Локальні війни за комунальне майно

У столиці набирає обертів чергове протистояння між місцевою владою та київською громадою. Цього разу епіцентром конфлікту стали два із трьох ще вцілілих комунальних ринків, які міська влада планує тихцем приватизувати. Причому робить це так утаємничено, що не всі депутати Київради, які голосували за продаж цього комунального майна, знали, про що йдеться.

— Коли на сесію міськради, — пояснює ситуацію заступник голови фракції Віталія Кличка Наталія Новак, — не вноситься проект рішення, в якому чітко названо об’єкт приватизації, а просто надходить пропозиція з голосу із зазначенням самої лише адреси, — розібратися, про що йдеться, неможливо. Нинішня ж влада саме так і «приватизує» найпривабливіші підприємства.

Аби не бути голослівною, Н.Новак назвала ті об’єкти, котрі вже змінили форму власності в часи так званої молодої команди Черновецького. Це банк «Хрещатик», компанії «Київенерго», «Київгаз», «Київводоканал», від продажу яких бюджет майже нічого не отримав. А також «Київмлин» та «Київхліб», «Київпроект», де були розмиті частки територіальної громади.

Цей список нині збираються поповнити двома комунальними ринками —Житнім і Володимирським. На переконання депутата, жодного економічного обґрунтування необхідності приватизації немає. А слід би знати, скільки ринок дає прибутку за рік, чому його треба продавати і за яку суму. Експерти кажуть, що такі ринки можуть давати на рік щонайменше 20 млн. грн. Влада ж планує реалізувати ринок як нежитлове приміщення за 100 млн. грн. Але це майновий комплекс, і його вартість має бути більшою в рази. Ідеться про розкручений бізнес у вигідних місцях, про дорогу земельну ділянку… Запропонована ж тіньова схема приватизації позбавить територіальну громаду істотних коштів.

Однак про всі ці закулісні ігри широкий загал нічого не знав. Трудові колективи обох ринків, а також жителі столиці, які з діда-прадіда купують на них продукти, довідалися про торішню жовтневу ухвалу столичних депутатів, прочитавши стенограму голосування, розміщену на сайті Київської міськдержадміністрації лише наприкінці січня нинішнього року.

За словами голови незалежної профспілки «Захист праці» Олега Верника, рішення міськради приватизувати обидва ринки недарма тримали в таємниці. Адже ні працівники цих підприємств, ні ті кияни, котрі користуються їхніми послугами, не сприймають таку ідею влади. У міста вже є гіркий досвід руйнування старовинного Сінного ринку, коли не тільки позбавили громаду зручного торговельного центру, а й стерли з обличчя землі пам’ятку архітектури.

Однак цього разу, схоже, коса найшла на камінь: 4 і 9 лютого відбулися акції протесту працівників Житнього ринку та жителів Подолу, яких підтримало навіть чернецтво Флорівського монастиря. До опору приєдналися й працівники Володимирського ринку, розпочавши разом із колегами збір підписів за порятунок обох торгових об’єктів, які не одне століття служать киянам. Нову акцію протесту, що відбудеться під стінами мерії, заплановано на 25 лютого.

Голови профспілкових об’єднань обох ринків Ігор Трофимов та Арід Ібадов наголосили, що люди до кінця боронитимуть свої робочі місця, адже облаштували їх власним коштом. До того ж вони дають чималий дохід у бюджет міста. Приміром, близько тисячі працівників Житнього ринку вчасно розраховуються, щомісяця сплачуючи від однієї до 4—5 тис. грн.

Однак, попри це, переконаний заступник голови профспілкової організації Житнього ринку Володимир Погиба, керівники ринків, змінені свого часу командою Леоніда Черновецького, не обстоюють інтересів трудових колективів. Людям уже котрий рік поспіль не дають можливості укладати договори оренди, і ті мусять працювати без відпусток та лікарняних. А кількаразова зміна директора ринку призвела до того, що Контрольно-ревізійне управління виявило тут порушень на 770 тис. грн.

Таке господарювання, констатували учасники круглого столу, не тільки завдає шкоди територіальній громаді, а й збіднює її бюджет, б’є по малому та середньому бізнесу, відбираючи в людей робочі місця і можливість утримувати родини. А що це саме так, підтвердив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. За його словами, продукти на ринках на 15—25 відсотків дешевші, ніж у супермаркетах. У кризовий рік кількість тих, хто отоварюється на ринках, зросла з 27 до 37,5%. Стало більше й охочих працювати на ринках, як і надходжень до бюджету, що їх вони сплачують. Тож твердження міської влади про нерентабельність ринків нічим не мотивоване.