"Фефекти фікції": чому діти говорять неправильно і як із цим боротися?

Нині список "сімейних" фахівців поповнили дефектологи й логопеди, посівши почесне місце в першій п'ятірці, десь між перукарем і тренером з йоги. Така еволюція соціально-побутових потреб пояснюється не даниною моді, а масовим явищем, глобалізація якого з кожним роком посилюється.

- Це кошмар! - скаржиться логопед із 30-річним стажем Валентина Собко. - Із десяти дітей у восьми проблеми з мовленням! Уже хто-хто, а ми без роботи не залишимося... Також не втратять затребуваності й психологи, тому що більшість логопедичних дефектів мають глибоке психологічне й соціальне коріння.

На думку логопедів, нині можна заявляти про пандемію, "вірус" якої атрофує одну з головних людських здатностей - уміння говорити. Говорити правильно.

"Биття" поглиблює проблему

- Скажи "р-р-радуга!" - доповнюючи прохання логопеда, кричить на 6-річного Сашка мама. - Ти тупий чи баран? Вийми пальці з рота! Ну скажи бодай щось! Я що, даремно за тебе гроші плачу?

Сашка водять до логопеда вже другий рік. Крім того, із хлопчиком займаються в логопедичній групі в садку, але це, схоже, не допомагає йому впоратися з головною проблемою - перестати "мовчати" і почати говорити виразно, голосно.

Так, Сашко "мовчун". Так називають дітей з особливостями темпераменту, які проявляють величезну впертість і в прямому значенні... не розмовляють. Але чому?

На букву "р", з якою його намагається познайомити Валентина Іванівна, демонструючи картинки риби, ракети, рака, Сашко давно й ретельно засвоїв головне для нього слово - "ремінь". От і сьогодні його традиційно відшльопають, поставлять у куток, а дядько Толя - новий мамин чоловік - не дозволить до суботи дивитися мультики. Ех, ну чому йому не можна жити з татом?

Вихователька в садку каже, що Сашко досить соромливий і в спілкуванні з дітьми. Тихенько сидить у куточку, ні з ким не грається, а на заняттях воліє малювати чорним і коричневим олівцями. Іноді Сашко "карає" за неслухняність плюшевого ведмедика. Називаючи іграшку "тупим баланом", він погрожує залишити його сьогодні без вечері й... здати в дитбудинок.

Фахівці впевнені, що "мовчання ягнят" - не причина, а результат, наслідок. Найчастіше дитина замикається на знак протесту, боротьби з навколишнім світом. Світом для Сашка є оточення, в якому він живе. Сумно, що боротися доводиться з рідною мамою й методами її виховання....

Язик доведе

12-річна Марина дуже соромиться своєї заїкуватості. Вона не народилася з ним. Це сталося після того, як на неї раптом накинувся сусідський собака. Дівчинка дуже злякалася.

- У Марини легкий ступінь заїкуватості, - каже логопед. - Найчастіше це буває в моменти підвищеної емоційності й лише в словах, що починаються на тверді приголосні ("п", "к", "д"). Ефективний метод ліквідації цих мовних блоків (і профілактики заїкуватості загалом) - вправи на дихання. А ще - пісні. Ви коли-небудь чули співака-заїку? Ні! А все тому, що під час співу мовний апарат ідеально розслаблений, і звук з'являється завдяки диханню й голосу.

Причин заїкуватості кілька, стверджують фахівці: від важких порушень центральної нервової системи до банального підсвідомого повторення мови заїки (наприклад бабусі, сестри, подружки в дитсадку, які заїкаються). Але найчастіше поштовхом для появи цього дефекту є переляк. Сподіватися, що дитина переросте, не варто. Бігом до фахівця! Адже зволікання подібне до підігріву, і тоді до порушень темпу й ритму мови може приєднатися букет психологічних комплексів: сором'язливість, замкнутість, занижена самооцінка, схильність до пагубних звичок.

Головне, про що слід пам'ятати батькам заїкуватої дитини, - у сім'ї має бути спокійна обстановка. Це набагато важливіше за спеціальні процедури й ліки. Не можна забувати, що більшість дітей, які страждають на заїкуватість, вирізняються підвищеною вразливістю, їх легко образити.

Говорили-балакали…

Ще один бич сучасної лексики - суржик (від стар. "сурож" - хліб із суміші борошна різних видів зерна, наприклад пшениці й жита). Мова, що є сумішшю кількох мов і, отже, не може розглядатися як чиста (літературна) мова. Образно кажучи, це короїд, який проїв тунель по всьому дереву філології, і не просто відклав яйця невігластва в національну самобутність мови, а й до невпізнанності спотворив її. За даними Київського міжнародного інституту соціології, суржиком спілкується від 11 до 18% усього населення України (тобто 5,1-8,3 млн людей).

Суржик - словесний прояв невігластва. Убогості думки, примітивності словникового запасу. Оминаючи традиції окремо взятої мови, соціум створює неформальне "есперанто", називаючи речі не своїми, але зручними іменами: "коняка", "лісапет", "скіко", "Маріюпіль".

Найчастіше в створенні суржику "беруть участь" дві схожі мови (російська й українська). Першими вчителями "суржику" стають батьки. Далі - садочок і, хоч як дивно, школа. Підживлює процес неформальне спілкування на соціально-побутовому рівні у дворі, на лавочці. Оливи у вогонь підливають і "креативні" ЗМІ, які створюють корпоративну мову каналу, видання, хвилі (не соромляться використовувати просторіччя, вульгаризми й "феню"). Дитина дивиться улюблений дитячий фільм, а його герої - не хлопчики й дівчата, а "кльові чуваки й чувихи" (як задумав і втілив думку сценарист). Злим силам наприкінці казки настає "капець", а те, що говорить капітан ворожої команди, - взагалі повна "фігня"...

Як можна боротися за чистоту мови дитини, коли так розмовляють "у телевізорі"?

Логопед для профілактики "суржику" радить проводити так звані етнічні дні. Наприклад, сьогодні всі члени родини розмовляють тільки російською (літературною), завтра - українською.

- У мене один хлопчик навчався, Мамука, - згадує Валентина Іванівна. - Мама в нього киянка, а тато з Тбілісі. Так у них був іще й третій етнодень - грузинський.

Робота над помилками

Робота логопеда з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку нерозривна з освітньою програмою з мови. Наприклад, щоб отримати від малюка відсутній звук "Л", треба пояснити йому й значення букви, яка його дає. Важливо розпізнати причини відсутності бажаного звука. Чи це "ефект" тимчасової відсутності передніх зубів, чи "винувата" вуздечка, яку замість операції підсікання можна спробувати розтягти певними вправами.

Щоб правильно говорити, треба повною мірою чути, слухати, запам'ятовувати, уявляти й мислити. Справді, мова - це складний процес взаємодії органів, ділянок і рецепторів. Але що робити, якщо один з механізмів відсутній або досить слабкий?

Вітя - довгоочікувана і єдина дитина в сім'ї Світлани і Юрія. Але в п'ять "із хвостиком" інтелектуальний розвиток Віті відповідає віку дворічного маляти. Лікарі розводять руками і в списку діагнозів нервової системи ставити крапку не збираються. Причин таких відхилень може бути безліч. Світлана грішить на генетичний збій, пов'язаний із віковими факторами (народила вона в 42), і на перенесений під час вагітності грип. Юрій упевнений, що проблеми сина - результат його бурхливої молодості. Понад десять років він уживав наркотики.

Разом із тим, Вітя по-своєму соціально активний, любить ліпити з пластиліну, із задоволенням слухає казки, орієнтується в кольорах, формах, іграшках, звуках.

- Вітя розмовляє, - пояснює фахівець. - Він висловлює вигуками радість, гнів, замилування, прохання. Елементарні слова він замінює їхніми фрагментами: замість "мама" - "ма", замість "машина" - "ина", "ї-і-і" - значить "їсти". Перед нами стоїть завдання не просто адаптувати хлопчика до соціуму, а й збагатити його словниковий запас, навчити висловлювати думки вербально, тобто словесно. Адже мова в цьому випадку - мало не єдина сигнальна система, здатна допомогти Віті вижити в такому складному й незрозумілому для нього світі.

Що наше життя? Гра!

У середньому за один робочий день до Валентини Іванівні приходять від п'яти до п'ятнадцяти маленьких пацієнтів. Кожен із них - не просто дислалія, дизартія, дислексія, афазія, а маленька доля, незгасна надія батьків на те, що дитина заговорить правильно.

На думку логопеда, мовній проблемі дитини, як і будь-якій недузі, завжди легше запобігти, ніж потім лікувати.

- Завчасу бити тривогу й кричати, що моє маля не розмовляє в три місяці, не варто, - впевнена фахівець. - Але й зволікати із сумнівами теж не можна. Є терміни, коли в дитини анатомічно, фонетично мають "дозріти" ті чи інші звуки. Наприклад, "р" і "л" повинні з'явитися до 5,5–6 років. А змінювати закінчення у відмінках і вживати потрібний рід вона повинна вміти вже в чотири з половиною.

Елементарне обстеження здатності чути мама може провести в домашніх умовах у перші місяці життя дитини. Для цього достатньо використати брязкальце. Не слід зловживати пустушкою, бо затяжний смоктальний рефлекс може пригальмувати звукоутворення.

Не слід відходити й від класичних істин, упевнені педагоги. Важливо пам'ятати, що переважний різновид діяльності в молодшому й дошкільному віці - гра. Саме в процесі гри можна й треба навчати дитину абетці, цифрам, кольорам і фігурам, навчати розмовляти. Все багатство уявлень, понять, яке отримує маля від нас, ґрунтується на його власних діях із предметами. Ба більше, щойно обмежується діяльність дитини - накопичені нею мовні запаси втрачаються, обсяг понять звужується, словник стає зовсім убогим.

Мова дитини розвивається за механізмом наслідування. Дитина почне говорити добре, якщо чутиме плавну, виразну й грамотну мову тих, хто її оточує. Не забувайте спілкуватися. Удома, на вулиці, у транспорті, по дорозі в дитячий садок і додому. Саме живе спілкування стане запорукою взаєморозуміння між вами і вашою дитиною.