Мама вийшла заміж...

Внутрісімейна атмосфера і взаємини батьків завжди позначаються на психіці дитини. У середовищі, де дорослі постійно сваряться, навряд чи можна говорити про гармонійне формування особистості маляти. Тільки любов і повага між татом і мамою - запорука того, що дитина виросте спокійною та врівноваженою. Адже модель сім'ї, в якій ми ростемо, - це "репетиція" побудови нашої майбутньої сім'ї.

Два плюс один

Розлучення тепер не рідкість, і трикутник дитина-мама-мамин чоловік (вітчим) давно став повсякденним явищем.

- В оточенні маляти з'являється чужа для нього людина - новий член сім'ї, - розповідає дитячий психолог Анатолій Савицький. - Добре, якщо між дитиною і новим "татом" відразу виникає взаєморозуміння. Але найчастіше бажаний контакт встановлюється згодом або не встановлюється взагалі. Щоб не перетворити життя членів нової сім'ї на кошмар, знадобиться величезне терпіння і мами, і вітчима. У даному випадку головну роль відіграє мама.

…Киянка Ліля рано стала вдовою. Коли їй було двадцять вісім, а синові Вадику всього чотири, її чоловік загинув в автокатастрофі. Через два роки Ліля знову вирішила вийти заміж. Але шестирічний син, що зберігав теплі спогади про тата, потрактував учинок мами зрадою. Підігрітий емоціями, стимульованими з боку бабусі й дідуся (батьків загиблого батька), Вадик заявив, що нового маминого чоловіка не прийме. А якщо вона його не послухається, то... вистрибне з вікна. Або піде жити до бабусі.

На думку спеціаліста, дитиною в цій ситуації керують ревнощі. Ставлення до батьків (мами) в цьому віці в неї не так духовне, як егоїстично-споживацьке.

- Дитина розуміє, що поява нового об'єкта уваги в оточенні мами загрожує ослабленням уваги й любові до неї - дорогого чада, - продовжує психолог. - Найчастіше це відбувається на рівні інстинктів, підсвідомості. Піти на умови, які диктує дитина, - раз і назавжди підкорити себе їй. Проігнорувати її позицію - втратити взаємозв'язок. Але чи знайде жінка щастя в новому шлюбі, знаючи, що її дитина нещаслива?

Першим кроком у такій ситуації має бути встановлення справжньої причини спротиву дитини появі вітчима: не хоче тому, що не хоче, чи є інші конкретні причини. Дитині можна й треба все пояснювати. Універсальними і дійовими будуть фрази, які підтверджують незмінність маминої любові до дитини: "Я ніколи не перестану про тебе думати", "Ніхто не зможе зайняти твоє місце в моєму серці". Не зашкодить і апеляція до співчуття: "Ти виростеш, поїдеш учитися в інше місто, у тебе буде своя сім'я. Хіба ти хочеш, щоб твоя мама чекала тебе на самоті?"

Він поганий!

На жаль, інколи нелюбов дитини до вітчима має під собою цілком об'єктивні, обґрунтовані причини. Дивно, але часом саме дитина в майбутньому родичі бачить те, чого не помічає осліплена почуттям мама.

…Катерина - мати-одиначка. Сама ставила на ноги доньку Оленку. Коли дівчинці виповнилося п'ять, Катя закохалася в співробітника Олега. Пара наважилася на шлюб.

"З часом я почала помічати, що донька стає якоюсь замкнутою, - розповідає Катерина. - Олег переїхав до нас, ми стали однією сім'єю, але їхні стосунки з Оленкою залишалися прохолодними..." Мати списала замкнутість дочки на соціальні зміни: з'явився "тато". Згодом Катя все-таки зважилася на відверту розмову з донькою. І та їй повідомила, що дядько Олег... поганий. Він водить у дім чужих тьоть, п'є з ними вино, а щоб Олена нічого не розповідала, купує їй шоколадки.

- Недарма ж кажуть: вустами дитини рече істина, - каже дитячий психолог Анатолій Савицький. - На жаль, дорослі про це часто забувають. Звісно, діти схильні фантазувати й видавати бажане за дійсне. Але батьки завжди можуть відрізнити вигадку від правди: за словами, фразами, описаними сюжетами. П'ятирічна дівчинка в характеристиці поганої, на її погляд, поведінки дядька Олега не використала прикладів, негативних саме з погляду дитини: тобто він поганий, бо їв без дозволу цукерки або не мив перед їдою руки тощо. Приводити в будинок сторонніх жінок, пити вино й давати за мовчання шоколадки (підкуповувати) - вчинки дорослої людини. Навряд чи дитина це вигадає. І якщо вона про таке говорить, мамі слід як мінімум насторожитися й придивитися до партнера.

Особливе місце у формулі "вітчим-пасербиця" займають приклади, побудовані на сексуальному потягу сторін. На думку спеціалістів, чоловік, який потрапляє в дім, де росте дівчинка, підсвідомо дивиться на неї не як батько, а як партнер: по грі, по спілкуванні. Він оцінює її не як дочку, а як представницю протилежної статі, жінку. І якщо соціальні інстинкти, виховані на моральних принципах, сильні, чоловік не переступить межу дозволеного й не перемкне свою увагу з мами на її дочку. А якщо слабкі?

- Дедалі частіше у стрічках новин з'являються повідомлення про те, як вітчим схилив до інтимних стосунків пасербицю, дівчинка завагітніла від названого батька тощо, - продовжує психолог. - На жаль, такі ситуації - сумний підсумок. Зазвичай трагедія має фази свого розвитку, і мама неповнолітньої доньки, приводячи в дім чужого дядька, має завжди бути пильною. Інтерес чоловіка до дівчинки помітний: із поведінки, його ставлення до неї, прагнення залишитися з дитиною наодинці. Дуже часто ґвалтівник використовує механізм залякування, відтак дитина боїться у всьому зізнатися мамі ("скажеш матері - я всім розповім, яка ти огидна, і з тобою ніхто не розмовлятиме"). Привід бити тривогу, коли вітчим надмірно очорняє дівчинку в очах рідних, лає, здавалося б, на рівному місці, вимагаючи від матері її фізичного покарання.

На жаль, осліплена любов'ю жінка частіше схильна вірити не рідній дитині, а новому чоловікові. Знаю безліч прикладів того, як дівчинка скаржилася на збоченця мамі, але та їй не вірила, обвинувачуючи дитину в брехні. Приводячи в дім нового чоловіка, поцікавтеся його минулим. Можливо, у найближчому відділенні міліції є багато цікавої інформації про вашого коханого...

На думку психолога, часом пасербиця сама провокує вітчима: поводиться зухвало, надягає відверте вбрання, фліртує. На це найчастіше йдуть дівчатка-підлітки, які прагнуть чоловічої уваги, які виросли без батька, а також ті, хто з різних причин хоче помститися мамі. У такому трикутнику мама й дочка передусім - конкурентки, які борються за увагу одного чоловіка. Нещасними зазвичай залишаються обидві.

Спільні діти

Згідно зі статистикою правоохоронців, близько 14% дітей тією чи іншою мірою піддаються жорстокому поводженню з боку батьків. Часто це відбувається в сім'ях, де тато або мама нерідні. Діти дратують, стають перешкодою й матеріальним тягарем.

Дров у вогонь підкидає й наявність у другої сторони власних дітей. Анекдот, коли чоловік звертається до дружини зі словами "твої і мої наших б'ють", спирається на реальні факти. У зведених сім'ях, де духовні принципи слабкі, мазунчиками стають діти того з подружжя, хто домінує в стосунках. Утім, конкуренція між нащадками виникає й там, де батьки адекватно ставляться до всіх дітей, не розділяючи їх. Це властиво як дошкільникам, так і підліткам. І якщо перші борються за кращу кімнату й кращу іграшку, інстинкти інших інколи спрямовані на знищення конкурента. Щоб і кімната, і іграшки дісталися переможцеві.

За своєю природою діти егоїстичні, вони швидко вчаться маніпулювати люблячими батьками. Сорокалітня Вікторія повторно вийшла заміж. У сім'ю, де до цього жили двоє - Віка та її 14-річний син Єгор - прийшов тато Женя. Невдовзі в них народилася дочка Онисія. І Єгор раптом заявив, що мама його не любить. "На чоловіка, Женю, я не скаржуся, - розповідає Вікторія. - Він хоч і молодший за мене на вісім років, але цілком самостійна, доросла людина. До Єгора ставиться по-батьківськи. І в Болгарію в дитячий табір йому путівку купив, і комп'ютер, і велосипед, і дорогий одяг".

Зі слів Віки, "концерти" син почав влаштовувати ще під час її вагітності Онисією. Став огризатися, кричати, одного разу навіть удома не ночував. Усі спроби Жені вплинути на пасинка Віка припиняє: мовляв, ти йому нерідний, не лізь. З іншого боку, чоловік Вікторії бере повну матеріальну участь у житті Єгора.

На думку спеціаліста, Єгор демонструє найяскравіший приклад підліткового егоїзму, ревнощів, причиною яких стало народження сестри. Поведінка ж Віки згубно позначиться і на сині, і на чоловікові. Перший розуміє, якими методами і в яких ситуаціях можна безкарно маніпулювати матір'ю. Другий, зрештою, усвідомлює, що в сім'ї, яку забезпечує, він не має права голосу. Це принижує його самооцінку, сприяє розширенню конфлікту, що переходить уже в площину негативних стосунків не тільки між Єгором і Женею.

- Стаючи батьком, слід пам'ятати, що віднині Я перетворюється на Ми, - каже Анатолій Савицький. - Не слід забувати, що діти швидко звикають до людей, із якими їм добре. Повторний розрив стосунків дорослих травмує незміцнілу психіку дитини. Тому, перш ніж стати мачухою або вітчимом, оцініть свої можливості, силу своїх почуттів. Бо інакше постраждає і чужа дитина.

До речі, з 2006 р. кожна п'ята дитина в Україні народжується поза шлюбом. У 20% сімей в Україні дитина виховується без одного з батьків (частіше тата), і кількість таких сімей щорічно збільшується. Половина всіх розлучень відбувається в сім'ї з неповнолітніми дітьми.

Багато не буває?

Незрілій людині у стосунках дорослих розібратися важко. Ще складніше розібратися в ситуації, коли в неї відразу дві мами або два тати.

У 15-річної Олі, як вона сама каже, дві мами: рідна мама Оксана й любима мама Ніна. Так сталося, що десять років тому мама Оксана взяла на себе матеріальні турботи про сім'ю й виїхала на заробітки в Італію, залишивши доньку на тата й бабусю. Щомісячна фінансова підтримка від Оксани була порятунком, але не замінила Олиному татові дружину.

"Так сталося, що до нас стала приходити тьотя Ніна, сусідка, - розповідає моя співрозмовниця. - Своїх дітей у неї не було, чоловіка - теж, ось вона нас і пожаліла: то їжу приготує, то випере, то сукню мені пошиє... Мама Оксана приїжджала вкрай рідко, частіше телефонувала. А потім ми дізналися, що в неї там нова сім'я, народився син Паоло - мій брат". За словами Олі, тьотя Ніна справді стала для неї матір'ю: доглядала дівчинку, коли та зламала ногу, коли занедужала на запаленням легенів, коли померла бабуся.

"Все, що сталося, - закономірно", - міркує Оля. Але на матір вона не ображається, адже та завжди матеріально підтримувала сім'ю, висилала гроші, одяг, ліки. Тато щасливий з тьотею Ніною, два роки тому вони розписалися.

Мама Оксана наполягає, щоб учитися Оля їхала неодмінно до неї, в Італію. Вона за цивілізовані відносини - без бійок і з'ясування стосунків. Тьотя Ніна прийомній дочці не суперечить. Краще дві матері, ніж жодної.

Не дядько, а тато!

- Нам усім відомий вислів "недільний тато", - каже Анатолій Савицький. - Це батько, який розлучений з дружиною (мамою дитини), але виконує свій батьківський обов'язок періодично, на відстані. На жаль, не завжди мами позитивно налаштовують своїх дітей щодо "колишніх". Часто дитина, на вимогу мами, називає татом чужу людину (нового маминого чоловіка), тоді як чітко усвідомлює, що рідний же тато - інший!

На думку спеціалістів, якщо один із батьків не позбавлений таких прав, друга сторона не має права формально позбавляти його батьківства, силуючи дитину називати рідну людину не тато (мама), а дядя (тьотя).

- У мами може бути кілька чоловіків, а батько в дитини - один, - продовжує психолог. - Звісно, бувають випадки, коли саме чужа по крові людина цілком заміняє дитині батька. Але справжній батько присутній у житті, і дитина до нього тягнеться, навіщо ж деформувати їхній зв'язок?

Батьки, які зав'язали нові подружні відносини й мають дітей від попередніх шлюбів, часто запитують: як без школи психіці пояснити дитині той факт, що рідні люди тепер живуть окремо? І головне - чому?

Психологи впевнені, що для кожної ситуації слід підбирати спосіб індивідуально, але є правила, універсальні для всіх. У жодному разі не можна принижувати, очорняти в очах дитини одного з батьків, як і зводити на п'єдестал нового маминого чоловіка (татову дружину). "Так, ми розлучилися, але ми обоє дуже тебе любимо і завжди любитимемо", - рекомендує відповідати психолог. Адже батько не тільки той, хто народив, а й той, хто виховав.