Газ на кухні: тепло, тепліше, зовсім жарко!

Слава Богу, про відключення електроенергії, які масовано впали на Україну в середині 90-х, ми вже практично забули. І все-таки вони, приміром, у Миколаєві, трапляються: коли — на три-п’ять хвилин, коли — на півгодини. Ось ви зимового вечора вигулюєте собаку, і раптом весь квартал тоне в пітьмі. Довкіл — тихо і темно, лише рипають двері балконів та лоджій: багато хто з мешканців хоче дізнатися, чи світло погасло тільки в одній-двох квартирах, чи в усьому будинку, кварталі.

Ще ніхто не встиг дістати із шухляди свічку і тому вікна — як чорні діри. Втім, не всі. Якщо уважніше придивитися, то значна частина вікон — світліша. Це вікна кухонь крізь них слабо сіється блакитна мжичка: в холодну пору газові конфорки зігрівають житло. Іде, так би мовити, неконтрольований і позанормовий відбір газу, бо загалом-то власник газової плитки платить тільки за приготування їжі — опалення ж квартири чи купання, зрозуміло, ніде не передбачено.

У балансових звітах газопостачальників є спеціальна графа «відтоки» — це спожитий населенням газ, за який неможливо пред’явити рахунок. Приміром, у січні ц.р. відтоки по Миколаївщині сягали понад 7 млн. кубометрів газу — майже на мільйон кубів більше, ніж населення всієї області заплатило за харчоприготування, тобто за легальне використання газових плит.

Для кого економія, для кого — втрати

Здавалося б, ситуацію з відтоками пояснити нескладно: такі вже в нас люди, брали і будуть брати безплатний газ (зрозуміло, сказане стосується тільки тих, у кого не встановлені газові лічильники, а таких — абсолютна більшість). Але самі постачальники палива не поспішають перекладати всю вину на населення. Заступник голови правління ВАТ «Миколаївгаз» Микола Ковширін каже, що в них є претензії до споживачів. Буває, заходить контролер до квартири, а там на всю прочинену духовку палахкотить газ: гріють квартиру. «Що ж це ви робите, як не соромно?» Відповідь хазяйки: «А що, я тільки запалила газ, прогріваю духовку, зараз курку смажитиму». І нічого не поробиш: газовики — не енергетики, які можуть відразу «відрізати» світло.

Та головне все-таки в тому, що люди просто змушені витрачати газ не за цільовим призначенням. Змушені через недобросовісну роботу теплоенергетиків.

Гадаю, висловився Микола Ковширін занадто м’яко: баталії газовиків і тепловиків уже стали притчею во язицех і обросли таким лексичним каркасом, що його не годиться демонструвати в пресі. Протистояння закладене вже в самій сакраментальній фразі «менше тепла — більше газу». Справді, хто грітиме у відрі воду на плиті, маючи цілодобове гаряче водопостачання? Аби певною мірою врегулювати проблему, Кабмін іще 1996 року затвердив норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників. Там записано: є централізоване гаряче водопостачання — людина щомісяця платить за 9,8 кубометра газу, немає гарячої води — плати вже за 18,3 кубометра.

А позаяк гарячу воду можна подавати не цілодобово, а дві чи десять годин на добу, то той же Кабмін уже 2001 року вніс зміни до постанови, встановивши «термін відсутності гарячого водопостачання»: «понад шість годин на добу в разі цільового водопостачання або понад 30 відсотків загального часу подання води за добовим графіком, в який не включається перерва в його постачання у нічний час (з 24 до 6 години)».

Абракадабра, звичайно, ще та, сам чорт ногу зламає, але про це — нижче. Головне, що в газовиків з’явилися реальні підстави твердити: за таких і таких умов фіксуємо відсутність гарячого водопостачання. А отже, можна брати плату не за 9,8 куба, а за 18,3, тобто сумнозвісні відтоки зменшаться. Треба тільки регулярно складати акти про більш як 30-відсоткове відхилення від загального часу подання води за добовим графіком, що їх підписують тепловики і газовики.

І пішла писать губернія! Чи не найяскравіше виявив себе в епістолярному жанрі директор з фінансів і економіки Миколаївського міського теплоенергетичного об’єднання М.Філевський. Ось, приміром, він доповідає першому заступнику міського голови В.Бушину, що лист голови правління ВАТ «Миколаївгаз» В.Сусуловського розглянуто і нагадує віце-меру, що міськвиконком установив графік подачі населенню гарячої води 16 годин на добу з гарантованим гарячим водопостачанням у такі години: 6.00 — 10.00, 12.00 — 14.00, 18.00 — 23.00.

Плюсуємо: гаряча вода подається протягом 11 годин. Але в директора з фінансів та економіки — своя арифметика, бо абзацом нижче він пише: «Враховуючи, що тривалість подачі гарячої води у житлові будинки не нижча 12 годин, у ВАТ «Миколаївгаз» немає підстав робити нарахування населенню по нормі споживання природного газу 18,3 куб. м на людину в місяць». Я запитую читача: якщо у вашу квартиру подавали воду протягом 11 годин на добу, то чи зможете ви визначити, скільки годин тієї води не було? Правильно, тринадцять. А от пан Філевський на повному серйозі заперечує пропозицію пана Ковширіна, бо треба, мовляв, щоб у акті фіксувався «термін відсутності гарячого водопостачання.., а не термін подачі гарячої води». Буквально наступного дня М.Філевський одержує листа від В.Сусуловського: «На виконання постанови Кабінету міністрів України від 08.06.1996 р. № 619 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08.06.1998 р. № 822 та від 21.06.2001 р. № 670) у двосторонньому акті, що підписується теплопостачальною та газозбутовою організаціями, повинно бути зафіксовано термін відсутності гарячого водопостачання, тобто перерва у гарячому водопостачанні в годинах. В акті, наданому вашим тепловим об’єднанням, не зафіксовано термін відсутності гарячого водопостачання в годинах. На підставі вищенаведеного, товариство просить щомісячно надавати інформацію про термін відсутності гарячого водопостачання в житлових будинках (у годинах) у вигляді нижченаведених двосторонніх актів, що буде підставою для перерахунку населенню плати за природний газ». Результат? Як неважко здогадатися, нульовий.

Утім, «Миколаївгаз», зважаючи, що навіть на папері гаряча вода подається не більше, як 11 годин на добу, визначило 30 відсотків од 16 годин. Термін відсутності перевищив встановлений Кабміном рубіж на 12 хвилин. Дрібниця? Але вона дає законні підстави перераховувати плату за газ, зменшувати згадувані відтоки. Гаманці певної частини миколаївців цих перерахунків практично не помічають, але є численна категорія городян, на добробуті яких позначається кожна копійка, кожна гривня — ті, хто одержує субсидії.

Конвертний «шантажист»

Загалом протягом року відділи субсидій недодають малозабезпеченим по 19,44 гривні. І недодають не зі своєї вини, а тому, що міськтеплоенерго, ведучи паперові війни з газовиками, відмовляється видавати належні довідки. Практично всі нужденні миколаївці, пообивавши пороги різноманітних контор, махнули рукою: така вже, мовляв, наша доля, не побачимо ми тих 19 гривень 44 копійок. Однак на вулиці Парковій (нині — Олійника, покійного мера) проживає Анатолій Ільченко, 50-літній інвалід другої групи. Він один, самотужки, взявся пробивати чиновницькі мури.

Теплоенергетик М.Філевський, певно, зовсім не підозрював, із ким він зійшовся у двобої, тому в першій письмовій відповіді спробував легко відфутболити Ільченка: «Розглянувши ваше звернення щодо видачі довідки на субсидію, повідомляємо наступне. Ми були б раді допомогти вам у вирішенні поставленого питання, але не маємо правового обґрунтування для видачі довідок із відображення інформації щодо відсутності гарячої води на момент звернення...»

Класичний зразок відписки! Місяцями бігаючи від однієї контори до іншої і стоптуючи черевики, Ільченко показував і коментував «бомагу», де міг. Із часом йому приноситимуть письмові вибачення із головного управління праці та соціального захисту облдержадміністрації, перепрошуватиме за своїх клерків міський голова Володимир Чайка, надсилатимуть вичерпні роз’яснення заступники губернатора. Але ні разу не вибачиться пан Філевський!

Врешті-решт утрутився прокурор Миколаєва С.Поліщук: «Ільченку А.М. Повідомляю, що прокуратурою міста Миколаєва ваше звернення, яке надійшло з прокуратури Миколаївської області щодо відмови посадовими особами Миколаївського міського теплоенергетичного об’єднання видати необхідну вам довідку, розглянуте. За наслідками перевірки виконавчому директору Миколаївського міського теплоенергетичного об’єднання Шевченку Ю.О. внесено припис про усунення порушень законодавства про інформацію з вимогою видати необхідну вам для нарахування субсидії довідку. Таким чином, вам необхідно звернутися до ММТО та отримати довідку».

На цьому тлі чітко вирізняється послання Ільченкові від Філевського в одне речення: «На ваше звернення від 21.01.04 р. повідомляємо, що Миколаївське міське теплоенергетичне об’єднання не завдало вам ніякої моральної шкоди й у зв’язку з цим відсутні об’єктивні та правові підстави для задоволення вашої вимоги про відшкодування «моральної шкоди».

Я запитав в Ільченка, якого саме відшкодування він хотів. «Та конвертів! Я пояснював секретарці в приймальні, що це ж із їхньої вини доводиться надсилати десятки листів: і в міськраду, і в прокуратуру, і в обласну адміністрацію, і в Київ... А пенсія ж мізерна, кожна копійка на обліку. Дайте, кажу, мені хоч скільки-небудь конвертів, бо я на них та на папір за півтора року купу грошей потратив».

Натомість пан Філевський письмово поінформує міського голову: «Інвалід другої групи Ільченко А.М. у теперішній час шантажує секретаря ММТЕО, вимагаючи видати йому 40 (сорок) поштових конвертів».

Нині позов Ільченка до ММТЕО розглядають у суді. Гадаю, там розберуться, який із нього шантажист.

У нас відтоки не тільки газу...

На жаль, успіх 50-річного звитяжця у битві за довідку — лише прецедент. Загальній катавасії газовиків із тепловиками не видно кінця. Наявність гарячої води в кранах, температура опалюваних батарей і кількість споживаного газу — це сполучені посудини, тут взаємозв’язок наочний. Так, Кабмін відреагував на реалії, дозволивши газопостачальникам підвищувати норми споживання газу за недостатньої подачі гарячої води. Але сказавши «а», не слід, може, забувати і про «б». Хіба, скажімо, не виглядає логічною така сама взаємозалежність між холодними батареями і розпашілими духовками газплит?

Тільки ефективність такого «б» була б справді високою, аби за надмірно спожитий газ розплачувалися не мешканці квартир чи відділи державних субсидій, а теплоенергетики. Та й «а» Кабміну, як я вже зазначив на початку, мовлене не зовсім за правилами риторики. Погляньмо ще раз: «...понад 30 відсотків загального часу подавання води за добовим графіком, в який не включається перерва в його постачанні у нічний час (з 24 до 6 години)». По-перше, «в його постачанні». Якого такого «його»? Може, «її» — води? По-друге, «в який не включається». Це — до загального часу чи до добового графіка? Виникло різночитання. І користуються ним не тільки тепловики. Ось, приміром, перший віце-мер В.Бушин в лютому цього року письмово «звертав увагу» В.Сусуловського, що мінімальна тривалість подачі гарячої води, при якій не підвищуються норми споживання газу, — 7 годин 40 хвилин. Тобто, в мерії виводили тридцять згадуваних уже відсотків від 11 годин.

Не внесли ясності ні Антимонопольний комітет, ні Національна комісія регулювання електроенергетики, ні Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, куди за роз’ясненням звертався «Миколаївгаз». До всього ще й зразок двостороннього акта, який має фіксувати тривалість відсутності гарячого водопостачання, досі не затверджений Мін’юстом, а без цього він — джерело для нескінченного суб’єктивізму.

Схоже, в нас проблема з відтоками не тільки газу...