Збори акціонерів ВАТ «Запоріжсталь» 7 червня відбулися на подив мирно. Ніяких очікуваних скандалів, і забороняючих чи дозволяючих ці збори судових позовів не було. Хіба що основний зал був настільки забитий трудящими, що потенційні злісні міноритарії не потрапили до нього через брак місць. А залу на 440 чоловік у великому місті, певне, не знайшлося. Тому до послуг цих міноритаріїв було надано другий зал, трохи менший, у якому було організовано трансляцію і з якого вони могли потихеньку передавати записки із запитаннями.
А в іншому все пройшло цілком мирно. На зборах були присутні 93,09% акціонерів, причому відчувалося, що консолідовано голосують не менш як 90%. Найбільш слизькі питання, типу розмиву пакетів акцій, не викликали навіть 3% опозиції. Картина була майже ідилічна. Можна було бачити, як член спостережної ради пан Солдатенков мирно піднімав картку з 28,5% акцій. А його сусід представляв ще 22,6%.
Комбінат традиційно непогано попрацював, отримавши виручку від реалізації в 7,97 млрд. грн. Щоправда, чистий прибуток трохи впав — до 763,8 млн. грн. Однак особливо балувати акціонерів дивідендами не стали, звично спрямувавши на них 2% від прибутку, тобто по 2 копійки на акцію. І пообіцяли, що наступного року заплатять ще менше. Ані найменшого інтересу ця інформація у присутніх не викликала. Адже головні акціонери одержують свій шматочок булочки не від дивідендів. Цікаво, що на придбання комбінатом корпоративних прав у різних підприємствах 2005 року пішло 158,7 млн. грн., тобто вдесятеро більше, ніж на дивіденди.
Технічні питання акціонери «проїхали» швидко й мирно. На цьому фронті справи виглядають непогано. Більше третини продукції було продано на внутрішньому ринку, на експорт пішло 67,3% (у тому числі 46,1% — у далеке зарубіжжя).
2005 року підприємство перерахувало до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів 616,632 млн. грн., що на 104 мільйони більше, ніж 2004-го. Від обороту це становило близько 7,7% й усього на 0,5% перевищило аналогічний показник 2004 року. Тож чутки про те, що металургів до краю задавили податками, дещо перебільшені.
На технічне переозброєння і ремонти цього року намічено витратити 588 млн. грн.
Найбільш спірним було питання розмиву акціонерного капіталу шляхом злиття основного ЗАТ із п’ятьма трейдерськими ТОВ. Точніше, обміну їхніх статутних фондів на пакети додаткової емісії акцій комбінату. Проте після того як у зал не занесли стосу забороняючих робити це судових рішень за позовами міноритаріїв, стало ясно, що схему збори затвердить. Тож, фактично, усе звелося до оголошення ряду деталей.
Головним аргументом для злиття стала заява, що, мовляв, іде процес об’єднання ВАТ «Запоріжсталь» зі своїми багаторічними торговими партнерами і що це матиме великий синергетичний ефект, дасть можливість значно збільшити рентабельність основної діяльності, підвищити ринкову капіталізацію й оптимізувати поставки сировини.
Правда, виявилося, що скромні ТОВ-ки із сумарним капіталом у 450 млн. грн., які вливаються в «Запоріжсталь», «розпиляні» по частках дуже пропорційно: «Торговий дім «Запоріжсталь» (статутний фонд — 180 млн. грн.), ТОВ «Стіл трек» (СФ — 67,5 млн. грн.), ТОВ «ТД Вогнетривів» (СФ — 67,5 млн. грн.), ТОВ «Запоріжстальінвестторгпром» (СФ — 90 млн. грн.) і ТОВ «Центро-Сталь» (СФ — 45 млн. грн.). Втім, проблеми поділу фінансових потоків комбінату — це зовсім інша історія...
Єдиним економічним обгрунтуванням приєднання трейдерів до комбінату прозвучало те, що компанія «ТД «Запоріжсталь» розробляє родовища коксівного вугілля в Ростовській області для забезпечення потреб «Запоріжкоксу». Реально родовища вона там поки не має, але справді купила вуглезбагачувальну фабрику «Шолоховская», вклавши в неї близько 5 млн. дол. Про діяльність інших «приєднантів» узагалі скромно промовчали.
Власне кажучи, на цьому пояснення і закінчили. Дрібних акціонерів, які голосували проти збільшення статутного фонду компанії, втішили тим, що за бажання вони можуть продати свої акції до 22 липня 2006 року. І пообіцяли продовжувати з ними переговори. Хоча в звіті спостережної ради прозвучало нагадування про те, що наприкінці травня від міноритарних акціонерів надходила якась пропозиція, котра не отримала підтримки основних власників...
Тепер до 7 липня буде погоджуватися ціна викуповування акцій. У заяві про проведення зборів дрібним акціонерам спочатку люб’язно пропонували 25 копійок за акцію, тобто за номіналом. Із урахуванням того, що на фондовому ринку ще кілька місяців тому ціна акції доходила до 6 гривень, це виглядало, звісно, щедро. На зборах же член спостережної ради «Запоріжсталі» Олександр Шиханов, заявивши про майбутні переговори, зазначив, що викуповування акцій за номіналом було б «не зовсім справедливим». Хоча він же підтвердив, що комбінат свої акції на організований фондовий ринок не виводив. З чого випливало, що коливання їхнього курсу його не дуже непокоять.
Про це ж трохи пізніше сказав і голова правління ВАТ «Запоріжсталь» Віталій Сацький. Він запевнив присутніх, що акції буде скуплено за узгодженою ціною, а не за номіналом. Щоправда, уточнивши при цьому, що «ринкова ціна занадто висока для викуповування». Тож особливі доходи міноритаріям не світять. Хоча й сьогодні середня ціна акцій становить близько десяти номіналів.
Основною ж новиною зборів став офіційний вихід із числа власників комбінату групи Андрія Іванова. Офіційно на комбінаті уникають чітких коментарів щодо зміни складу власників, але й не відкидають такої можливості.
Поки ж Іванова звільнили з посади голови спостережної ради. Її посів Артур Набдінов (раніше відомий за проектами Індустріалбанку). Ще одного члена спостережної ради, Миколу Шмідта, замінили на Андрія Нікуліна з «ТД «Запоріжсталь». Пан Нікулін якраз і займається питаннями поставок коксу як із російської збагачувальної фабрики «Шолоховская» (Ростовська область), так і з «Запоріжкоксу».
Звільнення Іванова ще раз підтвердило чутки про те, що група Іванова/Хмельницького поступово залишає Запоріжжя й остаточно переносить свої інтереси до столиці. Дуже зворушливо прозвучало пояснення пана Шиханова про те, що його вихід зі складу спостережної ради ВАТ «Запоріжсталь» пов’язаний із його обранням до Київської міської ради. Адже Андрій Анатолійович засідає в Київраді вже не перший рік.
У зв’язку з цим найімовірнішим, мабуть, буде посилення позицій групи Midland Resources, яку представляють Едуард Шифрін (заступник голови СР) і Олександр Шнайдер. Очевидно, залишаються в числі власників комбінату й акціонери Індустріалбанку Володимир і Ігор Дворецькі. А також Віталій Сацький, що приєднався до них.
Однак якихось особливих неприємностей від того, що відбувається, не слід очікувати. Інтерес викликає хіба що сума відкупного. Комбінат вже оцінювали в 1,2 млрд. дол. Тож вартість активів від’їжджаючих товаришів можна оцінити в кілька сотень мільйонів доларів (падіння курсу акцій їх уже точно не стосується).
Міноритарії вже явно програли перший раунд і, судячи з усього, їм доведеться задовольнятися досить скромною компенсацією.
Ну а Іванову і Хмельницькому ресурси дуже не завадять. Після зміни київської влади вони раптово опинилися в не зовсім дружньому середовищі. Мерія має намір перевірити їхні найбільші покупки — типу радгоспу «Хотівський» з 11 квадратними кілометрами землі (це більше від великого столичного масиву Оболонь), «Київенергохолдингу» тощо. Крім мерії, нерви цим бізнесменам збирається попсувати і Фонд держмайна, який подав позов із вимогою скасувати розпорядження Київської міськради про передачу їхній групі ВАТ «Київмлин». Попереду і боротьба з київською владою за банк «Хрещатик», різні будівництва й інші об’єкти. Тож запорізький період життя Іванова і Хмельницького завершився.