Муніципальні інвестиції: орієнтація на бюджет?

На жаль, будь-які інвестиційні форуми в Україні, незалежно від рівня проведення, не приводять до реалізації реальних інвестпроектів. Навіть якщо за їх результатами було урочисто оголошено про підписання відповідних угод з іноземними компаніями.

Всі усвідомлюють, що інвестиції країні необхідні, як ніколи, але ані зацікавити, ані втримати потенційного інвестора не можуть. Нещодавно у Кропивницькому відбувся перший муніципальний інвестиційний форум "Time to INVEST", організований міською радою. Очевидно, що орієнтири влади дещо змінилися: інвесторів шукали не іноземних, а вітчизняних, і проекти із масштабних і гучних зміліли до інфраструктурних завдань. Цілком можливо, що така тактика буде більш ефективною і все ж таки дасть можливість місту не лише угоди підписати, а ще й реальні гроші побачити. Якщо, звичайно, місто цього бажатиме.

Розмова про інвестиції… без інвесторів

Найпомітнішою внутрішньою інвестицією цього року стало відкриття нового ливарного заводу, що входить до холдингу ПрАТ "Ельворті-груп". До групи належить ряд машинобудівних підприємств. Старий ливарний цех одного з них давно не відповідав сучасним вимогам. Кіровоградський же чавунно-ливарний завод віддав богові душу ще в середині 90-х минулого століття. Тож об'єктивна потреба (закуповувати лиття в інших краях дорого і невигідно) підштовхнула виробників до створення нового сучасного підприємства, яке дало місту 200 робочих місць. Вкладено 120 млн грн, 108 млн з яких - на інноваційне обладнання, що відповідає європейським стандартам.

Уже всім зрозуміло, що наше бажання отримувати іноземні інвестиції не збігається з намірами тих, хто міг би їх вкладати. Причини відомі і давно обговорені на рівні держави. Ясна річ, на місцевому рівні кардинально вплинути на них неможливо. Але цілком логічно було б запропонувати підприємцям міста узгоджені проекти, які були б вигідні і їм, і громаді. Тим більше, що й сам міський голова Андрій Райкович, який до обрання на посаду очолював ВАТ "М'ясокомбінат "Ятрань", інтегрований у бізнес-середовище міста, бо, власне, є його ставлеником.

Певна частина бізнесменів сподівалася, що Райкович як міський голова зможе не лише відстояти колишню назву міста Єлизаветград, а й зробити із Фортеці святої Єлисавети прибутковий туристичний об'єкт. Цього не сталося. Проблема упорядкування залишків земляної фортеці, створення там туристичної інфраструктури залишається актуальною й досі. Начальник міського управління культури і туризму Ганна Назарець говорила про необхідність реконструкції території колишньої фортеці, оформлення в'їзду, зведення каплиці та сувенірної крамниці. Тим, хто докладав серйозних, у тому числі й фінансових, зусиль у звезення людей на мітинги на захист єдиної, на їхню думку, історичної назви міста, якраз час було б вкласти кошти у подібні проекти. Поки ж про щось конкретне не йдеться.

Буксує і вирішення таких тривіальних проблем, як міське освітлення. Наприклад, цілком могло б допомогти ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Радій", одним з напрямів діяльності якого якраз і є виробництво світлодіодних ламп. А роботи тут чимало. Як зазначив директор КП "Міськсвітло" Дмитро Тоток, у Кропивницькому встановлено тисячу світильників із світлодіодними лампами, а це лише десята частина з тих, які слід замінити. Повна заміна дала б змогу економити 65% електроенергії та коштувала б 50 млн грн. При цьому ще 40% вулиць міста залишаються неосвітленими взагалі. Частину грошей на цей проект можна отримати від Північної екологічної фінансової корпорації NEFKO. Як зазначив її технічний радник Андрій Каташов, для цього слід розробити бізнес-план і підписати відповідний кредитний договір.

Звісно, подібний проект слід було ретельно продумати і опрацювати в управлінні економіки, аби він став максимально привабливим для всіх сторін. Але якраз напередодні проведення форуму начальник управління Олена Осауленко, яка віддала багато років цій роботі, звільнилася з посади. Нового керівника поки що не призначено. Та, мабуть, не тільки через це на форумі були відсутні представники більшості великих підприємств міста та області. Про плани і проблеми слухали в основному працівники бюджетних установ і комунальних підприємств.

Енергоменеджер як енергоджайзер

Тим часом у структурі управління економіки, як повідомив заступник міського голови Олександр Мосін, найближчим часом з'являться посада енергоменеджера та відділ із впровадження енергоефективності. Таку пораду під час форуму дала експерт програми "Європейські ініціативи "Угода мерів" Оксана Кисіль. Дивно, що без цієї підказки досить гострої для всієї України проблеми енергозбереження у Кропивницькому майже не помічали. Досі якоїсь системної роботи у цьому напрямі на рівні міста не спостерігалося. Нині ж Олександр Мосін анонсував оголошення конкурсу на проведення енергоаудиту закладів бюджетної сфери.

Досить гостро у місті також постало питання пошуку нової системи теплопостачання. Традиційно місто опалюють два підприємства - КП "Теплоенергетик" і ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА". Перше постійно потребує багатомільйонних дотацій з бюджету, друге, перебуваючи в оренді, працює стабільно. Але після останнього підняття цін на газ і стрімкого злету тарифів багато людей, які ще не встановили автономного опалення, звернулись із заявами про від'єднання від централізованого опалення. Міська влада опинилася між двох вогнів - можна зрозуміти тих, хто не може сплачувати понад 30 грн за квадратний метр житла, але й масове від'єднання паралізує роботу теплопостачальних підприємств, які й так стикаються із значними труднощами. Певним виходом могло б стати зведення модульних котелень для локалізації обслуговування абонентів, які залишилися. Але справа ця недешева, і за один опалювальний сезон її не реалізувати. Тим більше лише за бюджетні кошти.

Між тим цю роботу можна було розпочати ще торік, якби міська влада погодила участь ДП "Кіровоградтепло" у проекті"Підвищення енергоефективності у секторі централізованого теплопостачання України", що його реалізовував Мінрегіонбуд спільно з Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Майже 30 млн дол. кредиту на вигідних умовах дали б змогу модернізувати технологічне обладнання, розподільчі та транспортні мережі, які перебувають нині у аварійному стані, адаптувати житлово-комунальний сектор до коливання цін на енергоносії, зменшити експлуатаційні витрати підприємства за рахунок підвищення рівня енергоефективності, застосування сучасного технологічного обладнання.

Свого часу міська влада так само відмовлялася від інвестиційних проектів зі зведення сміттєпереробного заводу. Його й досі немає, а міське сміттєзвалище, яке вже багато років перебуває у критичному стані, продовжує деградувати. Але про це на форумі не йшлося. Натомість згадали іншу болючу проблему міста - транспортне забезпечення.

Начальник міського управління транспорту Олександр Вергун презентував амбітний муніципальний проект "Екологічний транспорт", який передбачає за два роки збільшити кількість транспортних засобів з електрооснащенням із 20 до 45%. Іншими словами, тролейбуси у Кропивницькому нині курсують лише кількома магістральними вулицями. Не задіяно навіть зведені раніше мережі. Але вони от-от можуть запрацювати: цього року міська влада виділила з бюджету 80 млн грн на придбання 20 новеньких вітчизняних тролейбусів. Вони мали виїхати на вулиці міста ще в середині листопада, але пасажири й досі виглядають нові машини. І все ж навіть коли вони виїдуть на маршрути, все одно не зможуть охопити кілька мікрорайонів, бо там немає тролейбусних ліній. Зводити їх дорого, тож у проекті пропонується обладнати тролейбуси дизельно-генераторними двигунами із запасом автономного ходу. Коштуватиме цей проект 25 млн грн, очевидно, бюджетних.

Він необхідний не тільки задля поліпшення екологічної ситуації, насамперед - для руйнування монополій, які склалися у сфері пасажирських перевезень міста. Кілька власників безлічі маршруток, що нині обслуговують кропивничан, майже ігнорують скарги містян: неможливо добитися забезпечення регулярного транспортного сполучення мікрорайонів у вечірній час, не врегульоване питання пільгових перевезень.

На жаль, муніципальний інвестиційний форум фактично проігнорував аналіз можливостей, які відкриває у цій сфері децентралізація, та тих важелів, що й нині доступні місцевій владі для масштабнішого залучення інвестицій. Красномовний факт: тих, хто потребує інвестицій, на заході було більше, ніж тих, хто їх реально може надати. Очевидно, що бізнесу й досі дуже складно та невигідно співпрацювати з владою.