Фінансове виховання

Експерти ринку праці стверджують: працюючих школярів в Україні щороку більшає. Одні хочуть допомогти батькам, інші - назбирати на новий мобільний телефон або ігрову приставку, а хтось опановує ази бізнесу, допомагаючи родичам. Особливо активні школярі під час літніх канікул. Серед найдоступніших видів заробітку для тих, кому від 14 до 18 років, - робота кур'єром, розклеювання листівок та афіш, роздавання рекламних оголошень, прибирання в ресторані або кафе. Робота в Інтернеті теж дуже затребувана серед молоді. Тут велике поле для діяльності: можна створювати сайти, брати участь у платних опитуваннях, розповсюджувати рекламу, бути посередником у продажу продукції. Також популярна сезонна робота - продаж морозива, квасу, фруктів та овочів.

Багато хто ще в юному віці прагне заробити перші гроші, але чимало й таких, хто вже дорослим не поспішає ставати фінансово незалежним, воліючи сидіти на шиї у батьків. Як же привчити дитину до праці? І наскільки революційне гасло "хто не працює, той не їсть" актуальне в сучасному світі?

Смак перших грошей

Свої перші гроші, тоді ще 30 карбованців, Світлана заробила під час літніх канікул, виконуючи не дуже складну, але й не надто приємну роботу в одній з обласних лікарень. Мама-санітарка терміново виїхала до родичів у сусідню Молдавію, і Світлані довелося замінити її на роботі. У лікарні не заперечували. Старшокласниця місяць виносила судна з-під лежачих хворих, мила санвузли, проходила "курс молодого бійця" в молодшого медперсоналу. Світлану зігрівала думка про перший заробіток, і в найтяжчі моменти, коли мусила переборювати себе, вона, зціпивши зуби, уявляла прохолодне синє море. Саме тоді дівчинка по-новому усвідомила значення слів "робота" і "треба".

Перша зарплата здалася неабияким статком. Світлана пишалася, що це її зароблені гроші і тепер вона сама може розпорядитися ними, як захоче.

Тоді дівчина зрозуміла, що готова подужати будь-яку роботу. Вона закінчила медичний і зараз власниця мережі аптек. За час трудової діяльності їй не раз доводилося, зціпивши зуби, "думати про море". Але зароблені замолоду 30 карбованців вплинули на її бажання не отримувати, а саме заробляти гроші. Вона переконалася, що чим раніше починаєш заробляти на життя, тим швидше приходить розуміння грамотного розподілу фінансів, уміння планувати і прогнозувати, а отже, вести свою справу.

Артему 4 роки. Він любить шоколад і машини. Коли мама запитала, чи не хоче він пройти невеличке тестування в одному з освітніх проектів і отримати за це гроші, хлопчик відразу погодився. До своєї першої роботи поставився відповідально: витримав майже дві години роботи перед камерою, старанно відповідав на запитання і навіть відмовився зробити перерву. Коли настав час отримати гонорар, мама порадила організаторам віддати гроші синові і дозволила йому витратити зароблені 100 гривень так, як він вважає за потрібне. Артем був гордий і щасливий. Запитав, чи може купити нову машинку і кілька шоколадок, а діставши позитивну відповідь, підстрибнув і радісно закричав, що хоче працювати ще! Мама Артема упевнена - син виросте відповідальною людиною і ніколи не буде ледарем. Адже він уже зрозумів, що мати свої зароблені гроші дуже приємно. І важливо для майбутнього глави сім'ї.

Психолог Тетяна Куркова каже: "Коли дитина отримує свої перші зароблені гроші, слід обговорити з нею, на що їх краще витратити. При цьому не зайвим буде нагадати про заборонені покупки: шкідливу їжу, сигарети, спиртне. Можна запитати, на що вона хотіла б витратити більший капітал, якби такий у неї був. Варто обговорити, чи вистачає їй грошей на бажане. Треба намагатися не нав'язувати свою думку, а тільки ставити запитання й слухати відповіді, формуючи грамотне ставлення до фінансових витрат.

Дитині корисно знати з раннього віку, що вона не просто споживач. Це особливо складно зробити, якщо в сім'ї вона одна, а дорослих багато. Їм хочеться задарувати, загодувати "малечу", і це природно, але часто таке ставлення дитині тільки шкодить.

По-перше, дайте зрозуміти, що вона не єдина, хто може отримувати щось просто так. Наприклад, коли дитина їсть щось смачненьке, привчіть її ділитися з усіма членами родини. Вона повинна знати, що інші теж цього заслуговують. Так вона привчається поважати і не буде егоїстом.

По-друге, навчіть дитину ставити цілі. Уже з трьох років можна пропонувати дитині виконувати просту хатню роботу або давати цікаві їй творчі завдання. Також треба привчити її закінчувати розпочате. Це дуже важливий момент - навчити дитину не пасувати перед першими ж труднощами, підтримати в невдачі, похвалити за результат, десь "перехитрити" небажання щось доробляти, не дати їй покинути розпочате. Цілеспрямованість і відповідальність у шкільному віці виховуються виконанням певних домашніх обов'язків: це може бути турбота про молодших братів або сестер, догляд за свійськими тваринами.

По-третє, залучайте дитину до обговорення спільних фінансових питань. Уже дворічне маля має знати, що тато працює, заробляє гроші, і на них можна купити іграшку або морозиво. У три роки - розуміти, що в мами саме зараз може не бути грошей на ляльку, але через якийсь час вони з'являться. У чотири дитина вже розуміє, що на дорогу річ необхідно збирати гроші, а п'ятирічна сама починає рахувати, яка сума потрібна для тієї чи іншої покупки. У цьому віці, наприклад, можна довірити складання списку продуктів. Однак поки дитина маленька, не варто її втягувати в розмови про дорогі операції або великі покупки. Дітей слід залучати до планування. Що старшими вони стають, то більше повинні дізнаватися про товарно-грошові відносини і їхню роль у взаємодії людей. У такий спосіб у дитини з раннього віку формуватиметься здорове ставлення до грошей".

Зі споживача -
у виробники

Бізнесмен Василь Кравець неодноразово привозив гуманітарну допомогу в дитячі будинки й інтернати. Він вважає, що дітей-сиріт виховують споживачами і не вчать заробляти гроші, у них дуже низький рівень соціалізації.

- Система побудована так, що ці діти перебувають на повному забезпеченні, і в них розвивається споживацьке ставлення, мовляв, нам усі зобов'язані, - говорить підприємець. - Згодом зламати це уявлення і навчити їх самостійності практично нереально. Повнолітні хлопці й дівчата йдуть з дитбудинку в доросле життя, але не вміють приготувати собі навіть яєчні. Адже до випуску вони приходили в їдальню, де все було накрито, а після них прибирали й мили посуд. Мені іноді телефонують випускники дитячого будинку і просять грошей. Я відповідаю: іди підмети вулицю, розвантаж вагон, допоможи комусь на дачі.

Вважаю, що головна мета сучасної доброчинності, як і виховання підростаючого покоління, полягає в умінні застосовувати отримані знання на практиці, соціалізуватися. Треба проводити майстер-класи: пояснювати, як готувати їжу, вкрутити лампочку, забити цвях, навчати комп'ютерної грамотності, іноземним мовам, організовувати курси лідерства. Голими й голодними вони не залишаться, а от отримані знання дадуть їм можливість заробляти. Упевнений, навіть кишенькові гроші дитина має отримувати не просто так. Для цього вона мусить виконувати вдома хоча б дрібну роботу. Саме так я виховую своїх синів: старшого з 15 років залучаю до свого бізнесу, а молодший активно допомагає мамі. Я не плекаю ледарів.

Анастасія платить своїй 14-річній дочці за прибирання й хороші оцінки. Ще нещодавно вона не знала, як упоратися з дівчинкою. Її дуже засмучувало, що дочка не допомагала їй у хатній роботі, занедбала навчання і нічим, окрім відеоігор, не цікавилася. Як варіант запропонувала платити за роботу по господарству й успішність. Вимити посуд, підмести підлогу, винести сміття або протерти пил - по 10 грн за кожну добре виконану роботу. За генеральне прибирання у квартирі -
50 грн. Шкільні успіхи оцінювалися від 5 до 10 грн. Передбачила Анастасія і систему штрафів: у день, коли дівчинка отримує в школі низький бал, жодна інша висока оцінка не оплачується. Дочка змінилася: вдома стало чисто, і в школі - жодних проблем.

Але одного разу в Анастасії виникли труднощі з грошима, і вона сказала дочці, що тимчасово не зможе оплачувати її роботу. На диво, дівчинка самостійно вирішила продовжувати прибирати і добре вчитися без додаткових стимулів. Адже в школі її стали частіше хвалити, і вона зрозуміла, що бути відмінницею приємно. А вдома, як вона призналася мамі, їй стало комфортніше, тому що у квартирі завжди чисто. Тепер Анастасія продовжує заохочувати доньку, і та заробляє до 300 грн на місяць.

- Звичайно, не кожен батько захоче платити дитині за те, щоб вона добре вчилася або допомагала в хатній роботі, - коментує ситуацію сімейний психолог Олена Сиротюк. - Найголовніше - заохочувати дітей правильно. Приміром, якщо ви домовилися, що донька пропилососить квартиру й отримає гроші на нову сукню, платіть тільки тоді, коли прибирання буде закінчено і виконано добре. Не торгуйтеся і не хитруйте. Якщо даєте гроші, не диктуйте, на що їх витрачати, але ненав'язливо радьте, як розумно ними розпорядитися. І не засмучуйтеся, якщо дитина не завжди вас дослухається. Зрештою, вона чесно заробила свою грошову винагороду.

Матеріальне стимулювання навчання не завжди може дати позитивні результати, оскільки в цьому випадку особистісна мотивація підмінюється грошовою. Знецінюється саме прагнення до пізнання й конкуренції з однолітками. А призначаючи плату за хорошу поведінку, ви привчаєте дитину до того, що це потрібно не їй, а тим, хто її оточує: адже вони навіть готові приплатити за такий "привілей"! А тим часом це нормальна умова життя в суспільстві, якої люди зазвичай дотримуються безплатно, і, навпаки, її недотримання спричиняє неприємності. Привчаючи дитину до думки, що близькі щось заборгували їй за пристойну поведінку, ви ризикуєте виростити конфліктну й соціально непристосовану людину. По можливості виводьте тему заробітку за рамки сімейних стосунків. Все ж таки сім'я - місце, де люди діляться один з одним почуттями і допомогою безкорисливо. Коли дитина підросте, не давайте їй безпосередню роботу, а допоможіть знайти можливість заробити.

А працювати дітям однозначно корисно. Підлітковий період - це вік, коли в дитини встановлюються життєві пріоритети. Це вже не гра, діти чітко розуміють, що їхня праця значуща. Вони пишатимуться, що посадили дерево, змайстрували будку для собаки, виростили рослину або змогли приготувати смачну страву. У дитини з'явиться почуття поваги до себе. І головне, вона отримає за працю гроші, які заробила сама, тому знатиме їм ціну.

Власник кав'ярні Сергій Білий признається, що охоче бере на роботу студентів. Особливо на літні підробітки, коли викочує на вулицю візок з кава-машиною. Молоді легко вчаться і швидко пристосовуються до умов, до того ж готові працювати буквально до виснаження і, головне, за невеликі гроші.

- Недосвідченого працівника я не поставлю до плити готувати суп або котлети, але вони можуть мити посуд і протирати підлогу в залі, - каже бізнесмен. - Звичайно, існують певні правила прийому на роботу учнів і студентів. Це і часове обмеження їхнього трудового дня, і специфіка роботи, яку вони можуть виконувати. Я дотримуюсь закону. Але іноді молоді самі хочуть попрацювати кілька годин понад норму, щоб заробити додатково кілька сотень гривень.

Що повинен
знати підліток, влаштовуючись на роботу

Відповідно до українського законодавства, офіційно працевлаштуватися підліток може з 16 років. Однак у виняткових випадках дозволяється брати на роботу 15-річних за умови згоди батьків або опікуна. Під час шкільних канікул можуть працювати навіть 14-річні. Крім того, є цілий перелік робіт, на які не можуть узяти дитину до досягнення повноліття. За українським КЗПП, роботодавець не має права наймати підлітка на хімвиробництво, підземні роботи, різноробом на будівництво, для піднімання й перенесення вантажів. Також неповнолітні не можуть працювати в нічний час. Підліток має право на короткий робочий день. У віці 14–15 років дитина не повинна працювати більше ніж
24 години на тиждень. Підліткам 16–18 років дозволяється працювати до 36 годин. При цьому підліток має право на 24-денну відпустку в будь-який зручний для нього час. Якщо неповнолітні працевлаштовані офіційно, звільнити їх можуть тільки за згодою районної або міської комісії у справах неповнолітніх. Слід пам'ятати, що навіть при тимчасовому влаштуванні на роботу підлітку йде трудовий стаж. Але багато чого залежить від порядності роботодавця. Наймаючи неповнолітнього, роботодавець зобов'язаний укласти строковий трудовий договір, видати наказ про прийом на роботу, оформити трудову книжку й страхове свідоцтво державного пенсійного страхування. Крім того, підліткові повинні розповісти про характер роботи та умови оплати праці, ознайомити з правами та обов'язками, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, провести інструктаж з техніки безпеки.