ВРП: реальна чистка чи імітація?

Останній пленарний тиждень цієї сесії може дати старт справжній судовій реформі. Від того, як проголосують депутати, залежить, чи це буде ще одне коло провальних реформ або ж таки вдасться запустити незворотні зміни в системі.

Йдеться про новий порядок формування ключових органів — Вищої ради правосуддя (ВРП) і Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Аби гарантувати доброчесність і незалежність тих, хто призначає і звільняє суддів, до відбору членів ВККС і ВРП пропонується залучити незалежних міжнародних експертів і гарантувати їхню вирішальну роль у процесі.

Законопроєкт про відновлення роботи ВККС (№3711-д) депутати проголосували ще два тижні тому, однак зробили це з помилками, які могло виправити лише президентське вето. У четвер, 8 липня, Володимир Зеленський ветував закон про ВККС і запропонував парламенту вилучити із тексту суперечливе положення, яке ставило під сумнів вирішальну роль незалежних експертів у відборі членів ВККС. Тепер депутати мають проголосувати за президентські пропозиції та прийняти закон у цілому.

У порядку денному Верховної Ради є й інший, чи не важливіший, законопроєкт №5068 про реформу Вищої ради правосуддя. Він передбачає перевірку на доброчесність членів ВРП, а також змінює порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Сама Вища рада правосуддя останні два роки виступає проти власної реформи та активно опонує ідеї залучення незалежних експертів. Найпалкіше проти реформи виступають якраз ті члени ВРП, до яких у суспільства питань найбільше. Чого бояться члени ВРП і чи здатен законопроєкт №5068 запустити незворотні зміни в системі?

Вирішальний голос міжнародних експертів

Відповідно до української Конституції, ВРП складається з 21 члена, половину яких обирає з’їзд суддів з-поміж суддів, по двоє призначають парламент і президент, ще по двоє членів обирають з’їзди адвокатів, прокурорів та юридичних закладів вищої освіти. Голова Верховного суду входить до складу ВРП за посадою.

Проблема таких призначень у тому, що вони дуже політизовані, адже ключовим критерієм оцінки кандидата є не його репутація чи знання, а лояльність до тих, хто приймає рішення про його призначення.

Останні десять років на з’їздах суддів торжествують суддівські клани. Замість вільного волевиявлення суддів там відбувається легітимація рішень, прийнятих лідерами того чи іншого суддівського угруповання. Недивно, що прізвища майбутніх членів ВРП стають відомими заздалегідь, як це сталося у грудні 2018-го чи березні 2021-го.

Законопроєкт №5068 не лише пропонує відкритий конкурс на посади у ВРП, а й гарантує якісний результат. Передбачається створення незалежного органу — Етичної ради, яка повинна оцінювати на доброчесність усіх кандидатів до ВРП незалежно від суб’єкта призначення (обрання). Власне, самі суб’єкти призначення розглядатимуть лише ті кандидатури, які успішно пройшли перевірку Етичної ради.

Найважливіше — як формуватиметься цей орган. У першій версії законопроєкту від президента передбачалося, що трьох членів Етичної ради делегує Рада суддів України (суддівський самоврядний орган), а трьох — міжнародні партнери, які підтримують Україну в судовій та антикорупційній реформах. Таку модель формування Етичної ради підтримала і Венеційська комісія.

Однак голова профільного комітету, народний депутат Андрій Костін подав поправки, за якими в перспективі замість трьох незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами, до складу Етичної ради має увійти по одному делегату від Ради прокурорів, Ради адвокатів та Академії правових наук. Міжнародні ж партнери можуть делегувати експертів лише до першого складу Етичної ради, та й то тільки на три роки. Комітет підтримав поправку Костіна, і саме в такій редакції народним депутатам запропонують проголосувати законопроєкт у цілому.

Очевидно, що трьох років недостатньо ані для кардинального очищення судової системи, ані для повного оновлення ВРП. Так, за ці три роки максимум 16 із 21 члена ВРП пройдуть сито міжнародних експертів. Тому доброчесність майбутніх членів ВРП знову буде під питанням.

Утім, попри намагання обмежити тривалість залучення міжнародних експертів, члени комітету таки підтримали ключову норму про вирішальну роль міжнародних експертів, на якій наполягали громадськість, Венеційська комісія та міжнародні партнери. Жодне рішення Етичної ради не вважатиметься прийнятим, якщо за нього не проголосували щонайменше два міжнародні експерти. Крім того, члени від Ради суддів не зможуть заблокувати прийняття рішення: в ситуації рівного розподілу голосів переважатиме і вважатиметься вирішальним голос двох міжнародних експертів.

Два роки тому міжнародні експерти створили диво під час відбору суддів Вищого антикорупційного суду, не давши жодних шансів кандидатам із сумнівною доброчесністю. Тоді ексчлени ВККС на ура сприймали байки про елітні «порше» і будинки на березі моря, придбані батьками-пенсіонерами за кошти від продажу меду та лісових ягід. Міжнародні ж експерти буквально «рвали» таких кандидатів своїми питаннями на співбесідах і не давали за них своїх голосів.

Тепер маємо всі шанси повторити цей успіх під час відбору членів ВРП. Важливо лише, аби народні депутати підтримали рішення комітету щодо поправки про вирішальний голос незалежних експертів.

Звільнити не можна залишити

На сьогодні у ВРП лише чотири вакантні місця, тож навіть після проведення нових конкурсів за участі міжнародників обличчя органу суттєво не зміниться. Повноваження найодіозніших представників ВРП — делегатів від адвокатури Павла Гречківського та Олексія Маловацького — закінчаться 2023 року. Тому в законопроєкті №5068 є норма, яка наділяє Етичну раду повноваженням провести перевірку на доброчесність усіх членів ВРП протягом шести місяців з моменту створення та ініціювати звільнення недостойних.

Проблема в тому, що рішення звільняти чи не звільняти члена ВРП законопроєкт усе одно залишає за тим суб’єктом, який обрав члена ВРП, себто за суддями, адвокатами, прокурорами тощо. Звісно, годі сподіватися, що судді, які слухняно виконували вказівки клану, обираючи того чи іншого негідника до ВРП, раптом передумають і вирішать підтримати його звільнення.

Є спосіб, як зробити таке рішення максимально досяжним. Йдеться про поправку №733, яка пропонує зміни до порядку голосування щодо обрання членів ВРП на з’їздах суддів. Відповідно до цієї поправки делегати з’їзду обов’язково мають ухвалити більшістю голосів одне з рішень — про підтримку рекомендації Етичної ради чи її відхилення. Якщо ж вони ухиляються та не приймуть жодного рішення протягом трьох місяців, тоді повноваження члена ВРП припиняються законом.

Хоча така модель і не є гарантією звільнення всіх членів ВРП, вона збільшує шанси на очищення органу в найближчі кілька місяців, аби суспільству не довелося чекати ще три роки, поки закінчаться повноваження в недоброчесних членів ВРП. Очевидно, що проблема процедури прийняття рішення суб’єктами (з’їздами) залишиться актуальною. Можливо, є сенс у перспективі розглядати механізм електронного голосування.

Дисциплінарки по-новому

Законопроєкт №5068 також пропонує зміни в порядку призначення та роботи дисциплінарних інспекторів ВРП. Якщо сьогодні інспектори фактично є особистими помічниками членів ВРП, то в проєкті пропонується виокремити їх у самостійний структурний підрозділ, який буде «функціонально незалежним» від ВРП. При цьому поправками до другого читання депутати ледь не прирівняли дисциплінарних інспекторів до членів ВРП, адже якщо раніше інспектором міг бути будь-який правник із п’ятирічним стажем роботи, то з ухваленням закону на цю посаду зможе претендувати лише колишній суддя, прокурор чи адвокат із восьмирічним стажем на посадах і 15-річним загальним юридичним стажем.

При цьому закон не наділяє таких інспекторів значними повноваженнями, адже рішення щодо дисциплінарної справи (відкриття провадження, залишення скарги без розгляду, покарання для судді) однаково залишається за дисциплінарною палатою ВРП. Фактично єдиним нововведенням є заміна доповідача — члена ВРП на доповідача — дисциплінарного інспектора.

Правила роботи та відбору дисциплінарних інспекторів визначатиме саме ВРП. Тож від якості оновлення ВРП залежатиме і якість департаменту інспекторів.

Загалом навряд чи можна стверджувати, що законопроєкт пропонує революційні зміни щодо розгляду дисциплінарних проваджень, а норми про «незалежність» дисциплінарних інспекторів залишаться деклараціями. Замість того, аби запропонувати створити справді незалежний дисциплінарний орган для розгляду дисциплінарних скарг на суддів і прийняття рішень, президент із депутатами пропонують, радше, косметичні зміни.

***

Судової реформи від президента Зеленського і «Слуги народу» українці чекають уже два роки. Після першої провальної спроби оновити ВККС і ВРП та півторарічного зволікання з вирішенням проблеми Зеленський і його депутати вдаються до ще однієї спроби виконати свої передвиборні обіцянки. І вона стане останньою, інших можливостей у них не буде.

Якісного оновлення ВККС і ВРП очікують від України і міжнародні партнери. МВФ, ЄС, Сполучені Штати та країни «великої сімки» в один голос говорять про те, що судова реформа є пріоритетом і що вона означає саме зміну порядку формування органів суддівського врядування. Проігнорувати це чи спробувати обдурити партнерів, як раніше вже намагалися робити люди з команди президента, означає втратити важливих союзників, чого ми собі просто не можемо дозволити.

Складність судової реформи не в тому, що система велика, а проблем багато, а в тому, що кожна влада намагається зберегти свій вплив на систему. Основним інструментом впливу є якраз контрольовані ВККС і ВРП, які мають владу призначати, карати чи звільняти суддів. Свого часу так на систему намагався впливати Порошенко, який сам же і став жертвою «реформованих» судів після втрати президентського крісла.

Натомість Зеленський зараз має унікальну можливість уникнути такого фіналу. Усе, що треба зробити, — це відмовитися від спокуси контролювати суди та віддати вирішальний голос у формуванні ВККС і ВРП незалежним експертам. І, звісно ж, почати треба зі звільнення недостойних членів ВРП.

Більше статей Галини Чижик читайте за посиланням.