ДМБ-2009. Скорочення в Севастополі: як жити далі?

У своїх виступах і міністр оборони Анатолій Сердюков, і начальник Генерального штабу Микола Макаров закликали військових реалістично подивитися на перспективи розвитку армії і позбутися ностальгії за втраченою воєнною могутністю.

Інформагентство «Новый Регион» про нараду в штабі Чорноморського флоту Росії 12.02.2009 р.

12 лютого глава міністерства оборони Російської Федерації Анатолій Сердюков узяв участь у виїзній колегії військового відомства РФ у Севастополі. «Міністр оборони був недовго — менше години. Він тільки провів нараду з командуванням флоту, навіть було скасовано церемоніальне покладання квітів», — це все, що зміг повідомити журналістам голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій Куніцин.

Тема наради на ЧФ РФ, як і має бути, залишилася військовою таємницею. Проте це не завадило події негайно обрости чутками і домислами.

Тож іще напередодні візиту високого гостя в «місто російських моряків» українські ЗМІ стверджували: у Севастополі відбудеться виїзна колегія міноборони Росії, на якій має обговорюватися питання про передачу Україні об’єктів Чорноморського флоту РФ у зв’язку з кризою і скороченням фінансування російської армії.

Заступник голови Севастопольської міськдержадміністрації Андрій Клименко в інтерв’ю журналістам зазначив, що офіційних звернень з боку Росії про передачу об’єктів не було, але не виключив можливості таких переговорів. На думку Клименка, могла обговорюватися передача Севастополю цілої низки об’єктів російського флоту, які є символами ЧФ РФ: Матроського клубу, Театру імені Лавреньова, Будинку офіцерів, Музею ЧФ і Бібліотеки імені Лазарєва. За даними «Новой газеты», мало йтися також про судноремонтний завод, спортивний клуб ЧФ і нове недобудоване житло для моряків.

Однак головною темою для хвилювань і занепокоєння в місті стали заплановані широкомасштабні скорочення в російському флоті. Агентство «Росбалт» повідомило, що «під скорочення потрапили цілі служби флоту». При цьому хвиля звільнень зачепить і підприємства ЧФ РФ, на яких працюють цивільні жителі Севастополя. За даними «Росбалта», проблеми з фінансуванням вже розпочалися у будівельного управління російського флоту. Профспілкові працівники визнали, що у відомстві починаються скорочення.

За даними голови Севастопольської міської державної адміністрації Сергія Куніцина, усього на ЧФ РФ буде скорочено 9 тис. осіб.

«На Чорноморському флоті РФ будуть скорочені близько 6 тис. вільнонайманих робітників. Тобто можете собі уявити, тисячі людей стануть безробітними», — заявив Куніцин на прес-конференції.

Сьогодні в місті близько 18—19 тис. людей працюють на підприємствах ЧФ РФ. Тобто плани «оптимізації» російського військового відомства призведуть до скорочення кількості і цивільних співробітників підприємств ЧФ Росії майже на третину!

Чи не вперше біля штабу флоту Анатолія Сердюкова зустрів пікет із відставників ЧФ РФ із плакатами: «Розвалили флот!»

Російські оглядачі і севастопольські політики неохоче констатували: «Росії байдужа доля Чорноморського флоту», «Севастополь здають без бою». І поставили риторичне запитання: «Що це — початок кінця міста російської слави?»

«Лінія керівництва України на витіснення з Криму російського Чорноморського флоту» (цитата з російської «Парламентской газеты»), можливо, так і не принесла б особливих результатів, якби не глобальна економічна криза, котрій, схоже, вдалося запустити процес «виведення» ЧФ РФ із Криму.

Здавалося б, здійснюється мрія Києва... От тільки багато українських політиків задумалися. Дуже мало радості — у потенційно політично нестабільному регіоні одержати економічно депресивне місто з тисячами безробітних з військовим вишколом.

З’ясувалося, що мало хто в Україні в деталях уявляє собі, а що буде після 2017 року. Чи хтось усерйоз сподівався на продовження фінансової участі російських військових у фінансуванні Севастополя після цієї дати?

А поки що Київ постав перед незаперечним фактом: Севастополь — частина України, і проблеми Севастополя — це проблеми України.

І це — в умовах посилення економічної кризи, наслідки якої уже відчуваються в місті.

На пленарному засіданні Севастопольської міської ради, яке відбулося 17 лютого ц.р., були прийняті бюджет і Програма соціально-економічного розвитку міста на 2009 рік. Зведений бюджет міста становить 1 млрд. 141,8 млн. грн. Ще напередодні голосування щодо головного фінансового документа міста голова Севміськради Валерій Саратов був змушений констатувати: міський бюджет-2009 уперше за дев’ять років виявився меншим за бюджет попереднього року.

Прийнято і програму соціально-економічного розвитку Севастополя в обсязі 162,84 млн. грн., що майже вдвічі менше порівняно з такою програмою 2008 року.

Українські моряки поспішили заспокоїти: вони нікого скорочувати не збираються. ВМС України в 2009 році не планують скорочень особового складу, більш того, «будуть тільки зміцнюватися», запевняє Сергій Куніцин.

Але навряд чи українські Військово-морські сили зможуть відчутно допомогти місту за умов власного «обмеженого фінансування» (таку характеристику ситуації дав командувач ВМС України адмірал Ігор Тенюх на нещодавньому засіданні військової ради флоту в Севастополі).

Що ж допоможе місту-герою вижити в цій ситуації? Прямі дотації з українського бюджету? Продаж землі, напханої снарядами і мінами кількох війн? Вільна економічна зона, активно пропагована Куніциним? Організація центру світового туризму на місці загибелі легкої кавалерії в Балаклаві? Перепрофілювання військової бази у курортне селище? Організація рекреаційної зони в умовах смітника, який постійно горить, і скидання неочищених каналізаційних стоків у бухту?

Не можна, звичайно, сказати, що українська влада сидить склавши руки і не шукає відповіді на запитання про долю Севастополя.

Буквально за п’ять днів до нового 2009 року президент України видав указ «Про додаткові заходи з соціально-економічного розвитку міста Севастополя».

МЗС України поставили зав­дання залучити у регіон іноземні інвестиції. Передбачається, що схема допомоги вітчизняним підприємствам полягатиме у залученні через дипломатичні представництва України в інших дер­жавах іноземних інвестицій для реалізації конкретних інвестиційних проектів у Севастопольському регіоні.

Для здійснення цієї місії 12 лютого, одночасно з російським міністром оборони, Севастополь з одноденним робочим візитом відвідав перший заступник міністра закордонних справ України Юрій Костенко. Після наради в Севастопольській міськадміністрації перший заступник голови МЗС відвідав ряд міських промислових підприємств, зокрема стивідорну компанію «Авліта» і ТОВ «Рибоконсервний комбінат «Новий», позначивши ключові підприємства міста і перспективні напрями залучення інвестицій: розвиток портових потужностей і промисловість.

Питання соціально-економічного розвитку міста обговорювалося місяць тому і на нараді в Міністерстві транспорту і зв’язку України. Тема була визначена як «питання соціально-економічного розвитку м. Севастополя і використання інфраструктури Севастопольської бухти».

Директор «Укрморрічфлоту» Володимир Работнєв переконаний: «Істотним поштовхом для соціально-економічного розвитку м. Севастополя може стати створення на базі Севастопольської бухти потужного глибоководного морського торговельного порту».

За його словами, завдяки вигідному географічному
розташуванню Севастопольського порту, наявній гідротехнічній, навігаційній, транспортній інфраструктурі, численному кваліфікованому кадровому потенціалу, Севастополь має всі передумови, щоб стати сучасним транспортно-логістичним вузлом міжнародного рівня.

Розвиток портового господарства міста, промислових підприємств, залучення інвестицій в інфраструктурні проекти в регіоні — от напрями, над якими, очевидно, працює українська влада. Однак передбачалося, що реалізація планів з розвитку невійськової економіки Севастополя розпочнеться 2017 року, коли, як припускали, Росія може вивести свій флот. І зовсім не тому, що розвиток порту і промисловості заважав би військовим. Суховантажі і контейнеровози, які стоять під завантаженням/розвантаженням або повільно йдуть фарватером, — не перешкода військовим.

Більш того, розвиток торговельного порту мав упорядкувати Севастопольську бухту. Розчищення фарватеру, недопущення хаотичної несанкціонованої забудови берегів — у цьому військові і цивільні цілком могли об’єднатися.

Проте ситуація, коли можна було сподіватися на держбюджет Росії при розв’язанні значної частини проблем міста, усіх влаштовувала й усіх розслабляла — як у Києві, так і в Севастополі. Тому плани, які передбачали інтенсивний розвиток невійськової економіки Севастополя, були не потрібними і навіть викликали протидію. Насамперед у самому місті.

Приміром, торік Севміськрада не дала ІСД побудувати готель на мисі Хрустальний, а «Метінвест» уже не перший рік має постійний головний біль через активність ряду місцевих діячів, котрі намагаються не допустити будівництва в Доковій бухті комплексу з перевалки сипучих вантажів.

Що стосується задуму Куніцина щодо перетворення Севастополя на «місто відкритої економіки», такий собі український офшор, то фігура нинішнього севастопольського градоначальника, призначеного президентом Ющенком, викликає активне несприйняття впливових у Севастополі політиків. У таких умовах усі ідеї, висунуті головою Севміськадміністрації, апріорі викликатимуть відторгнення з боку цілого ряду місцевих політичних партій та їхніх представників у міськраді.

Проте, незважаючи на очевидну неготовність міста до змін, у тому числі на ментальному рівні, сьогодні, коли російський флот активно згортає свою присутність, розвиток цивільної економіки в Севастопольському регіоні стає для міста життєвою необхідністю. Порт, туристичні проекти, промислові підприємства мають стати тим буксиром, який вивезе Севастополь із зони депресії, куди він поступово дрейфує.