ЕКОНОМіЧНі «ТРЕЛі» КРИМСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Микола СЕМЕНА (Крим)

У середу цього тижня сесія Верховної Ради Криму знову була змушена коригувати бюджет поточного року. Через те, що, всупереч українському законодавству, його було сформовано одноканальним і в його доходну частину включено загальнодержавний ПДВ, який Верховна Рада України «не віддала» Криму, у доходах автономії утворилася «пробоїна» майже в 300 мільйонів (фактично третина всього бюджету!). І перекрити її за рахунок перевиконання доходів вдасться лише частково. Отож і Верховній Раді, і уряду нині раз у раз доводиться коригувати свої початкові розгонисті начерки та узгоджувати «апетити» з реальними доходами.

З приводу бюджетної колізії Крим уже звертався з поданням у Конституційний суд, але там просто відмовилися його розглядати, бо не визнали існуючі положення суперечливими. Як відомо, поправка депутата Івана Зайця до кримської Конституції, за якою будь-які її положення не чинні, якщо вони суперечать українським законам, ставить усе на свої місця й без Конституційного суду. Здавалося б, навчені гірким досвідом цього року кримські депутати повинні тверезо дивитися в рік наступний. Однак... Прийнявши поправки до бюджету- 2000, Верховна Рада Криму відразу розглянула й ухвалила бюджетну резолюцію на 2001 рік... знову на тих самих принципах одноканальності. Крим знову сподівається, що якась надприродна сила змусить Мінфін і Верховну Раду України в надзвичайно важкій економічній ситуації віддати автономії «за її красиві очі» всі податки наступного року.

Чи може так діяти не тільки уражений «економічним романтизмом» орган державної влади, а й пересічна людина при здоровому глузді? Певна річ, може, якщо те, що відбувається на поверхні, має якийсь вищий, незрозумілий непосвяченим сенс, якщо дія на сцені — зовсім не головна, а лише покликана відвернути увагу від справжнього прагнення, схованого за лаштунками подій. Іншого резону так діяти, здається, немає...

На сесії під час обговорення бюджетної резолюції на 2001 рік голова бюджетної комісії Людмила Золотова підкреслила, що Крим має два шляхи: або знову формувати бюджет на основі своїх повноважень, визначених Конституцією автономії, але не визнаних центром, або погодитися з тим, що цими повноваженнями скористатися не можна, і формувати реальний бюджет. Взявши слово, Леонід Грач відразу сказав, що кримська Конституція, попри те що Президент призупинив ряд нормативно-правових актів автономії, у частині бюджетних повноважень продовжує діяти. Тому він вважає, що «за їх реалізацію Верховна Рада зобов’язана братися по-справжньому». Отже, Крим знову пішов першим шляхом — шляхом ілюзій...

Нова бюджетна резолюція доручає Раді міністрів внести бюджет, розроблений «на основі повноважень, визначених Конституцією Автономної Республіки Крим, яка враховує, що в бюджет... у повному обсязі зараховуються всі податки і збори, які стягуються на території республіки...» Відповідно до затвердженого графіка, проект бюджету-2001 буде готовий до серпня. Його мають розглянути в містах і районах, в Асоціації органів місцевого самоврядування.

Проте, з іншого боку, вже затверджена Верховною Радою України бюджетна резолюція на 2001 рік, як і раніше, не передбачає для Криму іншого, крім загальнодержавного, порядку використання податків і зборів. Отже, між сторонами знову починається протистояння. Київ сподівається, що його рішення мають вищу, порівняно з кримськими, силу, а Крим... Сьогодні ніхто, по-моєму, не може сказати, на що сподіваються керівники автономії, якщо навіть шлях у Конституційний суд із цим питанням для них уже закрито...

Нині в голови парламенту Криму Леоніда Грача з’явилося нове улюблене слівце. Усе, що, з його точки зору, не відповідає здоровому глузду, він називає «трелями». Практика виконання бюджету-2000 року свідчить, що положення Конституції Криму, які передбачають наявність в автономії одноканального бюджету, значно ускладнили життя на півострові. Ідея одноканальності бюджету досі не принесла нічого, крім можливості політикам привселюдно бити себе в груди і на всіх перехрестях «обстоювати» повноваження, які, за великим рахунком, вони ж самі внесли в Конституцію і тепер палко їх пропагують, хоча існують вони фактично тільки в їхніх «снах».

Одноканальність бюджету, як свідчить досвід 2000 року, і є не чим іншим, як тільки «трелями» парламенту, який ухвалив нереальний бюджет і поставив свій уряд у надзвичайно тяжкі умови, коли він, прийнявши бюджет із дефіцитом понад третину всього обсягу доходної частини (280 мільйонів із 760!), ціною величезних зусиль намагається забезпечити заповітну цифру. Через це вже скорочено цілу низку соціальних програм, урізано фінансування багатьох бюджетних організацій і служб, на 16 відсотків зменшено дотації і без того бідуючим регіонам. Як свідчать підрахунки Людмили Золотової, навіть урізаний тепер бюджет цього року урядові, хоч як би він не старався, не виконати більше ніж на 95—97 відсотків.

Цікаво, що Київ свого часу пропонував Кримові красивий вихід із ситуації, у яку він сам себе й загнав. Тодішній голова бюджетного комітету Верховної Ради України Юлія Тимошенко — яка й так віддала в неподільне розпорядження автономії три загальнодержавних податки! — пропонувала Криму не вимагати собі ПДВ, який йому так припав до душі, а замінити його субсидією на таку саму суму. І якщо уряд, для якого головне — не принципи, а гроші, уже був згоден на це, то Верховна Рада, для якої головне — принципи, а не гроші, визнала за краще... загалом нічого не одержати!

Закручуючи нову економічну і юридичну інтригу, парламент Криму переконаний, що, як сказав Леонід Грач на минулій сесії, «законодавчий орган країни не розібрався в суті конфлікту». А, приміром, заступник міністра фінансів України Володимир Матвійчук говорив депутатам, що за невиконання бюджету логічно його не збільшувати, а зменшувати, і що не слід було планувати витрати, не підтверджені реальними доходами. Адже в бюджетній практиці Криму є речі, яких, за словами Володимира Матвійчука, немає в жодній країні світу (приміром, випадків, коли парламент підтверджує цифру в бюджеті й відразу кошторис до неї!). Але голова парламенту вважає, що «саме в цьому й полягають економічні повноваження автономії», які варто обстоювати...

Отже, з одноканальним бюджетом Криму вийшов тільки конфуз. Більше того, завзятим прихильником одноканальності залишається, вочевидь, тільки Леонід Грач: на недавній прес-конференції (правда, це було ще до сесії, яка прийняла нову бюджетну резолюцію) глава уряду Сергій Куницин сказав, що він не хоче повторення цьогорічної бюджетної «вакханалії», і, оскільки підготовку бюджету покладено на Мінфін і уряд, він дасть вказівку своїм фахівцям готувати проект бюджету на 2001 рік «на основі загальнодержавного законодавства», тобто не одноканальним, а реальним... То навіщо ж цю міну закладати ще й на 2001 рік?

Виявляється, не все так просто. Свого часу Леонід Грач привселюдно пообіцяв наступного року підвищити середні пенсії в Криму до 130—150 гривень. В іншій редакції його обіцянка звучала як «підвищити мінімальні пенсії усім до 100 гривень». Спікеру, з огляду на уряд, який свого часу поставив реальне завдання ліквідувати всі пенсійні борги до 1 серпня 2000 року й успішно поки що його виконує, тобто витримує графік скорочення боргів, мабуть, і самому закортіло реальних справ. Отож і «сказонув». Виявилося, що пенсіонерів, котрі підпадають під цю графу (учасники Великої Вітчизняної війни, прирівняні до них учасники бойових дій, пенсіонери-депортовані, сім’ї, що втратили годувальника, члени сімей загиблих і ліквідатори чорнобильської аварії), у Криму більше, ніж будь-де в Україні, — 503 тис. чоловік. Для підвищення їм пенсій до вказаних розмірів знадобиться, як згодом підрахували, понад 200 мільйонів гривень. Те, що їх збираються виплачувати з бюджету наступного року, підтверджує факт, що в бюджетну резолюцію вже внесено пункт: «Передбачити джерела доходів для формування у складі спеціального фонду бюджету АРК цільового фонду соціальних виплат пенсіонерам, які проживають у Криму».

Про які ж джерела йдеться?

Як ви думаєте, де комуністи в колишньому СРСР зазвичай брали гроші на фінансування різних дутих програм? Правильно, з податків за рахунок збільшення продажу горілки. От і кримський парламент наступним після бюджету питанням ухвалив положення про стимулювання підприємств-виробників підакцизних товарів, простіше кажучи, — про надання пільг і допомоги лікеро-горілчаним заводам, здатним збільшити виробництво та продаж оковитої.

Тиждень тому Леонід Грач з групою інших керівників інспектував Азовський лікеро-горілчаний завод і поставив завдання будь-що наростити на ньому випуск горілки. Проте цього, очевидно, замало. Та й інші резерви уряду вже вичерпуються. Залишається, мабуть, одне: у будь-який спосіб роздути доходну частину бюджету наступного року, аби підвести ці «доходи» під бажані видатки. Для цього треба зарахувати в бюджет 2001 року всі податки, стягнуті у Криму, зокрема 310 тисяч загальнодержавного ПДВ (вважається, що 2001 року він зросте). Виходить, як і цього року, тільки видимість добробуту, а насправді бюджет «виростає з повітря», у ньому приховано страшний дефіцит — на третину обсягу!

З іншого боку, це на нинішній рік центр, хоча й не віддав Криму ПДВ, але щоб не образити примхливу автономію, залишив їй три податки — зокрема й загальнодержавний акциз. Ще невідомо, чи повториться наступного року ця ситуація і чи залишиться акциз з продажу горілки в розпорядженні Криму. Тож за одноканальністю бюджету на 2001 рік може ховатись і ще більший дефіцит...

Мабуть, почувши про проект збільшення пенсій, у Криму кілька тижнів тому побував голова Пенсійного фонду України Борис Зайчук. Проаналізувавши ситуацію, він сказав, що обіцянки нездійсненні. Сумнівається в їхній реальності також глава уряду Сергій Куницин. Він сказав журналістам, що автономія, певна річ, має право встановлювати доплати до пенсій, але в тому випадку, коли для цього є джерело доходів. А також коли автономія не має боргів. А Крим винен державі в енергоринок 380 мільйонів гривень. Чи погодиться Київ на доплати до пенсій за таких боргів?

Крім того, на думку Сергія Куницина, проблема має і моральний аспект. Розмір пенсії — це питання справедливості. Доплатити всім до 100 гривень — а як сприймуть це ті, хто отримує трішки більше — 110—115 гривень? Їм, либонь, також до прожиткового мінімуму не вистачає... І чому треба всіх зрівнювати саме на рівні 100 гривень? Ще питання — як поставляться до цієї ідеї платники податків, адже з ними її ніхто не обговорював і не погоджував. А чи згодні вони доплачувати фактично за свій рахунок — ясна річ, на шкоду програмам охорони здоров’я та освіти — усім тільки до 100 чи погодяться доплачувати й іншим потрошку, аби збільшити пенсії всім пенсіонерам Криму? Загалом, зрозуміло, що ідея не тільки сира ідеологічно, а й не прорахована економічно...

А тепер уявімо собі — усе це закладено в бюджет Криму 2001 року. І Верховна Рада України знову, можливо, затвердить бюджет країни без урахування кримських претензій на одноканальність. Усі кримські проекти зазнають краху! Бюджет знову скорочується, дотації урізаються, підвищення пенсій скасовується. Хто винен? Авжеж, Київ, що не погодився з «економічними повноваженнями» Криму...

А можливо, і немає ніяких повноважень, а є лише «трелі» та недосяжні мрії кримських депутатів залишити в себе всі загальнодержавні податки під будь-яким приводом? А раптом вдасться урвати шмат побільше...