КРИМСЬКИЙ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БІЗНЕС» У РОЗПАЛІ ЯК УВЕСТИ В ПРАВОВЕ РУСЛО РОЗПОДІЛ ЗЕМЛІ В АВТОНОМІЇ?

Боротьба за те, щоб узяти в оренду, купити, приватизувати чи якимось іншим чином отримати земельну ділянку в Криму, стає останнім часом дедалі запеклішою. «Земля на Південному березі Криму в умовах приватизації та відновлення економіки, розвитку нових галузей господарства стала одним із найдорожчих видів товару. Її комерціалізація і відставання законодавства від цих процесів — головні причини зловживань у сфері землекористування...», — говорив глава уряду Криму Сергій Куніцин на нараді з членами комісії, яку очолював Володимир Радченко, і яка прибула до Криму для перевірки дотримання законності при розподілі і використанні земель в автономії. Комісія, створена спеціальним указом Президента, вже в лютому має визначити ефективність реалізації в Криму державної політики в сфері охорони та раціонального використання земель, дотримання вимог законодавства, зокрема щодо оформлення прав на земельні ділянки, сплати земельного податку, своєчасності внесення орендної плати за землю, продажу земельних ділянок і визначення цін на них.

Саме земельна сфера ось уже кілька років постійно загрожує дестабілізацією обстановки в Криму. Влітку це виглядало як «галявини протесту», потім самозахоплення земель у заповідних зонах. У відповідь на незаконні рішення місцевих органів влади, котрі розподіляють землю часто без урахування громадського інтересу, кримські татари вимагають виділення земель і для репатріантів — на мисі Меганом, у Гурзуфі, Ялті, Симеїзі, у багатьох інших місцях. То там, то тут — у Партеніті, Сонячній Долині, Гурзуфі — спалахують «земельні війни». Розділившись за національностями, сторони погрожують владі «створити загони самооборони», формують то «козачі» загони, то загони кримськотатарських «аскерів», «групи громадянського протесту» тощо.

Одного з понеділків кримські татари, котрі встановили пікет у центрі Сімферополя, оголосили, що відтепер акції протесту будуть проводитися щотижня. Ті, хто зібралися, тримали плакати з написами: «Вимагаємо виділення землі на Південному березі Криму кримським татарам», «Голову Рескомзему АРК Жагорнікова під суд» та інші. Як повідомив представник ініціативної групи Марлен Керімов, у новій акції беруть участь винятково ті репатріанти, сім’ї котрих до депортації 1944 року мешкали на ПБК...

Щоб зрозуміти, як процес надання земельних ділянок перетворився на найприбутковіший вид бізнесу, досить врахувати, що, за даними Рескомзему Криму, ще рік тому одна сотка присадибної ділянки коштувала 1,2 тис. гривень, а нині — уже 8 тис. За деякими даними, на «чорному» ринку землі ціна сотки біля моря становить п’ять і більше тисяч доларів.

Бажаючі придбати її «за будь-яку ціну» знаходяться не лише в Україні, а й у Росії, багатьох інших країнах.

У зв’язку з цим процес розподілу землі в Криму з кожним місяцем стає дедалі складнішим в організаційному і правовому аспектах і має два боки. Перший — видимий, уособлюють кримські татари. З початку приватизації колгоспної землі вони стали дедалі краще розуміти, що коли не протестувати, залишаться без землі. Тому татари намагаються проводити якомога гучніші акції: «галявини протесту», мітинги і голодування, пікети та «самозахоплення» з національними прапорами і відкритими вимогами. Адже існує й інший, невидимий, бік процесу: незаконний розподіл і продаж землі «своїм» структурам, довіреним особам, знайомим, родичам, начальникам, підприємцям, лідерам кланів найнижчими — сільськими і селищними — радами, на котрі законодавчо і покладений обов’язок управляти землею.

Це відбувається негласно, без прапорів і вимог, але повсюдно, масово, неминуче. Свідчення тому — лише цифри перевірок й аналізів. Так, наприкінці грудня питання про розподіл і використання землі з ініціативи уряду було розглянуто на спеціальних слуханнях у Верховній Раді Криму. Перший заступник голови Ради міністрів автономії Анатолій Корнійчук наводив такі цифри. Навіть без урахування серйозних порушень, виявлених перевіркою Генеральної прокуратури, за підсумками якої порушено 33 кримінальні справи, подано 114 протестів на незаконні рішення органів місцевої влади. Перевіряючі органи самого Криму за 2002 і 2003 роки провели 6206 перевірок, у ході яких виявлено 5210 порушень щодо виділення та використання землі. За даними Анатолія Корнійчука, на 4258 винних осіб накладено штрафи загальною сумою 294 тис. гривень.

Прокуратура Криму лише торік опротестувала понад 200 рішень про незаконне виділення землі, переважна більшість яких — не кримським татарам. Крім того, лише за позаминулий рік виявлено 1117 фактів використання земель суб’єктами господарської діяльності без правовстановлюючих документів, тобто шляхом самозахоплення. Це приватні бензоколонки, підприємства торгівлі і сфери обслуговування, приватні пансіонати й інші комерційні об’єкти. Кримські татари до них найчастіше не мають жодного стосунку: вони усе ще продовжують вимагати ділянки під житло.

За статистикою, з 1992-го по вересень 2003 року в Криму виділено для будівництва житла 82 тис. земельних ділянок, у тому числі колишнім депортованим — 48 тис. ділянок на площі 5 тис. гектарів. Для здійснення підприємницької діяльності громадянам надано близько 6 тис. ділянок, із них тільки 741 — репатріантам. Водночас, за даними Анатолія Корнійчука, окрім виділених сільськими і селищними радами ділянок, лише в ході перевірок було виявлено 1707 незаконно зайнятих шляхом самозахоплення (без правовстановлюючих документів) земельних ділянок площею 114 гектарів. Депортованими «самозахоплено» 866 земельних ділянок, тобто менше половини. У цілому ж кримськотатарські самозахоплення, точніше, «акції протесту» проти встановленого порядку безконтрольного розподілу землі, становлять ледь не п’яту частину. Чому ж це відбувається?

Глава уряду Криму Сергій Куніцин називає дві причини: недосконалість чинного законодавства і його недотримання. Повноваження так званих базових рад — а це саме сільські та селищні — установлені законом про місцеве самоврядування, і прийняті ними рішення про виділення землі не може скасувати жодна вищестояща рада. Навіть суд — і то не завжди, а лише у разі порушення процедури ухвалення рішення. Призначення і мета таких рішень, навіть якщо вони суперечать інтересам місцевої громади, не можуть бути причиною для скасування. У такій ситуації, зазначив на слуханнях спікер Верховної Ради Криму Борис Дейч, виникає велика спокуса використати це право під виглядом «безграмотності».

— Чималу, а може, і левову частку конфліктних ситуацій породили дії або бездіяльність цілого ряду голів сільських, селищних рад Південного берега. При цьому важко відокремити елементарну юридичну безграмотність від свідомого і цілеспрямованого порушення. Безграмотність чи корисливий інтерес намагаються прикрити колективним рішенням ради, — стверджує Борис Дейч. Так, в Алупці робоча група Генпрокуратури виявила сотні не лише не розглянутих уже кілька років, а й навіть не зареєстрованих заяв про виділення землі. За словами голови постійної комісії Верховної Ради Криму з місцевого самоврядування Володимира Кличникова, партенітський селищний голова Костянтин Попандопуло «присвоїв виняткові повноваження всієї ради собі особисто і видає по них розпорядження».

Торік за порушення земельного законодавства були притягнуті до судової відповідальності близько десяти сільських і селищних голів, але вал порушень не зменшується. Що вже казати про місцеві ради, коли навіть завод «КримавтоГАЗ» під патронатом спікера парламенту автономії Леоніда Грача свого часу будувався в Криму і без землевідведення, і без експертизи, і без техніко-економічного обгрунтування. Під його ж керівництвом без рішення про виділення земельної ділянки здійснено спробу спішно перебудувати кінотеатр «Мир» у палац культури автомобілебудівників, що призвело тільки до руйнації доти працюючого кінотеатру. Купа каміння на його місці зараз даремно і незаконно займає велику ділянку землі практично в центрі міста...

На думку кримського прем’єра Сергія Куніцина, повернути цей процес у законодавче русло має комплекс заходів. За його словами, і мера Ялти, і Ялтинську міську раду обирають усі жителі регіону «Великої Ялти», котра, окрім міста, об’єднує сім селищ. Водночас кожне з цих селищ має місцеву раду, котра за законом про місцеве самоврядування цілком незалежна у прийнятті рішень. Але через низьку правову культуру низових рад, відсутність кадрів інженерів-землевпорядників і юристів, сільські та селищні голови часто припускаються помилок, а то й зловживань, виправити які не може весь вищий ланцюжок рад. Так, за даними Верховної Ради Криму, базові ради лише на 10% укомплектовані спеціалістами-землевпорядниками і менше половини з них — юристами. Якщо в системі Рескомзему Криму раніше працювали 564 спеціалісти, то нині по всьому півострову — лише 269 землевпорядників на кілька сотень рад. І при цьому місцевими радами з питань землекористування прийнято тисячі рішень, а Радою міністрів — лише 97. На думку Сергія Куніцина, правильною була б норма, згідно з якою міська рада, обрана тими ж виборцями, мала б право скасувати рішення селищної та сільської ради, прийняте з порушенням законодавства.

29 грудня минулого року Верховна Рада Криму прийняла звернення до парламенту України з питань законодавчого врегулювання земельних відносин у Криму, у якому, окрім іншого, порушувала питання про створення державного кадастру земель із єдиним банком даних про земельні ділянки, їхніх власників і користувачів. Та ось уже кілька років як проблема кадастру, за образним висловлюванням кримського спікера, «зависла в повітрі», а органи влади досі не мають наукового обліку земель і їхніх власників.

На думку кримських керівників, сила-силенна порушень земельного законодавства відбувається аж ніяк не спонтанно, а «за домовленістю» — причому аж ніяк не безкорисливою! — з керівниками місцевої влади, котрі не квапляться оформляти виділення землі в законному порядку. Тому Верховна Рада й уряд Криму вже направили подання Верховній Раді України про запровадження кримінальної відповідальності за самовільне займання земельних ділянок, де пропонується карати за такі злочини позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Порушенням у сфері земельних відносин сприяв також стан самого земельного господарства. Досі і в Криму, і в інших регіонах країни через відсутність чи застарілість генеральних планів архітектурно-містобудівної забудови не встановлені чіткі межі між населеними пунктами, рекреаційними, заповідними й іншими територіями. Місцеві ради часто не мають уявлення, де починається і де закінчується їхня земля, тому або розпоряджаються не своєю територією, або частина землі залишається безгоспною. У Криму вже юридично закріплено межі 98% сільських населених пунктів і селищ, але в містах ця робота виконана лише наполовину. За даними уряду автономії, для повного її завершення необхідно близько 33 млн. гривень на інвентаризацію решти земель і ще 6 млн. — для встановлення меж природно-заповідного фонду і рекреаційного комплексу.

Нинішнього року має бути завершений і план архітектурно-містобудівної забудови Криму. Поки він розроблений для Ялти, однак наприкінці минулого року сесія Ялтинської міської ради не повністю його затвердила у зв’язку з існуючими проблемами. Виявилося, що план створення навколо міста національного парку загальною площею понад 20 тис. гектарів загрожує існуванню Ялтинського гірсько-лісового заповідника площею 14,5 тис. гектарів і частині Кримського природного заповідника в 5,5 тис. гектарів. Депутати відклали розгляд цього розділу генплану і направили його на екологічну експертизу та подальше доопрацювання...

«Земельні» конфлікти в Криму частішають. Оселитися і відкрити свій бізнес біля моря хочуть багато людей, очевидно, що бажаючих значно більше, аніж може прийняти півострів. Спеціалісти прогнозують, що напруження в земельній сфері Криму наростатиме ще кілька років. До повного становлення ефективної системи землекористування ще дуже далеко, але ніщо не дає права розпоряджатися землею незаконно і самовільно. «Земля півострова мусить бути не яблуком розбрату, а основою достатку і процвітання для його жителів і всіх громадян України. Але це станеться лише тоді, коли вирішувати її проблеми ми будемо на основі компромісу, згоди і чинного законодавства», — любить повторювати глава кримського парламенту Борис Дейч.