ПО НОВОМУ КОЛУ. ПІШЛО НАКОПИЧЕННЯ БОРГІВ БЮДЖЕТНИКАМ

Одним із небагатьох, але реальних соціальних досягнень останнього часу в нашій країні стало те, що такі великі категорії наших громадян, як працівники освіти й охорони здоров’я, стали вчасно одержувати зарплату. Справа дійшла навіть до підвищення окладів, що коли й не вивело вчителів і медиків за межу низькооплачуваності, то хоча б підтвердило наміри зробити це. І громадська думка, вкрай стурбована форменим, яке тривало не один рік, знущанням з найбільш представницьких загонів інтелігенції, заспокоїлася, вважаючи, що проблему неплатежів вирішено остаточно і безповоротно. Однак оптимізм виявився передчасним: останнім часом відбувається щось таке, що можна назвати повторенням пройденого.

Вчителі і медики Кіровоградщини, котрі з квітня цього року звикли, як і належить, регулярно, двічі на місяць одержувати свої більш аніж скромні зарплати, віднедавна стикаються з перебоями в оплаті, порушеннями її термінів. Почалося з малого — із затримок учительських відпускних і лікувальних, поновлення практики видачі неповних ставок, до того ж у невизначені терміни. Далі — більше: у ряді місць бюджетникам зовсім перестали платити, і накопичення недавно погашених боргів пішло по новому колу.

Вже кілька місяців між представниками профспілок і облдержадміністрацією триває, скажімо так, жорстка полеміка. У її основі — різна, навіть протилежна оцінка нинішнього стану і перспектив оплати праці бюджетників. Перші стверджують, що ситуація із виплатою зарплат знову загострилася і для її нормалізації пожежних заходів місцевого характеру явно недостатньо. Інші упевнені, що, хоча і не без напруги, однак місцеві бюджети впораються із задачею, а отже, немає чого й здіймати лемент. Який же істинний стан справ? Звернемося до фактів.

Починався жовтень, а очікуваний після канікул аванс досить значна частина вчителів Кіровограда ще не одержали. Ті ж, кому пощастило, зауважили, що проплати проводять без урахування недавнього 15-відсоткового підвищення окладів. У ряді шкіл вчасно не виплатили оздоровчі, що включають у себе 40% середньомісячної ставки.

Підтвердженням того, що затримання оплат — далеко не випадок, а наростаюча тенденція, може слугувати насторожуючий приклад у школах другого за кількістю жителів міста області — Олександрії. Тут місцеві власті змушені були публічно визнати: бюджетникам знову затримують зарплату. Вчителям у цьому місті заборгували на початок жовтня 252 тис. грн. Про терміни майбутніх передплат обуреним людям місцеві власті так нічого конкретного і не сказали. Більше того, наприкінці місяця сума боргу зросла майже до півмільйона гривень.

Ситуація стане ще переконливішою, коли врахувати, що освітяни перебувають аж ніяк не в найгіршому становищі. Після торжеств, пов’язаних із початком нового навчального року, напередодні професійного свята і Всеукраїнського з’їзду місцеві власті щосили намагалися хоча б тимчасово вивести цю категорію працівників з-під удару неплатежів. Але в тім і річ, що нестабільність платежів, коли вона є, приховати неможливо, — якщо одну ногу витягнеш із грузького болота, то друга неодмінно загрузне. У Кіровограді, зробивши певний крен на розрахунки з учителями ...залишають без зарплати медиків. На початку жовтня багато працівників охорони здоров’я обласного центру ще не одержали зарплату за серпень, лише де-не-де почалися проплати авансу за наступний місяць. Хай там як, але працівники ряду кіровоградських лікарень півтора місяця не бачать живих грошей. А це не дрібниця для персоналу, зарплати якого в основному невисокі.

Кореспонденту «ДТ», який побував у лікарнях, аби дізнатися про настрої людей, не довелося ставити питання, котрі ятрять душу. Медики самі говорили про те, що убоге фінансування і далі знижується, що їм соромно перед хворими, котрих немає чим годувати і для яких немає за що купити медикаменти, соромно перед власними сім’ями, яким день у день доводиться приносити з роботи замість зарплати обіцянки.

У бесіді вдалося дізнатися і про зовсім дивні речі, про котрі вголос не прийнято говорити. Виявляється, у міста перед медиками, окрім поточних, є і старі борги. Мерія, свого часу захопившись вексельними взаєморозрахунками з використанням фонду зарплат, заборгувала персоналу ряду лікарень і поліклінік у вигляді невиплати заробленого 114 тис. грн. Борг тягнеться з 2000 року, і перспективи його повернення на невтішному тлі — примарні. Попри те, що факт несплати зафіксовано у первинних документах, офіційно боргу ніби не існує. Принаймні, його погашення міським бюджетом цього року не передбачається. Розгнівані затримкою поточної зарплати люди вирішили вжити заходів для повернення старих боргів через суд. Але власті не бажають розголосу, і справа просувається повільно.

Ситуацію із затримкою зарплат бюджетникам можна було б віднести до розряду короткочасних явищ. Можна, якби не загальне фінансове неблагополуччя в регіоні. Вчителі та медики — ще не найбільш скривджені категорії працівників Кіровограда й області. В останні місяці не проходить жодної сесії Кіровоградської міськради, яку б не пікетували, вимагаючи виплати зарплат, працівники зеленого господарства, «Міськсвітла», житлово-комунальних підприємств. Міські власті заборгували їм за чотири-шість і більше місяців. Окрім бід цих людей, симптоми послідовного розвалу міського господарства, позбавленого коштів на негайні заходи з підготовки до зими, зайвий раз переконують у тому, що в місті резервів для фінансування шкільних і лікувальних закладів просто немає. І критична ситуація приречена на подальше загострення.

Перші збої в оплаті праці бюджетникам проявилися ще в середині літа. Зауважимо, що на 1 квітня нинішнього року з боргами вчителів і медиків тут, як і всюди, було покінчено. Але виявилося, що не назавжди. Вже до липня із коштами виникла «напряжонка». Втім, старанно приховувана. «Справні» цифри, що свідчать про позірний добробут, до пори до часу забезпечувалися оперативним маневруванням фінансовими ресурсами, розрахованим на те, щоб наростаючі затримки із виплатою зарплат не впадали в око. Офіційно в той час нові зарплатні борги не фіксувалися. Однак відпустку вчителям було зіпсовано — значній частині педагогів видали відпускні не перед канікулами, а вже після них. Заступник глави облдержадміністрації Микола Ковальчук уже тоді на прес-конференції визнав, що «уникнути нової хвилі накопичення боргів буде важко». Як бачимо, дійсність виявилася значно невтішнішою.

Зрозуміти, чому на тлі економічного зростання вчителі і медики в черговий раз змушені очікувати зарплат, дійсно складно. Зростання промислового виробництва в області за перше півріччя на 15,8%, здавалося б, має різко збільшити можливості місцевого бюджету, принаймні, сповна забезпечити фонд зарплати для місцевих вчителів і медиків. Але цього не сталося. Навіть мізерне підвищення зарплат стало для місцевої казни непосильним. Зовні красива і начебто переконлива цифра промислового зростання не дуже вплинула на стан місцевих фінансів. І не в останню чергу тому, що в найперспективніших для наповнення бюджету галузях, які виробляють товари народного споживання, в області не лише не досягнуто зростання, а й допущено падіння виробництва на 5%. Різко, відповідно, на 75,4 і 21% зменшилася реалізація алкогольних напоїв і соняшникової олії. Кількісні показники зростання промислового виробництва ввійшли в явну суперечність із його якісними характеристиками. Ось і вийшло, що за більш аніж 15-відсоткового нарощування обсягів виробництва надходження в бюджет виявилися недостатніми. За січень—червень по всіх видах платежів в області зібрано 198,6 млн. грн., що становить ледь більше 94% прогнозу. Це означає, що менше від необхідного надійшло коштів не лише в місцевий, а й у державний бюджет. А це вже ні що інше, як подвійний соціальний удар по людях, які одержують зарплату з бюджетних джерел. Не забезпечуючи належних надходжень у державний бюджет, із яких формується дотаційний фонд, область втратила і частину державних надходжень.

Ще в першому півріччі, коли витрати на освіту й науку було профінансовано з місцевого бюджету на суму 54,3 млн. грн., що склало усього 44% від затверджених річних значень (а на охорону здоров’я ще менше), можна було завбачити загострення платіжної кризи. Коло замкнулося, а крайніми виявилися бюджетники регіону, заробітна плата в якому і так на чверть менша, аніж в середньому по країні. Істина, яка стверджує, що де тонко, там і рветься, вкотре підтвердилася. І зовсім не випадково неблагополуччя спливло спочатку на Кіровоградщині, де болючі точки неплатежів проявилися в найбільш оголеному вигляді.

Нова криза, судячи з усього, не є надзвичайною подією лише «кіровоградського» масштабу. Від нього страждають вчителі та медики і більш благополучних регіонів. Про це говорилося на зустрічі прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха з керівництвом ЦК профспілок і керівниками обласних організацій охорони здоров’я, що відбулася на початку вересня. Зафіксована на той час заборгованість медикам перевищила 12 млн. грн. У прийнятому протоколі керівникам ряду регіонів, у тому числі і таким порівняно благополучним, як Крим і Одеська область, наказувалося забезпечити її погашення і вжити заходів, щоб не допускати надалі.

Якщо зараз, коли в умовах деякого підвищення зарплат учителям (розмір його зовсім не задовольняє людей) місцеві бюджети «перегрілися», то можна уявити, що буде з ними, коли і медики доможуться хоча б того, що й педагоги. А справа йде до цього. Принаймні у згаданому протоколі зустрічі представників Кабміну і галузевої профспілки йшлося про створення робочої групи, що повинна зайнятися виробленням пропозицій з підвищення зарплати медикам на 15%.

У центрі і на місцях усе більше людей упевнюються в думці, що за існуючої системи, коли основне навантаження з виплати зарплат працівникам освіти й охорони здоров’я лягає на місцеві бюджети, ці категорії працівників приречені як на недостойно низьку винагороду, так і на нерегулярність її одержання. Так, один із висновків робочої групи в складі як вітчизняних експертів, так і представників ООН і фонду «Відродження», що займалися виробленням освітньої доктрини для України, однозначний — збільшити вчительську заробітну плату на місцевому рівні неможливо. З цим висновком перегукується і думка тих, хто бачить таку ситуацію зсередини. У зверненні освітян Кіровоградщини до центральної влади мітиться вимога фінансувати школи не з місцевого, а з державного бюджету, а невиплати зарплат бюджетникам будь-якого регіону кваліфікувати як державний борг.

Нове коло невиплат бюджетникам починається в умовах, коли загальна заборгованість знижується. Широко рекламовані, «красиві» цифри ліквідації боргів, особливо в сільському господарстві, суттєво затемнюють суть справи, налаштовують на невиправдано оптимістичний лад. Керівники Кіровоградської області теж не проти похвалитися, що останнім часом вийшли на п’яте місце в країні за темпами погашення всієї заборгованості по зарплатах і на друге — по розрахунках із робітниками сільського господарства. І це правда. Та не вся. Дійсно, за рахунок гарного врожаю зернових культур сільгосппідприємствам, і не лише Кіровоградщини, вдалося розрахуватися зі значною частиною боргів по зарплатах. Але ривок у розрахунках, не зайве зауважити, торкнувся в основному селян. Що стосується зрушень в інших галузях, то вони набагато скромніші. Щодо бюджетників, проглядається явне здавання досягнутих позицій. І це зовсім не частковість. Саме рівнем зарплат вчителів і медиків, своєчасністю їхніх виплат визначається, як функціонує вся економіка, якою мірою її можна назвати соціально спрямованою.