Останні кілька тижнів європейські чиновники попереджали про наближення війни з Росією. Європа нарешті починає усвідомлювати небезпеку нового світового порядку.
"Ми маємо бути готовими до масштабів війни, які переживали наші дідусі або прадідусі", — застеріг на вихідних генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
Він додав, що супротивником буде Росія та наголосив, що Європа повинна більше витрачати на оборону.
Німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив у вихідні, що Путін має експансіоністські амбіції, подібні до нацистів після анексії Судетської області в 1938 році. Подібні тривожні сигнали стають звичними по всьому континенту, зазначає редакційна колегія газети The Wall Street Journal.
Справедливе запитання — чому це зайняло так багато часу? Наміри російського лідера Владіміра Путіна були відомі щонайменше з 2007 року, відколи він виступив із різкою промовою проти НАТО на Мюнхенській конференції. Путін відправляв своїх агентів убивати ворогів на території країн НАТО — зокрема йдеться про вбивство Олександра Литвиненка у 2006 році та замах із застосуванням нервово-паралітичної речовини у Великій Британії у 2018-му.
Його перше вторгнення в Україну у 2014 році мало б викликати тривогу, але тодішній президент США Барак Обама та колишня канцлер Німеччини Ангела Меркель натомість обрали політику умиротворення. Поки війна в Україні затягується, Росія також дедалі сміливіше випробовує НАТО, зокрема за допомогою вторгнення дронів та ймовірної атаки на польську залізницю.
Амбіції Путіна щодо відновлення Російської імперії не змінилися, але Європа змінилася. Це внутрішня проблема, на яку реагують керівники оборонних відомств. Найближчим викликом є істотне погіршення фінансового становища Європи.
"Уряди значно збільшили боргове навантаження після витрат часів пандемії та на тлі нереформованих систем соціального забезпечення. Населення старіє, а економічне зростання сповільнюється під тягарем високих податків і надмірного регулювання", — додають в газеті.
Все це ускладнює політичне рішення про збільшення витрат на оборону. Європейські виборці повинні вирішити, чи готові вони пожертвувати частиною соціальних виплат заради гарантування національної безпеки. Їхні політичні та військові лідери роблять їм послугу, пояснюючи, що стоїть на кону і які ризики існують, намагаючись переконати виборців погодитися на реформи у сфері витрат.
Додаткової терміновості ситуації надає те, що Європа починає серйозно побоюватися: президент США Дональд Трамп може справді мати на увазі свої слова про те, що Європа повинна сама оплачувати власну оборону. Нова Стратегія національної безпеки Трампа чітко це підкреслила.
Європейці сподівалися, що критика з боку Трампа була лише тактичним прийомом. Однак віцепрезидент США Джей Ді Венс та його союзники в Пентагоні справді переконані, що США мають відігравати меншу роль у Європі.
Несправедливий американський стереотип щодо Європи полягає в тому, що на континенті ніхто не переймається обороною. Це справедливо для багатьох політиків, але чимало з них — і більшість найвпливовіших — уже певний час чітко усвідомлюють небезпеку.
"Проблема полягає в тому, щоб переконати європейських виборців іти на жертви заради оборони. Багато що залежить від того, чи зможе цей черговий риторичний поштовх зрушити політичні настрої", — підсумувала редакційна колегія.
Про оборонну стратегію ЄС та чи зможе він побудувати безпеку без США — читайте у статті "Небезпечні ілюзії Заходу: чому Європа досі не готова до великої війни" Романа Вибрановського.
