвалив таке ж, як і Санін, рішення. Як писали ЗМІ, саме рішення Данилишина стало підставою для перших арештів і кримінальних справ проти учасників Революції. Однак Саніна звільнятимуть, а Данилишин поки що на паузі.

Статки в законі

Суддя, який не підтвердив законності джерел походження майна, має бути звільнений (стаття 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Це один із реальних інструментів очищення судової влади, який з'явився в новому законі.

Про дієвість зазначеного інструмента свідчать результати оцінювання першої тисячі суддів, і вони невтішні: жоден суддя не буде звільнений через те, що має статки сумнівного походження.

Дружина судді Апеляційного суду Чернівецької області Костянтина Семенюка у 2016 році отримала щедрий подарунок від свого батька, 80-річного пенсіонера без інших доходів, крім пенсії, - майже півтора мільйона гривень. На співбесіді суддю запитали про ці гроші, на що він відповів: "Я не цікавлюся статками свого тестя". Члени ВККС, очевидно, залишилися задоволені цією відповіддю, бо більше запитань не ставили, а Семенюк пройшов співбесіду успішно.

Щось схоже сталося й під час співбесіди з одеситкою Юлією Федулеєвою. Суддя повідомила, що закордонні подорожі її сім'ї двічі на рік оплачує батько, який має значні доходи. "Чим займається ваш батько?" - запитали члени ВККС. Відповідь судді: "Шось строїть. Якісь там доміки". Результат - співбесіда успішна, Юлія Федулеєва отримала рекомендацію на безстрокове призначення.

Суддям, оцінювання яких ще попереду, не слід хвилюватися за свої статки.

Врятувати не можна провалити

Таким чином, кваліфікаційне оцінювання суддів, яке було покликане стати ефективним інструментом оновлення судової влади та запровадження нової якості судочинства в Україні, перетворюється на ще одну провальну спробу влади реформувати судову систему.

Тим часом невеличке поле для оптимізму все ще залишається, адже поки що оцінили тільки одну тисячу суддів із понад п'яти. Запровадження реалістичних термінів, оприлюднення чітких критеріїв для оцінки, ретельна перевірка суддівських досьє та пояснень суддів на співбесідах, відсіювання суддів, які не довели законності походження своїх статків, очевидно сприятимуть реалізації завдань кваліфікаційного оцінювання та поверненню Громадської ради доброчесності у процес. З іншого боку, результатам оцінювання можна буде довіряти лише за умови оприлюднення Вищою кваліфкомісією балів, які ставить кожен член комісії, та мотивованих рішень, із яких буде зрозуміло, чому судді отримали ті чи інші бали за критеріями оцінювання.

Якщо ж цих змін запроваджено не буде, а оцінювання решти суддів відбудеться на тих самих умовах, які ми щойно критично розібрали, - на судовій реформі сміливо можна буде ставити хрест.