Дим над Острицею

Мешканці села Остриця, що в Новоселицькому районі, точніше, ініціативна група з двох десятків осіб, поставили на вуха всю чиновницьку рать — від району до секретаріату президента та посольства Франції в Україні. Звідки днями телефонували в Чернівецьку облдержадміністрацію з вимогою пояснити, що коїться на Буковині, чому підприємець, громадянин Франції Жан Петіт, який відкрив в Остриці деревопереробне підприємство «Неотех», не може спокійно працювати через нескінченні протести місцевої громади. Хоча, як засвідчують висновки багатьох поважних комісій, не порушив жодного закону.

На жаль, у владних кабінетах нездатні дати більш-менш розумну відповідь. За словами ж представників ініціативної групи остричан, кінцева мета їхніх вимог — хай француз разом зі своєю родиною забирає з села свої цехи та йде геть.

Зрештою, кожен має право висловлювати свою думку і домагатися реалізації своїх бажань (у рамках закону, звісно). Один лише цікавий нюанс.

— Уперше саме цю фразу, що, мовляв, можемо забирати виробництво собі на плечі і йти з ним із села, ми почули не від людей (донедавна ніхто не мав до нас жодних претензій), а від заступника голови районної ради Анатолія Федорука в кабінеті сільського голови Олени Нандриш, куди прийшли вирішувати виробничі питання, — розповідають власниця підприємства Людмила Петіт (дружина пана Жана) і головний бухгалтер Світлана Майборода. — При цьому сільський голова ще й додала: «Дівчата, з міцевою владою треба жити дружно». Хоча ми і не думали сваритися.

Справді, «Неотех», місцева громада і влада донедавна уживалися мирно. Підприємство працювало, справно сплачуючи всі податки і відрахування, зокрема і до сільського бюджету, ще й ліквідувало в селі стихійне сміттєзвалище. Люди ходили брати тут тирсу для побутових потреб. У жовтні запустили нові цехи, а наприкінці лютого громада раптом почала виступи з гучними протестами, стверджуючи, що «французи» отруюють село виробничими відходами, від чого вже ніби захворіло троє дітей, влітку посохли сливки та яблуні, в повітрі стоїть їдкий запах «хімії» від диму, який валить із заводських труб. Директорові Василю Бигару взагалі пригрозили спалити машину, якщо не закриє заводу.

Не раз під заводськими воротами збирався знервований натовп. «22 лютого жителі села вчинили на підприємство напад, зірвали ворота, знову погрожували адміністрації та робітникам, вимагали припинити діяльність, мотивуючи тим, що їм заважає дим, шум та самі робітники», — пише директор в обласне представництво Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва.

Хворі діти — це, безперечно, біда. Остричани переконані, що в усьому винні небезпечні хімічні викиди «Неотеху». Однак ні шестиметрових ванн з розчинами, ні бочок з небезпечними отруйними речовинами, про які говорять люди, ні печей, де спалюють хімічні відходи, на заводі ніхто не бачив. І не міг побачити, оскільки технологічний процес цього не передбачає. У сертифікованих печах з фільтрами спалюють відходи деревообробки — звичайну деревину, забезпечуючи таким чином роботу сушильного цеху й обігріваючи взимку виробничі приміщення. Дешево та екологічно безпечно. Готову продукцію — збірні дерев’яні будинки, що йдуть на експорт, — покривають прямо в цеху італійською заводською фарбою. Ніяких розчинів ніхто нікуди не зливає.

Що ж до викидів у повітря, то труби підприємства димлять таким самим димом, як звичайні хатні печі. Небезпечних отруйних речовин від якоїсь «хімії» нема. Про це свідчать висновки семи (!) різноманітних комісій, які одна за одною встигли побувати на підприємстві за скаргами остричан. Зокрема державної екологічної інспекції, яка не виявила порушень санітарних норм щодо забруднення атмосферного повітря.

Нещодавно підприємство «потрусила» ще й облСЕС, зауваживши серед недоліків недоукомплектовану бинтами і ватою аптечку. До всього житлові забудови розташовані на відстані ста метрів від заводу, що удвічі перевищує встановлену законом санітарно-захисну зону для деревообробних підприємств...

Але жителі Остриці ті висновки слухати не хочуть. Вони направляють колективні листи-скарги уже самому президенту і вимагають нових перевірок, певно, вже по третьому колу. Попередні, мовляв, «куплені» і неправдиві.

— Не знаю, які там застосовують технології і хімікати, але люди просто так скаржитися не будуть. Диму без вогню не буває, — каже Олена Нандриш, голова Магалянської сільської ради, до якої входить с.Остриця. Хто-хто, а Олена Троянівна має добре знати те, що люди справді просто так не скаржаться і на пікети не виходять. Як і те, хто і навіщо розпалює довкола ТОВ «Неотех» вогонь ворожнечі і чому районна рада, що не раз розглядала проблему на своїх сесіях, досі не може її розв’язати.

Чергова сесія райради минулого тижня знову підняла на щит острицьке питання. Пані Нандриш просила депутатів допомогти його нарешті вирішити, бо самотужки впоратися не може. Присутня на сесії заступник голови райдержадміністрації Світлана Скрикуляк, яка знає усю суть конфлікту, неодноразово була в Остриці і навіть підписувала акт комісійної перевірки колективної скарги, спущеної в район з облдержадміністрації (в акті якраз зазначалося, що нема підстав для закриття підприємства), намагалася було роз’яснити ситуацію, але її мало не звинуватили в зраді інтересів простого люду на користь бізнесменів.

— Ми вирішили звернутися до відповідних структур, щоб провели ще одну експертизу того підприємства, яким незадоволені люди, — сказав голова райради Тодор Ревега.

— Чим вас і депутатів не влаштовують висновки, які вже є?

— Потрібні ще. Тоді треба буде з ними сісти усім разом в кабінеті голови облдержадміністрації Володимира Куліша і вже разом з ним вирішити, що робити далі.

До якої інстанції цього разу звертатися, Тодор Костян­тинович не знає.

Однак, схоже, собака заритий не в тирсі «Неотеху». Багатьом на руку такий розвиток подій. В епіцентрі протистояння двох владних інституцій району — райради та райадміністрації — опинилася уже згадувана С.Скрикуляк, на яку посипалися шишки з Чернівців і Києва. Чому, мовляв, Остриця бунтує, а районна виконавча влада проявляє безпорадність?

Свого часу Світлана Євге­нівна не лише наступила, а й добряче притисла каблуком хвоста тіньовим бізнесовим схемам. Зокрема і на території Магалянської сільради, де спокійнісінько, без будь-якої проектно-кошторисної документації працюють кілька пилорам і завод з виготовлення тротуарної плитки. А також категорично відмовилася погоджувати незаконне будівництво у центрі Новоселиці на березі річки Рокитна, тобто у воодоохоронній захисній зоні, ресторану «Оскар». Тож події навколо «Неотеху» — лише фрагмент на загальному районному тлі.

— Переконана, що влада повинна усіляко підтримувати підприємців, які працюють у правовому полі, — каже Світлана Скрикуляк. — Між іншим, до мене звертаються сільські голови нашого району і кажуть, що готові взяти до себе «Неотех», якщо він так не подобається Остриці...

— У цьому, швидше за все, штучно створеному конфлікті мене особисто дивує позиція сільського голови, — зазначив керівник Чернівецького центру захисту підприємців Ігор Кухарчук. — На мою думку, яку я висловив безпосередньо Олені Нандриш, сільський голова повинен бути добрим господарником, ефективним менеджером, справедливим арбітром між громадою та підприємцями при вирішенні конфліктних ситуацій, а не стороннім спостерігачем. І тим більше не повинен комусь підігрувати. Сьогодні на території Магалянської сільської ради — 43 суб’єкти підприємницької діяльності. Для порівняння, в сусідніх Мамаївцях — близько 400. Є над чим замислитись і над чим працювати. До того ж, яке ми створюємо реноме для нашої області, яка і без того пасе задніх у залученні інвестицій? Уже здивували французьке посольство. Зараз іще здивуємо й іспанське, оскільки у тій самій Магалі назріває аналогічний конфлікт з іспанським інвестором, який придбав занедбану ферму, плануючи створити на її місці сучасне виробництво. Все це дуже насторожує.

— Треба, звичайно, обов’яз­ково з’ясувати, від чого хворіють діти, — сказав адвокат Василь Мельник, якого двоє мешканців села попросили захищати в цій ситуації їхні інтереси. — Однак зрозуміло, що екологічні експертизи не можуть тривати безкінечно. Хтось мусить нарешті поставити в цій історії крапку. Інакше, боюся, мені доведеться захищати остричан уже з іншого приводу — якщо приватний підприємець, проти якого вони виступають, подасть до суду за моральну образу і завдання шкоди його діловій репутації.