Європа збільшує оборонні витрати: чи стримає це РФ, коли США стали ненадійним союзником — The Economist

Європейські уряди стикаються з викликами у сфері оборони, опинившись між російською агресією та ненадійністю Америки. Але з'являється дедалі більше доказів того, що континент, принаймні, починає серйозно ставитися до цієї загрози, пише The Economist.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Ми маємо більше обмежень через етичні рамки»: НАТО розглядає більш рішучу відповідь на провокації РФ — FT

У травні Єврокомісія запустила оборонний фонд SAFE (Security Action for Europe, Безпекова ініціатива для Європи) на 150 млрд євро ($174 млрд), який надає членам ЄС низьковідсоткові кредити на інвестиції в оборону. Фонд надає кошти для усунення деяких найбільших прогалин в оборонному потенціалі Європи та для підвищення промислового потенціалу за допомогою спільних закупівель. Скептики сумнівалися, що знайдеться багато охочих на такі позики, але коли 30 листопада минув термін подачі заявок, 19 країн подали запити, і фонд був повністю розподілений. Тільки Польща просить 43,7 млрд євро.

SAFE є одним із двох стовпів плану ЄС щодо сприяння збільшенню витрат на оборону, який спочатку називався ReArm Europe (“Переозброїти Європу”), але згодом був перейменований на Readiness 2030 (“Готовність 2030”). Іншим є можливість активувати в бюджетних правилах ЄС спеціальний пункт (national escape clause/NEC), який дозволить збільшити витрати на оборону, не порушуючи правил ЄС щодо дефіциту. NEC може розблокувати додаткові 650 млрд євро військових видатків.

На саміті НАТО в червні минулого року європейські країни Альянсу зобов'язалися до 2035 року збільшити видатки з 2% ВВП до 3,5% на “основні” військові бюджети, а також на 1,5% на інфраструктуру, пов'язану з обороною. З того часу відчуття терміновості зросло, як і побоювання щодо зобов'язань Америки перед Європою. Очікується, що в огляді глобальної позиції Пентагону буде висунуто вимогу про виведення військ і перенесення сил і засобів США до Азійсько-Тихоокеанського регіону. Америка тепер вимагає, щоб Європа оплачувала зброю для України, а мирні переговори останніх тижнів чітко показали, що прагнення президента США Дональда Трампа покласти край війні РФ проти України може поставити під загрозу безпеку Європи.

Тим часом Росія активізувала свою воєнну економіку, скоротивши терміни, за які вона може стати прямою загрозою для Європи. Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) вважає, що це може статися вже у 2027 році. Бастіан Гігеріх з IISS зазначає, що хоча економіка РФ становить лише близько десятої частини економіки Європи, за паритетом купівельної спроможності Росія витратить цього року стільки ж, скільки всі європейські країни НАТО. 

“Опір України дав Європі можливість наздогнати”, — додав він.

Можливості, в яких Європа покладалася на США і які її оборонні відомства тепер повинні “замінити”, значні. Це включає повітряну та геопросторову розвідку, спостереження та рекогносцировку, стратегічні повітряні перевезення, наземні високоточні удари на великі відстані, а також гіпермасштабні хмарні обчислювальні потужності. За оцінками IISS, вартість заміни американських неядерних можливостей, наданих Альянсу, становить близько $1 трлн.

Однак це далеко не єдині пункти у списку обов'язкових завдань Європи. Колишній заступник генерального секретаря НАТО Каміль Гранд каже, що першочерговим завданням має бути посилення підтримки України, зокрема, в разі виведення американських військ з Європи, за допомогою систем ракетного озброєння великої дальності та засобів протиповітряної оборони. На другому місці, за його словами, стоїть відновлення власних бойових формувань Європи. НАТО потребує інтегрованої системи протиповітряної оборони, яка охоплюватиме всю Європу і зможе протистояти будь-яким загрозам, від гіперзвукових ракет до ударних дронів. Важко оцінити вартість такого складного проєкту, але генеральний секретар НАТО Марк Рютте закликає збільшити можливості протиповітряної оборони на 400%.

Третє місце у списку Гранда займає заміна тих потужностей, у яких Європа все ще залежить від Америки. Він вважає, що все це можна зробити протягом наступного десятиліття. Номінальні витрати європейських країн на оборону вже на 50% вищі, ніж у 2022 році. Гранд очікує, що протягом наступних п'яти років вони зростуть до 500-700 млрд євро на рік, з яких близько 30% піде на закупівлі. Це мало б допомогти.

Однак багато що залежить від того, як швидко зростатимуть витрати. Іспанія та Італія, де сприйняття російської загрози є меншим, ймовірно, відставатимуть. Велика Британія та Франція, які мають фінансові обмеження, будуть намагатися досягти хоча б 3% протягом п'яти років. Але Польща витратить 4,8% ВВП на оборону наступного року, а багаті країни Північної Європи швидко рухаються до 3,5%. Німеччина, оборонний бюджет якої з 2021 року майже подвоївся, прагне досягти 3,5% до 2029 року. 

Інше питання полягає в тому, чи можуть застарілі системи закупівель Європи працювати швидше і чи може її оборонно-промислова база задовольнити попит. Гранд каже, що галузь реагує на це безпрецедентними інвестиціями.

З 2022 року близько 53% оборонних контрактів континенту, за вартістю, дісталися європейським компаніям; 36% було витрачено на американське обладнання, головним чином на винищувачі F-35. Це співвідношення має різко зрости.

Але навіть якщо замовити сьогодні, поставка систем озброєння може зайняти два-три роки. Для забезпечення масштабу та уніфікації необхідні спільні програми, такі як ініціатива семи країн “Європейський підхід до ударів на великі відстані” (ELSA), проєкт з розробки наземної крилатої ракети. Але вони є громіздкими. Майже через 18 місяців після створення у межах ELSA немає згоди стосовно того, що має будувати європейський лідер у галузі ракет, багатонаціональна компанія MBDA.

Зараз міністерства оборони європейських країн говорять про раціоналізацію закупівель і віддають перевагу “спіральному розвитку”, в межах якого достатньо хороші системи постійно вдосконалюються. Мета полягає в тому, щоб швидко розміщувати замовлення і надавати промисловості довгострокові контракти. Але усунення регуляторних перешкод — це повільна робота. Німеччина вимагає, щоб контракти на суму понад 25 млн євро затверджувалися бюджетною комісією Бундестагу. Нідерланди та Італія мають подібні обмеження.

На думку колишнього високопосадовця Міністерства оборони Німеччини Ніко Ланге, війна РФ проти України показує, що перемога дістається тому, хто найшвидше може забезпечити свої передові сили необхідною кількістю технологій. Прогресивні європейські компанії, такі як Rheinmetall, уклали партнерські угоди з українськими компаніями. Оборонні відомства усвідомлюють, що нові технології, розроблені новими компаніями та фінансовані венчурним капіталом, вимагають іншого підходу.

Виклик для Європи очевидний. Європейські союзники по НАТО повинні витратити достатньо коштів, щоб виконати зобов'язання, взяті на себе в червні, реформувати свої процеси закупівель в оборонній сфері, зменшити залежність від Америки та посилити співпрацю. Але лише деякі уряди великих країн пояснюють виборцям, чому оборона повинна мати пріоритет над соціальними витратами. Тим часом по всій Європі крайні праві партії, які симпатизують Росії, становлять серйозну загрозу. У Європи, безсумнівно, є фінансові, технологічні та промислові можливості для того, щоб зробити необхідне. Питання полягає в тому, чи є для цього політична воля. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Росії відповіли на заяви адмірала НАТО про превентивний удар

Раніше The Economist писав, що Путін прагне підірвати НАТО зсередини, ведучи проти Альянсу кампанію в сірій зоні: дешеві, суперечливі та виважені дії, які обережно не доходять до відкритого конфлікту. НАТО потрібно підвищити свою стійкість. Якщо Росія вважатиме, що може уникнути відповідальності за обмежені акти агресії, одного дня ризикує статися щось значно небезпечніше.

Німецький генерал-лейтенант Александер Зольфранк вважає, що у РФ є можливості здійснити обмежений напад на НАТО в будь-який момент, але рішення про це залежатиме, зокрема, від позиції західних союзників.