БРОНЯ МІЦНА ТА ТВЕРДІ РОЗЦІНКИ

Парк чернігівських таксі поповнився незвичним транспортним засобом — бронерозвідувальною машиною.

БРДМ із «шашечками» миттєво здобула гучну славу. Не меншу, напевно, ніж дванадцять стародавніх гармат на міському валу. Ті, кому не пощастило ще покататися на «демобілізованому» панцернику, напевно, бачили його в міських теленовинах і на фотографіях у місцевих виданнях. У інтерв’ю обласній газеті «Деснянская правда» водій Ігор Зінченко сказав, що «Інгул» (саме так називається його незвичний таксомотор) колись їздив фронтовими дорогами Чечні. Потім опинився на танкоремонтному заводі в Миколаєві, був затриманий митницею та викуплений за певну суму чернігівськими підприємцями. Швидкохідний зразок російської військової техніки (на вигляд він, до речі, значно гарніший, ніж незграбний американський «Хаммер») збираються злегка переробити, аби катати пасажирів.

Схоже на першоквітневий жарт, чи не так? Але — це не жарт, і перше квітня давно минуло.

Відразу зазначимо: бронемашина-розвідник, яка скинула фронтовий камуфляж,— не перша на Чернігівщині спроба знайти бойовим механізмам менш героїчне застосування. Попередні мали успіх вельми відносний.

Навіть дешево куплені потужні армійські вантажівки «роздягали» господарства, які поласилися на них, безупинно ковтаючи дуже дорогий високооктановий бензин. Що вже казати про розукомплектовану бронетехніку? Кожен механік підтвердить: елегантний вбивця-танк за всіма статтями програє в полі непоказному трактору. Не витримує він простої селянської праці. Вічно в ньому щось ламається від непосильних навантажень. Зате догляду вимагає високопрофесійного, пального — у кількостях гнітючих.

Обмежене мирне застосування списані танки й самохідки знаходили свого часу на великих будівництвах (на кшталт спорудження Байкало-Амурської магістралі). Але ті, кому довелося попрацювати за важелями цих механізмів без башт, проклинали все на світі. Не вельми просто пробиратися заболоченою місцевістю чи трелювати ліс за крижаною на північному вітрі бронею, прикипівши до завузької оглядової щілини.

Пацифістське замилування фактом конверсії бойової техніки, як правило, минає в декого з хазяїв відразу. Один із нас якось став свідком подібної метаморфози настрою. Років десять тому російська військова будівельна організація придбала списаний танк, спокусившись його високою прохідністю й низькою ціною. Сумніви закралися в душі покупців ще під час розвантаження на вокзалі: важелезна машина порвала стропи, зламала підйомний кран і ледь не придавила офіцера, котрий командував операцією. А коли під час стокілометрового маршу волзьким степом грізний агрегат спалив місячний ліміт відпущеного йому пального, військові будівельники остаточно вирішили використовувати його з метою декоративною — на території навчально-польового центру.

Утім, чернігівській БРДМ подібна доля напевно не загрожує — через унікальність цього транспортного пристрою та хронічного дефіциту в місті сяких-таких культурних розваг. Після реконструкції, яка дозволяє збільшити кількість посадкових місць і поліпшити огляд, бронемашина знову кататиме пасажирів. Якщо врахувати, що одна з найгучніших мафіозних з’ясувок, що відбулася в Чернігові (із застосуванням аж ніяк не архаїчних засобів з’ясовування стосунків на кшталт «калашнікова», а методів високоефективних, на кшталт маніпулювання силовими структурами та «зливання» компромату на конкурентів у регіональну пресу), саме й була пов’язана з місцевою таксомоторною фірмою, то поява на чернігівських вулицях мілітаризованого таксі цілком зійде за символ нашого часу.

Утім, до тієї з’ясувки броньовик «Інгул» ніякого стосунку мати не може. Він тоді воював у Чечні. Опісля — «лікувався» у Миколаєві. Залізне алібі. Отож бажаючі прокотитися на ньому зі швидкістю 100 км/год. (машина на це здатна) можуть не думати про сумне, віддаючись радості руху.

P. S. Воістину, поява бронетаксі стала в Чернігові головною новиною. Коли ця замітка була готова, ще одна місцева газета опублікувала свою версію «біографії» розвідувальної машини. Відповідно до неї, всюдихід роззброєно на миколаївському танкоремонтному заводі ще 1992 року. А як же Чечня? Схоже, «Інгул» удостоїться честі, якої, на жаль, не удостоїлася жодна «тридцятьчетвірка»—визволителька Чернігова. Про нього складуть легенди.