КВІТНЕВІ ТЕЗИ

Виборчі дільниці Дніпропетровської області відвідали 1 млн. 843 тисячі чоловік, тобто 65,3% спискового складу. А в голосуванні взяли участь, якщо вірити оскаржуваним протоколам, на три тисячі чоловік менше. Певне, громадяни вирішили зберегти бюлетені на пам’ять нащадкам. Ще 3,4% бюлетенів визнано недійсними, а 59 тисяч 708 виборців серед партій і блоків не знайшли жодного гідного.

Перемогу в області святкує КПУ — 31,85% голосів. На другому місці «За єдУ» (11,44%). Сенсацією можна назвати почесне третє місце об’єднаних есдеків (9,58%), котрим місцеві політологи пророчили не більше 5%. Крім шести партій і блоків, що вибороли місця в українському парламенті, на Дніпропетровщині подолали 4-відсотковий бар’єр «Команда озимого покоління» (4,67%) і Блок Наталії Вітренко (4,59%).

Переможці-комуністи найбільшу підтримку одержали в Кривому Розі, де за них проголосували 130 тис. виборців (36%). В обласному центрі послідовників ленінських принципів підтримали 20% візитерів на виборчі дільниці й удвічі менше (10%) — блок «За єдину Україну!». Дещо поліпшив «блідий» вигляд заєдинників електорат Синельниківського, Васильківського й Царичанського районів (близько третини виборців). І надзвичайно всіх здивували традиційно «червоні» Жовті Води, які несподівано полюбили «За єдУ» (17%) та обрали нового мера.

Настільки низькі, попри колосальні зусилля облдержадміністрації, результати «партії влади» спонукали губернатора Миколу Швеця негайно закликати під прапори майбутньої фракції «За єдУ» шістнадцять із сімнадцяти обраних депутатів-мажоритарників. Через три дні після закінчення виборчого марафону в стіни облдержадміністрації було запрошено новоспечених нардепів. Єдиний, хто уникнув такої високої честі, — власкор газети «Знамя Дзержинки» містоутворюючого Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського В’ячеслав Анісімов, котрий представляє КПУ.

Ще один депутат від легендарного «лазаренківського» 40-го округу, Олег Царьов, підписувати спільну заяву про вступ у фракцію «За єдУ» відмовився, назвавши вступ будь-куди «передчасним і смішним».

Обстоюватимуть інтереси Дніпропетровщини у Верховній Раді троє екс-заступників губернатора, начальник УСБУ в Дніпропетровській області й полковник МВС разом із колишнім главою СБУ Л.Деркачем, четверо дніпропетровських бізнесменів і четверо директорів великих гірничо-металургійних підприємств. Ще двоє — Віктор Пінчук і Вадим Гуров, переобрані на другий термін, рекомендацій не потребують.

Ледь приховуючи досаду, губернатор офіційно заявив про плановану кадрову чистку райдержадміністрацій та інших держструктур, заспокоївши невдах в одномандатних округах: «Ті, хто посів 2—3-тє місця, повинні бути корисні області».

Тим часом, ротація кадрів уже почалася. До генерального директора державної обласної телерадіокомпанії Станіслава Повода, госпіталізованого 27 березня з запаленням легенів, через кілька днів після виборів просто в палату прибув начальник управління протокольних заходів облдержадміністрації Валерій Пасєчник із пропозицією написати заяву «за власним бажанням». У понеділок члени колективу компанії на терміново скликаних зборах підкреслили, що влада «переводить стрілки» за низькі результати блоку влади на державні ЗМІ. Не вельми вибираючи вирази, телевізійники у всіх невдачах партії влади звинуватили прес-службу ОДА, підкресливши, що державна телерадіокомпанія не може програти й виграти вибори. До речі, за твердженням головного бухгалтера обласної телестудії Тетяни Куриленко, на численні щонайменше, шестирічні прохання про допомогу в виділенні коштів на придбання нових технічних засобів облдержадміністрація та облрада не реагують. За великим рахунком, ДОТРК надавала ефір кандидатам відповідно до чинного законодавства, що може підтвердити й кореспондент «ДТ», котрий бачив на цьому каналі весь спектр партій і кандидатів. Зважаючи на все, Президенту, Івану Чижу й Борису Холоду, запрошеним на з’їзд НСЖУ, що пройде в Києві 17—18 квітня, доведеться вислухати численні претензії делегатів із державних і муніципальних ЗМІ Дніпропетровщини. До речі, «голови полетять» навіть незважаючи на солідну перемогу на виборах в обласну раду представників партій, що входять у блок «За єдУ» (40 %) і чиновників з облдержадміністрації (10%).

Безумовною сенсацією виборів вважається перемога Олега Царьова на 40-му виборчому окрузі, де він із значним відривом (14 тисяч голосів) випередив голову обласної організації СДПУ(о), заступника мера Дніпропетровська Г.Гвоздьова й екс-нардепа з 8-річним стажем С.Чукмасова.

«Не було ні копійки, і раптом алтин», — приблизно так можна визначити стан журналіста Анісімова, котрий претендував одночасно на посаду мера Дніпродзержинська й на мандат депутата ВР. Відверто кажучи, наш колега за пером серйозно не сприймався ні міським головою Василем Швецем, ні самовисуванцем, профспілковим лідером того ж таки ДМК ім. Дзержинського Миколою Колючим, підтримуваним «За єдУ». Така недооцінка ледь не коштувала посади меру й «опустила» явно прохідного Миколу Семеновича. Провал Колючого створив неймовірний, але цілком зрозумілий альянс.

Минулої суботи представників регіональних ЗМІ познайомили зі спільною заявою дніпродзержинських міських організацій ВР «Батьківщина», СПУ, СелПУ, УНР, ВОЛ «Справедливість», депутатів від цих партій, що програли вибори до ВР, необраних мера С.Шершньова й кількох депутатів у міськ- і райради. Заява, по суті, обвинувачення, що складається з 12 пунктів, містить перелік порушень, які, у принципі, не містять нічого нового: використання адмінресурсу, списки з померлими, плутанина з бюлетенями, підтасування, вкидання тощо. На 15-й виборчій дільниці 10-го міського виборчого округу Дніпродзержинська кандидат у депутати міськради, що одержав найменшу кількість голосів, про що свідчить протокол із «мокрою» печаткою, раптом став депутатом. За свідченням володаря настільки потужного негативу Олега Полуніна, він уже відчуває серйозний тиск.

Дісталося й Анатолію Кашпіровському, котрий негативно вплинув на симпатії виборців. Так принаймні вважає одна з довірених осіб переможених кандидатів. Мовляв, березневі зустрічі лікаря-психотерапевта з дніпродзержинським електоратом негативно позначилися на їхньому волевиявленні й «могли залучити потойбічні сили». Проте на Анатолія Михайловича позовну заяву в суд не подавали. Зате Заводський суд Дніпродзержинська одержав чотири офіційні заяви про визнання результатів виборів недійсними. Позови, підкріплені солідною документованою базою, подали М.Колючий, С.Шершньов, соціалісти і «Блок Ю.Тимошенко».

Важко сказати, яким буде рішення суду, враховуючи заяву губернатора про прозорість виборів і недоцільність перегляду їхніх результатів.

На щастя, Дніпропетровськ обминула доля кількох обласних центрів України щодо виборів міського голови. Млява виборча кампанія мера без особливих зусиль принесла Івану Куличенку заслужені 53% голосів. Найближчого суперника, комуніста Віктора Борщевського, підтримала п’ята частина електорату.

Новими людьми в «міському парламенті», перемігши в гострій боротьбі (на 80 депутатських місць — 740 претендентів), стали сорок чотири жителі Дніпропетровська. До складу міськради ввійшли 23 керівники промпідприємств, 13 педагогів, зокрема ректори трьох вузів, дев’ять медиків, зокрема шестеро головлікарів місцевих лікарень.

Переважна більшість міськради — безпартійні (55). Поки що мирно сусідять із ними 12 комуністів, шестеро есдеків, троє від НДП, двоє від «Єдності» (!) і ще по одному депутату від Ліберальної та Соціалістичної партій України. Попри невдоволення багатьма кандидатами якістю підрахунку голосів, у суд звернулися тільки двоє. Утім, без особливої надії.

Можливо, нижче описане прозвучить дисонансом у багатоголосому хорі невдоволених результатами виборів-2002 у Дніпропетровському регіоні. І все-таки.

Кореспондент «ДТ» цілу добу чесно спостерігав виборчий процес на 36-й виборчій дільниці 28-го округу, розташованій у будинку школи № 50 м. Дніпропетровська. Одночасно автор цих рядків відстежував хід виборів на 35-й дільниці, що проходили в цій же школі. Численні спостерігачі й журналісти так і не склали жодного акта чи протоколу про порушення. Були дрібні тертя між виборцями та членами комісії, які вирішувалися мирним шляхом. Аналогічно закривалися питання між спостерігачами й головою дільниці. Єдине нестикування, помічене десятком офіційних спостерігачів і представників преси, — відсутність одного відривного талона бюлетеня, виявленого згодом в урні для голосування. Усе. Правда, щоб дійти консенсусу, довелося тричі (!) перераховувати бюлетені. І, для більшої переконливості, пильно переглянути пачки бюлетенів із партіями та прізвищами переможців. У результаті на двох окремо взятих дільницях перше місце одержала КПУ, друге — СДПУ(о), а третє — «Наша Україна». «За єдУ» ледь набрав 5%. Дільниця, звісно, не округ — і тим паче не область...