У пошуках еліксиру інвестиційної привабливості

Хоч би що відбувалося з інвестиційним кліматом в Україні, а форуми, які пропагують привабливість регіонів, не виходять із моди. Кількість таких заходів зростає, і в частині їх проведення Київська область - попереду всіх. Досить сказати, що за період з вересня 2010 року по лютий 2012-го (тобто менш як за півтора року) Київська облдержадміністрація запрошувала інвесторів для спілкування тричі. У ході таких заходів накопичений чималий досвід, зроблені корисні уроки. Втім, якщо перші два інвестфоруми пройшли досить помпезно (за участі прем’єр-міністра, віце-прем’єрів, багатьох міністрів), то ІІІ Міжнародний інвестиційний форум «Інновації. Ініціатива. Інвестиції. Інфраструктура», який відбувся в Українському домі 21 лютого, за представництвом був набагато скромнішим. Керівники зацікавлених міністерств і відомств направили на захід в основному своїх заступників або начальників департаментів. Зате цей форум відвідало чимало послів і дипломатів іноземних держав, представників міжнародних організацій, включаючи президента Асоціації європейських регіонів пані Мішель Саббан, а також представницькі делегації з ряду регіонів Росії, Білорусі, Польщі та інших країн.

Та й результативність заходу виявилася не нижчою за попередні. До особливостей форуму можна віднести велику увагу до вітчизняних інвесторів, а також до реалізації соціальних проектів: впровадження Інтернету в школах, модернізації бібліотек. За словами голови Київської ОДА Анатолія Присяжнюка, підписано кілька десятків меморандумів і договорів, в область залучено понад 1,5 млрд. дол. інвестицій.

Чи замінять закони патронат?

Під час форуму було представлено кілька десятків нових інвестиційних договорів. Зокрема, підписано угоду з датською компанією Rockwell про будівництво в Яготинському районі заводу теплоізоляційних матеріалів - сума інвестицій становитиме близько 1,5 млрд. грн. Уже в першому півріччі нинішнього року на Київщині буде введено в експлуатацію підприємство з робочими місцями для тисячі людей і з добовою випічкою хлібобулочних виробів обсягом 300 тонн. Запуск цього об’єкта значно поліпшить забезпечення хлібом віддалених від столиці районів Київської області.

Особливий інтерес присутніх викликала участь у роботі форуму ЗАТ «Росава» і СП «Нібулон», які ще недавно мали певні складнощі з представниками нинішньої влади (щодо «Росави» навіть було порушено кримінальну справу). Керівники обох компаній представили потужні інвестиційні проекти. Зокрема, генеральний директор «Росави» Роман Рибачук розповів, що намічений план - розширення асортиментів виробів і нарощування виробництва до 10 млн. шин на рік - успішно виконується. Кілька тижнів тому зварено першу партію шин для автомобілів-гігантів Білоруського автозаводу. Настав час впритул зайнятися і розв’язанням важливої екологічної проблеми: підписано меморандум з КОДА про будівництво в Білій Церкві комплексу з утилізації шин. У подальший розвиток підприємства та будівництво екокомплексу до 2015 року буде вкладено 32 млн. євро.

Що ж до СП «Нібулон», то ця компанія, головний офіс якої розміщується в Миколаєві, у складний для неї час заручилася підтримкою керівництва Київоблдержадміністрації. Саме тут, у столичній області, «Нібулон» зосередив сили для реалізації своїх проектів, спрямованих на вирішення цілого комплексу завдань: будівництво елеваторів і флоту для транспортування зерна та соняшника по Дніпру. Як розповів генеральний директор компанії Олексій Вадатурський, у будівництво елеватора в селі Денихівка вкладено 20 млн. дол. Крім того, інвестори не залишилися осторонь від потреб місцевих жителів, зайнявшись спільним розвитком інфраструктури. При цьому підприємство вклало в будівництво доріг та інших об’єктів 4 млн. грн., місцева громада - 500 тис. грн.

Планується також будівництво елеваторів у м. Переяслав-Хмельницькому, у Кагарлицькому районі. Усього в реалізацію проекту, спрямованого на будівництво елеваторів і відродження судноплавства по Дніпру та Південному Бугу, «Нібулон» вкладе 150 млн. дол.

Обидва інвестиційні проекти, про які йдеться, перебувають під патронатом голови Київської облдержадміністрації. Усього таких проектів близько півсотні. Що ж, бізнес в Україні перебуває в такому стані, що ним обов’язково хтось має опікуватися.

Чому біжать інвестори?

Погіршення інвестиційної привабливості країни, про яку останнім часом не каже тільки ледачий, не могло не позначитися на окремо взятій області. В офіційному звіті Київської обласної державної адміністрації констатується, що обсяги інвестицій в 2011 році виявилися меншими, «ніж передбачалося програмою». Це результат того, що ряд іноземних компаній повністю припинили чи перенесли на невизначений термін реалізацію своїх інвестиційних проектів. Так, «заморозила» інвестиції компанія «КНАУФ груп» (Німеччина), яка мала спорудити заводи з виробництва теплоізоляційних матеріалів, гіпсокартону та будівельних сумішей у Фастові, призупинило діяльність ТОВ «Рубіроз Агрікол ко ЛТД» (Ліван), вилучивши 10 млн. дол. інвестицій, низка структур значно скоротила виділення коштів на реалізацію інвестиційних проектів. І причини таких зривів слід шукати не скільки й не стільки в економічній кризі. Є й більш прозаїчні причини, про які на форумі особливо не поширювалися. А якщо про них і говорили, то не з трибун, а в кулуарах, у вузькому колі. Щоправда, були все-таки й винятки.

На засіданні тематичної секції «АПК, ЖКГ і енергозбереження» бурхливі оплески на знак розуміння та підтримки виступаючого пролунали один раз. Сталося це, коли Олексій Вадатурський навів показовий приклад. Будівництво вже згаданого елеватора в селі Денихівка було завершено за три місяці. А чиновникам Мінагрополітики знадобилося набагато більше часу, щоб видати побудованому підприємству сертифікат. У
результаті через чиновницькі примхи елеватор дотепер не працює. Інвестиції, по суті, заморожено, а селяни не одержують таких необхідних послуг. Реакції присутніх на секції не доводиться дивуватися: дуже вже знайомі підприємцям подібні ситуації, коли замість допомоги різні контролюючі органи влаштовують «бізнес-шоу», які повністю вбивають будь-яке бажання інвестувати.

Більше не завжди краще

У переліку інвестиційних «проколів» фігурує компанія «Регіонпродукт» (Австрія), яка призупинила інвестиційний проект, що передбачає будівництво молочного підприємства в столичній області. Здається, що неповернення ПДВ стало не єдиною причиною того, що інвестор втратив інтерес до свого проекту. Річ у тім, що інвестувати в галузь, яка відчуває хронічний дефіцит сировини для переробки, - означає йти на відомі збитки. Адже тваринництво в нашій країні доведене до такого стану, що сирого молока, особливо високоякісного, не вистачає не тільки для переробників і споживачів Київської області. При цьому його обсяги продовжують падати. За минулий рік, наприклад, обсяги заготівлі молока в Україні знизилися ще на 2%.

Коли сире молоко стає дефіцитом, то бізнес із виробництва молочних продуктів втрачає перспективу. З усіма наслідками, які випливають. Введення в експлуатацію по кілька великих тваринницьких комплексів на рік у масштабах країни проблеми не розв’язує. Продукція, яку вони виробляють, не може покрити недобір сировини, що надходить із численних селянських господарств, які, втративши підтримку та увагу, скорочують виробництво або й зовсім зникають. Попри це, реалізація такої «стратегії» триває. І це добре було видно під час роботи інвестиційного форуму. Представники Мінагрополітики, віддаючи належне дрібним господарствам, стверджували, що для вирішення проблеми важливо будувати та вводити в експлуатацію великі тваринницькі комплекси. Справді, в експозиціях усіх трьох інвестиційних форумів столичної області фігурували ті самі великі тваринницькі підприємства, побудовані в основному за бюджетні та позикові кошти. А от досвіду перетворення примітивних дрібних господарств на сучасні міні-ферми, як і створення обслуговуючих кооперативів, днем з вогнем не знайти. Не кажучи вже про те, щоб ініціювати реалізацію відповідних проектів.

Авторитетний експерт, доктор економічних наук Любов Молдован, яка вивчила досвід розвитку тваринництва в багатьох країнах (включаючи Нідерланди, Францію та США), вихід бачить у тому, щоб одночасно з будівництвом великих підприємств розбудовувати дрібні, які завжди годували країну та продовжують робити це нині. Інша річ, що для підвищення дохідності, якості виробленої продукції вони потребують як технічної, так і організаційної модернізації. Експерт також вважає, що переведення тваринницької галузі на сучасні рейки важко уявити без створення мережі кооперативів, з допомогою яких селяни отримують можливість концентрувати виробництво та збут продукції, але при цьому залишаються повноправними господарями й можуть одержувати доходи, що відповідають витраченій ними праці та їх підприємливості.

Треба сказати, що деякий розворот до залучення вітчизняних інвесторів, хоча й повільно, але все ж таки відбувається. Втім, це стосується в основному великого капіталу. Невеликі ж інвестори, як і раніше, залишаються осторонь процесу. Висновок очевидний: активізація фермерсько-кооперативних (нехай невеликих, але досить численних у загальній масі) господарств не тільки стимулювала б залучення дрібних інвесторів на місцях у виробничі процеси, а й дозволила б розв’язати чимало соціальних проблем. І передусім - підвищити зайнятість сільського населення. Чи, може, пріоритети в чиновників сьогодні інші?