Промінвестбанк: полірування колод?

Минулого тижня те, про що довго попереджали експерти, відбулося — Промінвестбанк усе-таки наразився на проблеми. Причому в найгіршому вигляді: величезні черги людей біля банкоматів, дострокове вилучення депозитів, нездатність хоча б щось чітко пояснити партнерам та інші принадності…

Виявилося, що для банку з активами більш як 27 млрд. гривень нормально виплатити хоча б близько 1% цієї суми — надто складне завдання. Закінчилося все це пробіжкою в НБУ і канюченням грошей звідти.

Оскільки банк системний, і «звалити» його НБУ справді не хочеться, то гроші дали. Однак виділена сума викликала нові запитання. На порятунок банку виділили на рік аж 5 млрд. гривень, тобто мільярд доларів. Масштаб кредиту наочно демонструє оцінку Нацбанком поточного стану ПІБ і глибину проблем. Кілька років тому за таку суму продавали контрольні пакети банків, які нині явно крутіші за ПІБ.

Та й обгрунтування виділення кредиту виглядало вражаюче. Там були такі фрази, як «...панічний настрій вкладників і дострокове відкликання вкладів населення, що викликало складнощі в проведенні платежів».

Злегка оговтавшись від шоку, керівництво банку вибухнуло заявою, в якій виклало свою версію подій. Винною в усьому було оголошено... пресу.

Виявилося, що на банк посипалася «лавина брехливих газетних статей... з метою дестабілізувати стан справ у банківському секторі. Заявляємо, що фінансовий стан Промінвестбанку стабільний. Банк має позитивні оцінки Національного банку України, міжнародних рейтингових структур, аудиторських організацій».

Яким чином брехливі писаки заважали чесним банкірам налагодити роботу банкоматів, так і залишилося за кадром.

До речі, про рейтинги. Після нещодавньої кончини одного з найбільших світових банків Lehman Brothers, який до кінця значився в рейтингах як «стабільний і надійний», довіра до них укотре похитнулася.

Більш того, саме в жовтні міжнародне рейтингове агентство Moody’s поставило довгостроковий рейтинг зобов’язань у гривні Промінвестбанку на перегляд для можливого зниження.

Відносно ж оцінки НБУ... Краще подивитися на мільярд доларів, виділених для витягування банку з того становища, в якому він опинився.

Про що, власне, преса й писала. Так, читати таке Герою України, лауреату Міжнародної нагороди імені Сократа, «отриманої за особистий внесок в інтелектуальний розвиток сучасного суспільства», заслуженому поету-пісняру, володарю багатьох орденів і т.п. і т.ін., голові правління банку, професору Володимиру Матвієнку, безсумнівно, дуже неприємно.

У газеті «Обрій ПІБ» такого точно не пишуть.

Проблема в тому, що люди під час прийняття рішень орієнтуються чомусь не на це шановне видання, яке дуже повно розкриває життєвий шлях пана Матвієнка і дуже скупо — поточний стан банку.

Що ще гірше — все, про що писалося в брехливих статтях, поки що з разючою точністю реалізується. Писали, що в банку зростають проблеми, — з’ясувалося, так і є. Чи хтось вважає, що це журналісти перемістили банк із традиційно першого місця в рейтингах 90-х років на шосте практично за всіма основними показниками?

Писали, що додаткова емісія являє собою спробу остаточної прихватизації банку скопищем фірмочок, дружніх до родини Матвієнка, — і от вам, будь ласка. Вже й «наглядова рада і правління банку прийняли рішення про недоцільність проведення закритого (приватного) розміщення акцій додаткового випуску в період із 1 по 17 жовтня 2008 року».

Понад те, стверджується, що «таке рішення прийняте в зв’язку з інформаційною атакою на Промінвестбанк із боку рейдерських угруповань і відповідно до ухвали Господарського суду Києва (№30/329 від 26 вересня 2008 року), а також відповідно до постанови Державної виконавчої служби (від 29 вересня 2008 року) про заборону проведення додемісії акцій».

Поки що рішення перенесли на збори акціонерів.

Щодо інформаційної атаки — це чудово. Та поки що інформатори про банк писали набагато точніше, ніж сам банк про себе. І банку варто про це замислитися.

До речі, оскільки епіцентр паніки був у Донецьку, то губернатор області провів публічний лікнеп Володимиру Павловичу Матвієнку на предмет того, що треба було робити. «Саме він, як керівник, має бути сьогодні в гущавині подій: серед людей, які довірили банку свої заощадження, а нині дуже стурбовані їхньою долею і змушені в нескінченних чергах біля банкоматів витрачати свій час, здоров’я...»

Прес-релізів для цього недостатньо...

А от законослухняність, що прокинулася в банку, на думку одного з експертів, пояснюється позицією НБУ: «Нацбанку набридла ця метушня навколо акцій, і він поставив умови. Хлопці, ви вже докермувалися, ми вас витягнемо, але скандал із розмиттям акцій нам не потрібний».

Той факт, що НБУ зайняв досить жорстку позицію, побічно підтверджується й такою інформацією, що до порядку денного засідання правління Нацбанку 8 жовтня внесене питання про накладення обмежень на деякі види діяльності АКБ «Промінвестбанк». Причому причиною можливих обмежень названо затримки з надсиланням звітності до НБУ...

Утім, після нинішнього кредиту ця проблема (якщо вона й була), найшвидше зникне. За бажання НБУ тепер може навіть попросити, щоб керівники ПІБ на знак вдячності щотижня мили «Галою» ганок у Нацбанку чи співали там пісні власного складання. Надмірним це нікому не видасться.

Проте якщо Нацбанк з амбіціями ПІБ, здається, розібрався, то акціонери ще мають боротися за навчання «видатних інтелектуалів» елементарних правил корпоративної етики.

Зокрема, у заяві банку стверджується, що «нещодавно прийняті Верховною Радою закони, спрямовані на боротьбу з рейдерством, визвали агонію у бандитських колах».

Боюся, шановний банк і його мудре керівництво злегка дезінформували.

У прийнятому у вересні Законі «Про акціонерні товариства» йдеться саме про те, що за політику ігнорування інтересів акціонерів (а саме у зв’язку з цим і були всі скандали навколо ПІБ нинішнього літа) тепер сильно й різко битимуть.

І банку слід до цього почати готуватися. Йому доведеться писати звіти, розкривати інформацію та навіть викуповувати в міноритаріїв їхні акції за ринковою ціною. А не за тією, за якою заманеться.

І не пускати акціонерів на збори — від цього доведеться відвикати. До речі, і банківські відділення сину-конкуренту дарувати буде складніше.

Благо, що й сам банк визнає, що це не наші методи, а «...агонізуючих бандитських кіл». Адже правда? До речі, може, хоча б НБУ надасть інформацію, скільки акцій ПІБ нині в дружної сім’ї Матвієнків? Акціонери і партнери банку хотіли б це знати...

До речі, про рейдерство. В Інтернеті на сайті «Полеміка» від 26 вересня від імені банку з’явилася цікава заява. У ній стверджується, що за всім стоять «рейдерські (бандитські) угруповання зарубіжних агентів за участю високопоставлених чиновників великих державних структур».

Нині на сайті банку такої заяви немає. Хоча твердження про рейдерів-бандитів залишилися.

Взагалі-то точка зору, що банк мають дешево купувати тільки потрібні люди, не беззаперечна. Крім того, далеко не факт, що банк узагалі хтось хоче купувати. Так, перший заступник секретаря РНБОУ Степан Гавриш не бачить спроб рейдерської атаки на Промінвестбанк.

Народний депутат від БЮТ Михайло Волинець (голова Незалежної профспілки гірників України) теж пояснює події проблемами самого банку: «Він узагалі є досить закритою структурою, державою в державі... Мені друзі та знайомі обривають телефон, запитують, як бути?» На думку депутата, інформація про складний стан банку, звичайно, зробила свою справу, але цей чинник перебільшено: «Ті самі міноритарні акціонери намагалися донести інформацію про складну ситуацію всередині банку, але до їхнього голосу ніхто не дослухався. Тепер пожинаємо плоди».

Серед іншого, це означає, що банку доведеться менше шукати порошинки в чужім оці, а почати виколупувати хоча б частину колод. Вони йому вже реально заважають бачити.

А банкрутство банку справді не потрібно нікому. Як і нинішні методи його управління.