ШОВКОВИЙ ШЛЯХ У КАБАЛУ

У кращі часи Черкаський шовковий комбінат випускав щороку продукції на 450 млн. крб., одержуючи майже 40 млн. крб. прибутку. На комбінаті трудилися 5,5 тис. чоловік, працювали свої дитячі сади, поліклініка, база відпочинку... Чимало з цього в минулому. Коли 2002 року колишній велетень легкої промисловості відзначав своє 35-ліття, особливих причин для радості не було. Підприємство на межі банкрутства, оце вже точно — у боргах, як у шовках…

Історія з кредитом і гіперінфляцією

Олександр Леонідович Луговський, директор Черкаського шовкового комбінату з 1990 року:

— Наш комбінат постійно переоснащувався й за оснащеністю вважається найкращим в Україні. Навіть у найтяжчі для економіки роки — 1993, 1995, 1998 — ми закуповували в Європі найсучасніше устаткування, отож нині легко освоюємо новий асортимент. А історія виникнення нинішніх фінансових проблем така.

1995 року, відповідно до указу Президента й постанови Кабміну, підприємству було виділено 500 млрд. крб. кредиту — в перерахунку на гривню це 5 млн. Із них 2,8 млн. комбінат узяв — через Укрсоцбанк — для збільшення обсягів виробництва й розробки асортименту тканин, з яких планувалося шити вироби для силових структур, що їх раніше в Україні не випускали. Відсоткову ставку в умовах галопуючої інфляції було визначено в 70% річних.

Продукцію ми виготовили, а ось силовики розрахуватися за неї не змогли. Своєю чергою, ЧШК не міг тоді звернутися з позовом до арбітражного суду для стягнення боргу з Міноборони, бо для цього було потрібно заплатити мито в розмірі 5%. П’ять відсотків від 2,8 млн. — це 140 тис. грн., сума для підприємства непідсильна. Але щойно набрав чинності закон, який скасовує цю норму, позов до арбітражного суду ми надіслали.

Міністерство оборони остаточно розрахувалося з комбінатом лише 2001 року. Але ще в 1996-му, у зв’язку з високим рівнем інфляції й вимиванням оборотних коштів, ми звернулися до Укрсоцбанку з проханням призупинити нарахування відсотків за вже отриманий кредит. Банк пішов нам назустріч і протоколом кредитної ради від 29 березня 1996 року ухвалив рішення «призупинити, починаючи з 1 квітня 1996 року, нарахування відсотків за кредитами АТЗТ ЧШК до повного погашення раніше нарахованих і несплачених відсотків за кредит...».

Близько половини боргу підприємство погасило, залишилися винні — без урахування відсотків — 1,5 млн. грн. Проте 6 липня 2001 року кредитний комітет Укрсоцбанку в односторонньому порядку приймає протокольне рішення № 39: «скасувати рішення кредитної облдирекції, ухвалене з перевищенням повноважень, і донарахувати відсотки по АТЗТ «ЧШК» за користування кредитами за кредитними договорами... Надалі нарахування відсотків здійснювати до повного погашення заборгованості...»

І банк увімкнув «лічильник» — 70% річних, нарахував відсотки за п’ять років, причому їх нарахування триває й досі. А в березні нинішнього року подав документи на банкрутство ЧШК. Але якщо у фінустанові, як вони самі пишуть, хтось перевищив власні повноваження, то це внутрішня проблема банку, а не привід для нарахування заднім числом встановлених ще в умовах гіперінфляції відсотків.

Якби не рішення банку 1996 року, ми, природно, вжили б усіх заходів для погашення боргу. У заставі в нас було високоліквідне майно. Укрсоцбанк передусім мав вирішити питання його реалізації, але цього не зроблено.

Зараз банк створює таку схему, при якій підприємство вартістю понад 80 млн. грн., маючи лише 1,5 млн. заборгованості, може бути оголошене банкрутом і продане за копійки. Наша справа перебуває у Господарському суді. Проте київське керівництво Укрсоцбанку в розмові зі мною відкрито заявило, що виграє будь-який процес, хоч би скільки це банку коштувало. Судячи з того, як суд легко ухвалював рішення про донарахування відсотків за п’ять років, не вникнувши в документи й у суть проблеми, я бачу, це — не порожні слова.

Легка промисловість стає дедалі легшою

— Яке, на вашу думку, становище ЧШК, порівняно з іншими підприємствами галузі?

— Борги перед кредиторами є не лише в нашого комбінату — в ряді підприємств легкої промисловості вони сягають позначки 80—100 млн. Це при тому, що контрольні пакети акцій належать державі. Отож на загальному тлі наша заборгованість мінімальна. Я відповідальності з себе як із голови правління акціонерного товариства не знімаю, але ми робимо все, що можемо в цій складній економічній ситуації.

— А саме?

— ЧШК шукає і знаходить ринки збуту. Протягом двох останніх років позначилася тенденція до збільшення обсягів виробництва на 10—12 відсотків. Хочу підкреслити: виробництво зростає не за рахунок внутрішнього ринку, а за рахунок іноземних покупців. Нашими тканинами посилено цікавиться Росія, нині ми відкриваємо представництво в Курську. Частіше почала до нас звертатися Білорусь, здійснено пробні поставки до Прибалтики, відправляємо партію в Угорщину, в Азербайджані готові взяти в нас мільйон метрів підкладкової тканини...

Починають працювати на внутрішній ринок і наші швейники. Якби не банківські донарахування, ми могли б упоратися з ситуацією. Окрема розмова — це поставки для армії...

Армія й текстильна незалежність України

— Невже Збройні сили в певному сенсі підривають текстильну промисловість?

— У буквальному. Не розрахувавшись вчасно з нами, силові відомства почали завозити чужий текстиль — через інофірми. У результаті торік ЧШК випустив лише 20—22 см тканин на одного військового України. На запит нашого депутата Бориса Райкова з уряду отримано відписку: «На жаль, ЧШК не брав участі в тендері...» ЧШК виробляє тканини, а тендер проводиться для виготовлювачів обмундирування. Є відповідні постанови, у яких чітко записано: пріоритет при виборі постачальника має віддаватися виробникам вітчизняних тканин. Проте нам відомо — у квітні–травні було завезено групу тканин з-за кордону, для цього навіть провели додатковий тендер, що законом заборонено. Усім цим займалися силові структури.

Тканини поставляються без ПДВ і в такий спосіб стають дешевші, ніж наша. Хоча якщо зняти ПДВ з нашої продукції, то її вартість буде такою самою. Але при цьому ми ж даємо державі доходи у вигляді податків і нарахувань на заробітну плату, оплачуємо енергоресурси, завантажуємо людей роботою тощо. Є висновок щорічного ярмарку-виставки, присвяченого обмундируванню, в якому сказано: тканини ЧШК рекомендовано для виробництва цієї продукції. На жаль, у нас усе йде якимось іншим шляхом...

Коло і навколо

— Президент і наші прем’єри неодноразово заявляли, що розвиток легкої промисловості має стати пріоритетним. Щось робиться для вирішення цього завдання? І який стан справ у сусідів?

— Про певні послідовні дії говорити не доводиться. При цьому можна прямо сказати: російська текстильна промисловість набагато жвавіше працює, ніж українська. Навіть на душу населення тканин там виробляється більше. Інакше ставлення до галузі...

Наприклад: у Москві підприємства легкої промисловості звільнені від плати за землю. Ми зараз не говоримо про повне звільнення, кажемо: давайте зменшимо плату за ту землю, яка реально не використовується, де потужності законсервовані. Ні, нам не йдуть назустріч. А в Білорусі взагалі ставлення до товарів народного споживання особливе. Тому Могильовський шовковий комбінат (цілковитий аналог ЧШК, ми для них готували кадри) працює на повну потужність. Бачимо, як добре почала працювати свого часу відстала Туреччина. В Китаї ухвалено додаткову програму для створення ще 15 млн. робочих місць у легкій промисловості...

Чому в нас економіка в такому становищі, чому нам нараховують 70% за кредит? У якій країні таке може бути? Хіба міністр економіки не бачить, що темпи зростання в легкій промисловості знизилися, навіть порівняно з минулим роком? Він же бачить, що це незаконно — при нинішньому рівні банківських ставок нараховувати 70% річних. Ось і результат. Борги перед Укрсоцбанком у ЧШК, за судом, приблизно 10 млн., перед Пенсійним фондом — 3,5 млн., із них 20—25 % — штрафи й пеня, ну і заборгованість із зарплати майже 700 тис. — тримісячна. Борги накручуються штучно. Невже нашій країні не потрібні такі підприємства, як ЧШК? Якби існували спільні для всіх правила в економіці, наш комбінат елементарно мав би 3—4 млн. грн. прибутку на рік.

До питання про банкрутство

— У ситуації навколо ЧШК є кілька «слизьких» місць. Не секрет, що контрольний пакет акцій Укрсоцбанку належить структурам, близьким до нинішнього міністра економіки Валерія Хорошковського. При цьому його підлеглий по Мінекономіки, головний фахівець Регіонального управління з питань банкрутства надсилає у травні ц.р. в Черкаську обладміністрацію листа, у якому змальовує фінансове становище ЧШК...

— Після того листа в нас з’явилося безліч перевіряльників: прокуратура, податківці, МВС. Але, перевіривши дані, викладені в листі пана Лапая, здивувалися: звідки взялися такі цифри? Написане головним спеціалістом виявилося неправдою. Вважаю, державні службовці не повинні так робити. А оскільки я відшукав матеріали, які свідчать, що посаду арбітражного управляючого комбінатом запропонували автору листа ще торік у вересні, тобто тоді, коли питання про банкрутство взагалі не стояло, можна зробити висновок: «замовлення» на ЧШК готувалося вже тоді.

— Одне з питань у тому листі стосувалося київської фірми «Проспер», якій нібито належить 51% акцій ЧШК...

— І в цьому питанні допущено неточність. Перевірка з’ясувала — сама фірма «Проспер» не є акціонером АТЗТ «ЧШК». Ми з «Проспером» працюємо за так званою давальницькою схемою: вони нам постачають сировину, ми виготовляємо продукцію й віддаємо їм. У них є налагоджені ринки збуту. Для них ми робимо ні багато ні мало 120—130 тис. метрів тканин на місяць.

— Як складалися відносини з Укрсоцбанком після зміни складу його засновників?

— 2002 року на комбінат приїхали представники керівництва Укрсоцбанку й повідомили, що банк хоче зайти на підприємство. Мені пропозиція дуже сподобалася. Бо коли є така потужна фінансова структура, як Укрсоцбанк, є фірма «Проспер», що займається питаннями постачання сировини й ринків збуту, коли є потужний виробник, такий, як ЧШК, — співпраця могла б стати найкращим варіантом у ситуації, що склалася. Чотири місяці ми працювали над цим питанням. І все закінчилося нічим...

Вклавши у комбінат своє життя, пропрацювавши тут 30 років, я його на брухт не віддам. Якщо не влаштовую я як голова правління, то акціонери підприємства мають визначитися. Але все треба робити законно.

Погляд із «Будинку зі шпилем»

Своєрідною візитною карткою Черкас є «Будинок зі шпилем». Керівництво ЧШК свого часу неабияк постаралося, щоб він став резиденцією Укрсоцбанку. Під час перебудови, рятуючи від інфляції свої кошти, комбінат став засновником банку, вклавши в його статутний фонд 11 млн. крб., що за курсом відповідало 17 млн. дол. США.

Ігор Анатолійович Сергієнко, управляючий Черкаською обласною філією Укрсоцбанку:

— ЧШК — давній наш клієнт. Але через складну ситуацію в економіці й рівень менеджменту на комбінаті окремих кредитів 1995 року підприємство не погасило. Ми вникали в проблему. Так, було держзамовлення, було замовлено тканину й за неї не заплатили, було випущено тканину для середньоазіатських республік, яка виявилася так і не затребуваною. Наприкінці 1999-го — початку 2000 року змінився склад засновників Укрсоцбанку. Сам я тут працюю з березня 2000-го, тож добре уявляю собі, що й як відбувається.

Ресурси банківської системи в Черкаській області на 87% складаються з вкладів населення. Узявши ці гроші й розмістивши їх як кредит в економіці, ми маємо отримувати відсотки й виплачувати відповідні відсотки вкладникам. Такий закон кредитної системи. Останні п’ять–сім років ЧШК — збиткове підприємство. Тобто з випуском кожного нового метра тканини комбінат нарощує свої збитки. Вічно так тривати не може.

Переговори з керівництвом ЧШК Уксоцбанк вів і на рівні Черкас, і в Києві. Але якогось компромісу досягти так і не вдалося. Реального плану виходу з кризової ситуації в ЧШК немає. При цьому тіло кредиту як було 1,5 мільйона, так таким і залишилося; відсотки комбінат також не виплачував. Отож говорити, що Укрсоцбанк винен у скрутному становищі ЧШК, — неправильно.

Торік через свої канали ми дізналися: на підприємстві скуповують акції. У результаті рік тому контрольний пакет ЧШК придбали особи, причетні до київської фірми «Проспер». У такий спосіб на комбінат зайшов новий власник. Але якщо з’явився новий власник, він повинен мати певний план виходу з кризової ситуації. Адже підприємство не купують для того, аби вирізувати брухт, хоча там, напевно, і брухту вистачить...

Реального плану виходу з кризи новий власник не запропонував. Після цього ми були змушені — бо ж кредит вічно «висіти» не може — подати документи на банкрутство. Відбулися дві наради в обладміністрації з участю губернатора В.Лешенка. На другій нараді були представники «Проспера», всім хотілося дізнатися, що ж вони думають. Нарада закінчилася тим, що нові засновники повинні скласти план дій.

У колишній «іпостасі» перспектив у підприємства, крім подальшого збільшення боргу, ми не бачимо. Якби не банк, то рано чи пізно документи на банкрутство подав би Пенсійний фонд. Проте ми — за конструктивне вирішення питання. Метою банку в жодному разі не є банкрутство заради банкрутства. Ну збанкрутує ЧШК, і що далі?

Варіанти виходу з пастки

— Що далі, якщо ЧШК збанкрутує?

О.Луговський:

— Сам по собі метод банкрутства непоганий. У теорії. Але це лише за умови, що потім на підприємство заходять люди з метою відновити виробництво. На початку, звісно, бувають певні втрати, але потім починається відродження. Проте доля промислових підприємств Черкащини, які пройшли через процедуру банкрутства, свідчить: воно майже завжди веде до припинення й фактичної загибелі виробництв. Пригадаймо наймогутніші підприємства «Ротор» і «Оризон»... Я знаю, що в такий самий спосіб уже зупинено Рівненський льонокомбінат, і там також не обійшлося без Укрсоцбанку. У низці випадків після банкрутства найцінніше устаткування за копійки розпродується чи вирізається на брухт...

Почувши про можливе банкрутство, наші працівники почали звільнятися. Їм здалося, що це — кінець. Хоча ми пояснюємо: навіть якщо ЧШК оголосять банкрутом, то передусім відбуватиметься погашення боргів із зарплат. А банк одержить своє в четверту чергу — після податкової, після Пенсійного фонду...

— Чи існують у цій ситуації інші варіанти розв’язання проблеми?

— Комбінат пропонував їх кілька. Варіант перший. Нині 51% акцій — у трьох фізичних осіб. Це люди, котрі з нами працюють у «Проспері». (Я там не беру жодної участі.) Їхні пропозиції: тіло кредиту — 1,5 млн. грн. — гаситься відразу, відсоткові ставки перераховуються, виходячи з нинішніх ставок Нацбанку, і складається графік погашення боргу. Другий варіант. Капітал комбінату збільшується на суму заборгованості й на цю суму банк як акціонер входить на підприємство. Третій варіант. Пропонуємо, щоб якась фірма, на яку вкаже правління Уксоцбанку, зайшла на ЧШК на санацію. При цьому всі борги реструктуризуються, підприємство йде на санацію: 50% на 50% вливань банку і «Проспера» з метою створення оборотних коштів. На жаль, Укрсоцбанк усі ці варіанти відкидає.

…Ще свіжі в пам’яті роки, коли банківську систему України ніхто в світі не визнавав. Тоді промисловці чимало зробили для того, аби вона стала на ноги. Можливо, настала черга банківського капіталу допомагати відродженню промисловості?