Нестерпна легкість критики

Буває, що, спілкуючись із людьми, ви почуваєтеся некомфортно?

Погодьтеся, найчастіше це трапляється, коли хтось починає вас критикувати.

І, абсолютно незалежно від того, конструктивна чи неконструктивна критика, ми переживаємо гаму прикрих відчуттів, із якими не завжди легко впоратися. Безумовно, значною мірою сприйняття критики залежить від самооцінки, життєвого досвіду, установок наших батьків, щедро подарованих нам у дитинстві. І нам дуже важливо навчитися спокійно сприймати критику й опанувати навички адекватного реагування з найменшою шкодою для самооцінки.

На першому етапі, звісно ж, важливо відрізнити критику від безтактності. Адже буквально в кожної людини знайдеться в оточенні "веселий" знайомий, який, навертаючи за обидві щоки приготовлені вами страви, може недобре відгукнутися про їх смакові якості; подруга, котра легко зіпсує вечірку зауваженням про несмак вашої сукні; приятелька, яка висловиться про вашу фігуру так, що вам захочеться провалитися крізь землю. Ці "добрі самаритяни", спонукувані, звісно, виключно "найкращими намірами", крапля за краплею підривають нашу віру в себе, навішуючи на нас комплекси і закладаючи перспективу стійкої невпевненості в собі. Як правило, ця "критика" - чистої води заздрість, і її метою саме і є намір зіпсувати вам настрій. Якраз цим людям необхідно навчитися давати негайну відсіч, а іноді навіть краще одразу вказати, де розміщений вихід із вашого життя. Дуже співчуваю тим, хто сам є таким ось "рупором правди", бо кількість добрих і вірних друзів у них обернено пропорційна кількості сказаних ними "щирих" слів.

Другий приклад неконструктивної критики часто називається "праведним гнівом" або пояснюється найкращими намірами. Тут людина, котра вважає, що вона і тільки вона володіє абсолютним знанням і є еталоном для формування ваших правил, починає втручатися в професійний простір або особисті уподобання критикованого, щоб спробувати якнайшвидше змінити їх з очевидною користю для себе.

Найчастіше така людина робить явно підміняє поняття, прикриваючи критикою бажання самоствердитися за рахунок іншого. Адже в будь-якій спробі неконструктивної критики криється нехитре посилання критикана, яке полягає в тому, що він вочевидь кращий за нас. Інколи це можна помітити і в такому явищі, як "професійна дідівщина", оскільки саме так чинять ті, хто вважає себе експертом, з недосвідченими, але успішними неофітами.

Цей трюк більше схожий на жорстке знецінювання, де переможний приз обертається іржавим кубком колишніх перемог. Тобто при ближчому розгляді це, швидше, сумне переживання власних втрачених можливостей, що потужно підігрівається бажанням позбавити іншу людину мрії і перспективи. "Хай у тебе нічого не вийде, як не вийшло в мене", - ось такий внутрішній монолог веде людина, котра критикує вибір вами професії, ділового партнера або супутника життя. Чи слід звертати увагу на такі речі, особливо коли вони маскують особисту неприязнь?

Інколи під критикою криється спроба маніпулювати, особливо коли від слів критика у вас виникає відчуття провини й сорому. Адже саме відчуття провини може примусити людину зашкодити власним інтересам, відмовившись від вигідних і перспективних пропозицій. А сором примушує вас надалі приховувати свої наміри, навіть коли вони можуть бути причиною гордості. Наприклад, не говорити про свої успіхи та досягнення.

Маніпулятивною критикою часто зловживають дорослі стосовно дітей, формуючи в них залежність і відчуття хибної вдячності. Дивно тільки, чому батьки потім дивуються, що всі інші теж "використовують" їхню дорослу дитину, а вона не здатна відстояти свої інтереси. Де ж їй узяти досвід для відстоювання себе, якщо її самооцінку опустили на старті найближчі і найдовіреніші люди?! Батькам важливо знати, що найбільше проблем у дорослої людини виникає з тим типом критики, який використовували в дитинстві саме батьки, оскільки реагувати на зауваження "з дитинства" навіть у дорослому віці досить важко.

Часто критика може стати і вирішальним аргументом у суперечці, де вона, знову-таки, покликана знецінити все, що було сказане вами доти, або, спантеличивши, позбавити вас опори, спрямувавши ваші думки у бік виправдань, а опонент просто виграє час, доки ви будете обтрушувати бруд.

Загалом, неконструктивна критика має свої розпізнавальні ознаки, які важливо вчасно вловлювати. Від конструктивної вона відрізняється різким негативним емоційним забарвленням, наявністю оцінної думки, переходом "на особистості", наявністю провокацій і часто супроводжується бажанням у опонента виправдовуватися та різким погіршенням настрою. Безумовно, настрій може псуватися й тоді, коли вас критикують справедливо, але в цей момент у вас не виникає відчуття безнадії, адже головна відмінність конструктивної критики - наявність "світла в кінці тунелю", тобто виходу з критикованої ситуації.

Людина, що критикує вас у справі, має запропонувати варіанти вирішення проблеми, яку вона критикує, вона не може усунутися від ситуації, лише висловивши свою думку. Тому й людям, яким, наприклад, у процесі виконання професійних обов'язків доводитися робити критичні зауваження, важливо не тільки вміти вказувати на помилки, а й уміти давати напрям для руху або для думки, пояснювати, що, зрештою, повинно вийти, і мати внутрішній план зміни ситуації на краще. Якщо у вас немає такого плану - відмовтеся від бажання критикувати, бо воно навряд чи буде почуте.

Як же правильно критикувати, і як реагувати на критику?

Адекватною реакцією на конструктивну критику можна вважати щире визнання своєї помилки. До речі, дуже часто людина, яка почала вас критикувати, сама трохи "спускає оберти", коли бачить, що ви зацікавлені у вирішенні проблеми й визнаєте свої помилки. Однозначно неправильним буде зустрічний наїзд, за принципом: "Дурень! - Сам дурень!" Дуже важливим моментом може бути те, що ви знайдете в собі сили попросити вибачення. Як правило, після цього людина перестає злитися й виявляє готовність до конструктивного діалогу.

Якщо критика вам здається несправедливою, важливо уточнити, що ж усе-таки людина має на увазі: можливо, ви просто одне одного неправильно зрозуміли, і таке уточнення прояснить суть висунутих вам претензій. Інколи дуже допомагає техніка перефразовування того, що ви почули, і підбиття попереднього підсумку, щоб зафіксувати конкретну претензію, яка вже не зможе перерости у потік взаємних образ і нападок. Важливо визнати право співрозмовника мати іншу точку зору, відмінну від вашої, і продемонструвати бажання почути її. Іноді за критику можна навіть подякувати, відзначивши важливість для вас бачення з боку своєї роботи або вчинків.

Є ще один досить достойний спосіб прийняття критики - визнати її як свою перевагу, як те, що ви вважаєте предметом гордощів. Наприклад, якщо критикують вашу зовнішність: "У тебе такий здоровенний ніс. - О, так, це відмітна риса всіх чоловіків нашого роду!" Або ваші професійні якості: "Ви виконуєте роботу дуже повільно. - Так, я справді ретельно виконую свою роботу", "Я ніколи не можу розібрати твого почерку. - Так, я готувався стати лікарем і спеціально тренувався так нерозбірливо писати". До речі, трохи гумору у ставленні до критики часто допомагає критиканові знизити інтенсивність претензій.

Інколи ми розуміємо, що людина почала нас критикувати, саме бажаючи конфлікту, а отже, в реалізації та ескалації конфлікту і полягає її мета. Наприклад, бажаючи звільнити працівника, начальник може почати з критики, а потім перейти до суті самого звільнення. Точно так само може вчиняти подружжя напередодні розлучення або в процесі реалізації бажання розлучитися. Тут набагато важливіше звірити свої відчуття з внутрішнім компасом і визначитися, чи готові ви постійно йти на компроміс із самим собою, перебуваючи поруч із людиною, котра використовуватиме будь-який привід для знищення вашої особистості. Адже важливо розуміти, що критика може бути й частиною психологічного насильства, припинити яке без сторонньої допомоги буває досить складно.

Якщо ви самі мусите висловити свої зауваження людині у формі критики, важливо взяти до уваги особистісні особливості співрозмовника, те, в яких ви з ним перебуваєте стосунках, і вибрати вдалі час та місце для такого обговорення. Критикувати людину не можна поспіхом, на ходу, у присутності інших людей, використовуючи образливі слова й фокусування на особливостях зовнішності. Якщо ви з самого початку задасте критиці неправильний тон, у людини виникне, швидше, бажання відкинути й не почути вас, ніж розібратися в суті претензій.

Дуже важливим мені здається розуміння, як впливає критика на дітей. Адже в них ще дуже мало інструментів для того, щоб їй протистояти, і дуже багато внутрішньої довіри до дорослих: якщо дорослий сказав, що я дурень, напевно так воно і є. Тому стосовно дітей важливо уникати навішування ярликів, підвищення тону, залякування й категоричності. Ми відповідаємо за рівень самооцінки наших дітей, і саме ми маємо на неї ключовий вплив.

Як казав Арістотель, критики можна легко уникнути, якщо нічого не говорити, нічого не робити й бути нічим. Тому якщо вже так сталося, що вас критикують, - це точний знак того, що ви - цілком помітна особистість, яка діє і вчиться, а отже -здатна враховувати помилки, робити висновки і вчитися на конструктивних критичних зауваженнях.