«Морська симфонія», або Хто зупинить приватизацію узбережжя?

Набіг на стометрівку

— А де ви бачите апартаменти? — запитав мене один чиновник. — Там будують готель. Вірніше, він там раніше планувався. А зараз — санаторно-оздоровчий комплекс.

— Але ж я телефонувала у фірму, що продає громадянам квартири в цих споруджуваних апартаментах. Телефони вказано в рекламних проспектах. Будинок споруджується за принципом житлового. Громадяни інвестують кошти в будівництво своєї квартири і після здавання об’єкта в експлуатацію стають їхніми власниками.

— Ну то й що, — відповів чиновник, — усі дозволи й узгодження на будівництво є.

Правильно, є. Але на який об’єкт?

У держекоінспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря мені показали документи, включаючи узгодження держуправління екології та природних ресурсів Одеської області, яке дало позитивну оцінку ескізному проекту. Слів «апартаменти» у них немає. Там значиться двосекційний 16- і 10-поверховий сімейно-оздоровчий комплекс. Він має їдальню, харчоблок, тенісні корти і підземну автостоянку — і це на березі моря! Відстань від урізу води — 30—70 метрів.

Займає комплекс більше трьох гектарів. Будинок, як робить висновок головний санітарний лікар області, розташований у рекреаційній житловій зоні. Хоча, здається, всім уже відомо, що 100-метрова смуга є найбільш чутливою, тому називається захисною прибережною смугою і разом з тим — водоохоронною зоною. Але аж ніяк не житловою. До речі, такого ж роду апартаменти ростуть на верхньому плато в районі пляжу Аркадія.

Однак нікому до цього немає справи. Як немає справи до того, що насправді споруджують на березі. Тому той, хто отримав землю, планує одне, погоджує інше, а будує третє. Або отримує дозвіл в одному місці, а будує зовсім в іншому. Звісно, ця вакханалія — ніяка не симфонія, а найсправжнісінька морська какофонія.

Готуючи цю публікацію, мені довелося шукати Ванний провулок, 3, аби подивитися на спорудження одного приватного будинку, який став нині притчею во язицех. Ідеться про будинок В’ячеслава Крука, колишнього заступника Боделана, колишнього заступника міністра охорони навколишнього природного середовища, власника медичної компанії «Інто-сана», нині — лідера міської організації партії «Батьківщина». Десять соток у приватну власність отримала дружина В’ячеслава Анжеліка Крук ще 2003 року. Однак за цією адресою знаходяться житлові споруди, які належать іншим людям.

Свій же будинок Круки споруджують на березі, на верхній терасі схилу, буквально за два кроки від пляжу на 10-й станції Великого Фонтана. Зрозуміло, спорудження житла в цій частині узбережжя означає скорочення рекреаційних територій. І без того вже добряче обскубаних. За що критикували стару міську владу, називаючи її антинародною і продажною. Вдумайтеся, за останні п’ять років землі рекреаційного й оздоровчого призначення скоротилися в Одесі на 65 гектарів!

Але справа не тільки в рекреації. Екологічна громадськість обурена тим, що будівництво ведеться в гирлі Середньофонтанської водовідвідної балки, котру забудовувати не можна. Це згодом може спричинити підтоплення території житлових мікрорайонів. Тому сьогодні екологи пишуть листи в усі інстанції з проханням звернути увагу на неподобство.

Звісно, якби йшлося тільки про 10 соток, то вони, може, не так упадали б в око. Але будівництво розпласталося уздовж схилу, і з боку моря можна спостерігати величезні круглі скляні тераси й споруди у вигляді щогли корабля. Кажуть, це теж апартаменти Крука.

Земельні ділянки в цьому місці, судячи з рішень сесії міськради, було виділено ТОВ «Медичний реабілітаційний центр «Інто-сана» (Кардонний провулок, 1а). 1999-го — 0,09 га, 2001-го — 0,15 га, 2003-го — 0,27 га. І вже в липні 2005-го — ще 0,42 га для відділення психологічної реабілітації. За документами, сам центр було здано в експлуатацію 2001 року. Що стосується останньої ділянки, то спочатку було розпорядження Боделана, потім рішення виконкому, який і рекомендував сесії затвердити виділення додаткових соток у довгострокову оренду. І ці рекомендації Руслана Борисовича було втілено в життя.

Однак на березі моря такого реабілітаційного центру немає. Шукати мені допомагала вся округа. «Інто-сана» розташовується на вул. Варненській, — пояснювали місцеві жителі. — Ви до них зверніться». Але я напередодні туди телефонувала, там теж не знають...

Річ у тім, що до будівель, які можна побачити з берега моря і, судячи з адреси, є реабілітаційним центром, вільного підходу немає. Як, до речі, немає поблизу і вільного проходу до моря. Щоб спуститися до нього або навіть побачити, треба ходити великими колами уздовж парканів. Одну дорогу перекрили ворота, і за ними гримить будівництво. Іншу — перегородила хвіртка зі шлагбаумом, котрі, судячи з вивіски, належать готельному комплексу «Тропікал». Поруч, до речі, ще один довгий паркан із охоронною будкою. Так от, охоронець дозволив мені пройти, і по дорозі, уздовж котеджів, я нарешті вийшла до загадкових будівель, які приховував щільний високий паркан.

Не встигла я до них наблизитися, як відчинилася хвіртка і вигулькнув охоронець, а слідом за ним високий сивий чоловік. Очевидно, тут на мене чекали.

— Ви куди? — зустрів він мене непривітно.

— Шукаю медичний центр.

— Немає тут ніякого центру, — відрізав він.

Такої кількості охоронних будок, шлагбаумів, високих парканів прибережна зона не знала ніколи. На жаль, такі вони — нові атрибути міста-курорту. Вони скрізь. Мурами огороджено навіть пляжі, і уріз води — приватна власність. Причому все це — у рамках закону. Чи ні? Тоді чому це ніхто не знесе? І взагалі, як має виглядати берег моря? Чи є у нової влади з цього приводу своє бачення, своя філософія, як модно нині казати?

Глуха стіна

Можу сказати одне: як власники високих мурів ховають свої маєтки подалі від очей людських, так само приховують чиновники інформацію про те, що споруджується на березі. Видавши дозвіл на будівництво, вони потім відхрещуються від об’єкта, як від чуми. Обласне держуправління екоресурсів киває на Держекоінспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, а інспекція, у свою чергу, — на управління.

З приводу будівництва Крука в.о. начальника держуправління екоресурсів в Одеській області Валентина Крутякова заявила, що там споруджують приватний будинок, і їхнє управління жодного стосунку до цього не має. Однак дозвіл на спорудження видало. Валентина Іванівна тільки підтвердила, що торік вони погоджували виділення земельної ділянки МРЦ «Інто-сана» для будівництва реабілітаційного центру.

Додам, що з приводу цього загадкового центру я телефонувала в міське й обласне управління охорони здоров’я, де про нього теж нічого не чули. Нічим не увінчалася і спроба прояснити ситуацію в СЕС.

Однак найбільше дивують міські служби. Усіх переплюнуло управління архітектури, відповідальне за вигляд міста. Воно взагалі не могло згадати, що там будують. Їм це нецікаво. Їх це не зачіпає. Моя наполегливість закінчилася тим, що начальник управління пан Колокольніков, він же — головний архітектор міста, у відповідь зажадав повідомити ім’я та по батькові головного редактора і заборонив охоронцю пропускати мене в управління.

В управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю, яке видає дозволи на будівництво, заявили: документів із приводу будівництв Крука вони показати не можуть, їх у них немає. Але найоригінальнішу відповідь я почула в міському управлінні екології. «Узбережжя — це не наше питання, — сказав його начальник Борис Киндюк і порадив звернутися до Алли Шевчук, мовляв, вона цими питаннями займається.

Алла Іллівна очолює в Одесі відділення Міжнародного соціально-екологічного союзу. Безмежно віддана своїй справі. Вона вже давно на пенсії, але як людина небайдужа, не може спокійно дивитися, що роблять із берегом моря. Алла Іллівна відправила з цього приводу не одну телеграму в Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Приїжджала комісія з числа представників Державної екологічної інспекції. Позаяк чітких відповідей від місцевих чиновників від екології про те, що відбувається в Одесі, домогтися неможливо.

На жаль, комісія перевіряла лише будинок Крука і споруджуваний унизу, біля самісінької води, на 10-й станції Великого Фонтана не менш загадковий об’єкт. Зараз там установлено паркан і йде демонтаж пірса, як запевняють господарі. Подейкують, будується міні-гавань для стоянки яхт та інших плавзасобів. Теж Круком.

Цікаво, скільки потрібно яхт-клубів на одному квадратному метрі? Стоянки є на морвокзалі, у районі пляжу «Відрада», на 8-й станції Великого Фонтана. І от тепер на 10-й. Якщо пройти далі по берегу, до Чорноморки, то можна побачити ще кілька...

Одеса завжди мріяла про велику сучасну гавань для яхт — у ній вона має потребу й донині. А отримала цілий ряд міні-стоянок для яхт окремих багатіїв. І об’єкт на 10-й станції, що претендує на солідність, уже тхне.

Історія така. 2001 року така собі фірма «Томатекс» купила у міста будинок рятувально-водолазної служби з приміщеннями за 381,7 тис. грн. Й отримала, зауважте, в постійне користування 0,61 га землі для її експлуатації. (Хоча за Земельним кодексом таке право мають підприємства державної та комунальної власності.)

Держакт на землю було видано 29 грудня 2001 року, буквально наступного дня після рішення сесії про її виділення. Фірма, таким чином, застовпила собі місце на березі. Освоювати його вона взялася тільки в середині минулого року, звернувшись до міста з клопотанням передати їй у користування берегоукріплювальні споруди: траверси, хвилевідбійну стінку і пляж із щебеню для реконструкції та нового будівництва.

Виконком прийняв позитивне рішення. І між міським управлінням інженерного захисту територій міста і розвитки узбережжя та ТОВ «Томатекс» 30 грудня 2004 року було укладено договір про спільну діяльність на 26 років. Мета — захист узбережжя і розвиток інфраструктури шляхом створення багатофункціонального комплексу з берегозахисними функціями на засадах самоокупності. При цьому внесок міста, яке віддало комерсантам право використовувати берегоукріплювальні споруди і 3,2 тис. кв. м пляжу, оцінено в 606,3 тис. грн. і становить... 5%. А внесок «Томатексу», який складається з інвестицій, професійних знань, навичок, ділової репутації та ділових зв’язків, — у 11,5 млн. грн. (95%). Цікава інформація до розмірковування...

Однак із переліченого вище важко зрозуміти, що за комплекс з’явиться на березі. Представник «Томатексу» запевняв, що нічого, окрім нових берегоукріплювальних споруд, фірма будувати не збирається. Однак є заява про екологічні наслідки майбутнього будівництва. Документ називається «Реконструкція аварійних берегозахистних споруд і створення багатофункціонального берегозахисного комплексу, придатного для стоянки плавзасобів на 10-й станції Великого Фонтана». Так називається і ескізний проект, який згодила Держекоінспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. Він передбачає будівництво гавані, розрахованої на заходження та стоянку прогулянкових плавзасобів. В управлінні, котре підписало договір, не приховували, що такий варіант проробляли. Але що там буде насправді, вони не знають. В одеській ПКФ «Проектгідробуд» мені підтвердили, що до них зверталися з пропозицією взяти участь у проекті. Йшлося про гавань для відстою 50—60 суден. Але вони відмовилися через різні підходи до питань захисту берега.

Берегоукріплення — питання для Одеси дуже болюче. Фахівець з питань берегозахисту, експерт Міжнародної робочої групи «Морські береги» Юрій Верба вважає: спотвореним за радянських часів залізобетонними плитами берегам час надати людського вигляду. Оскільки тисячі метрів цінного пляжу втрачено для відпочиваючих. І ця ганебна практика триває. Особливо показовими в цьому плані є нові проекти берегозахисту в районі сіл Ліски, Фонтанка, селища Затока, а також на Дачі Ковалевського й у Чорноморці, де в море сповз... ресторан.

У нинішній ситуації, вважає Верба, необхідно накласти мораторій на будівництво в береговій зоні, створити авторитетну комісію з участю зарубіжних спеціалістів, провести громадське обговорення і після цього визначити, яким у нових умовах має бути захист берега.

Та яке там обговорення, коли роботи з реконструкції берегоукріплювальних споруд на тій же 10-й станції Великого Фонтана ведуть, як констатувала комісія з Києва, навіть без висновку державної екологічної експертизи на робочий проект.

Так вигідніше

— Ну що ви турбуєте й так переляканих чиновників, — здивувався В’ячеслав Крук, відгукнувшись на прохання автора цих рядків відповісти на запитання, пов’язані з будівництвом на 10-й станції. В’ячеславу Юрійовичу було не зовсім зрозуміло, чому такий інтерес до його об’єктів: «Хіба мати п’яти дітей не має права будувати для себе будинок? А що стосується реабілітаційного центру, то він зараз не працює. Там тимчасово живе моя сім’я. Але в майбутньому це буде сучасний центр».

Крук показав ескізний проект красивого комплексу з терасами та басейном. «А на березі моря, — продовжив він, — я нічого не будую. Так, дійсно шукав інвесторів для вкладення інвестицій у берегоукріплення. Я зацікавлений, щоб мій будинок і центр згодом не сповзли в море, як це вже ми спостерігаємо в ряді випадків...»

Річ, звісно, не в Круку, хоча навряд чи пересічному громадянину вдалося б отримати стільки землі біля моря. А в підходах місцевої влади до дуже болючих питань використання рекреаційних земель. Володіння Крука — це всього лише один із прикладів, найяскравіших. Коли ж прогулятися берегом моря, то можна побачити вервечку будиночків, які споруджують із порушенням усяких норм.

Через відсутність нового генплану землі за категоріями в Одесі досі не визначено, не встановлено прибережну захисну смугу і водоохоронну зону Чорного моря. Так владі було зручніше. Це дає можливість городити, що душа забажає. У зв’язку з цим торік улітку було створено групу з учених, юристів, яким доручили провести відповідну експертизу.

Група проаналізувала все законодавство (висновок на 29 сторінках). Ось коротенько висновки: у 100-метровій зоні розміщення об’єктів, не пов’язаних із берегоукріпленням і поліпшенням рекреаційних властивостей території, не допускається. А торгові та розважальні заклади можуть порушувати екологічний баланс і скорочувати рекреаційну ємність територій.

В Одесі такими закладами забудовано берег Аркадії, Лузанівки, 10-ї станції Великого Фонтана, включаючи піщані пляжі. Однак, попри незаконність їхнього існування, вони досі функціонують. Усю територію пляжу Аркадія щільно забудовано кафе та ресторанами. Питається: яка необхідність у барах на піску? Це не тільки псує морський пейзаж, а й відчутно звужує територію пляжу. Однак зусиль нової влади вистачило тільки на те, щоб прибрати білетерів при вході на пляж і зробити їх безкоштовними (платними залишилися тільки послуги). Така картина лише підігріває апетити «грошових мішків» розжитися на березі дедалі новими земельними ділянками під забудову. А чиновники хоч і змінилися, але підходи залишилися старими.

Порівняно недавнє звільнення вже нового начальника міського управління земельних ресурсів і його заступника — тому підтвердження. Судячи з того, яка підкилимова боротьба точилася за звільнене крісло, це місце як було дохідним, так ним і залишається. Але посіла його юрист Ірина Коврижних. І її принциповість і войовничий настрій багатьом відразу не припали до смаку.

З перших днів новий керівник відчула всі принади тиску ззовні. Наприклад, із боку прокуратури, на яку сьогодні кивають, коли йдеться про відновлення законності в земельних питаннях. І депутатів міськради — головних винуватців розбазарювання рекреаційної землі. Адже коли подивитися, хто лобіював і продовжує лобіювати виділення землі і хто її отримує, то на народних обранцях, як то кажуть, тавра ніде буде ставити.

Вже після приходу нової влади на сесії міськради 28 січня 2005 року під умілим керівництвом Руслана Боделана вони встигли розкурочити санаторій ім. Горького. Здравницю стерли з лиця одеського узбережжя приблизно за тією ж схемою, що й інші двадцять.

ЗАТ «Укрпрофздоровниця» продала ТОВ «Марс» (директор Олег Марков) їдальню, резервуар для води, електропідстанцію, тепломережу, водогін, каналізацію й одноповерхові житлові будиночки за 980 тис. грн. Зауважте, у договорі купівлі-продажу слово «санаторій» зовсім відсутнє. Тільки вказано його адресу — Фонтанська дорога, 165. Потім 35 громадян, ставши власниками споруд за договорами дарування, звернулися до міськради з проханням передати їм безплатно в приватну власність земельні ділянки загальною площею 3,3 га за адресою Фонтанська дорога, 165, для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських споруд. І депутати, не змигнувши оком, змінили цільове призначення землі, задовольнивши прохання громадян. До цього ділянки обстежили і дали свої позитивні висновки міське управління архітектури та містобудування, СЕС, управління земельних ресурсів та обласне держуправління екології та природних ресурсів...

А от що сьогодні «проштовхують» не без участі депутатів. 11 серпня ц.р. на засіданні постійно діючої комісії міськради з питань вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів розглядали питання надання в оренду 24,6 га землі для реконструкції Дюківського саду з розміщенням культурно-розважального комплексу. (З цього ж починався благоустрій парку «Юність» на 8-й станції Великого Фонтана. А закінчилося тим, що парк стали забудовувати.) Комісія міськради також потурбувалася про виділення 0,6 га землі в районі пляжу «Відрада» для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу, 0,5 га — для рекреаційно-оздоровчого комплексу в районі 14-ї станції Великого Фонтана на прибережних схилах (нижня тераса)...

До речі, на бурхливій сесії міської ради, що відбулася недавно, мер міста Едуард Гурвіц запропонував розпустити депутатську комісію з будівництва, архітектури і земельних відносин та сформувати її по-новому з учителів, лікарів — словом, з тих, хто не зацікавлений у «проштовхуванні» земельних питань. Що й було зроблено.

Прозасідалися

Про знищення рекреаційних земель в Одесі сказано й написано стільки, що, здавалося, у нової влади, котра лаяла стару за розбазарювання узбережжя, рука не підніметься продовжувати почате. На жаль, піднялася. У громадян продовжують забирати спільний для всіх простір — берег моря.

Хто відпочивав в Одесі, знає: санаторії, готелі та бази відпочинку розташовували на верхньому плато узбережжя. Нижче знаходилися зелені насадження, схили, потім пляжі або бетонні плити і море. Так от, верхнє плато майже забудовано, і не тільки дачами, а й житловими будинками і навіть висотками. Залишилися місця загального користування: парки, схили, пляжі й уріз води. Чиновники, певне, забули, що все це розміщується в межах міста-мільйонера. І про те, що до міста приїжджають відпочиваючі.

Незадовго до свого усунення на вже згадуваній вище сесії міськради 28 січня 2005 року мер Одеси Руслан Боделан хвацько вирішив долю цієї цінної території. Дуже цікаве рішення: з метою стабільного розвитку Одеси, екологічної безпеки прибережної території для нинішнього й майбутніх поколінь, а також створення архітектурного ансамблю узбережжя і запобігання зсувним процесам вирішено забудувати всі берегові схили, включаючи пляжі і навіть, зверніть увагу, берегозахисні споруди. З урахуванням виданих раніше дозволів. І з почуттям «виконаного обов’язку» підвів риску — далі, мовляв, усе за законом: організувати конкурс, розробити концепцію, провести громадські слухання тощо.

Після свого приходу нова влада клятвено обіцяла провести ревізію всього, що натворила влада попередня. Однак вона справно виконує її заповіти, без концепцій та обговорень.

Найобурливіше, що все це відбувається на тлі правильних промов про захист і охорону рекреаційних земель, про повернення Одесі слави «перлини біля моря», усіляких перевірок, роботи різних комісій, нарад, повідомлень про відкриття кримінальних справ. Словом, посиленого наведення порядку. Йдеться навіть про повернення втрачених земель. Щоправда, як це зробити — влада не знає. Мовляв, усе вже забудовано, не зносити ж. Але керівництво міста заявило, що направило довідку про земельні порушення до Ради національної безпеки та оборони України. І там мають вирішити, як бути і що робити.

Ну, а поки «там думають», берег продовжують забудовувати. Що заважає припинити будівництво? Цікаво, хто вирішуватиме долю новоспечених хоромів, які благополучно виросли вже за нинішньої влади? Теж Київ?

Президент країни Віктор Ющенко ще в квітні розпорядився перевірити, як використовують у країні найголовніше багатство. Губернатор Одеської області Василь Цушко створив комісію, котру особисто ж і очолив. До неї увійшли всі контролюючі служби та силовики. Комісія засідала тричі. Останнього разу, 17 серпня, розглядали ситуацію з прибережними землями в Одесі і чотирьох районах області. Зафіксовано безліч порушень. Якщо казати про Одесу, то в основному йшлося про факти (звіт на 17 сторінках), про які преса писала протягом останніх років. Про зловживання, викриті громадськістю сьогодні, — жодного слова. Найбільше дісталося главам райадміністрацій і селищним головам. Їх лаяли за забудову стометрової зони. Запитань до Одеси не було. Не було, приміром, і до Затоки.

Запитую у затоцького селищного голови Надії Ярцевої, котра була присутня на засіданні комісії: це ваша рада віддала понад 8 га пісків у приватну власність під будівництво дач на березі моря 102 громадянам, серед яких — обласні чиновники, судді тощо? «Ні, — здивувалася вона. — Такого бути не може». Однак є рішення сесії від 7 жовтня 2004 року. До речі, тоді ж ділянки поряд із деякими фірмами, отримав і Департамент ДАІ для розміщення готельного комплексу «Стріла» (1,5 га в оренду на 25 років). Перевіривши ще раз ці дані, я зателефонувала Ярцевій. Однак Надія Федорівна розмовляти відмовилася...

Ярцева — мер Затоки, як її називають, — поза контролем і підозрою. Її селище — як держава в державі. На неї скаржаться в держуправлінні земельних ресурсів, у Держінспекції з охорони Чорного моря. Генплан Затоки, затверджений торік на сесії, піддався різкій критиці як із боку окремих місцевих підприємців, так і з боку держструктур. Держекоінспекція з охорони довкілля Південно-Західного узбережжя Чорного моря кілька разів указувала на те, що не можна звужувати прибережну захисну смугу. Річ у тім, що за законом її встановлюють із урахуванням містобудівної документації. А в Затоці є місця, де будинки стоять «по коліно у воді»...

За результатами засідання комісії губернатор області дав ряд доручень: СБУ, міліції, прокуратурі, усім контролюючим управлінням і меру Одеси Е.Гурвіцу. Суть їх ось у чому. Провести доскональну інвентаризацію землі в Одесі, забезпечити комплекс оперативно-слідчих заходів, спрямованих на припинення незаконних дій, і притягти винних до відповідальності. А також провести аналіз рішень Одеської міськради щодо зміни цільового призначення землі, передачі в приватну власність й оренду. І повернути у власність міської громади незаконно вилучені ділянки. Строк виконання — 25 вересня 2005 року.

Судячи з того, що відбувається, силовики по-справжньому і за холодну воду поки що не взялися. Та й влада, схоже, нічого кардинально у своєму королівстві кривих дзеркал змінювати не збирається.