ТАРИФАМИ ПО... ЖИТЛОКОМУНГОСПУ

Найближчим часом в Одесі можуть переглянути тарифи на житлово-комунальні послуги. У бік зменшення. У це, звісно, важко повірити, але у вівторок на сесії міськради було подано висновки депутатської групи, котра вивчила обгрунтованість збільшення тарифів. У них міститься те, про що люди торочать не один десяток років, просять, благають. Адже за останні роки ціни нестримно росли, тоді як якість обслуговування знижувалася. І щоразу, при кожному наступному підвищенні цін, влада намагалася пояснити народу, що все зроблено за законом і відповідно до норм і правил. І нічого, мовляв, нарікати на долю, оскільки населення оплачує не всі 100% вартості послуг, а лише 80%. Та й то не регулярно. Ну а тим, хто не може заплатити, держава надає субсидії...

І ось, нарешті, місцева влада, так, саме влада (бо без їхньої згоди навряд чи створили б депутатську групу) вирішили показати народу, що таки так, його дурять. Хоча це всім давно і так було зрозуміло.

Ну не може людина щодоби витрачати 220 літрів холодної води й 130 гарячої. За соціалізму, коли приймалися ці норми, потрібно було показати усьому світу, що для радянської людини — блага по максимуму. Але ці самі блага давно вже перетворилися на біду. Адже норматив споживання води враховується при формуванні тарифу. І тариф цей, природно, завищений. До того ж водопровідники включають у нього й утрати води в мережах. Це доведено в арбітражному суді. Але це ще не все. Нинішнього року жителям стали приносити додатковий рахунок на оплату холодної води. Жеківські робітники в тих будинках, де, за їхніми словами, було зафіксовано перевитрату води, ці додаткові літри «розкидали» на всіх мешканців. Після втручання управління у справах захисту прав споживачів самоправність припинилася.

Отож, у депутатській довідці сказано, що втрати холодної води в одеських мережах складають 35%. З них 18,3% припадає на внутрішньобудинкові, а 16,7 — на магістральні. Отож депутати наполягатимуть, щоб зробили перерахунок. Щодо вартості послуг, то вони повинні залишитися на рівні тарифів, затверджених облдержадміністрацією на 1 січня 2000 року: з водопостачання — 30 копійок за 1 кубометр і з водовідведення — 26. А для мешканців будинків, обладнаних приладами обліку води, пропонується встановити диференційований тариф, із якого виключити нормативні втрати у внутрішньобудинкових мережах. І, звісно, слід знизити норми споживання води: по холодній — до 180 літрів на добу, гарячій —105. Хоча це теж багато. Принаймні, вище, аніж у Європі.

Про те, як воно у Європі, в Одесі останнім часом говорять багато. Вся річ у тім, що на початку майбутнього року міська влада збирається підписати довгостроковий контракт із французькою фірмою Sues Lyonnaise des Eaux на реконструкцію водогону й каналізаційного господарство. До речі, Одеса стала першим в Україні та країнах СНД містом, із якого французи вирішили завойовувати колишній радянський простір. Переговори з міської владою вони ведуть давно, і минулого тижня мерія та представники цієї компанії підписали договір про проведення підготовчих робіт для підписання контракту. З огляду на це одеський водогін і каналізацію, на базі яких створено нове підприємство, передано в комунальну власність. Тому є надія, що пропозиції депутатської групи щодо зниження норм споживання води врахують.

Цю проблему можна було б вирішити і за рахунок встановлення лічильників. Але в цьому відношенні мало що робиться. Депутатська група вважає, що необхідно розробити механізм встановлення їх у кредит і на пільгових умовах.

З гарячою водою проблем ще більше. Навіть у тих мешканців, у кого вона нібито є. Іноді воду складно назвати не лише гарячою, а й теплою. Перевірка показала, що за нормами температура гарячої води в кранах має бути не нижче +50 градусів і не вище +75. За температури +45—49 плата за підігрів береться в розмірі 90%, за температури +40—44 — 70%, а якщо параметри нижчі від +40 градусів, то люди мають платити за воду як за холодну. Ці правила затверджено Кабміном. А що роблять підпри- ємства? «Одеські теплові мережі» склали свої. Називаються вони «Інструкція про роботу з претензіями споживачів теплової енергії». У цьому документі, що в органах юстиції не зареєстрований, перераховані вище параметри безбожно занижено. Нормативна температура води +45 градусів. Від неї й танцюють. Беруть 70% оплати при +30—35 градусах, що нижче від температури тіла. Лише за +30 «Одеські теплові мережі» вважають, що вода не підігріта. Люди, звісно, скаржаться. Але, як горохом об стіну.

Депутати наполягатимуть, щоб гаряча вода коштувала 7 грн. 25 коп., як це було на 1 січня 2000 року. По опаленню вони пропонують знизити тариф на 8 коп., тобто він має бути не вище 73 копійок за 1 кв. м корисної площі. Зовсім недавно «Одеські теплові мережі» місто забрало в свою комунальну власність. Вони перебували на балансі «Одесаобленерго», і їх довелося відвойовувати в суді. Тому є надія, хоч і слабка, що голос депутатів почують.

Однак дане підприємство постачає лише одну частину міста, іншу — обласне «Одестеплокомуненерго», котре фінансово набагато слабкіше. Житлові будинки, що перебувають у нього на обслуговуванні, досі не підключено до опалення. Тому депутати наполягатимуть на створенні єдиної структури теплопостачання міста.

Однак усі вищезгадані порушення, напевно, ніщо в порівнянні з роботою жеків. Як сказано в довідці депутатської комісії, «окремі керівники житлово-експлуатаційних підприємств узагалі вважають, що жителі будинків платять квартплату за те, що в них мешкають, а не за надані послуги». Так воно й виходить. Жителям нічого не залишається, як скидатися й ремонтувати свої обшарпані під’їзди, сходові кліті, склити вікна, установлювати двері, проводити електрику, ремонтувати ліфти й багато іншого. У такому випадку простіше створити об’єднання співвласників житлових будинків і самостійно утримувати своє житло, але мало хто знає, що це таке насправді і як його організувати. Така робота в місті не проводиться. Депутати наполягатимуть на тому, щоб зобов’язати УЖКГ цим займатися.

Щодо тарифів, то вони пропонують зберегти квартплату на рівні 28 коп. (зараз 33 коп.) і не змінювати її протягом одного року. У цю суму входить і плата за користування ліфтом. З огляду на те, що в багатьох будинках вони не працюють, а плата стягується, її варто перераховувати не жекам, а безпосередньо підприємствам, що експлуатують ліфти.

У всьому цьому найстрашніше — що людині, якій надають неякісні послуги, дуже складно довести, що її дурять, порушують її права. Річ у тім, що жодне підприємство, котре надає комунальні послуги населенню, не уклало з мешканцями договір про надання послуг. Хоча давно зобов’язане було це зробити. Є спеціальні правила, затверджені Кабміном, вони почали діяти з 1 лютого 1998 року, де про це чітко сказано.

Звісно, відсутність договорів на руку постачальникам послуг. Енергопостачальні підприємства, приміром, відповідальність за їхню якість не несуть, мотивуючи тим, що вони не є виконавцями. Зі скаргами на напівтеплі батареї та напівхолодну «гарячу» воду, на те, що через перепади напруги згорів телевізор або холодильник і т.д., мешканців посилають у жек. А в жеку не реагують, посилаючись на те, що за ці послуги плату він не отримує. Словом, біг по замкнутому колу. Депутати наполягатимуть, щоб договори між мешканцями й підприємствами уклали до кінця цього року.

Однак усе запропоноване народними обранцями — це лише висновки робочої групи. Їх вивчатиме виконавча влада, а потім їх винесуть на затвердження сесії. Чи приймуть їх? За словами керівника робочої групи, голови постійної депутатської комісії з житлово-комунального господарства Миколи Боровського, директори підприємств, яких вони заслуховували на своїх засіданнях, із їхніми висновками (не всіма, звісно) були змушені погодитися. Проте хочеться наголосити ось на чому. По суті, вперше за останній час влада дала свою згоду на створення такої комісії. Її висновки вже оприлюднено. І якщо хоча б частину запропонованого буде прийнято й виконано, то можна сказати, що крок у наведенні порядку в системі надання послуг зроблено.