НІ НАСІННЯ, НІ ГРОШЕЙ КАРТИНКИ З ЖИТТЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА В УКРАЇНІ

Зміни в економіці України, у тому числі й в агропромисловому комплексі, сприяли активній співпраці підприємців різних країн з українськими підприємцями. Природно, австрійські також не залишилися осторонь і активно приєдналися до взаємовигідного співробітництва.

Так, свого часу торговельна австрійська фірма «Ф.Й.Ельснер енд Ко», що входить до складу добре відомої фінансової групи «Райффайзен», установила цілу низку ділових відносин із різноманітними українськими підприємствами й зарекомендувала себе лише з позитивного боку як надійний і виконавчий партнер. Зокрема були налагоджені ділові контакти і з українським підприємством «Орнамент», яке, у свою чергу, відрекомендували Дніпропетровській обласній державній адміністрації як надійного партнера.

Виконання зобов’язань по укладених контрактах із боку «Орнаменту» фактично забезпечувалося нормативними актами державних органів і гарантіями державних підприємств, насамперед Державною акціонерною компанією «Хліб України». За таких обставин іноземний партнер не сумнівався щодо проведення розрахунків українським партнером за отриманий товар (у нашому випадку — гербіцид). Однак подальші події почали розгортатися зовсім не так, як можна було б припустити, і для іноземного партнера розпочалася багаторічна історія, якій можна дати назву «Пригоди австрійської фірми «Ельснер енд Ко» в Україні».

Щоб читач міг розібратися в ситуації, що склалася, пропонуємо детальніше ознайомитися з деякими фактами.

1997 року за підтримки керівництва Дніпропетровщини здійснювалася програма забезпечення господарств області засобами захисту рослин — страховим гербіцидом.

З цією метою було прийняте рішення колегії Управління сільського господарства та продовольства по Дніпропетровській області №27-р від 26 вересня 1997 року, де вказувалося на необхідність через регіональне представництво ДАК «Хліб України» у Дніпропетровській області закупити через «Орнамент» для господарств області страховий гербіцид — амінну сіль 2,4 Д в кількості 800 тонн в обмін на зустрічні постачання насіння соняшнику.

Підтримавши дане рішення, глава Дніпропетровської обласної державної адміністрації видав розпорядження № 396-р від 24.10.1997 р., у якому зобов’язав заступника глави облдержадміністрації проконтролювати виділення представництвом ДАК «Хліб України» по Дніпропетровській області для обласної асоціації «Родючість» 24 тис. тонн насіння соняшнику на закупівлю страхового гербіциду.

У виконання вищевказаного розпорядження № 396-р і рішення № 27-р був укладений договір № 7 від 04.11.1997 року між ДАК «Хліб України», обласною державною асоціацією «Родючість» і «Орнаментом».

Згідно з умовами даного договору, «Хліб України» зобов’язався відпустити «Родючості» обумовлену кількість насіння соняшнику для закупівлі страхового гербіциду, а «Орнамент» — укласти договори з іноземними компаніями про закупівлю гербіциду й поставити його ДАК «Хліб України». У свою чергу, «Родючість» зобов’язалася отримати дозволи на ввіз гербіциду, забезпечити його приймання та збереження на спеціальних складах с.Девладово, укласти тристоронні договори із сільгоспвиробниками про постачання та повернення боргу з врожаю 1997—1998 рр.

«Орнамент», керуючись тим, що закупівля гербіциду виконується в рамках програми забезпечення господарств Дніпропетровської області засобами захисту рослин, за підтримки й контролю обласної влади, уклав ряд контрактів із «Ельснер енд Ко» на фінансування страхового гербіциду під зустрічні постачання насіння соняшнику.

Отримавши від іноземного партнера 800 тонн гербіциду й передаючи його сільгоспвиробникам, «Орнамент», проте, не зміг виконати зустрічні зобов’язання з постачання 24 тис. тонн насіння соняшнику, оскільки насіння раптом зникло, «розчинилося» на складах «Хліб України», не зважаючи на документи, підписані керівництвом державної компанії, які підтверджували їхню наявність. Замість насіння «Ельснер енд Ко» отримало вибачення, обіцянки-гарантії на постачання насіння соняшнику та інших товарів до кінця 1998 року, потім — до кінця 1999-го, потім — 2000 року, підписані керівництвом ДАК «Хліб України», головами та заступниками голів Дніпропетровської облдержадміністрації. Проте «найціннішого» листа «Ельснер енд Ко» отримало 2001 року від голови Дніпропетровської облдержадміністрації, де іноземній компанії дуже дякували за взаємовигідне співробітництво в минулому й запрошували до нових «взаємовигідних» угод.

Увесь цей час австрійська фірма продовжувала зазнавати великих збитків, і не лише від невиконання зобов’язань українськими партнерами, а також від програної справи в Міжнародному арбітражному суді Лондона на суму 2,5 млн. дол. за непостачання 24 тис. тонн насіння соняшнику з України. В даний час «Ельснер енд Ко» бізнес в Україні припинила.

Доведений до відчаю, не вірячи подальшим безрезультатним запевнянням про вирішення питання про повернення боргу мирним шляхом, «Ельснер енд Ко» був змушений звернутися до суду з позовами про стягнення з «Орнаменту» сум заборгованості. 2001 року арбітражним судом Дніпропетровської області були прийняті рішення, які набули законної сили, про стягнення з фірми «Орнамент» коштів на користь «Ельснер енд Ко».

Здавалося б, справедливість восторжествувала, кошти мають бути повернені, й на цьому можна поставити крапку. Проте усе не так просто. На розрахункових рахунках «Орнаменту» не виявилося грошей, не було майна, і рішення суду фактично залишилися без виконання. Багаторічні пригоди іноземної фірми тривали, а точніше, ситуація повністю зайшла в глухий кут.

Керівництво фірми «Ельснер енд Ко» для вирішення питання про повернення боргу було змушене неодноразово звертатися в різноманітні українські інстанції, зокрема до Президента України, уряду, членів парламенту, до Генеральної прокуратури України та у Посольство України в Австрії. Вже кілька років дане питання розглядається змішаною міжурядовою українсько-австрійською комісією з питань торговельно-економічних зв’язків. Зі свого боку керівництво «Ельснер енд Ко» робило різноманітні пропозиції з врегулювання питання мирним шляхом, однак все дарма.

Кожний може зрозуміти стан іноземного партнера, коли неможливо повернути велику суму грошей за товар, поставлений у рамках цілої програми, розробленої спільно державними органами та державними підприємствами.

«Орнамент», перебуваючи на межі банкрутства, висунув позов проти ДАК «Хліб України» й Дніпропетровського обласного підприємства ДАК «Хліб України» про стягнення 20,99 млн. грн. збитків, який рішенням господарського суду м. Києва від 10 липня 2003 року задовольнили. «Хліб України», не погодившись із рішенням суду, звертається з апеляційною скаргою в Київський апеляційний господарський суд. Проте постановою даного суду від 3 вересня минулого року липневе рішення залишене без зміни. Таким чином рішення суду про стягнення коштів на користь «Орнаменту» набуло чинності й підлягає виконанню.

В австрійського партнера нарешті з’явилася надія, що при одержанні коштів «Орнамент» зможе з ним розрахуватися. Тим паче, що відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 18 липня 2003 року «Хліб України» фактично зобов’язаний узгодити з фірмою «Ельснер енд Ко» проект світової угоди по поверненню боргу й підписати його. Замість цього ДАК ніяк не хоче платити й продовжує опиратися, написавши вже касаційну скаргу у Вищий господарський суд України. Нині дана скарга прийнята до провадження Вищого господарського суду України й призначена до розгляду, який має відбутися 22 січня!

Ми вважаємо, що суд має захищати насамперед вищі державні інтереси, а не підпадати під вплив окремих структур, навіть державних. Керівництво австрійської фірми «Ельснер енд Ко» дуже сподівається, що буде прийняте справедливе рішення в справі, суд всебічно та об’єктивно розбереться в даному спірному питанні й винесе рішення, яке дозволить австрійському партнеру не втратити довіру до українського законодавства. Може, хоча б 2004 року «Хліб України» нарешті виконає доручення Президента України від 4 листопада 1998 року № 1-14/860 і Кабінету міністрів України від 25 листопада 1998 року №22009/2 про виконання розрахунків із фірмою «Ельснер енд Ко»?