Дороги — як за часів Гоголя

Розбиті дороги і бездоріжжя — головний біль царської Росії — майстерно змалював іще Микола Гоголь. Відтоді минуло майже два століття. Проте давнє стихійне лихо триває в нових умовах і нових державах. Одразу ж за містом Дубном, де відбувалися героїчні події, описані в гоголівській повісті «Тарас Бульба», шосейні дороги (вул. Семидубська і відгалуження від неї на Тернопіль) виглядають так, наче їх перенесли з XIX століття. Майже двокілометрову ділянку, що прилягає до місцевого цукрозаводу, розбито вщент — ні проїхати, ні пройти.

— Ці дороги не ремонтувалися впродовж кількох десятиліть, — стверджує директор ТОВ СП «Нива» (Дубенський цукровий завод) Ярослав Ожибко. — Керівники заводу неодноразово писали листи до райавтодору. Прохання зводилися до одного: зробіть хоча б поточний ремонт доріг. Цукровари готові взяти в ньому участь, надавши будівельні матеріали: щебінь, пісок… Але щоразу ми отримували відписки — немає фінансування. Крапка. Дороги час від часу просто підлатували силами заводу і його коштом. Склалося враження, що вони нікому не потрібні, окрім самого підприємства.

Повернення до часів Гоголя більш ніж дивує. Це ж треба так уміти: податківці щороку стягують із господарюючого суб’єкта чималі кошти на «ремонт і утримання доріг», а інші органи лише роблять вигляд, що ремонтують та утримують. Як повідомив пан Ожибко, лише торік Дубенський цукровий завод з усіма структурними підрозділами сплатив понад 100 тис. грн. податку з власників транспортних засобів, а отримав традиційне — невпорядковані шляхи. Нічого не скажеш, гарна винагорода від держави!

— Всі роботи, пов’язані з будівництвом, ремонтом і утриманням доріг, планує Служба автомобільних доріг в області. Вона передбачає й фінансування, — розставляє акценти начальник філії «Дубенський райавтодор» Віктор Петрук. — А ми — лише підрядна організація. Виділяють кошти — працюємо, не виділяють — самі розумієте… На 2007 рік наша організація просила кошти для ремонту 15 км автотраси, а заклали менш як на вісім. У переліку ділянок автотраси, «гарячих» для ремонту, вулиці Семидубської і об’їзної дороги на Тернопіль, яка проходить повз цукрозавод, немає.

Рівнем фінансування ремонту доріг у районі та, відповідно, обсягами робіт невдоволений і голова Дубенської райдержадміністрації Олександр Козак.

— В останні роки на ремонт і утримання доріг у держбюджеті стали закладати більше коштів, — каже перша особа району. — Але рівень фінансування не витримує порівняння з потребами. Якщо торік із 342 км доріг загального користування в районі ми змогли відремонтувати аж 5 км, то такими темпами одну дорогу ремонтуватимемо раз на 70 років. Це ж просто смішно...

Проблема зайшла в глухий кут. Точніше, туди її завели відповідальні особи Служби автомобільних доріг, які рік у рік ніяк не можуть передбачити кошти для ремонту автотрас, що ведуть на цукрозавод і від нього — в місто. Та запитайте, кого хвилює, що на ці дороги припадає велике навантаження, що ними активно переміщають вантажі різного призначення, їздить легковий та інший транспорт? Чи довго прослужать діючі заводські вантажівки і 40 нових КамАЗів, куплених в кредит, коли їх водії щодня насолоджуватимуться їздою по ямах у період заготівлі цукрових буряків? А хто подумав, власне, про жителів Дубна, котрі добираються отими розбитими дорогами, щоб обробляти земельні ділянки?

Справді, твори Гоголя — безсмертні. Вчитайтеся в них — і ви побачите… сучасний стан доріг поблизу Дубна. Виходить, «автодорожних» чиновників час не лікує. Та це вже біда не відомого письменника, а їх самих.