Родинні мандри, або Як отримати задоволення від подорожі з дітьми

"Ну все, скінчилися ваші гульки і мандрівки", - радісно вітає з вагітністю молоду пару бабуся. Вона справді переконана, що відтепер на її онуку з чоловіком чекають лише захопливі подорожі в село до одних родичів і на дачу до інших, а всі ці перельоти, ночівлі в наметах, вештання новими містами та музеями залишаться для молодих і бездітних. Адже подорожі з дітьми - це мука, а не відпочинок.

Де в чому бабуся має рацію: не беручи до уваги дитячого фактора і плануючи відпустку так, наче нічого не змінилося, - на хороший відпочинок розраховувати не слід. Зміна цікавості й захоплення на нудьгу і втому в дітей відбувається набагато швидше, ніж у дорослих, та й їхні інтереси трохи відрізняються від вподобань старших. Але чи означає це, що сімейні подорожі мають обмежитися візитами до родини або тривалим пляжно-матрацним дозвіллям? Ні, особливо якщо сама думка про таку відпустку викликає нудьгу вже в дорослих. Поєднати інтереси батьків і дітей у близьких і далеких мандрівках цілком реально, хоча над планом подорожі доведеться попрацювати ретельніше.

Розваги понад усе

Дитина, котрій нудно, - не найкращий супутник: вона плаче, вередує, робить найрізноманітнішу шкоду і здатна зіпсувати настрій усій компанії. Причому з віком ситуація не кращає, - хоч підліток навряд чи рюмсатиме з нудьги в залі очікування, його набурмосене обличчя і незадоволене бурчання можуть бути так само неприємними. В найгірших випадках розвинена фантазія і брак нагляду можуть призвести до непередбачуваних ситуацій - від катання на багажній стрічці в аеропорту до самостійних подорожей незнайомим містом. Але навіть якщо все обмежиться біганиною, гучним вереском і випрошуванням грошей на щось шкідливе й непотрібне, батьки втратять чимало нервових клітин і добряче попрактикуються у вибаченнях.

Куди б не пролягав ваш шлях у компанії з дітьми, перше, про що варто подумати, - це розваги, якими можна розбавити серйозні або не дуже цікаві заняття. Вони знадобляться практично з перших хвилин мандрівки. В машині, потягу, літаку замало місця для рухливих ігор, а нестримна дитяча енергія прагне виходу, незалежно від ситуації. Найпростіше, звісно, вручити дитині гаджет з мультфільмами чи іграми, але батарея у пристроях не вічна, тож самими лише цифровими розвагами обійтися не вийде. Довше протримається плеєр з аудіоказками чи електронна книжка для старших дітей, котрі вже не потребують ілюстрацій і здатні на кілька годин поринути в цікаву історію. Якщо у транспорті є можливість спокійно сидіти за столиком, у пригоді стануть розмальовки, настільні ігри чи книжечки з різними завданнями, дібраними за смаком дитини. Однак не варто перетворювати подорож в інтелектуальне випробування: надмір нових вражень і емоцій від мандрівки не залишить місця для навчання, так само невдалим вибором стануть конструктори чи будь-які ігри з дрібними деталями, які легко губляться.

Прибуття до місця призначення ще не означає, що дитина вже не потребує занять. Якщо дорослим для перепочинку від емоцій вистачить тінистої лавочки чи смачного напою в кав'ярні, малюкам знадобиться час на сон, а старшим дітям - зміна діяльності. Заздалегідь знайдіть і позначте на мапі місця для розваг: на форумах місцевих мешканців та в спільнотах на кшталт "подорожуємо з дітьми" можна дізнатися про цікаві дитячі й ігрові майданчики. Не менше ентузіазму викликають у малих мандрівників зоопарки та акваріуми, навіть у міні-форматі. Головне - щоб умови утримання тварин були належного рівня, інакше радість від спілкування з природою може бути зіпсована жалістю. Не нехтуйте відгуками в Інтернеті, - саме з них можна дізнатися, наскільки цікавою і безпечною буде та чи інша розвага, та наскільки вона відповідатиме віку дитини й вартості.

Подорож у казку

Попередня підготовка полягатиме не лише в пошуку цікавих місць, а й у тому, щоб зробити подорож для дитини справжньою пригодою. Чималий досвід пізнавальних мандрівок є в Зулі, мами п'ятирічного Мартіна і трирічної Аліси. "Під час подорожі з дитиною віком від двох-трьох років важливо "продати" їй ідею міста, до якого ви лаштуєтеся. Бажано робити це заздалегідь, щоб інтерес встиг закріпитися, з'явилася радість впізнавання описаних батьками місць, щоб було приємне передчуття подорожі. Звісно, насамперед годиться в загальних рисах розповісти, що це за країна - велика чи маленька, як називається столиця, якою мовою в ній говорять і що їдять. Тут у пригоді стане видання "Карти" подружжя Мізелінських, на сторінках якого в малюнках і стислих підписах подано найважливішу інформацію.

Окрім загальних відомостей, - продовжує пані Зуля, - варто створити концепцію, що охопить усе місто і дасть можливість оглянути всі цікаві для дорослих пам'ятки та музеї. Наприклад, іспанський Бургос - прекрасне місце для подорожі з дитиною, котра цікавиться темою лицарів. Звідти походить легендарний Сід, тож у місті чимало об'єктів присвячено саме йому. Перед подорожжю трирічний Мартін подивився мультфільм "Легенда про лицаря", побудований на реальних подіях, із Сідом у головній ролі. Цього виявилося достатньо, щоб син пригадував Бургос як "місто Сіда" і з задоволенням шукав його меч у музеї та бавився на тематичному майданчику".

Найпростіше, на думку Зулі, розповідати про міста з замками, - тему лицарів, королів і принцес завжди захоплено сприймають діти. Не менш корисними будуть і міські легенди, прив'язані до конкретних вулиць чи будівель, - краківський Вавель з драконом чи празький Карлів міст із привидами й духами викликають у дошкільнят щирий інтерес. З дорослішанням мандрівника має зростати кількість і точність інформації, а легенди - поступатися місцем історичним подіям та літературним героям. Часом подорожі з дітьми варто прив'язувати до шкільної програми, - де найкраще відчуєш епоху козацтва, як не на Хортиці, і хіба ж не у Вероні найглибше зануришся в драму Шекспіра?

Не хочу йти з музею

Невдалий досвід у дитинстві примушує багатьох дорослих уникати відвідин музеїв. Згадка про суворих тітоньок на стільчиках, заборону голосно розмовляти й бігати, монотонні, наповнені фактами й цифрами оповіді екскурсовода викликають позіхання та нудьгу навіть через десятки років. Однак не поспішайте рятувати власних дітей від так нецікаво проведеного часу: сучасні музеї набагато приязніші до юних відвідувачів, ніж це було в минулому столітті. І, хоча голосно кричати й торкатися експонатів і тепер можна не всюди, поява цікавих майстер-класів та спеціальних дитячих екскурсій навіть в українських музеях не може не тішити.

За кордоном до питання залучення дітей до музейної культури підходять ще ретельніше: для дітей готують спеціальні книжки із завданнями і справжні квести, пов'язані з виставленими експонатами. У Галереї старих майстрів у Дрездені маленьким відвідувачам пропонують спеціальний аудіогід, здатний тримати увагу п'ятирічної дитини понад дві години! Кожній картині в ньому відповідає невелика тематична аудіопостановка, доступна для розуміння дітей дошкільного віку, і більш докладна оповідь про картину й художника. Схожу ідею вже реалізували в багатьох музеях, серед яких Прадо в Мадриді та Метрополітен у Нью-Йорку, а паризький музей д'Орсе пропонує скористатися спеціальним додатком для планшетів, розрахованим на відвідини родин із дітьми. Якщо ж ви хочете відвідати з дітьми художній музей, у якому таких нововведень ще немає, зробити візит цікавим допоможуть поради мистецтвознавця Франсуази Барб-Ґалль з книжки "Як розмовляти з дітьми про мистецтво".

Утім, усі ці хитрощі стосуються "серйозних", "дорослих" музеїв. Але ж не лише ними обмежується культурна програма подорожей. І хто сказав, що місця, цікаві для дітей, не викличуть інтересу в дорослих? Тож, плануючи мандрівку, не забудьте пошукати музеї іграшок і ляльок, казок і літературних персонажів, техніки й космосу: швидше за все, ви отримаєте від них не менше задоволення, ніж юні відвідувачі. А ще ж є інтерактивні наукові центри, в яких діти дізнаються, а дорослі - пригадують і перевіряють на практиці закони фізики, досліджують можливості власного тіла й мозку і пробують себе в ролі скажених хіміків. З таких місць інколи складно витягти бабусю з дідусем, що вже казати про школярів.

Звісно, подорожі з дітьми так чи інакше відрізнятимуться від тих, які були у вас до появи нового покоління. Ви вже не зможете побачити стільки ж нового за короткий час, частіше будете сидіти на дитячих майданчиках, ніж у коктейль-барах, і навіть короткі піші маршрути перериватимуться проханнями "попити", "погратися" і "сходити в туалет". Але разом із дітьми ви зможете не лише відкрити нові, незвичні сторони міст і країн, а й надолужити чималий шмат радісних вражень, недоступних у часи вашого дитинства. І не так важливо, куди ви їдете - до Ужгорода чи до Рима, вам під силу зробити будь-яку сімейну мандрівку незабутньою.