Тест на протест

...Тому, хто не вміє володіти собою, судилося скоро опинитися під владою інших.

Гюстав Лебон

Чому люди протестують? З багатьох причин. Але в основі кожного протесту насамперед - сильна емоція. Ми протестуємо, коли потрібно гостро реагувати на ситуацію, обстоювати свої переконання. Коли ця необхідність сягає критичної точки, ми починаємо діяти, кидати виклик і змінювати те, що здається нам неприйнятним. У запалі боротьби ми не завжди здатні аналізувати, розраховувати і прораховувати наслідки своїх дій. Якщо проміжні результати позитивні, є успіхи й перемоги - це підтримує наші наміри, якщо ж ні - ми можемо втратити надію і сили.

Психологічний стан учасників нинішнього українського Євромайдану поєднує багато спільного - небажання насильства, готовність захищати загальнолюдські цінності, небажання жити в країні, за яку соромно. І водночас почуття цих людей досить особисті, індивідуальні. Багато що залежить від характеру та попереднього досвіду кожної людини: одні почуваються в кризовій ситуації як риба у воді, для інших - це сум'яття почуттів і психічні перевантаження. Нестандартна ситуація, що виходить за рамки звичного і буденного, породжує емоційну перенапругу й тривогу. Такий душевний стан відчувають ті, хто перебуває на Майдані, і ті, хто співчутливо або з осудом спостерігає за подіями. Розхитати свої й чужі емоції в такій ситуації простіше, ніж зберегти можливість спокійно аналізувати ситуацію і протистояти маніпуляціям свідомістю.

Ми присутні на Майдані найбільш небайдужою, активною, але й найбільш тривожною та неспокійною частиною свого багатогранного Я. Чітка внутрішня організація протестного руху допомагає впоратися з цією внутрішньою тривогою, ясно розуміти своє місце і роль у спільній справі. Схоже, Майдану не потрібні ідеологічні зомбі, його організатори розраховують на більш усвідомлене ставлення і чітке розуміння мети. Водночас маніпулятори всіх мастей намагаються правдами і неправдами схилити активістів до "правильної" точки зору. Якщо ви відчуваєте спробу такого впливу, перервіть контакт хоча б ненадовго, щоб зрозуміти: емоція, якою ви перейнялися, - ваша власна, чи вас "заводять" або й "розводять" на емоцію? Зробіть паузу в спілкуванні, абстрагуйтеся - це допоможе. Змініть сценарій, розроблений для впливу на вас, прямо запитавши маніпулятора, чого він хоче, до чого хилить. Перехід до суті справи раніше, ніж маніпулятор завершить психологічне підстроювання під вас, знімає магію "споріднення душ". Крім того, у програмі маніпуляції вкрай важливий швидкий темп. Маніпулятор досягає успіху, якщо випереджає процес мобілізації психологічних захистів партнера. Тому таке велике значення надається терміновості прийняття рішень. Але ви маєте право уповільнити темп, особливо перед прийняттям важливих рішень. Зосередьтеся на відсіванні інформаційного шуму. Потік повідомлень, які заважають сконцентруватися на проблемі, може бути організований з метою завадити зосередитися, із розрахунком на вимушене прийняття підсунутого трактування.

Щодня на Майдані чергують волонтери-психологи, організовані Українською спілкою психотерапевтів. Їхня професійна позиція перетинається з особистою, громадянською, загальнолюдською. Визнаючи невід'ємним право кожної людини висловлювати свої думки мирним і правовим шляхом, а також тяжкі психологічні наслідки будь-якого виду насильства, ці представники "помічної" професії підтримують здоровий глузд, спокій і здатність приймати самостійні та зважені рішення кожного окремого протестувальника.

Майданний настрій

Якщо просто пройтися по наметовому містечку Євромайдану, можна помітити глибоко позитивне емоційне тло. Обличчя більшості людей привітні, розслаблені, погляд відкритий. Так буває, коли людина глибоко впевнена в тому, що робить. Активні дії - найкращі ліки від тривоги. Тому люди тут займаються цілком мирними речами: готують, прибирають після себе, годують інших, сплять, співають, слухають музику.

Під час протестних акцій не виключена ситуація, коли навантаження на психіку виявиться надмірним, і психологічні захисти можуть не впоратися з сильними почуттями та відреагувати, наприклад, страхом або агресією. Страх і агресія - це два боки однієї медалі. Можуть навіть виникнути раніше невідомі вам емоції, наприклад страху, що доходить до паніки. Це може бути страх перед арештом, зрадою, невідомістю, страх не досягти мети або як реакція на погрози. У нагнітанні таких реакцій і почуттів, звісно, зацікавлені певні сили. Вони можуть організовувати поширення інформації, що сіє паніку, аби посилити емоційну напругу протестувальників, вибити їх із психічної рівноваги. Це психологічне й інформаційне протистояння. Якщо людина до цього не готова, то стане заручником названих почуттів. Що, своєю чергою, може спровокувати ризиковану поведінку.

Парадоксально, але те, що зовні здається успіхом, може викликати не менші труднощі, ніж невдача. Наприклад, коли перед штурмом "Беркута" військових напували чаєм, і, здавалося, що вони після встановлення дружніх контактів діятимуть гуманно. Або коли влада пообіцяла не застосовувати силу, але буквально через кілька годин порушила обіцянку. Такі "успіхи" можуть дуже спантеличувати й ускладнювати колективну оцінку ситуації та дії, що відповідають цій оцінці.

Аби бути емоційно підготовленим та стійким, необхідно, по-перше, знати і розуміти, що незвичайні реакції психіки цілком прогнозовані в безпрецедентних умовах Євромайдану. Допоможуть базова довіра та повага до інших і до себе, солідарність, опора на внутрішні цінності. Якщо людина вийшла на Майдана, отже, у неї, безперечно, є власна система цінностей, власна життєва філософія, усвідомленість. По-друге, в умовах різкого виходу з побутової стабільності, із зони звичного емоційного комфорту потрібно регулярно їсти, спати, стежити за здоров'ям та гігієною, підтримувати контакт із близькими. Втома може породжувати агресію і дезорієнтувати. Протест потребує душевних і фізичних сил.

Групова терапія Майдана

Коли люди збираються в групи, завжди й обов'язково відбуваються процеси їх взаємовпливу, їх ідентифікації одне з одним, а також привласнення групового досвіду. Саме тому взаємодія людей на Євромайдані працює як велика самоорганізована психотерапевтична група. Ті емоційні переживання, з якими могла б не впоратися одна людина, у групі переживаються значно легше. Відбувається психічне зараження учасників протестних акцій надією, оптимізмом, у тому числі й ворожістю до влади. Люди дізнаються, що однакові з ними переживання і проблеми мають також інші, обмінюються інформацією. Зараз уже в усіх, хто так чи інакше допомагає Євромайдану, сформувалося відчуття приналежності до цієї найактивнішої частини нашого громадянського суспільства. Зав'язалися партнерські стосунки між учасниками акцій громадянської непокори. Люди мають можливість реалізувати свої організаторські, творчі, фізичні здібності, - тут кожен потрібен і корисний. На Майдані виникають людські та соціальні зв'язки, навіть симпатії, - ось чому непоодинокі романтичні історії в таких, здавалося б, далеко не романтичних умовах.

Звісно, є тут і явна або прихована боротьба за лідерство. Але на Євромайдані вчаться ставитися до лідерів прагматично, делегувати їм повноваження замість того, щоб повністю покладатися на їхні рішення та перекладати на них усю відповідальність. Люди розуміють, що лідери не можуть і не повинні виконати за них те, що можуть зробити рядові учасники протестних акцій. Тому вони налаштовуються на тривалу роботу, - адже в них уже є досвід 2004-го, що свідчить: так легко і просто влада не здається, але й можливість перемоги теж велика. Завдяки цьому досвіду люди вірять у власні сили. Обговорення прихованих або пригнічених потреб, зосередження уваги на таких "заборонених" емоціях, як відчуття вини або ворожості, ведуть до психологічного очищення, полегшення та свободи. Незалежно від політичних результатів, психологічними наслідками нинішнього "великого стояння" українців неодмінно стануть їхні більша згуртованість, посилення взаємодії і взаєморозуміння між різними частинами суспільства, відчуття більшої психологічної безпеки та особистого впливу на долю країни.