САМ СОБІ ЕМІТЕНТ

Цього тижня Апеляційний господарський суд Києва відхилив апеляцію Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату на рішення суду, що заборонив реєструвати рішення зборів його акціонерів про збільшення на третину статутного фонду підприємства.

Емісія ознаменувала новий виток боротьби за контроль над найбільшим українським ГЗК. Адже в результаті дій акціонерів ІнГЗК частка держави, яка нині володіє 50% плюс одна акція підприємства, зменшилася б до 37,6%.

І це при тому, що на Інгулецькому комбінаті сконцентрована значна частина активів ДАК «Укррудпром», яка у найближчому майбутньому буде виставлена на продаж. Мабуть, бажаючі її купити не хочуть мати справи з громіздкою процедурою приватизації, яка до того ж певною мірою підлягає державному і громадському контролю. Отож купівлю ГЗК спробували провести явочним порядком. Найсумніше в цій ситуації те, що в проштовхуванні антидержавного, а тому пригальмованого нині з ініціативи уряду й Генпрокуратури рішення зборів акціонерів брали активну участь представники тієї ж таки держави — керівництво ДАК «Укррудпром» і Дніпропетровської обладміністрації. З огляду на тенденцію останніх тижнів — серйозні кадрові чистки в органах виконавчої влади, можна припустити, де саме їй судиться продовжитися...

Коротенько нагадаємо історію питання. Схема не нова. 10 квітня відбулися загальні збори акціонерів ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Незважаючи на застереження Фонду держмайна, на них було прийнято рішення про додаткову емісію акцій на суму 45 млн. грн. і, відповідно, збільшення статутного фонду підприємства до 181 млн. грн.

Як неважко здогадатися, попри те, що формально на акції додаткової емісії проводилася відкрита підписка, а «Укррудпром» як власник контрольного пакета мав на їх придбання переважне право, цінні папери скупили переважно «великі акціонери». Які й володіють тепер майже 63% підприємства.

Природно, держава (правда, не в особі власника — «Укррудпрому») почала реагувати. Вже 16 квітня ФДМ звернувся до Генпрокуратури з проханням зробити висновок про законність цього рішення зборів акціонерів. Негативно висловлюється з приводу такої практики і прем’єр-міністр Віктор Янукович. «Емісія акцій по Інгулецькому ГЗК призвела до заподіяння економічної шкоди нашій державі. І ми найближчим часом, найближчими днями підійдемо до розгляду цього питання із залученням усіх компетентних органів», — заявив він, виступаючи на дні уряду у ВР. 19 травня Держкомісія з цінних паперів відмовляється реєструвати емісію, а Київський господарський суд, за поданням ФДМ, скасовує рішення зборів акціонерів щодо неї. Були й кадрові рішення, кілька держчиновників усунуто з посад. Правда, від імені «трудового колективу ІнГЗК» періодично пишуться звернення до Президента з проханням перешкодити гальмуванню додаткової емісії. Лунають і погрози, що без термінового надходження коштів від неї (у кишені акціонерів?) підприємство може зупинитися.

Тут потрібно сказати кілька слів про те, хто стоїть за комбінацією з виведення із держвласності контрольного пакета підприємства. Офіційно в ІнГЗК три власники: держава в особі «Укррудпрому» (50% + 1 акція), запорізька компанія «ТС Україна ЛТД» (17,28% акцій) і панамська TRADECO Inс. (24,9%). У свою чергу, державний пакет, відповідно до постанови Кабміну, контролює дніпропетровська компанія «Смарт-групп». Проте 17% останньої також належать «ТС Україна ЛТД»! А 90% «ТС Україна» контролюється латиською фірмою «Турстрой», яку пов’язують з ім’ям пітерського бізнесмена Вадима Новинського. З ним же пов’язують компанію «ЛУКОЙЛ Северо-Запад», яка нібито не має стосунку до нафтового гіганта і навіть перейменована в «Лукатл Северо-Запад». «ЛСЗ» ж володіє 65% вищезгаданої «Смарт-групп». Ось вам і особа, зацікавлена у встановленні контролю над підприємством? Не зовсім так. За деякими даними, «Смарт-групп» та інші «російські» власники в питанні емісії відпрацьовували інтереси Приватбанку.

Інша версія грунтується на тому, що один із менеджерів «Смарт-групп» — Олег Кошеленко — очолює спостережну раду Інгулецького ГЗК, а також є комерційним директором металургійного комбінату «Запоріжсталь». Тому, можливо, встановлення контролю над ІнГЗК — елемент спроби створення у приватних руках замкнутого ланцюжка «руда—метал».

Називають серед зацікавлених і інших гравців ринку металу, помічених в інтересі до приватизації «Укррудпрому»: Укрсиббанк, «Інтерпайп», донецькі структури, у тому числі й ММК ім. Ілліча... Загалом, за великим рахунком, хоч би хто з них придбав акції додаткової емісії, вони опиняться в одних руках...

Що втрачає в цій ситуації держава? Свого часу голова ФДМ Михайло Чечетов оцінив вартість державного пакета акцій ДАК «Укррудпром» у 1,5 млрд. грн. За іншими даними, державний пакет ІнГЗК становить близько 40% від статутного фонду «Укррудпрому». Зменшення цього держпакета до 37,6%, природно, позначиться не лише на інтересах держави на самому комбінаті, а й на вартості «Укррудпрому». Отже, хід із додатковою емісією на Інгулецькому ГЗК вбиває двох зайців: ставить підприємство під контроль конкретних комерційних структур і полегшує їм завдання з викупу решти частин «Укррудпрому». А кошти, втрачені державою, плавно перетікають до іншої кишені.

До чиєї? Група Приватбанку має чималі інтереси в гірничодобувній галузі і Криворізькому регіоні. Через ряд офшорок вона контролює ВАТ «Суха Балка». Позаторік отримана також частка акцій у Південному ГЗК. До речі, інтереси в останньому підприємстві мають і структури Новинського, що ще раз підтверджує партнерські відносини між «пітерськими» і «дніпропетровськими». Відносини, що одержали свій розвиток і на ІнГЗК. Три підприємства, у тому числі найбільше в галузі, — і ось уже можна говорити про те, що з’явився головний претендент на контроль над гірничодобувною промисловістю. А далі, як наслідок, над металургією.

Двоє слів з приводу спроб керівництва Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату довести, що перешкоджання додатковій емісії призведе до катастрофи на підприємстві.

Справді, кошти від неї передбачалося спрямувати на важливі для заводу проекти: реконструкцію збагачувальної фабрики і транспортної технологічної системи, впровадження нової технології прямого відновлення заліза, а також на будівництво нового шламосховища замість переповненого старого. Проте будь-якому економісту відомі й інші способи залучення коштів. Приміром, випуск корпоративних облігацій — цінні папери такого великого і прибуткового підприємства, як ІнГЗК, були б затребувані на фондовому ринку, але не призвели б до перерозподілу власності. Не слід відкидати і таку традиційну форму фінансування, як кредит. Здається, той-таки Приватбанк із задоволенням позичив би комбінатові необхідну суму. Тим більше що реальна потреба підприємства в інвестиціях набагато вища, ніж 45 млн. грн., і збільшення його статутного фонду її не покриє. Але чомусь вибрано було саме спосіб, що призводить до радикального перерозподілу власності!

У цивілізованих країнах в аналогічних випадках може задіюватися такий ефективний інструмент, як викуп акцій під час додаткових емісій самою державою, яка не хоче втрачати контроль над стратегічними підприємствами. Проте в держбюджеті України кошти на такі речі не передбачені. Фонд держмайна, що не раз зіштовхувався зі схожими методами встановлення контролю над АТ, уже багато років домагається створення такого «емісійного фонду». Може, нинішній випадок нарешті переконає парламентаріїв у необхідності прийняття давно назрілого рішення?

Наразі ж єдине, що сьогодні може зробити держава в ситуації, яка склалася, — це заблокувати здійснення додаткової емісії владою судових інстанцій і силових структур. До речі, прокуратура мала б перевірити, чи не було в діях чиновників, яким дано право розпоряджатися держвласністю, ознак, що потрапляють під статті про службову халатність, якщо не про зловживання службовим становищем. Хочеться вірити, що такі висновки — коли вже конфлікт вийшов на рівень самого прем’єр-міністра — буде зроблено.

А поки що на порядку денному Верховної Ради — законопроект про приватизацію «Укррудпрому». При цьому основна ідея проста, як віник: продати нинішнім власникам великих пакетів і без конкурсу (тобто дешево). Вам це нічого не нагадує?