ПОДАРУНОК РОЗМІРОМ У ЧОТИРИ МІЛЬЯРДИ, АЛЕ «ХРУЩЕВКАМ» ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАЧЕКАТИ

Ми, здається, прищеплюємо суспільству нову традицію: одним із передноворічних подарунків городянам стало вважатися ухвалення місцевого бюджету. Подарунок, прямо скажемо, дуже умовний, оскільки, по-перше, його не може не бути у міста. А по-друге, є в ньому і солодкі медяники, і гіркі пілюлі. Але відчують громадяни і те, й інше вже наступного року. А все ж таки усвідомлення того, що в наш спільний умовний «гаманець» закладено енну суму грошей і наші витрати буде з чого фінансувати, трохи заспокоює. Отже, Київська міська рада затвердила бездефіцитний бюджет столиці на 2004 рік. Обсяг доходів і видатків консолідованого бюджету столиці становить 4709,4 млн. грн. Це на 618,6 млн. більше, ніж загальний обсяг доходів столичної скарбниці в 2003 році.

У день роботи сесії під грудневою мжичкою мерію пікетувала з плакатами група незадоволених. Цього разу захисту своїх прав вимагали мешканці будинку по вулиці Шолома Алейхема, 11-а. І в залі в ході обговорення кілька разів поверталися до цієї адреси. Виявляється, п’ятиповерховий майже сорокарічний будинок застарів морально й фізично, його вже кілька років тому включено до переліку будинків, що підлягають реконструкції, однак до самої реконструкції не дійшло. Тому мешканці рішуче нагадали про себе і таки домоглися внесення їхнього питання в перелік тих, які потребують термінового вирішення.

Що ж стосується бюджету в цілому, то нинішнього року столична влада має всі підстави пишатися: вперше на утримання соціально-культурної сфери та соціального захисту населення передбачено більше половини обсягу річного бюджету. Всім сферам «соціалки» додали, порівняно з бюджетом 2003 року, майже 400 млн. грн., що означає зростання приблизно на 25%. Зокрема на освіту витрати збільшено на 131 млн. грн., на охорону здоров’я — 94 млн., культуру — 25 млн., соціальний захист — 160 млн. грн. Тобто українська столиця наближається до європейських стандартів: там міста своїм найважливішим пріоритетом вважають саме питання соціального захисту жителів.

Голова профільної бюджетної комісії Київради Володимир Присяжнюк уточнив, що чимала частина цих коштів спрямовується на підвищення заробітної плати бюджетників, особливо у сфері охорони здоров’я й освіти. Так, зможуть полегшено зітхнути представники середнього медичного персоналу і вчителі — саме ці кадри в Києві зараз у дефіциті, і не в останню чергу через низькі зарплати. З Нового року київський учитель відразу після вузу отримуватиме не менше 370 грн., після трьох років роботи — 410 грн., а більш досвідчені педагоги — від 450 і вище.

Якщо масштаби бюджету в цілому зростають, то масштаби претензій депутатів у такій самій пропорції зменшуються, зазначив голова комісії. Зрозуміло, у ході обговорення проекту пропозицій і зауважень було чимало, але якщо згадати бюджетні дебати три- чотирирічної давності, то тоді депутатські апетити відрізнялися від нинішніх практично на порядок — необхідні на округи суми іноді обчислювалися сотнями мільйонів. Тепер же претензії значно скромніші, тобто потреби і можливості прямують назустріч одне одному, і тому можна впевнено сказати, вважає Володимир Присяжнюк, що протягом останніх п’яти років Київрада працює у плані формування бюджету системно й ефективно. До того ж кожен депутат має бюджетні кошти на реалізацію запитів виборців, що дозволяє вирішити всі гострі проблеми округу, до яких не доходять руки міського чи районного голови: відремонтувати під’їзд, дитсадок, замінити дах у школі тощо.

Серед «гострих кутів» нового бюджету — житло, зокрема проблеми «хрущовок» і гуртожитків. Остання стала просто головним болем міської влади, оскільки гуртожитківські пікети на Хрещатику в році, що минає, були, мабуть, наймасовішими. Цю проблему породило аж ніяк не місто, вона дісталася Києву в спадок від розвиненого соціалізму, коли промислові гіганти столиці потребували робочої сили і гуртожитки для сільського поповнення будувалися за мірками комфорту того часу. Після закриття багатьох підприємств гуртожитки стали нічийними, а люди — отримали незрозумілий їм самим статус міських жителів без власного житла.

— Ми муситимемо ухвалити наступного року дуже непопулярне і непрестижне для столиці рішення, але альтернативи йому немає, — про те, що гуртожитки, окрім студентських, є пережитком минулих років, — сказав на сесії київський міський голова Олександр Омельченко. — І нести за це рішення відповідальність, тобто взяти на себе цю ношу — ремонту, відселення, а можливо, доведеться оголосити їх комунальними будинками з правом постійної прописки їх мешканців. Сотні тисяч людей прописані в гуртожитках тимчасово або ніяк, вони фактично безправні. Однак записувати сьогодні в бюджет конкретну суму на вирішення цих питань складно. У місті 503 таких гуртожитки, у кожному — різні умови та обставини. Проблему треба розглянути комплексно. Гадаю, ми в січні—лютому ухвалимо виважене рішення.

За великим рахунком, місто в цьому сенсі добровільно бере на себе додаткові проблеми — адже багато гуртожитків відомчі, і відповідальність за них мала б лежати на міністерствах чи держкомітетах, у чиєму віданні перебуває частина збанкрутілих підприємств. Але, до честі Київради, жодної пропозиції перекласти проблему на плечі Кабміну або інших структур не пролунало. Оскільки, на думку депутатів, кожен киянин має право розраховувати на допомогу свого міста.

Що ж до «хрущовок», то тут Київрада і її керівник займають принципово іншу позицію: для їх реконструкції слід залучати лише інвестиційні кошти. Місто не може витрачатися на це з бюджету. А в таких районах, як Печерський чи Шевченківський, про це й говорити було б дивно — там охочі вкласти гроші й отримати переобладнане житло напевно знайдуться. Досвід подібних проектів уже є: холдинг «Київміськбуд» перебудовує будинки на вулицях Жуковського та Дубініна, і райони можуть запозичити цей досвід для себе. Загалом, жителям «хрущовок» поки що доведеться чекати інвесторів.

Транспортні питання теж належать до ключових у такому мегаполісі, як Київ. Однак ці статті витрат, порівняно з нинішнім роком, скоротилися. Міський голова пояснив це так: ніколи раніше столиця не отримувала стільки коштів на розвиток транспорту, як 2003-го, але це збільшення — аж ніяк не бюджетні гроші, а залучені за рахунок зовнішніх запозичень. Рік, що минає, був ударним для транспортників столиці — стали до ладу дві нові станції метро, проведено тендер на закупівлю нових транспортних засобів і вже «на підході» 56 нових низькопідлогових автобусів та 36 тролейбусів, погашено практично всі борги метрополітену. На наступний рік Київ отримує з державного бюджету — уперше за останні чотири роки — 40 млн. грн. на ці потреби. Обсяг пускових робіт очікується трохи скромніший: станція метрополітену у бік Виноградаря і розробка двох станцій бориспільського напрямку. Зате в бюджеті збільшено видатки на будівництво доріг, мостів та підземних переходів.

Однак для пересічного киянина заготовлено одну дуже гірку пілюлю нового бюджету — ймовірне підвищення вартості проїзду в міському транспорті. Хоч би яким непопулярним був цей крок, він неминучий, підкреслювали і столичний градоначальник, і голова бюджетної комісії. Тарифи в цій сфері не переглядалися понад чотири роки. А 50-копійкова вартість проїзду в метро всім містом — від Біличів і майже до Борисполя — давно вже не покриває витрат. Те ж саме стосується й наземного пасажирського транспорту: його треба і обновляти, і ремонтувати. Закиди про можливе різке погіршення матеріальних умов киян унаслідок цих заходів Олександр Омельченко парирує: хоч би скільки коштував квиток у громадському транспорті, соціально незахищені люди, котрі мають право на пільговий проїзд, і надалі користуватимуться цим правом. До речі, субвенції з держбюджету на відшкодування витрат із перевезення пільгових категорій пасажирів також зменшені. Але місто пільги, безумовно, збереже. А подорожчання позначиться лише на людях із середнім рівнем достатку.

Відповідно до бюджету столиці, субвенції з держбюджету становитимуть 437 млн. грн. Водночас із бюджету Києва підлягають перерахуванню в держбюджет 563,8 млн. грн. Сума вилучень зменшилася (2003 року вона становила 903 млн. грн.), але зовсім не тому, що держбюджет став лояльнішим до потреб столиці. Як пояснив Володимир Присяжнюк, це результат аналітичної роботи і майже титанічних зусиль керівництва міста. Вдалося переконати і міністра фінансів, і Кабмін, і парламентський бюджетний комітет, що запровадження нового закону про податок на доходи фізосіб істотно зменшує надходження у міський бюджет. Адже левова частка відрахувань у столичну скарбницю, понад 70 %, — це прибутковий податок із громадян. Частково ці втрати саме й компенсувало зменшення суми відрахувань у держбюджет, але тільки частково. Оскільки Київ, за попередніми розрахунками, недоотримає понад 700 млн. грн., а компенсується всього 250 млн.

Втім, на думку експертів, багато проблем міського бюджету виростають із однієї, базової. Як підкреслив глава бюджетної комісії Володимир Присяжнюк, досі — уже протягом понад трьох років — депутатам не вдається повністю реалізувати положення Закону про столицю України в частині формування бюджету. Якби дохідна частина формувалася на основі статті 19 цього закону, то столичний бюджет був би утричі більшим, аніж нинішній. Але доводиться з розумінням ставитися до того, що, на жаль, у держави є інші проблеми, і ставати в позицію «наша хата скраю» столиця не може.

Жорсткішу позицію в цьому питанні займає Олександр Омельченко. Він ще раз підкреслив на сесії міської ради, що база для розробки бюджету надалі має бути одна — Закон про столицю. У ньому оптимально виписано бюджетну систему Києва і принципи її формування. Від невикористання цього закону місто втрачає при розробці бюджету 1—1,7 млрд. грн., які зароблені на території Києва і є власністю столичної громади. 2002 року закон діяв частково, 2003 — трохи більше, за погодженням із урядом та комітетом ВР, і в бюджеті 2004 року — теж частково. Але вже розробляти проект бюджету столиці на 2005 рік слід по-новому.

Тож доживемо «до завтра» — і отримаємо новорічний подарунок киянам до 2005 року у вигляді «зовсім правильного» міського бюджету.