НОВЕ КЕРІВНИЦТВО МГЗ СТВЕРДЖУЄ: ЖИТИ СТАЛО ТЯЖЧЕ

Настійливі чутки про кадрові зміни в керівництві ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», які кілька тижнів лихоманили обласний центр (не зайве нагадати, він звик до значних спонсорських і благодійних надходжень із МГЗ), підтвердилися 5 квітня. Загальні збори акціонерів ВАТ «МГЗ», окрім традиційних питань: звіт правління, спостережної та ревізійної комісій, розподіл прибутку й затвердження основних напрямів діяльності на 2001 рік, затвердили кадрові зміни. За офіційною версією, «у зв’язку з переведенням на іншу роботу в компанії «Русский алюминий» збори акціонерів задовольнили прохання генерального директора заводу Михайла Столяра про дострокове складання із себе повноважень голови правління товариства». Як зазначено в прес-релізі, голова наглядової ради ВАТ «МГЗ» Герман Ткаченко високо оцінив заслуги Михайла Столяра на посту генерального директора заводу, його внесок у зміцнення позицій підприємства на світовому ринку.

Новим головою правління ВАТ «МГЗ» обрано Юрія Овчинникова, котрий обіймав до цього посаду виконавчого директора підприємства. Однак кадрові зміни полягали не лише в переобранні генерального директора. У відставку йде і заступник гендиректора Едуард Цукерман, людина, котру сприймали як захисника інтересів міста і фактичного лідера команди, яка хоча і взяла в свої руки кермо МГЗ лише після його приватизації, але значна частина його життя нерозривно пов’язана з цим підприємством. Не зайве згадати й про те, що за підсумками нещодавнього миколаївського конкурсу М.Столяра визнали переможцем у номінації «Організація виробництва на крупному підприємстві», а Е.Цукермана — як натхненника благодійності.

Новий директор запитання про причину кадрових перестановок і подальшу долю тих, хто пішов у відставку, вважав некоректними і пов’язав ці події з особистими планами, що властиве кожній людині. За його словами, М.Столяр (оскільки він орієнтується в стані справ в алюмінієвій промисловості СНД і далекого зарубіжжя) переїде до Москви й у рамках «Русского алюминия» координуватиме роботу в ширшому масштабі. Е.Цукерман вирішуватиме ці ж питання в Києві, у компанії «Український алюміній».

Що стосується нового директора МГЗ, то він на заводі та й в Україні — людина нова. І ще деталь. На відміну від попередників, які мали широкі міжнародні зв’язки, Юрій Овчинников — типовий технар, виробничник. Закінчивши Сибірський металургійний інститут, на Новокузнецькому алюмінієвому заводі пройшов шлях від електролізника до начальника виробничо-технічного відділу. Три року тому його запросили в компанію «Сибирский алюминий» на посаду технічного директора, директора з виробництва Саянського алюмінієвого заводу. У січні 2000 року (через три місяці після приватизації МГЗ і формування нової команди) він приїхав у Миколаїв і, не змінивши спрямованості своєї діяльності, став виконавчим директором.

Судячи з «урізання» спонсорських програм на потреби міста, можливості нового керівництва в цьому плані різко зменшуються. Принаймні Юрій Овчинников наполегливо проводив думку, що благодійність і спонсорська допомога МГЗ буде окреслена в суворо визначених рамках. Кошти «не розкидатимуться». А ось що це за рамки, які саме кошти виділено — не уточнив. Зате досить докладно розповів про труднощі, які має подолати підприємство. Хоча виробничу програму трьох місяців виконано з невеликим перевищенням (у березні понад план випущено більше 2 тис. тонн глинозему), заводу, за словами нового директора, доведеться подолати чималі складності, пов’язані зі змінами ситуації на світовому ринку. Якщо порівнювати першу половину 2000 року, акцентував Ю.Овчинников, і те, що відбувається починаючи з липня минулого року, то для МГЗ настав «не дуже хороший період». Ціни на основні складові собівартості виробництва — газ, електроенергію — зросли майже вдвічі, на каустичну соду — на 80%. Водночас вартість глинозему, що сягала колись 400 дол. за тонну, за його словами, становить нині 165—170 дол.

«Нам стало важче, аніж торік», — підсумував новий директор. А на запитання, хто замінить його на посту виконавчого директора, відповів: «Може, такої посади й не буде». Тим самим він підтвердив, що «оптимізація управління підприємством, нова кадрова політика», що впроваджується останнім часом на заводі, може торкнутися не лише персоналу середньої і нижчої ланки, а й таких високих посад. Примітно, що весь рік із невеликим за час свого перебування на МГЗ Ю.Овчинников займався саме розробкою кадрових проблем. З його ім’ям пов’язують зміни при працевлаштуванні на завод, зокрема прийняття «Положення про порядок організації та проведення стажувань у ВАТ «МГЗ» із метою формування зовнішнього кадрового резерву».

І хоча за новими правилами на завод уже прийнято першу групу стажерів «зі сторони», на заводі і за його межами до нововведень ставляться неоднозначно.