ОБІРВАНЕ СВІТЛО

У Дніпропетровську, так би мовити, дійшли до ручки. Третій місяць у квартирах городян немає гарячої води, відключають газ у багатоповерхівках, не розрізняючи платників і неплатників, а в деяких будинках не працюють холодильники і гаснуть екрани телевізорів. У цьому «Міськсвітло» не винне. Просто в місті вичерпалися запаси чорного і мідного брухту, начисто підметено підвали й горища. Тому «специ» звернули свої очі до неба, точніше— на міські лінії електропередач...

Динаміка розкрадань вражає: 1999 року Дніпропетровськ втратив «усього» 57 світильників і 116 кілометрів алюмінієвих дротів, 2000-го — уже 115 і 239, відповідно, за сім місяців нинішнього року — 175 і 210.

Нахабство розкрадачів безмежне. Серед білого дня підгониться машина, з кузова висовується підіймач, дроти демонтуються, і грабіжники спокійно їдуть геть. Справжнім ремонтникам, які приїхали через півгодини, залишається тільки розводити руками. Є й інший спосіб, коли майстерності розкрадачів позаздрить і маститий каскадер. Вони запросто піднімаються на 14 метрів по восьмигранній електроопорі, професійно роблять демонтаж. Саме так знеструмлено 4 км проспекту Калініна і 16 (!) км у центрі Дніпропетровська на Набережній між Новим і Кайдацьким мостами. Що характерно, після таких резонансних крадіжок тотальна перевірка міліцією пунктів прийому металобрухту результатів не дала.

Оскільки «Міськсвітло» — підприємство міського підпорядкування, кошти на відновлення украдених кілометрів йому доводиться вишукувати в місцевому бюджеті. Дохідної частини якого за перше півріччя так і не виконано, тому залишається розраховувати на добровільно-примусові відрахування місцевих підприємців і підприємств. Де ще взяти 460 тис. гривень? Саме на таку суму завдано збитків «Міськсвітлу» нинішнього року.

Щоб хоч якось поліпшити ситуацію, підприємство створило мобільні охоронні бригади, опублікувало в пресі пару номерів телефонів «довіри», які працюють цілодобово. Разом зі співробітниками міліції було влаштовано кілька засідок поблизу найбільш «ласих» ліній. І кілька груп розкрадачів таки впіймали.

— Нічийного металобрухту давно вже немає, — каже директор «Міськсвітла» Володимир Медведчук. — Все це — чиєсь обладнання. А приватні пункти приймають новенький електродріт як старий побутовий брухт. Скільки про це говорено-переговорено на всіх рівнях влади, а віз і нині там.

Відверто кажучи, перевірки приймальних пунктів брухту міліцією, за винятком лінійної (залізничної), носять характер кампанійщини. Приблизно двічі на рік, обов’язково із залученням мас-медіа, місцеві сищики проводять рейд по «точках». Як правило, у кожній третій знаходять цілком справні частини трансформаторів та іншого електроустаткування. Після обов’язкової демонстрації по ТБ одного-двох «нелегалів» у сараї-руїні, де лежать кілька сотень кілограмів украдених із заводу чавунних і сталевих заготовок разом із випаленим електромонтажним мідним дротом із метро, операція «Метал» вважається завершеною. Однак результати вражають. За сім літніх днів нинішнього року, обстеживши 1595 об’єктів у Дніпропетровській області, міліція виявила 572 нелегальних пункти прийому металобрухту, вилучила 7637 тонн чорних і 41 595 (!) тонн кольорових металів.

Головний біль Володимира Медведчука — майбутні торжества з нагоди святкування 225-річчя Дніпропетровська. Самих кольорових ламп для влаштування ілюмінації на вулицях і в парках міста передбачається закупити на 179 тис. гривень. Загальна ж вартість закупленого електроустаткування становитиме близько 500 тис.

Оце буде пожива, якщо врахувати, що найдешевший імпортний світильник коштує 650 гривень. Втім, зійде й російський за 360...

P.S. Авторові цих рядків довелося взимку та весною нинішнього року двічі возити теплоходом металобрухт із Миколаєва й Херсона в турецькі порти. Ручаюся: щораз усі 2500 тонн, занурених у трюми «Івана Кудрі», були найсправжнісіньким іржавим кондовим брухтом, що створює численні гори і пагорби на причалах. На наївне запитання: «Куди дівається псевдобрухт?», всезнаючий супервайзер усміхнувся: «На переплавці, чоловіче ...в Україні».