Банкрутство на користь банків

"Смерть" уже п'яти банків із початку року й перебування в коматозному стані ще низки фінустанов укотре поставили руба питання, що ж робити з усім банківським господарством України. І чи зможе Фонд гарантування вкладів фізичних осіб задовольняти вкладників комбанків, які залишатимуть лави "живих"?

За оцінками банкірів, до кінця року втратити свій капітал можуть 40–50 банківських установ - майже третина всіх кредитно-фінансових посередників країни. Уже зараз не повертають вкладів на першу вимогу близько 15 банків, серед яких і великі.

Формально Нацбанк має виводити такі банки з ринку, передаючи їх у відання Фонду гарантування вкладів відразу за фактом невиконання нормативів адекватності регулятивного капіталу або після п'яти днів затримок платіжних вимог клієнтів.

Однак у НБУ й ФГВФО не зважуються брати на себе відповідальність - банки продовжують не віддавати клієнтам гроші, що приводить до паралічу міжбанківського кредитного ринку, зростання загальної недовіри в системі та накопичення проблем.

І вирішувати ці проблеми, схоже, знову доведеться платникам податків - напередодні виборів уряд усерйоз розглядає питання рекапіталізації проблемних банків. І річ тут не в захисті дрібних вкладників, а скоріше, у потребі захистити багатих за рахунок податків усієї країни. Адже саме власники великих депозитів втрачають свої гроші у разі банкрутства банку.

Із початку року Нацбанк увів тимчасову адміністрацію вже в п'ять фінустанов: у два великі банки - "Брокбізнес" і "Форум", а також у три дрібні - "Даніель", "Реал Банк", "Меркурій". При цьому експерти говорять про наявність ще як мінімум 15 комбанків, які за формальними ознаками вже мають приймати в себе тимчасову адміністрацію Фонду гарантування вкладів. Банкіри вимагають від НБУ дій. Накопичення проблем у банківській системі породжує кризу довіри, а кредити рефінансування, що йдуть у пісок, попутно розгойдують валютний курс.

"Закриття слабких банків, які потребують масштабних уливань Нацбанку, має стати першочерговим завданням регуляторів", - говорить голова правління "Райффайзен Банку Аваль" Володимир Лавренчук. При цьому банкіри не вважають за доцільну рекапіталізацію проблемних установ. "Рекапіталізація несе не тільки порятунок, а ще й звикання. Якщо банк одержує дешеві гроші, то навіщо їх віддавати?" - запитує голова правління Укргазбанку Сергій Мамедов.

Повідомлення про складнощі з одержанням вкладів на різних фінансових ресурсах з'являються щодо "ВіЕйБі Банку" та "Фінансової ініціативи", банку "Надра", банку "Перший" (який, до речі, пов'язували свого часу з Артемом Пшонкою і Сергієм Курченком), "СітіКомерс Банку", Єврогазбанку, банку "Український фінансовий світ", Укрінбанку (пов'язують із екс-головою НБУ Володимиром Стельмахом) і ще низки фінустанов.

При цьому Нацбанк стверджує, що проблем у своїх підопічних не бачить, мовляв, за рахунком невиконаних клієнтських платежів банки показують "нулі", а отже, формально причепитися до них немає за що.

Страусова позиція НБУ в поточній ситуації пояснюється двома причинами. По-перше, регулятор просто боїться посіяти паніку серед вкладників, адже виводити з ринку з формальних причин треба як середні, так і великі банки. Що явно не додасть системі довіри з боку вкладників, особливо в умовах загрози повномасштабної військової агресії з боку Росії.

По-друге, у Фонду гарантування вкладів просто немає достатніх власних ресурсів, щоб розраховуватися з вкладниками проблемних установ. Сума зобов'язань перед вкладниками, які підлягають компенсації в банках із уже уведеною тимчасовою адміністрацією, становить 7,5 млрд грн, тоді як ресурси Фонду гарантування - 7,92 млрд грн. Ще близько 8 млрд грн у ФГВФО можуть надійти від Світового банку - у вигляді кредиту. Також кредит для покриття потреб у ліквідності фонду може надати НБУ - у рамках до 90% власних коштів під заставу держпаперів (причому в найкоротший термін, процедуру вже узаконено й відпрацьовано). Однак якщо йдеться про більш масштабні й довгострокові потреби у фінансуванні, то тут потрібні інші джерела.

Звичайно, у фонду є формальне право звернутися в Кабмін та одержати підтримку. Відповідно до українського законодавства, у разі різкого падіння активів Фонду гарантування вкладів (понад 70% з початку року) йому можуть надати фінансування у вигляді як кредиту від Кабміну, так і вкладу держави на безповоротній основі (тобто за рахунок платників податків).

І така можливість теоретично справді є. Однак очевидно, що значні вливання у фонд за рахунок держбюджету нині неможливі, бо це може вплинути на загальний розмір його дефіциту, що є параметром, погодженим із Міжнародним валютним фондом. Або слід домагатися в меморандумі про співробітництво з МВФ (його зміст усе ще невідомий широкій громадськості) спеціального застереження, що кошти, що виділяються на ці потреби, не враховуватимуться в розмірі держдефіциту (як це було раніше у випадку з ОВДП, які випускалися під рекапіталізацію банків).

В іншому разі залишаються два шляхи - рекапіталізація проблемних установ за рахунок держави або за рахунок вкладників. При цьому Кабмін, схоже, хоче піти першим шляхом, рекапіталізувавши як банк "Форум", так і Брокбізнесбанк. Для цього створено раду з націоналізації проблемних банків під керівництвом міністра фінансів Олександра Шлапака. При цьому у відповіді на запит редакції в Мінфіні заявили, що в бюджеті на 2014 р. коштів на рекапіталізацію банків не передбачено.

Однак гроші все-таки можуть виділити - у розмірі до 15 млрд грн за відомостями DT.UA, рекапіталізацію "Форуму" лобіює його колишній власник Вадим Новинський, щоправда, не з альтруїстичних міркувань. На рахунках "Форуму" зависли гроші церковних приходів, і активному спонсорові церкви треба вирішувати питання їх повернення. Що стосується Брокбізнесбанку, то в ньому зависли гроші низки великих функціонерів системи МВС, які також активно працюють за своїми каналами для забезпечення рекапіталізації установи. Їхній аргумент - контроль над правоохоронцями Харкова й низки східних областей України, де активні сепаратисти.

При цьому влада свідомо відмовляється робити аудит проблемних банків, що дозволяє запідозрити інтересантів рекапіталізації в корупції. Наприклад, дірка балансу "Брокбізнесу" на сьогодні становить понад 10 млрд грн, "Форуму" - близько 6 млрд грн. Заміщення цих коштів грошима держави може створити умови для масштабного хабарництва.

Про вкладників у цьому випадку ніхто не думає, мета інша - врятувати великі заощадження низки осіб й організацій для заробітку грошей, збереження іміджу і відносин. Однак такі дії, на думку банкірів, призводять до дисбалансів у самій системі: проблемні банки не виводяться з ринку, бо подальша їх рекапіталізація неможлива.

У результаті самі банкіри не знають, із ким можна працювати на міжбанківському кредитному ринку, через що, своєю чергою, поширюється криза довіри (яку тільки підігріває влада заявами про десятки банків-"мийок", фінансування сепаратистів тощо).

Підсилюють напруженість і повідомлення про плани Нацбанку (на вимогу МВФ) провести стрес-тестування банків і визначити достатність їхнього капіталу. Після цього мають вжити заходів зі стабілізації фінансової системи. "За нашими оцінками, до 30 банків перебувають під високим ризиком дефолту (17% від загальної кількості банків). Це 14% активів системи та 16% депозитів фізосіб (приблизно 72 млрд грн). Банкрутство таких банків може створити Фонду гарантування проблем на 25 млрд грн", - говорить старший радник "Альфа-банку" Роман Шпек.

Щоб зняти цю напругу з бюджету, експерти радять владі прийняти пропозиції приватних банків - щодо виділення з проблемних фінустанов живої частини активів і гарантованих (до 200 тис. грн) пасивів з наступною передачею на конкурсній основі працюючим банкам.

Наприклад, механізм може бути таким: депозити й активи переводяться на життєздатний банк, який одержує гроші у фонду на виплати депозитникам. Одночасно банк починає реалізацію активів, отриманих разом з депозитами. У міру реалізації таких активів відбувається повернення грошей Фонду гарантування.

Однак при реалізації цього сценарію залишається запитання, що робити з поганим банком, з якого заберуть усі робочі активи разом з депозитами, прогарантованими фондом? Тобто вкладники-юрособи і вкладники-власники великих депозитів залишаться просто з банківською оболонкою, ніякими активами не наповненою і, як наслідок, узагалі без шансів повернути свої депозити. Цій категорії клієнтів такий сценарій може зовсім не сподобатися.

Активи, які залишилися на балансі проблемного банку, або повинні бути реалізовані ліквідаційною комісією, або має відбутися спроба їх повернення, але при капіталізації банку за рахунок вкладників, що володіють великими депозитами.

Варіант з рекапіталізацією банків за рахунок великих вкладників був нещодавно реалізований на Кіпрі. "Одним з головних завдань цього кроку було зберегти банківську інфраструктуру й уникнути перекладання тягаря з порятунку цих фінансових установ на платників податків. Загалом, така ідея більш прийнятна з погляду соціальної справедливості, однак, найімовірніше, зустріне дуже серйозний опір з боку великих вкладників цих банків", - говорить аналітик банківського сектора групи "Інвестиційний Капітал Україна" Михайло Демків.

Але такі проекти, як правило, реалізовуються тільки для великих системних банків, оскільки це пов'язано з великими юридичними, адміністративними та емоційними труднощами.

Після фінансової кризи
2008 р. у світі погано сприймається ідея порятунку комерційних банків за кошти держбюджету. Дедалі більше банків випускають так звані кокоси (від англ. contingent convertibles) - боргові цінні папери, конвертовані в акції банку, якщо той зазнає значних збитків, і, як наслідок, падає капіталізація. Ці папери дістаються власникам великих вкладів. "Вважаю, що Україні слід також рухатися в напрямі посилення відповідальності кредиторів банків", - говорить Демків.

Водночас приєднання неплатоспроможних банків до держбанків експерт вважає неприйнятним рішенням, тому що воно фактично означає докапіталізацію останніх за рахунок бюджету. "Збільшення державного боргу було б небажаним кроком у сьогоднішніх умовах", - вважає експерт.

Більш того, приєднання без міжнародного аудиту як одного, так і іншого банку до будь-якого державного або рекапіталізація - це спосіб поховати в братській могилі всі проблеми й порушення.

При цьому слід зазначити, що на Кіпрі не було "правових підстав" для конвертації частини депозитів у капітал. Рекапіталізація банку за рахунок великих вкладників - це політичне рішення, яке може бути прийняте, виходячи з принципу, що повернення депозитів клієнтів - це абсолютний пріоритет, а конвертація депозитів у капітал - це force-majeure, використовуваний тільки для реально "лежачих" банків і в ситуаціях, коли повернути депозити немає ніякої іншої можливості. "В іншому разі потенційні клієнти, готові розміщувати гроші на депозити, можуть і задуматися про необхідність здійснення такого кроку", - вважає Роман Шпек.

Однак іншого виходу держава, зважаючи на все, не має. Тимчасовий адміністратор Фонду гарантування вкладів, заходячи в банк, не може знайти інвестора, тому що останній не зможе впливати на управління банком. Рекапіталізація пов'язана з ризиками корупції. А банкрутство - з масовим невдоволенням вкладників. На цьому тлі рішення конвертувати депозити в акції може бути компромісним і дуже вигідним для банкірів, які знайшли, на кого перекласти відповідальність за свою ризикову політику. У добровільно-примусовому порядку.