Куряча сліпота

Прискорене зростання цін на м’ясо і продукцію з нього — давно не новина. Лихоманка на ринку тваринницької продукції, як дзеркальний відбиток неблагополуччя галузі, стала звичною. Новина ж у тому, що процес подорожчання продуктів набуває воістину загрозливих темпів.

Непрестижне лідерство

Ще в перші дні 2008-го були регіони (Черкаська, Миколаївська області), де ціна кілограма яловичини на підприємствах торгівлі не перевищувала двох десятків гривень, та й загалом по країні цей показник дорівнював 24,1 грн., а вже через вісім місяців про минуле можна було лише зітхати. На 29 серпня 2008 року кілограм такого ж м’яса в середньому по країні коштував уже 32,41 грн. Ще більше зросли за цей час ціни на продовольчих ринках. Яловичина в середньому по країні — до 33,79, свинина — до 37,54, курятина — до 17,63 грн.

Виробники курятини, незважаючи на те, що птахівництво, на відміну від занепалих скотарства та свинарства, розвивається динамічно, вирішили заробити на м’ясному дефіциті. У Київській області до кінця серпня ціни на птицю на підприємствах торгівлі зросли в середньому до 16,86 грн. Те, що неподалік Києва розташовані найбільші в країні виробники курятини, не завадило зростанню цін у столичному регіоні. Зважаючи на це, на формування цін на м’ясо впливає не так собівартість продукції, як платоспроможність населення.

Пік урядових заходів, спрямованих на зниження «м’ясних» цін, припав на літо. Велися активні переговори з виробниками і переробниками, відбулася показова акція з поїдання привізних «ніжок Буша». Галасу від цих дій було багато, а от результату — трішки. Дані моніторингу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області свідчать: курятина подешевшала. Але менше, ніж очікувалося після гучних заяв птахівників про різке зниження оптово-відпускних цін на продукцію і чергове пришестя на ринок «ніжок Буша». Далися взнаки прорахунки при реалізації такої специфічної продукції. Більшість вітчизняних підприємств торгівлі не пристосовані для роздрібної реалізації курятини глибокої заморозки. Та й партії привізного товару виявилися для багатьох реалізаторів (через відсутність належних холодильних установок) непідйомними.

За оцінками заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області Галини Ільченко, реалізація зарубіжної курятини істотно не вплинула на рівень цін. А от деякі підприємливі особи скористалися нестандартною ситуацією, щоб «наварити» гривню на дешевій продукції. У ЗАТ «Хутровик» з м.Узина, отримавши за низькою ціною «ніжки Буша», не всю продукцію відправили до роздрібної мережі — частину її перепродали ТОВ «Візит». ТОВ «Агрофірма «Столична» із Васильківського району дешеву курятину перетворила на дорогу: продаючи в копченому вигляді за цінами від 21,5 до 23,22 грн./кг.

На вістрі галузевих дисбалансів

Можна лише дивуватися, що всупереч нелояльним до неї реформаторам тваринницька галузь, завдяки особистим господарствам селян, такий тривалий час трималася на плаву. Однак, схоже, інерція вичерпується. Підрахунки показали: якщо 1990 року кожен українець з’їдав за рік більш як
80 кг м’яса, то торік — удвічі менше. У Київській області, яка мала б поставляти в столицю м’ясну сировину, ситуація не краща. Розробляються програми розвитку і підтримки тваринництва, озвучуються наміри внести в галузь інвестиції. Проте торік поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 34 тис. голів. Така ж ситуація і зі свинями, поголів’я яких за минулий рік зменшилося на
41,7 тис.

Процес перекинувся і на господарства населення. Що особливо небезпечно, оскільки рушиться чи не єдине джерело економічної і соціальної стабільності в сільській місцевості.

До загальновідомих причин, які заганяють тваринництво у глухий кут, у столичній області додається місцева специфіка. Ще недавно в пристоличних селах працювали сільгосппідприємства, а місцеві селяни, користуючись присадибними ділянками, сіножатями, пасовищами, прагнули утримувати побільше корів і свиней. Однак зростаючий попит на земельні ділянки для будівництва житла, торгово-розважальних закладів докорінно змінив ситуацію. Земля навколо столиці стає надто дорогою, щоб на ній вирощувати тварин і корм для них. І жителі перед­містя із виробників сільгосппродуктів «перекваліфіковуються» у споживачів.

Процес наступу мегаполіса на села був би менш болючим, якби втрати сільгосппродукції в передмістях компенсувалися за рахунок глибинки. Проте й у віддалених районах Київщини та сама біда — худобини стає дедалі менше.

Розробники програм розвитку і реформування галузі основні надії покладають на введення в екс­плуатацію великих тваринницьких комплексів і, по суті, ігнорують потреби дрібного приватника. Звід­си і результати. Позбавлені уваги і підтримки домашні ферми вже не здатні наповнити ринок, бо працюють за застарілими технологіями та організаційними засадами.

Саме час втрутитися. Переве­дення дрібних господарств на сучасну основу давно назріло. Од­нак... Автор цих рядків поцікавилася у фахівців сільського господарства Київської області: чи намагаються вони впливати на цей сектор? Виявилося, що питання створення і функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів із заготівлі, переробки та збуту продукції тваринництва, зі штучного запліднення тварин, утримання пасовищ вивчається. А коли розпочнеться конкретна робота?

Чи тих дотують?

На м’ясному ринку — свої, внутрішні проблеми. При підготовці матеріалу автор цих рядків звернула увагу на те, що чиновники охоче оперують збірним поняттям «худоба і птиця» і не дуже хочуть говорити про його складові. Таким чином, у тіні залишається ще одна особливість вітчизняного ринку: з одним видом продукції густо, а з іншим — пусто.

Начинка м’ясного «пирога», що його готують в області і поставляють на ринок, далека як від реального попиту споживачів, так і від науково обгрунтованих норм споживання. У загальному «валі» чиновницьких «худоби і птиці» на яловичину припадає лише 8,5%, свинину — 14,2. Решта м’яса — це курятина: її частка в загальному м’ясному виробництві в області — 77,1%. Судячи з того, що поголів’я худоби і свиней в області зменшується, а кількість птиці збільшується, частка курятини в м’яс­ному асортименті вже найближчим часом може сягнути 90%, а там і до 100% — недалеко.

Отже, яловичина і свинина через їх дефіцит і, як наслідок, високі ціни стають по кишені лише добре забезпеченим людям, ну а ті, хто менш забезпечені, будуть змушені обходитися дешевою курятиною.

Уряд віднедавна узявся «лікувати» м’ясний ринок. Але, схоже, витрачаючи чималі бюджетні кошти, зумів лише посилити диспропорції. На Київщині, як і в інших областях країни, рівень рентабельності при виробництві різних видів м’яса далеко не однаковий. Якщо яловичина і свинина збиткові (відповідно -43 і -22,1%), то курятина дає своїм власникам серйозні прибутки.

Які саме? Дані ці, скажемо так, не дуже рекламуються. Мабуть, щоб не викликати зайвих запитань. У головному управлінні агропромрозвитку області нам повідомили, що середній рівень рентабельності на птахокомплексах Київщи­ни — 11%. Але прем’єр-міністр Юлія Тимошенко в розпал боротьби з птахівниками за їх «сприяння інфляції» стверджувала, що рентабельність птахівницьких підприємств сягає 100%.

Прем’єр знає, про що говорить. Проте при підготовці урядових рішень про надання тваринникам дотацій із держбюджету про величезний розрив між підгалузями (як в обсягах виробництва, так і в рівні рентабельності) наче забули. Існували нормативи, за якими доплачували за кілограм живої ваги: великої рогатої худоби — 1,9 грн., свиней — 1,4, курей — 0,65 грн. Левова частка бюджетних коштів ішла у птахівництво. Тобто в підгалузь, яка найменше потребувала невідкладної фінансової допомоги з кишені платників податків.

За інформацією, яку отримали в інспекції якості і формування ресурсів сільськогосподарської продукції, станом на 1 серпня ц.р. за 2007-й і нинішній рік тваринницьким підприємствам Київської області в цілковитій відповідності з установленими нормативами виплачено понад 96 млн. грн. дотацій. Скотарі одержали справжнісінький дріб’язок — трохи більше 7 млн. грн., свинарі — понад 22 млн., проте птахівники — більш як 67 млн. грн. При цьому одне з найпотужніших птахівницьких підприємств області і країни отримало понад 50 млн. грн. — більше, ніж усі тваринники області, разом узяті.

Отакий розклад.

Проте узятий курс на дотування цілком певних комерційних структур триває і посилюється. Оскільки уряд прийняв рішення збільшити нормативи виплати дотацій, зокрема, підвищити грошові нарахування птахівникам з 0,65 до 1 грн. за кілограм виробленої продукції, то можна очікувати ще більш вражаючих змін на м’ясному ринку. От тільки чи зрадіють українці досягненням, внаслідок яких на м’ясних прилавках буде лише курятина?