КОМУ ПОТРІБЕН СТРАЙК ШАХТАРІВ?

Бувалі люди радять ніколи не занепадати духом, адже життя — смугасте. Чорні періоди, мовляв, неодмінно чергуються з білими. Хоча насправді світ так влаштований, що реалії значно розмаїтіші й багатомірніші. Помічено: у більшості людей, — звісно, при досягненні мінімального соціального рівня, — вони відповідають усім барвам веселки. На жаль, для основної маси українських шахтарів кольори життя останніми роками звелися до двох основних, базових кольорів.

Системна криза в паливно-енергетичному комплексі країни перетворила гвардію праці на один із найвразливіших і найменш захищених прошарків трудящого населення незалежної України. Як відзначалося на колегії Мінпаливенерго, заборгованість із виплат заробітної плати у вугільній галузі становить 1 млрд. 219 млн. грн., що відповідає половині всієї заборгованості з виплат заробітної плати в країні. Через це гірники іноді гучно нагадують про себе різними акціями, серед яких — піші походи на Київ, наметове містечко біля обласних адміністрацій, страйки, голодування і навіть акти суїциду.

Влада, як і годиться, обліковує конфлікти, у пожежному порядку вживає заходів, але ситуація радикально не змінюється. Більше того, на жаль, є підстави стверджувати, що, за існуючих принципів розрахунків енергетиків із шахтарями, вся схема реалізації «Комплексної програми заходів для погашення заборгованості з виплат заробітної плати у вугільній галузі», прийнятої днями розширеною колегією Мінпаливенерго, виявиться лише черговою пропагандистською кампанією. Цього разу — на підтримку поки що не названого кандидата від влади на майбутніх виборах президента. Ресурси для її проведення знадобляться великі, тож не будуть зайвими і гроші, не отримані шахтарями за відвантажене енергетикам вугілля. Гірникам залишається сподіватися, що такі припущення помилкові, інакше гарячі голови знову готові висунути жорсткі вимоги й удатися до радикальних засобів протистояння. Питання, хто скористається таким конфліктом для підвищення свого рейтингу в період передвиборної кампанії, залишається відкритим. Поки що. Однак, з огляду на ситуацію на енергоринку й перебування усе ще в тіні його активних фігурантів, котрі відверто ігнорують інтереси шахтарів, прорахувати симпатії виборців-вуглярів буде нескладно і без проведення дорогих та не завжди об’єктивних соціологічних опитувань.

У публікації «Як зоринські «біженці» політичного притулку просили» («ДТ» №39, 2003) ішлося про безпрецедентну акцію жителів одного з типових шахтарських містечок Луганщини, які уповноважили свого представника звернутися в 23 іноземні посольства. У такий незвичний спосіб аборигени депресивних територій намагалися привернути увагу міжнародного співтовариства до жахливих умов проживання, що, на їхню думку, є замахом на здоров’я та життя городян із боку держави. Не секрет, окремі підписанти, серед яких були й робітники першої побудованої в незалежній Україні шахти «Никанор-Нова», на випадок удачі навіть розраховували помахати ручкою й податися шукати щастя в чужих краях.

Певна річ, нічого з цього не вийшло. Виявилося, що, відповідно до міжнародного права, жителі Зоринська аж ніяк не могли потрапити в категорію громадян, яким можна надати статус політичних біженців. Економічні причини, невиплата зарплати, відсутність елементарних соціальних умов (води, тепла, газу), екологічні проблеми, стихійні лиха і навіть радіаційне забруднення — не підстава для надання політичного притулку. Образно кажучи, представники дипкорпусу, акредитованого в Україні, у надісланих відповідях між рядками порадили зоринцям не шукати щастя в чужих краях, а копати там, де стоїш. Майже як у Козьми Пруткова: хочеш бути щасливим — будь ним!

З нашою державою зробити це вкрай проблематично. Тому всі, включно з Мінпаливенерго та Луганською облдержадміністрацією, радили шахтарям знайти доброго інвестора. І такий знайшовся! В особі торгово-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», де генеральний директор — Дмитро Зусманович. Якщо говорити прямо, то інвестори, затвердивши бізнес-план інвестиційної програми розвитку шахти «Никанор-Нова» на 2003—2008 рр., узгоджений по всіх позиціях із місцевою владою й Мінпаливенерго, по суті, врятували не лише агонізуюче вугільне підприємство, а й Зоринськ. За кілька останніх місяців інвестори вклали в розвиток шахти і вирішення насущних соціальних проблем міста 22 млн. гривень. Щоб підвищити темпи підготовки підземних виробок, було придбано сучасний прохідницький комбайн КСП-32, нарізано й заряджено капітально відремонтованим очисним комплексом КД-80 із комбайном 1К-101 нову, другу на шахті лаву. Підготовлено до роботи високопродуктивний транспортний ланцюжок, обладнаний телескопічним конвеєром, підсиленим спеціалістами підприємства, і перевантажувачем, які тепер дозволяють прохідникам просувати вибій уперед до 10 метрів на добу. На горизонті 500 метрів перестелено колію, відремонтовано й запущено в роботу другий вантажолюдський підйомник. Одне слово, шахта ожила і збільшила видобуток. Уперше за останні роки на шахті було оголошено додатковий набір персоналу. Сьогодні замість 1300 чоловік на «Никанор-Новій» працює 1760. Жителі міста, вся комунальна сфера і житловий фонд якого перебувають на балансі шахти, теж відчули зміни на краще. Відремонтовано чотири котли в котельній, прокладено труби для водогону, житло підготовлене до зимового сезону. На вирішення соціальних питань шахтарів інвестор спеціально виділив один мільйон гривень.

Позитивні зміни на «Никанор-Новій» вражали, у зоринців, які нарешті побачили світло наприкінці тунелю, з’явився оптимізм. Однак телефонний дзвінок із шахти кореспонденту «ДТ» розвіяв днями ці ілюзії. Гірники перестали відвантажувати вугілля, працюють на склад, лаштуються страйкувати. Генеральному директору ТПТНК «Кераміст» Дмитру Зусмановичу і керівнику санації «Никанор-Нової» Віктору Шипачову поки що вдається утримувати шахтарів від протестної акції, але обстановка напружується. Проблему створила компанія «Дніпроенерго», яка заборгувала гірникам 5,4 млн. грн. Більше того, доля боргів перед шахтою під сумнівом.

Річ у тім, що господарський суд виніс ухвалу про санацію підприємства ВАТ «Дніпроенерго». На сьогодні призначено керуючого санацією, розробляється план санації боржника і визначиться санатор (інвестор). А тому розрахунки із шахтою по боргах, які утворилися протягом 2003 року, заморожені на невизначений термін. У результаті колектив шахти знову одержує лише 80% заробітку. При середній зарплаті по підприємству 560 грн. грошей людям бракує навіть на першочергові потреби. Наприклад, для нормальної життєдіяльності підземному робітнику потрібно в день 4300 кілокалорій, що забезпечує мінімальний продовольчий кошик вартістю 881 грн. 57 коп. Тому навіть робітники основних професій, чия повна зарплата сягає 1000 грн., спускаються у вибій голодними. Останньою ж краплею стали дії Зоринської РЕС, яка почала відключати електроенергію в будинках і квартирах шахтарів навіть за місячну несплату. А за підключення гірники мусять сплачувати додатково до показань лічильника 17 грн. Як же так, обурюються шахтарі, нам винні мільйони, через це ми не одержуємо вчасно зарплату, а нас ще й карають!

Керівництво Луганської області теж стурбоване розвитком конфліктної ситуації на шахті «Никанор-Нова», оскільки шахта в повному обсязі не отримує грошей за видобуте й відвантажене енергетикам вугілля. З цієї причини підприємству бракує коштів на виробничі потреби, нове обладнання і заробітну плату гірникам. На шахті назріває страйк, який може поставити хрест на так ефективно розпочатій інвестиційній програмі. Щоб запобігти фіаско, перший заступник глави Луганської облдержадміністрації Олександр Кобитєв звернувся до міністра палива й енергетики з проханням посприяти. Зробити це непросто, але можливо. Адже в комітет кредиторів, відповідно до процедури санації ВАТ «Дніпроенерго», входять представники державних структур, які не менше від міністра мають бути зацікавлені в реалізації програми з ліквідації заборгованості у вугільній галузі. Навіщо плодити нові борги?