ВККС проти ГРД

Громадська рада доброчесності припинила свою участь у кваліфікаційному оцінюванні суддів.

Про свій вихід з процесу члени ГРД заявили на брифінгу в понеділок, 26 березня. Таке рішення ГРД стало несподіваним для значної частини суспільства, однак очікуваним для тих, хто вже понад рік стежить за ходом судової реформи. Що відбувалося за лаштунками і чи мала ГРД можливість досягти результату, залишившись у процесі?

Судова реформа 2016 року стала третьою спробою влади очистити судову систему після подій Революції Гідності. Дві попередні спроби люстрації суддів провалилися, довіра до судів залишалася критично низькою (лише 8% громадян довіряли судам у 2016-му), а корупція і кругова порука процвітали. Це змусило адміністрацію президента піти на радикальні кроки. Ними стали: ліквідація вищих судів і створення нового Верховного суду на відкритому конкурсі, переатестація всіх діючих суддів, звуження суддівського імунітету, звільнення всіх суддів, які не можуть підтвердити законність походження своїх статків і є недоброчесними. І - створення Громадської ради доброчесності.

Громадська рада доброчесності - направду унікальний інструмент участі громадськості у процесі добору та оцінювання суддів. Однак унікальний саме своєю безпорадністю й відсутністю можливості впливати на результати добору або оцінювання. У цьому члени Громадської ради доброчесності переконалися вже під час конкурсу до Верховного суду.

Уроки конкурсу до Верховного суду

За законом, Громадська рада доброчесності складається з 20 представників громадянського суспільства, які обираються на відкритих зборах громадських об'єднань, що відповідають переліку чітких законодавчих вимог. Завдання ГРД - оцінювати суддів і кандидатів на посади суддів за критеріями доброчесності та професійної етики. Висновки про невідповідність судді цим критеріям ГРД надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККС), яка й ухвалює рішення. У грудні 2016 року, коли ухвалювали новий Закон "Про Вищу раду правосуддя", адміністрація президента погодилася надати додаткової "сили" висновкам ГРД. У результаті в законі з'явилася норма про те, що так званий негативний висновок ГРД комісія має долати 11 голосами з 16 голосів членів комісії. Якщо 11 голосів не набирається, кандидат припиняє участь у конкурсі, а суддю звільняють. Очевидно, в адміністрації президента не очікували, що ця норма матиме практичне застосування.

Однак члени Громадської ради доброчесності зробили те, чого від них ніхто не очікував, - у надзвичайно стислі строки на волонтерських засадах проаналізували 380 кандидатур і надали 134 (!) висновки про недоброчесність.

Більшу частину цих висновків (76 зі 134) ВККС успішно подолала. Причини стали відомі лише через півроку після ухвалення відповідних рішень - саме стільки часу знадобилося комісії для їх оприлюднення. Як виявилося, все банально просто: немає вироку суду про те, що рішення було свавільним; немає висновку НАЗК, що суддя вказав неправдиві дані в декларації; немає рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Як члени ВККС голосували за недоброчесних кандидатів, нам невідомо досі. Бо рішення ухвалювали в нарадчій кімнаті, а результати голосувань ВККС тримає під сімома замками. Хоча в законі - ні слова про те, що результати голосування мають бути закритими. Ореолом таємничості оповиті також інші рішення ВККС у рамках конкурсу. Так, комісія відмовилась оприлюднити практичні роботи кандидатів, методику їх оцінювання та бали, які виставили члени ВККС кожному кандидату.

Врешті, суддями нового Верховного суду на непрозорому конкурсі, що відбувався з порушеннями, стали 27 кандидатів, яких Громадська рада визнала недоброчесними. У своєму офіційному зверненні до президента України ГРД наголосила, що результати конкурсу є несправедливими і не відповідають очікуванням суспільства щодо очищення та оновлення суддівського корпусу. Тоді ж ГРД заявила, що її було використано задля легітимації потрібного результату в очах суспільства та міжнародної спільноти. Звернення ГРД залишилося без відповіді, як і всі інші звернення ГРД до ВККС, ВРП і президента. Ілюзії щодо намірів влади справді реформувати систему та руйнувати старі порядки у членів ГРД розвіялися ще тоді.

За лаштунками

Паралельно, за лаштунками конкурсу, відбувався інший, не менш важливий процес - намагання Громадської ради доброчесності налагодити співпрацю з ВККС. Ще в лютому 2017-го члени ГРД запропонували ВККС підписати меморандум про співпрацю, в якому було б зафіксовано правила взаємодії обох органів. І сама пропозиція, і проект меморандуму були відхилені. Згодом ВККС відмовилася надати членам ГРД повний доступ до кандидатських досьє.

Коли стартували співбесіди з кандидатами, ГРД звернулась із проханням погодити графік, аби встигнути надати свою оцінку до співбесіди з кандидатом. Такі співбесіди тривали з квітня по червень, однак ВККС погодила з ГРД лише перші кілька днів. Для того щоб надати висновки вчасно, члени ГРД збиралися 1-го, 3-го, 5-го і 8-го травня, коли ВККС була "на канікулах". Фактично в цей час члени ГРД були змушені покинути всі свої справи і працювати майже цілодобово, щоб усі факти недоброчесної поведінки потенційних суддів Верховного суду стали відомі суспільству.

У липні 2017-го ВККС оголосила про початок іншого важливого процесу в рамках судової реформи - кваліфікаційного оцінювання. Його завданням мала би стати ретельна перевірка і звільнення всіх недоброчесних суддів. Конкурс до Верховного суду, майже 50% суддів якого - це судді колишніх вищих суддів, став серйозним сигналом про те, що щось відбувається не так, але громадськість щиро сподівалася, що їй вдасться домогтися звільнення недоброчесних.

Усе, що відбувалося далі, - це хроніка марних намагань ГРД налагодити співпрацю з ВККС.

У вересні ГРД звернулася до комісії з проханням надати перелік суддів, яких оцінюватимуть першими. За два тижні надійшла відповідь - перелік у форматі, який унеможливлює його цифрове опрацювання. ВККС роздрукувала перелік із 780 суддів, відсканувала і в такому вигляді відправила його ГРД. Через два місяці члени ВККС Тетяна Шилова й Андрій Василенко, які мають величезний штат інспекторів і отримують по 225 000 грн на місяць, щиро або ж удавано не розуміли, в чому складність для членів ГРД передрукувати 781 прізвище.

У жовтні 2017-го на офіційному веб-сайті ВККС з'явився графік морально-психологічних тестувань суддів, однак члени ГРД не отримали жодної інформації про орієнтовні плани ВККС щодо проведення співбесід.

20 листопада ГРД знову звернулася до ВККС із проханням визначити процедуру співпраці та комунікації в нормативних актах комісії. За кілька днів, під час зустрічі із членами ВККС, представники ГРД детально розповіли про особливості своєї роботи і про те, якою важливою для ефективної роботи є співпраця з ВККС. Нічого неможливого чи невиконуваного ГРД не просила - лише завчасно повідомити про строки, порядок оцінювання та фіксації процедури співпраці, щоб Громадській раді доброчесності не доводилося щоразу звертатися із письмовим зверненням до голови ВККС і щоб відповідь на такі запити не залежала від особистої позиції керівництва комісії.

А вже в січні 2018-го на сайті ВККС з'явився оновлений текст її Регламенту, в якому цілий розділ присвячено Громадській раді доброчесності. Однак замість правил взаємодії обидвох органів там виявилися… обов'язки та правила для членів ГРД. З чого має скластися висновок, які саме джерела має право використовувати ГРД. З'явилася безглузда вимога: висновки ГРД мають бути підписані всіма (!) її членами; а ще - обов'язок надіслати ВККС висновок за 10 робочих днів до співбесіди. Маленька деталь: графік співбесід із більш як 60-ма суддями на 23 березня ВККС оприлюднила 2 березня (п'ятниця), а вже вівторок, 6 березня, був останнім днем для надання Громадською радою доброчесності висновків або інформації щодо цих суддів. Далі - ще більший сюр: ВККС не розглянула 23 березня жодного з висновків ГРД (бо вони, зокрема, не були надіслані в строк) і дала їй "10 днів для усунення недоліків". Як усунути цей недолік без машини часу, члени ГРД не знають, утім, виконувати незаконний Регламент ВККС не мають наміру.

Незаконний, бо жодна норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не наділяє ВККС повноваженнями визначати правила роботи ГРД. А стаття 19 Конституції України говорить про те, що орган державної влади повинен діяти виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Таким чином, піврічні намагання членів ГРД виробити спільні із членами ВККС правила взаємодії задля вчасної та ефективної роботи "увінчалися" повним фіаско. ВККС не просто проігнорувала всі звернення та пропозиції, вона свавільно обмежила можливість громадськості брати участь у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Остання крапля

Незаконного Регламенту комісії виявилося мало, і вона амністувала суддів Майдану. У положенні про проведення оцінювання з'явилася норма, в якій зафіксовано: ВККС ігноруватиме всі висновки ГРД про свавільні судові рішення, якщо суддів не притягли за такі рішення до відповідальності. А 85% суддів Майдану, як відомо, досі не притягнуті до відповідальності. І ВККС дала їм зелене світло на кваліфікаційному оцінюванні.

На камери члени ВККС заявляли про європейські стандарти, які забороняють давати оцінку судовим рішенням. Тільки чомусь промовчали, що європейські стандарти не стосуються свавільних рішень. Члени ВККС можуть скільки завгодно казати про свій намір звільняти суддів Майдану, однак за них краще говорять їхні справи: у листопаді 2017-го ВККС успішно переатестувала п'ятьох суддів Майдану і не побачила будь-яких порушень у діях судді Захарчук, яка в часи Майдану позбавляла права керувати транспортним засобом учасників поїздки до Межигір'я.

20 лютого, у роковини розстрілів на Майдані, родичі героїв Небесної Сотні прийшли до ВККС із вимогою скасувати амністію суддям, які ухвалювали свавільні рішення проти учасників протестів. Минув місяць, звернення родин, як раніше звернення ГРД, ВККС просто проігнорувала.

Завершальний акорд

Коли на сайті ВККС з'явився графік співбесід, стало зрозуміло, що це конвеєр, який не має нічого спільного з ретельною суддівською перевіркою. Порівняння: торік співбесіди з 380 кандидатами до Верховного суду тривали з квітня по липень, цього ж року за такий самий період ВККС планує "проспівбесідувати" 2800 суддів і ще 3000 - до кінця року. Першого дня співбесіди із суддями тривали по 3-6 хвилин.

Чи буде результатом цієї процедури очищення судової системи від недоброчесних? Ні. Чи заявлятиме влада про успішно проведену судову реформу? Так.

Громадська рада доброчесності вийшла з процесу кваліфікаційного оцінювання не тому, що "вони погані, а ми хороші". Єдина мета - зупинити цей конвеєр і домогтися проведення процедури належним чином - у реалістичні строки, на підставі спільно вироблених правил за прозорої процедури. Бо іншого шансу очистити суди від недоброчесних суддів у нас не буде. ГРД озвучила п'ять чітких вимог і готова сісти за стіл переговорів.

Чи готова влада до чесного діалогу? Питання поки що риторичне. У будь-якому разі громадськість не здається і домагатиметься змін, навіть якщо для цього треба буде змінити закон.